Постанова 4818 № 953/10368/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2026 року м. Харків справа № 953/10368/24 провадження № 22-ц/818/271/26 провадження № 22-ц/818/274/26 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., за участю секретаря Муренченко С.А., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 травня 2025 року в складі судді Єфіменко Н.В. в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та майнової шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 03 вересня 2019 року в м. Харків на Белгородському шосе поруч із заправною станцією «ANP» (вул. Сокольницька, 30) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Passat 2.0 н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та мотоцикла BMW S1O00RR н/з НОМЕР_2 , що належить йому на праві власності та під його керуванням. У зв`язку з зазначеним було розпочате кримінальне провадження № 12019220000001272 від 04.09.2019 року. 21 вересня 2022 року Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі N?638/17230/19 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження у відношенні нього закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Зазначив, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження №12019220000001272 від 04.09.2019 доказами. Зокрема, висновком експерта від 23.10.2019 №7/1011CE-19, складеного за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, яким встановлено, що в діях відповідача мало місце порушення п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, яке перебувало в причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою. Також, у ході допиту відповідача, проведеного 09.09.2019 слідчим СУ ГУНП в Харківській області в рамках кримінального провадження №12019220000001272 від 04.09.2019, ОСОБА_2 визнав себе винним у дорожньо-транспортній пригоді. Посилався на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження, через які протягом тривалого часу постійно відчував фізичний біль і моральні страждання. Нестерпний фізичний біль не надавав можливості нормально організовувати свій побут та здійснювати свою професійну діяльність, завдавав глибоких переживань щодо неможливості швидкого одужання та повернення до нормального ритму життя. Моральні страждання також приносило усвідомлення того, що у зв`язку з отриманою травмою він був позбавлений можливості повноцінно здійснювати свою професійну діяльність в багатьох аспектах як адвокат, арбітражний керуючий, фізична особа-підприємець, здобувач наукового ступеня доктора філософії. Це пов`язано із тим, що під впливом фактору обмеженості в пересуванні та болю, що супроводжував його кожен день, режим дня змінився та всі заплановані справи він мав відкладати у зв`язку із лікуванням, що мало для нього вплив на нервову систему та призвело до постійних хвилювань. Вказав, що моральна шкода також полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна, вимушеного припинення заняттям фізичними вправами та пробіжками, позбавило його можливості прийняти участі у марафоні, а також моральна шкода, яка полягає у втраті ділової репутації. Вважав, що розмір моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн є пропорційним до завданих дій відповідачем. Зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідача пошкоджено його шолом та брюки та відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної автотоварознавчої та товарознавчої експертизи № 10591/10690 від 21.12.2021 розмір збитку становить 22 361,82 грн. Вказав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було також пошкоджено його мотоцикл та за висновком експертів за результатами проведення комплексної автотоварознавчої та товарознавчої експертизи № 10591/10690 від 21.12.2021 розмір матеріального збитку становить 228 759,83 грн. Посилався на те, що оскільки ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» здійснила виплату у розмірі 99 000,00 грн, тому відповідач має відшкодувати йому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 129 759,83 грн. Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн та майнову шкоду в розмірі 152 121,65 грн, вирішити питання щодо судових витрат. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 152 121,65 грн, моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 1031,43 грн; в іншій частині позову відмовлено. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн та відмові в іншій частині позову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн у повному обсязі; скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 14 547,00 грн, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування чому позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн є несправедливими, необґрунтованими та надмірними, не містить оцінку доказів та його аргументів щодо завдання моральної шкоди, відсутні положення щодо встановлення та оцінки характеру правопорушення, вчиненого відповідачем щодо нього, ступеню вини відповідача, позбавлення можливостей позивача та їх реалізації тощо. Відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн не відповідає обставинам завдання моральної шкоди. При цьому відповідачем не заявлялося обґрунтованих заперечень щодо обставин завдання моральної шкоди та завданих йому душевних страждань. Судом першої інстанції відмовлено у призначенні психологічної експертизи, у зв`язку з чим не з`ясовано глибину моральних страждань. Посилався на те, що усі його судові витрати на правничу допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції були дійсними та необхідними для захисту його прав та належного розгляду позовної заяви. Мотиви, з яких суд першої інстанції, дійшов до зворотного висновку в оскаржуваному рішенні не зазначені, відсутнє пояснення та обґрунтування, які витрати суд вважає не реальними та не необхідними. Суд першої інстанції не зазначає у чому полягає неспіврозмірність та нерозумність розміру судових витрат, та якими доказами це підтверджується. Фактично його позов задоволено на 85%, а судові витрати задоволено на третину, що не відповідає принципу пропорційності. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду ОСОБА_1 оскаржує лише в частині розміру стягнення моральної шкоди, у зв`язку з чим в іншій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Карелов К.