Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/390/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" січня 2026 р. Справа №914/390/22 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя О.В. Зварич судді Н.А. Галушко Г.Г. Якімець, секретар судового засідання Р.А. Пишна, розглянув у судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Арк» б/н від 13.08.2025 року (вх. № 01-05/2481/25 від 13.08.2025 року); Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» б/н від 21.08.2025 року (вх. № 01-05/2584/25 від 21.08.2025 року) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.07.2025 року (суддя С.М.Коссак; повну ухвалу складено 04.08.2025 року) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат у справі № 914/390/22 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Арк» (надалі ТзОВ «Альянс-Арк») до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» (надалі ТзОВ «Девелопмент Інжиніринг Сервіс») за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (48)" (надалі ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (48)") за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державної установи "Львівська виправна колонія №48" (надалі ДУ "Львівська виправна колонія №48") про примусове виконання обов`язку в натурі, за участю: від позивача: Бойко В.В. адвокат (ордер серії ВС №1391573 від 13.08.2025 року); від відповідача: Каблак Ю.-І.П. адвокат (ордер серії ВС №1377332 від 13.03.2025 року); від третьої особи-1: не з`явився; від третьої особи-2: не з`явився; від третьої особи-3: не з`явився, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та історія справи 14.02.2022 року ТзОВ «Альянс-Арк» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТзОВ «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» про примусове виконання обов`язку в натурі, в якій просив суд зобов`язати ТзОВ «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» надавати ТзОВ «Альянс-Арк» цілодобовий доступ до нерухомого майна, що є предметом договору оренди автозаправочної станції (об`єкта нерухомості) та майна від 01.12.2002 року, а саме будки оператора АЗС та складу паливно-мастильних матеріалів, гаражів загальною площею 270,3 кв.м та земельної ділянки для обслуговування об`єкта, що орендується площею 7710,00 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, буд.

2. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2022 року задоволено клопотання відповідача та залучено, як третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (48)", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, та ДУ "Львівська виправна колонія №48". 02.07.2025 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою (вх.№17741/25 від 02.07.2025 року) про залишення позову без розгляду. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 року задоволено заяву ТзОВ «Альянс-Арк» про залишення позову без розгляду. Залишено без розгляду позовну заяву ТзОВ «Альянс-Арк» до ТзОВ «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (48)", третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, третьої особи-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДУ "Львівська виправна колонія №48" про примусове виконання обов`язку в натурі. В ухвалі Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 року у справі №914/390/22 відображено хід справи в суді першої інстанції. Зокрема, в цій ухвалі суд зазначив: « 04.08.2022 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява за вх.№2459/22 про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання згідно вказаного переліку у заяві. Дану заяву позивач мотивує тим, що ознайомившись із матеріалами справи, вважаємо, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а тому необхідно провести судову будівельно-технічну експертизу у цій справі. Ухвалою суду від 04.08.2022 року заяву (вх.№2459/22) Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Арк - позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі №914/390/22 задоволено. Призначено у справі №914/390/22 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, м.Львів, вул. Липинського, 54). 05.04.2024 року на адресу суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист №2873/10/вих.-24/ЛЕП від 03.04.2024 року за вх.№9431/24 від 05.04.2024 року, у якому зазначено, що станом на 03.04.2024 року рахунок вартості проведення експертизи не сплачений, відтак ухвала суду не виконана. До супровідного листа додано Акт №2 здачі-приймання про неможливість надання висновку експерта №2800-Е та матеріали справи №914/390/22 у 2 томах. Ухвалою суду від 09.04.2024 року провадження у справі №914/390/22 поновлено, підготовче засідання призначено на 25.04.2024 року о 11:45 год. та зобовязано учасників справи забезпечити в судове засідання явку повноважних представників; надати пояснення суду з врахуванням непроведення експертного дослідження у даній справі. У судовому засіданні 08.05.2024 року представником позивача подано через канцелярію суду клопотання за вх.№1760/24 про зупинення провадження у справі та призначення судової будівельно-технічної експертизи/. 10.05.2024 року представником відповідача подано через систему Електронний суд клопотання за вх.№1823/24 про призначення технічної експертизи документів, згідно поданого переліку та подано клопотання за вх.312577/24 про витребування доказів згідно вказаного переліку. В судове засідання 16.05.2024 року позивач явку представників забезпечив, які підтримали подане 03.05.2024 року клопотання за вх.№1760/24 про зупинення провадження у справі та призначення судової будівельно-технічної експертизи, в якому просять призначити судово будівельно-технічну експертизу та на вирішення експерта поставити наступні запитання: Чи будівля Заправка літера Т-1, площею 8,8 кв.м., інвентарний номер: 10310059, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2 згідно із технічним паспортом від 10.07.2019 (а.с. 76 Т.1) та нежитлові приміщення літера Л-1 основне, загальною площею 13,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2, згідно із технічним паспортом від 25.07.2002 (а.с. 80 Т.1) є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна?; Чи будівля Склад заправки (ПММ), літера У-1, площею 23,8 кв.м., інвентарний номер: 10310060, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2 згідно із технічним паспортом від 10.07.2019 (а.с. 80 Т.1) та нежитлові приміщення літера К-1 Склад ГСМ, загальною площею 31,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2 згідно із технічним паспортом від 25.07.2002 (а.с. 87 Т.1) є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна?; Який технічний стан заправки літера Т-1, площею 8,8 кв.м., за інвентарним номером 10310059, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2?; Який технічний стан складу заправки (ПММ) літера У-1, площею 23,8 кв.м., за інвентарним номером 10310060, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2? Також представниками позивача на вимогу суду надано пояснення у звязку з неоплатою призначуваної експертизи, оскільки відповідний рахунок на адресу позивача не був направлений. У матеріалах справи такі докази відсутні. Після поновлення провадження у справі позивачем надано докази сплати рахунку за проведення такої експертизи з відповідним клопотанням про її призначення та зупинення провадження у справі ( платіжна інструкція №85 від 02.05.2024 року на суму 49 223,20грн., як доказ сплати згідно рахунку №22-2800-Е від 31.01.2024 за проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз експертизи по даній справі). Ухвалою суду від 16.05.2024 року у задоволені клопотання (вх.№1823/24) відповідача про призначення технічної експертизи документів відмовлено. Клопотання позивача (вх.№1760/24) - Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Арк - про призначення судової експертизи задоволено. Призначено у справі №914/390/22 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, м.Львів, вул. Липинського, 54). Супровідним листом від 27.05.2024 року 914/390/22/4/24 Господарським судом Львівської області направлено матеріали справи №914/390/22 Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення судової експертизи. 24.04.2025 року на адресу суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист №3573/10/вих.-25/ЛЕП від 16.04.2025 року за вх.№423/25 від 24.04.2025 року разом з висновком експерта від 16 квітня 2025 року №2145-Е, додатком 1 (графічна частина), додатками№2-№4 (ілюстровані таблиці) та матеріалами справи №914/390/22 у 3 томах та актом №2 здачі-приймання висновку експерта №2145-Е. Ухвалою суду від 05.05.2025 року провадження у справі №914/390/22 поновлено, підготовче засідання призначено на 05.06.2025 року. В судовому засіданні 05.06.2025 року судом озвучено, що 04.06.2025 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання за вх.№14884/25 про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю уповноваженого представника у іншому судовому засідання, відтак для надання можливості позивачу забезпечити явку уповноваженого представника, суд постановив відкласти підготовче засідання на 11.06.2025 року. В судовому засіданні 11.06.2025 року судом озвучено, що 10.06.2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання за вх.№15429/25 про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю узгодження правової позиції із керівником і мирного врегулювання спору. В судове засідання 03.07.2025 року позивач явку представника не забезпечив, 02.07.2025 року подав через канцелярію суду заяву за вх.№17741/25 на підставі п. 5 ч.1 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду. Також представником позивача подано заяву за вх.№17740/25 про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача. Розглянувши заяву позивача про залишення позову без розгляду, суд дійшов таких висновків. Відповідно до п.10 ч.2 ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи. Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про, зокрема, залишення позовної заяви без розгляду. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ГПК України, зокрема ст.14. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Подати заяву про залишення позову без розгляду є правом заявника, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу. Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ГПК України, яке не містить обмежень в його реалізації (подібний висновок у постанові ВС КЦС від 20 травня 2024 року у справі № 202/16597/23). Оскільки подано заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, то заява підлягає задоволенню». Ухвала Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 року у справі №914/390/22, якою залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Арк до Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент Інжиніринг Сервіс, за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (48)", третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, третьої особи-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДУ "Львівська виправна колонія №48", про примусове виконання обов`язку в натурі, ніким не оскаржувалась та набрала законної сили. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат 08.07.2025 року через систему «Електронний суд» відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення (вх.№2938/25 від 09.07.2025 року), в якому просив стягнути з ТзОВ «Альянс-Арк» на користь ТзОВ «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» судові витрати в розмірі 341636,50 грн. Вказана заява мотивована тим, що судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу склали 341636,50 грн. Заявник вважає, що вказані витрати є співмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та ціною позову. У поданій заяві відповідач покликається на частину 5 статті 130 ГПК України та вказує на необґрунтованість дій позивача внаслідок подання заяви про залишення позову без розгляду. Зокрема зазначає, що залишення спору невирішеним саме у зв?язку із реалізацією ініціатором цього спору свого права на залишення позову без розгляду свідчить про необгрунтованість його дій та необхідність відшкодування відповідачеві витрат, пов?язаних із ініційованим позивачем спором, так як поведінка позивача є суперечливою, їй неможливо надати певну оцінку, що випливає також і з того, що позивачем у заяві про залишення позову без розгляду не наведено достатніх пояснень його поведінки. Вказує, що позивач не стежив за кореспонденцією, чим допустив неотримання позивачем від ЛНДІСЕ листа із рахунком на оплату експертизи, що призвело до затягування розгляду справи. Зазначає, що позивачем необґрунтовано висловлювались доводи про те, що судовий експерт, який проводив судову будівельно-технічну експертизу в межах кримінального провадження не мав право здійснювати таку експертизу. Вважає, що вказані дії позивача були спрямовані на дискредитацію висновку судового експерта. Заявник стверджує, що позивач діяв недобросовісно та пред?явив необґрунтований позов, протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, мав на меті порушення прав та інтересів відповідача та зазначає, що усі дії позивача, пов?язані із розглядом цієї справи є необґрунтованими та мали наслідком понесення відповідачем судових витрат, яких можна було б уникнути. Короткий зміст оскарженої ухвали суду першої інстанції Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.07.2025 року у справі №914/390/22 частково задоволено заяву ТзОВ «Девелопмент Інжиніринг Сервіс». Стягнуто з ТзОВ «Альянс-Арк» на користь ТзОВ «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» судові витрати в розмірі 57849,33грн. В ухвалі наголошено, що саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ГПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Суд першої інстанції зазначив, що у межах кримінального провадження №12022141410000661 було проведено будівельно-технічну експертизу на предмет встановлення часу руйнування та поточного стану будки оператора АЗС та складу паливно-мастильних матеріалів, за результатами проведення якої було підтверджено висновки судового експерта Бутакової Марини Анатоліївна №21, що надані суду відповідачем, про те, що будка оператора АЗС та склад паливно-мастильних матеріалів є зруйнованими. В оскарженій ухвалі суд вказав, що судово будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, яка була проведена у межах кримінального провадження №12022141410000661 та за результатами якої судовим експертом Сенейко І.Б. складено висновок експерта №2792-Е від 06.12.2023 року, була проведена на підставі постанови слідчого про призначення експертизи від 03.07.2023 року. Водночас, судова експертиза у цій справі була призначена ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 року тобто за рік до того часу, як була призначена та проведена експертиза у межах кримінального провадження, а тому висновок експерта № 2792- Е від 06.12.2023 року очевидно не міг бути врахований позивачем при формуванні заяви про проведення експертизи. Вказане виключає необґрунтованість дій позивача при зверненні до суду із заявою про призначення судової експертизи у цій справі. Щодо доводів про неотримання позивачем від ЛНДІСЕ листа із рахунком на оплату експертизи суд зазначив, що це питання було предметом розгляду у судовому засіданні. Зокрема, в ухвалі суду від 16.05.2024 року, якою призначено у справі судову експертизу, судом враховано пояснення позивача та зазначено, що «представниками позивача на вимогу суду надано пояснення у зв`язку з неоплатою призначуваної експертизи, оскільки відповідний рахунок на адресу позивача не був направлений. У матеріалах справи такі докази відсутні. Після поновлення провадження у справі позивачем надано докази сплати рахунку за проведення такої експертизи з відповідним клопотанням про її призначення та зупинення провадження у справі (платіжна інструкція №85 від 02.05.2024 року на суму 49 223,20 грн., як доказ сплати згідно рахунку №22-2800-Е від 31.01.2024 року за проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз експертизи по даній справі). В оскарженій ухвалі суд вказав, що при дослідженні питання компенсації витрат на підставі ст.130 ГПК України, суд погоджується з відповідачем, що позивач ухилявся від виконання покладеного на нього обов`язку ухвалою суду пред`явлення у підготовчому засіданні оригіналів документів, які є додатками №4-9 до позовної заяви (основними документами, що начебто підтверджують права позивача та підстави позову), незважаючи на те, що окремі з них були подані та досліджувалися у судовому засіданні. Однак про відсутність окремих оригіналів і яких саме документів самим позивачем на заявлялося. Суд першої інстанції констатував, що окремі дії позивача мають необґрунтований характер. В оскарженій ухвалі суд першої інстанції зокрема зазначив наступне: - (1) участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Тобто, підготовка до судового засідання (пункти 1, 5 Детального опису робіт) є складовою частиною участі в такому судовому засіданні, а тому не може повторно враховуватися при обрахунку вартості наданої правничої допомоги; - (2) щодо участі представника відповідача у судових засіданнях 17.03.2022 та 14.04.2022 то такий вид правничої допомоги не був необхідним, оскільки вказані підготовчі судові засідання були відкладені судом за клопотанням самого відповідача (що не вимагало особистої присутності представника відповідача у судовому засіданні) а тому такі витрати не відповідають критерію обґрунтованості та розумності та тому не підлягають стягненню з позивача; - (3) щодо п 72, 73 Детального опису робіт: «Оновлення актуальної інформації щодо спору по справі №914/390/22» та «Пошук документів та актуалізація матеріалів справи№914/390/22», загальною тривалістю 1 год, - 7, 12 Детального опису робіт, відповідно до якого представником відповідача було здійснено підготовку та повторне направлення позивачу відзиву на позовну заяву та долучених до нього додатків на нову поштову адресу, моніторинг поштових сервісів щодо отримання такого позивачем, підготовку та надсилання для третіх осіб примірників відзиву на позовну заяву по справі №914/390/22»; - пункти 18, 25, 31, 40, 47, 49, 65, 66, 75, 79, 80, 83, 87 Детального опису робіт, відповідно до яких представником відповідача здійснювався моніторинг призначення судових засідань (0,25 год), моніторинг проведення експертизи (3,237 год) моніторинг руху справи (0,5 год), вжиття заходів з встановлення обставин наявності у ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» матеріалів інвентаризаційних справ (1,5 год); повідомлення третіх осіб по справі про дату судового засідання; формування матеріалів справи; моніторинг подання учасниками справи нових документів - пунктів 27, 28 Детального опису про отримання відповідей на адвокатські запити; -пункту 36 «моніторинг справи та надання відповідей на адвокатські запити ОПК ЛОР «БТІ та ЕО», Регіональним відділенням ФДМ України по Львівській, закарпатській та Волинській областях….» - пункту 19 «виїзна зустріч з судовим експертом на місцевості для встановлення місця розташування об`єктів» - пункт 69 «участь в огляді об`єктів при проведенні експертизи» суд виснував, що такі роботи (послуги) - не є правничою допомогою, а є технічними діями, які не потребують спеціальних професійних навичок і відшкодуванню в якості правничої допомоги не підлягають; - (4) не підлягають відшкодуванню витрати, понесені згідно із п. 48 Детального опису «складення та подання заяви про вступ представника у справі № 914/390/22 у підсистемі Електронний Суд, оскільки вказана дія представника не є правничою допомогою в розумінні процесуального закону, а є виконанням обов`язку адвоката про реєстрацію електронного кабінету в Електронному суді та повідомлення суду про наявність електронного кабінету; - (5) не підлягають відшкодуванню судові витрати відповідача згідно із пунктами 37, 38,55, 56 щодо складення заяви про витребування доказів та про проведення технічної експертизи документів оскільки такі заяви не були задоволені судом; - (6) щодо пунктів 41-46 Детального опису робіт, то вбачається, що такі стосуються надання правничої допомоги ТзОВ «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» в межах кримінального провадження №12022141410000661, а не в справі №914/390/22; - (7) не підлягають відшкодуванню також і витрати на правничу допомогу, які зазначені в детальному описі, як інформування клієнта про хід розгляду справи; - (8) щодо пункту 92 Детального опису робіт, суд виснував, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню, а тому витрати на підготовку заяви про відшкодування понесених відповідачем судових витрат у зв`язку із розглядом справи №914/390/22 на суму 231 дол. США не підлягають відшкодуванню. Дослідивши обсяг наданих послуг адвокатом, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність сум понесених по наданих послугах, враховуючи заяву представника позивача та його аргументи, суд першої інстанції дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір компенсації судових витрат є завищеним та не співмірним із складністю справи та реально наданими послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з позивача 57849,33 грн витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги Позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.07.2025 року у справі №914/390/22. Просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відповідача відмовити повністю. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції прийшов до невмотивованого та невірного висновку, що окремі дії позивача мають необґрунтований характер. Вказує, що висновок суду про те, що позивач як орендар майна був зобов`язаний знати про стан об`єкта є необґрунтованим, оскільки підставою звернення позивача до суду є факт недопуску орендаря до орендованого ним майна. Позивач покликається на те, що у матеріалах справи відсутній жодний доказ, який би підтверджував те, що позивач умисно ухилявся від отримання кореспонденції, зокрема рахунку Львівського НДІСЕ для оплати вартості проведення судової експертизи та від оплати за проведення судової експертизи. Звертає увагу суду на те, що будь-які докази направлення Львівським НДІСЕ рахунку для оплати вартості проведення судової експертизи позивачу у матеріалах справи відсутні і суд це встановив. Вказує, що судом не може вважатися доведеною та обставина, що позивач умисно ухилявся від отримання рахунку для оплати вартості проведення судової експертизи без надання відповідачем доказів такого. Щодо висновку суду про те, що позивач ухилявся від виконання покладеного на нього обов`язку ухвалою суду пред`явлення у підготовчому засіданні оригіналів документів позивач зазначає, що протоколом судового засідання від 16.06.2022 року підтверджується, що позивачем надано оригінали наявних у нього документів і такі оглянуті судом. Зважаючи на викладене, позивач вважає, що будь-які форми необґрунтованих дій позивача відсутні у цій справі, не підтверджені жодним доказом, а тому висновки суду першої інстанції про наявність таких дій є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам судового провадження. Скаржник вказав на те, що при вирішенні питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у випадку відсутності рішення по суті спору, застосуванню підлягають не загальні норми ГПК України, а спеціальна норма, а саме норма, яка передбачена ч. 5 ст. 130 ГПК України. Зазначає, що тлумачення цієї процесуальної норми дає можливість прийти до висновку, що компенсації відповідачу належать не всі його судові витрати, а лише ті, що понесені відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, тобто, ті, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із конкретними необґрунтованими діями позивача. Заявляє, що судом в оскарженій ухвалі наведеного не зазначено, що свідчить про неправильне застосування судом ч.5 ст. 130 ГПК України. Відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.07.2025 року у справі №914/390/22. Просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі 341636,50 грн. Зокрема відповідач не погоджується із оцінкою судом детального опису робіт, а саме дії адвоката із підготовки до судових засідань. Також не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що не був необхідним такий вид правничої допомоги як участь представника відповідача у судових засіданнях 17.03.2022 року та 14.04.2022 року. Скаржник зазначає, що фактично кожна зазначена судом дія, яку судом визнано технічною (вище вказаний 3 абзац оскарженої ухвали), є спрямованою для забезпечення реалізації прав клієнта. Заявляє, що дія з подання заяви про вступ у справу представника у підсистемі електронний суд є обґрунтованою витратою на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню. Скаржник вважає, що витрати щодо складення заяви про витребування доказів та про проведення технічної експертизи документів підлягають відшкодуванню. Стверджує, що судом першої інстанції не враховано обґрунтованості зазначених витрат. Відповідач вказує на те, що усі дії представника відповідача щодо його представництва в межах вказаного вище кримінального провадження є прямо пов`язаними із розглядом справи №914/390/22, стосувались цього судового спору та результати такого кримінального провадження підлягали врахуванню при розгляді, а відтак судом першої інстанції не враховано пов`язаності із даною справою витрат щодо представництва відповідача в межах кримінального провадження за №12022141410000661. Апелянт вказує також на те, що інформування клієнта має нерозривний зв`язок із правовою допомогою та відповідно повинно трактуватись як його частина, у зв`язку із чим підлягати відшкодуванню. Відповідач не погоджується із зменшенням судових витрат, оскільки судом жодним чином не обґрунтовано таке зменшення. Заявляє, що погодження погодинного гонорару та його підтвердження належними документами свідчить про відсутність підстав для втручання суду в оцінку доказів та зменшення суми витрат, заявлених до відшкодування. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить відмовити в її задоволенні. Зокрема зазначає, що позивач міг звернутись до поточного власника майна (відповідача) зі зверненням про надання інформації щодо майна, яке було передано позивачу у користування до придбання відповідачем спірних об`єктів, проте позивач не звертався офіційно до відповідача із вказаного питання. Заявляє, що попри те, що позивачу було відомо про висновки судових будівельно-технічних експертиз, які вказують на знищення спірних об`єктів позивач не брав до уваги дані таких висновків та продовжував спір. Вказує на те, що відповідач позбавлений можливості надати докази щодо фактів надсилання ЛНДІСЕ позивачу рахунку за проведення експертизи. Зазначає, що позивачем не виконано вимоги суду щодо пред`явлення оригіналів документів. Позивач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив задовольнити його апеляційну скаргу, відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив його апеляційну скаргу задовольнити, відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача. Треті особи не забезпечили участі представників у судовому засіданні, про причини неявки не повідомили. З`ясовуючи обставини про ознайомлення третіх осіб з датою, часом та місцем розгляду справи №914/390/22, суд встановив таке. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 року відкладено розгляд справи на 12.01.2026 року о 14 год 30 хв. 02.12.2025 року вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ДУ "Львівська виправна колонія №48", що підтверджується довідками відповідального працівника суду. 05.12.2025 року ухвалу від 01.12.2025 року надіслано на адресу ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (48)". 15.12.2025 року вказану ухвалу вручено особисто представнику ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (48)", що підтверджується відповідною відміткою АТ «Укрпошта» на рекомендовану повідомленні про вручення R068033293813/ Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення третіх осіб про дату, час та місце розгляду справи №914/390/22. Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності третіх осіб. Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Питання щодо розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду регулює стаття 130 Господарського процесуального кодексу України. Як вбачається зі змісту названої статті ГПК України, вона визначає спосіб та порядок розподілу судових витрат за різних підстав закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду з урахуванням особливостей зазначених процесуальних дій. За приписами частини 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу. Так, частиною п`ятою статті 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Положення ч.5 ст.130 ГПК є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення. При цьому, за змістом цієї норми однією із умов для компенсації відповідачу, здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, є необґрунтовані дії позивача, що зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом. Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, пов`язаних з розглядом справи. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України загалом та частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України зокрема не встановлюють конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України). Отже, звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити відповідними доказами, які саме необґрунтовані дії були здійснені позивачем в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача тощо. Під необґрунтованими діями позивача можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Подібні правові позиції містяться у постанові Верховного Суду від 27.05.2025 року у справі №910/6612/24, від 09.10.2025 року у справі №910/10001/24 та від 16.12.2025 року у справі №914/396/21. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 року у справі №911/3312/21 вказала, що при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше). Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п`ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України. Проаналізувавши доводи поданих апеляційних скарг у цій справі, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з встановленими обставинами цієї справи, 14.02.2022 року ТзОВ «Альянс-Арк» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» про примусове виконання обов`язку в натурі шляхом зобов`язання відповідача надавати позивачу цілодобовий доступ до нерухомого майна, що є предметом договору оренди автозаправочної станції (об`єкта нерухомості) та майна від 01.12.2002 року. Відповідно до частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно із частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Отже, процесуальним законом закріплено право на звернення до суду шляхом подання позовної заяви у порядку, визначеному ГПК. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Арк», реалізовуючи своє право, звернулося до Господарського суду Львівської області з вищенаведеним позовом. Таким чином, звернення позивача з позовом до суду закріплене та гарантується в процесуальному законі і не може вважатись необґрунтованими діями позивача. 02.07.2025 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою (вх.№17741/25 від 02.07.2025 року) про залишення позову без розгляду. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 року задоволено заяву ТзОВ «Альянс-Арк» про залишення позову без розгляду. Залишено без розгляду позовну заяву ТзОВ «Альянс-Арк» до ТзОВ «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (48)", третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, третьої особи-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДУ "Львівська виправна колонія №48" про примусове виконання обовязку в натурі. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Отже, процесуальним законом надано право позивачу подати заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті. В оскарженій ухвалі суд зазначив, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ГПК України, зокрема ст.14. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Подати заяву про залишення позову без розгляду є правом заявника, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу. В цій справі позивач реалізував своє процесуальне право та подав заяву про залишення позову без розгляду, внаслідок чого ухвалою суду першої інстанції було постановлено відповідну ухвалу. Позивач як сторона у справі може розпоряджатись своїми процесуальними правами на свій розсуд, не створюючи при цьому перешкоди під час розгляду справи, а відтак суд першої інстанції вірно констатував, що саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ГПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. При розгляді апеляційних скарг судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 року задоволено заяву (вх.№2459/22) Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Арк - позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі №914/390/22. Призначено у справі №914/390/22 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, м.Львів, вул. Липинського, 54). На розгляд експертам поставлено такі питання: (1) Чи заправка літера «Т-1», площею 8,8 кв.м., інвентарний номер: 10310059, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2 згідно із технічним паспортом від 10.07.2019 та нежитлові приміщення літера «Л-1» основне, загальною площею 13,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2, згідно із технічним паспортом від 25.07.2002 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна?; (2) Чи склад заправки (ПММ), літера «У-1», площею 23,8 кв.м., інвентарний номер: 10310060, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2 згідно із технічним паспортом від 10.07.2019 та нежитлові приміщення літера «К-1» Склад ГСМ, загальною площею 31,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2 згідно із технічним паспортом від 25.07.2002 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна?; (3) Який технічний стан заправки літера «Т-1», площею 8,8 кв.м., за інвентарним номером 10310059, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2?; (4) Який технічний стан складу заправки (ПММ) літера «У-1», площею 23,8 кв.м., за інвентарним номером 10310060, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2? Витрати з проведення судової експертизи покладено на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс-Арк. Зупинено провадження у справі №914/390/22 на час проведення експертизи. Згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 року поновлено провадження у справі №914/390/22. Зокрема у даній ухвалі вказано, що 05.04.2024 року на адресу суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист №2873/10/вих.-24/ЛЕП від 03.04.2024 року за вх.№9431/24 від 05.04.2024 року, у якому зазначено, що станом на 03.04.2024 року рахунок вартості проведення експертизи не сплачений, відтак ухвала суду не виконана. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 року відмовлено у задоволені клопотання (вх.№1823/24) відповідача про призначення технічної експертизи документів. Задоволено клопотання позивача (вх.№1760/24) - Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Арк - про призначення судової експертизи. Призначено у справі №914/390/22 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, м.Львів, вул. Липинського, 54). На розгляд експертам поставлено такі питання: (1) Чи будівля «Заправка літера « Т»-1, площею 8,8 кв.м., інвентарний номер: 10310059, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2 згідно із технічним паспортом від 10.07.2019 та нежитлові приміщення літера Л-1 основне, загальною площею 13,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2, згідно із технічним паспортом від 25.07.2002 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна?; (2) Чи будівля «Склад заправки (ПММ), літера «У`»-1, площею 23,8 кв.м., інвентарний номер: 10310060, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2 згідно із технічним паспортом від 10.07.2019 та нежитлові приміщення літера К-1 Склад ГСМ, загальною площею 31,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2 згідно із технічним паспортом від 25.07.2002 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна?; (3) Який технічний стан заправки літера «Т`»-1, площею 8,8 кв.м., за інвентарним номером 10310059, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2?; (4)Який технічний стан складу заправки (ПММ) літера «У`»-1, площею 23,8 кв.м., за інвентарним номером 10310060, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2? Витрати з проведення судової експертизи покладено на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс-Арк. Зупинено провадження у справі №914/390/22 на час проведення експертизи. Зокрема у зазначеній ухвалі вказано, що представниками позивача на вимогу суду надано пояснення у зв`язку з неоплатою призначуваної експертизи, оскільки відповідний рахунок на адресу позивача не був направлений. У матеріалах справи такі докази відсутні. Після поновлення провадження у справі позивачем надано докази сплати рахунку за проведення такої експертизи з відповідним клопотанням про її призначення та зупинення провадження у справі (платіжна інструкція №85 від 02.05.2024 року на суму 49223,20 грн., як доказ сплати згідно рахунку №22-2800-Е від 31.01.2024 року за проведення Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз експертизи по даній справі). Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 05.05.2025 року поновлено провадження у справі №914/390/22. В оскарженій ухвалі суд першої інстанції зазначив, що у межах кримінального провадження №12022141410000661 було проведено будівельно-технічну експертизу на предмет встановлення часу руйнування та поточного стану будки оператора АЗС та складу паливно-мастильних матеріалів, за результатами проведення якої було підтверджено висновки судового експерта Бутакової Марини Анатоліївна №21, що надані суду відповідачем, про те, що будка оператора АЗС та склад паливно-мастильних матеріалів є зруйнованими. Також суд першої інстанції вказав, що судово будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, яка була проведена у межах кримінального провадження №12022141410000661 та за результатами якої судовим експертом Сенейко І.Б. складено висновок експерта №2792-Е від 06.12.2023 року, була проведена на підставі постанови слідчого про призначення експертизи від 03.07.2023 року. Водночас, судова експертиза у цій справі була призначена ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 року тобто за рік до того часу, як була призначена та проведена експертиза у межах кримінального провадження, а тому висновок експерта № 2792- Е від 06.12.2023 року очевидно не міг бути врахований позивачем при формуванні заяви про проведення експертизи. Вказане виключає необґрунтованість дій позивача при зверненні до суду із заявою про призначення судової експертизи у цій справі. В оскарженій ухвалі судом зазначено, що знаючи про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 04 серпня 2022 року, не стежили за надходженням кореспонденції чим допустили неотримання від ЛНДІСЕ листа із рахунком на оплату експертизи, що в свою чергу призвело до повернення ЛНДІСЕ матеріалів справи до суду без проведення експертизи та відповідно затягування розгляду справи №914/390/22 на 1 рік 9 місяців. При цьому Позивач не довів, що насправді не отримав листа ЛНДІСЕ із рахунком на оплату експертизи з поважних причин (наприклад, відсутність факту надіслання ЛНДІСЕ відповідного листа), а лише обмежився усними поясненнями, що позивач листа від ЛНДІСЕ не отримував. Зважаючи на пояснення представників позивача, зазначені у вказаній вище ухвалі від 16.05.2024 року, суд першої інстанції звернув увагу на те, що в контексті несення судових витрат по справі, позивач, тобто особа, яка звернулася до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, за клопотанням якої призначалася експертиза у справі, повинна слідкувати за процесом і цікавитися ним. Суд першої інстанції звернувся до правової позиції щодо висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав на прикладі виконавчого провадження, що є сталою та послідовною судовою практикою (правова

позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі №910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г, від якої суд не вбачає підстав для відступу). Зокрема, стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді. Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції виснував, що твердження позивача про недоведеність необгрунтованості його дій в контексті «чистоти процесу» щодо компенсації судових витрат по справі судом частково відхиляються. Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Отже, процесуальним законом надано право стороні у справі подати відповідну заяву (клопотання) про призначення експертизи з метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, і суд вправі за такою заявою (клопотанням) призначити відповідну експертизу. Згідно із частиною 2, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Аналізуючи наведену норму процесуального закону, апеляційний господарський суд констатує, що сторони у справі повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, зокрема правом на подання заяви (клопотання) про призначення експертизи, та вчиняти усі необхідні дії, зокрема сплачувати рахунок на проведення експертизи. Враховуючи, що призначена судом ухвалою від 04.08.2022 року експертиза була призначена саме за заявою позивача, а відтак він повинен був розуміти про обов`язок оплатити за проведення такої експертизи, про що зазначено в резолютивній частині ухвали від 04.08.2022 року, і мав обов`язок слідкувати за кореспонденцією для отримання відповідного листа та оплати рахунку. Несплата позивачем рахунку, на переконання апеляційного господарського суду, свідчить про недобросовісні дії з боку позивача, який очевидно знав, що на його адресу повинен був прийти рахунок на оплату експертизи, яка була призначена за його ж заявою. В подальшому суд ухвалою від 16.05.2024 року задовольнив клопотання позивача про призначення експертизи, на розгляд якої було поставлено фактично ті самі питання. Отже, через неоплату позивачем рахунку не було проведено експертизи, яка фактично була повторно призначена судом через 2 роки, що очевидно потягло за собою затягування розгляду справи. Вищенаведене свідчить про недобросовісність поведінки позивача у реалізації свого права на подання заяви (клопотання) про призначення експертизи. Згідно із частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України Учасники справи зобов`язані, зокрема сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом. Процесуальні обов`язки, покладені на сторін, покликані сприяти ефективному розгляду справи та встановлення всіх обставин, що мають значення для справи. В оскарженій ухвалі суд вказав, що при дослідженні питання компенсації витрат на підставі ст.130 ГПК України, суд погоджується з відповідачем, що позивач ухилявся від виконання покладеного на нього обов`язку ухвалою суду пред`явлення у підготовчому засіданні оригіналів документів, які є додатками №4-9 до позовної заяви (основними документами, що начебто підтверджують права позивача та підстави позову), незважаючи на те, що окремі з них були подані та досліджувалися у судовому засіданні. Однак про відсутність окремих оригіналів і яких саме документів самим позивачем на заявлялося. Проаналізувавши матеріали даної справи, колегія суддів вважає правильним вказаний висновок суду першої інстанції. Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені вище мотиви, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що окремі дії позивача свідчать про недобросовісність у реалізації позивачем своїх процесуальних прав, а також ухилення від покладених на нього процесуальних обов`язків, що потягло за собою тривалий розгляд справи та не сприяло її ефективному розгляду. Зважаючи на предмет спору, обґрунтування поданого позову, тривалість розгляду вказаної справи, а також враховуючи окремі процесуальні дії (бездіяльність) позивача, доводи відповідача, наведені у заяві про ухвалення додаткового рішення (вх.№2938/25 від 09.07.2025 року), частково знайшли своє підтвердження, а відтак висновок суду першої інстанції про те, що окремі дії позивача мають необґрунтований характер, є вірним. З огляду на наведені вище мотиви, колегія суддів висновує, що поведінка позивача в його окремих процесуальних діях підпадає під поняття «необґрунтованих дій позивача», а відтак у суду першої інстанції були правові підстави для застосування положення частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України. Щодо судових витрат колегія суддів зазначає наступне. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). У відповідності до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У заяві про ухвалення додаткового рішення (вх.№2938/25 від 09.07.2025 року) відповідач просив стягнути з ТзОВ «Альянс-Арк» на користь ТзОВ «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» судові витрати в розмірі 341636,50 грн. Вказана заява мотивована тим, що судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу склали 341636,50 грн. До вказаної заяви відповідач подав копії документів на підтвердження своїх вимог. Зокрема до заяви додано копію договору про надання правничої допомоги №25/22 від 17.03.2022 року та договору №28/25 від 13.03.2025 року, що стало підставою для надання правової допомоги та послуг представництва відповідачу, а також копію ордеру серії ВС №1377332 від 13.03.2025 року на підтвердження повноважень. Також до заяви про ухвалення додаткового рішення відповідач подав Детальний опис робіт від 07.07.2025 року, у якому викладено перелік робіт (послуг), наданих адвокатом відповідачу на загальну суму 8860,46 доларів США. Проаналізувавши документи, додані до заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів погоджується з наведеною в оскаржуваній ухвалі оцінкою суду першої інстанції, з огляду на таке. За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору або є неспівмірним зі складністю справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішенні Європейського суду з прав людини «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Отже, при вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу суд повинен оцінити розмір витрат, які заявник хоче стягнути, враховуючи складність справи, принцип розумності, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, чи вказана сума є обґрунтованою та чи не буде заявлений розмір надмірним тягарем для протилежної сторони. Враховуючи вказані критерії, проаналізувавши додані до заяви документи, зокрема детальний опис робіт, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив суму витрат, які підлягають до стягнення з позивача, оскільки така сума, на переконання колегії суддів, відповідає критерію розумності та не буде надмірним тягарем для позивача. З урахуванням наведених у цій постанові мотивів, зокрема оцінивши окремі процесуальні дії позивача та проаналізувавши надані представником відповідача послуги через критерії розумності, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно застосував положення ч. 5 ст. 130 ГПК України та частково задовольнив заяву відповідача, стягнувши з позивача судові витрати в розмірі 57849,33грн. Оскаржена ухвала постановлена у відповідності до норм матеріального і процесуального права із з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи. Доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 30.07.2025 року у справі №914/390/22. Згідно із статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції постановив ухвалу у відповідності до з`ясованих обставин, що мають значення для справи, та норм матеріального і процесуального права. Така ухвала є законною та обґрунтованою, відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін. Судові витрати З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись, ст. ст. 86, 123, 126, 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: В задоволенні апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Арк» б/н від 13.08.2025 року (вх. № 01-05/2481/25 від 13.08.2025 року) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Інжиніринг Сервіс» б/н від 21.08.2025 року (вх.№ 01-05/2584/25 від 21.08.2025 року) відмовити. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.07.2025 року у справі №914/390/22 залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників. Справу повернути в Господарський суд Львівської області. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий суддя О.В. Зварич Суддя Н.А. Галушко Суддя Г.Г. Якімець