Ю. є адвокатом, ФОП, має право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), 15.09.2016 зарахований до аспірантури університету ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №2063 серії ХВ №000354, виданим 18.01.2017 на підставі рішення ради адвокатів Харківської області; свідоцтвом про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1847, виданим 05.02.2018 на підставі наказу МЮУ №252/5 від 29.01.2018; витягом з наказу №63 від 13.09.2016; витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань (а.с.37-42). 03.09.2019 поблизу вул. Сокільницька у м. Харкові відбулось зіткнення мотоциклу «BMW», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілю Volkswagen Passat р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Власником мотоциклу «BMW», р.н. НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.45). За фактом дорожньо-транспортної пригоди внесені відомості до ЄРДР за №12019220000001272 від 04.09.2019 та проведено досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, обвинувачення у вчиненні якого пред`явлене ОСОБА_2 .. 05.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із повідомлення про ДТП, яка мала місце 03.09.2019 поблизу вул. Сокільницька у м. Харкові з обставин зіткнення автомобіля Volkswagen Passat р.н. НОМЕР_1 та мотоцикла «BMW» р.н. НОМЕР_3 , та з заявою про здійснення страхового відшкодування майнової шкоди в сумі 100 000 грн, здоров`ю 50 000 грн (а.с.101-106). 02.03.2023 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснило ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 99 000,00 грн (а.с.107). 09.09.2019 ухвалою слідчого судді Київського районного суду накладений арешт на мотоцикл «BMW» р.н. НОМЕР_3 (а.с.87-89). 21.09.2022 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а кримінальне провадження №12019220000001272 від 04.09.2019 стосовно нього закрито у зв`язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України (а.с.96-100). Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що 03.09.2019 близько 09:30, керуючи технічно справним автомобілем марки Volkswagen Passat р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по Білгородському шосе у м. Харкові зі сторони вул. Дерев`янка в напрямку вул. Семена Челюскіна, в районі автомобільної заправної станції «ANP» за адресою: м. Харків, вул. Сокольницька 30, в порушення вимог п.10.1 ПДР, згідно яких «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та п.10.4 ПДР, відповідно до яких :«Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот», діючи необережно, проявив необачність, перед зміною напрямку руху наліво не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де виконанні розвороту не дав дорогу мотоциклу марки «BMW», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням потерпілого ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, та допустив з ним зіткнення, в наслідок чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, у вигляді закритого часткового ушкодження переднього рогу латерального меніска та колатеральної зв`язки з гемартрозом (скупчення крові в суглобовій сумці) лівого колінного суглоба, а також закритого часткового ушкодження зв`язок лівого гомілково - ступневого суглоба та закритого крайового перелому таранної кістки лівої стопи. Як вбачається з висновку експерта №7/1011СЕ-19 від 23.10.2019, за вихідними даними з показань водія BMW ОСОБА_1 : у даній дорожній обстановці водій мотоциклу повинен діяти згідно з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, водій автомобілю повинен діяти згідно з вимогами п.10.1, п.10.4 Правил дорожнього руху; у діях водія мотоциклу немає невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які перебували б. з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди, у діях водія автомобілю є невідповідності вимогам п.10.1, п.10.4 Правил дорожнього руху, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди; у даній дорожній обстановці водій мотоциклу не мав технічної можливості запобігти зіткненню виконанням вимог Правил дорожнього руху, водій автомобіля мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п.10.1, п.10.4 Правил дорожнього руху. За вихідними даними з показань автомобіля: у даній дорожній обстановці водій мотоциклу повинен діяти згідно з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, водій автомобіля повинен діяти згідно з вимогами п.10.1, п.10.4 Правил дорожнього руху; з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішити запитання проте, чи є в діях водія мотоциклу невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які перебували, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з дорожньо-транспортної пригоди, не виявилося можливим. У діях водія автомобіля є невідповідності вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, п.10.4 Правил дорожнього руху, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди; з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішити запитання про те, чи мав водій мотоциклу технічну можливість уникнути дорожньо-транспортну пригоду, не виявилось можливим (а.с.20-26). Згідно висновку експерта №12-14/669-А/19 від 18.10.2019, у ОСОБА_1 , 45 років, має місце травма лівої нижньої кінцівки у вигляді садна в проекції лівого гомілково-ступневого суглоба, закритого часткового ушкодження переднього рогу латерального меніска і латеральної колатеральної зв`язки з гемартрозом (скупчення крові в суглобовій сумці) лівого колінного суглоба, а також закритого часткового ушкодження зв`язок лівого гомілково-ступневого суглоба та закритого крайового перелому таранної кістки лівої стопи. Вищевказані ушкодження утворилися в єдиний проміжок часу від ударної травматичної дії тупого твердого предмету (предметів), індивідуальні особливості травматичної поверхні якого в ушкодженнях не відобразилися. При цьому характер та механізм вищевказаних ушкоджень, не виключає можливості їх утворення в умовах дорожньо-транспортної пригоди, при обставинах відомих з ухвали слідчого судді, медичної документації та зі слів обстежуваного, в строк 03.09.2019. За ступенем тяжкості травма лівої нижньої кінцівки у вигляді вищеперелічених ушкоджень у сукупності не є небезпечною для життя в момент заподіяння та спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 день), і за цією ознакою відповідно до п.2.2.1 «ф,б,в», п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, належить до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості (а.с.33-36). Відповідно до висновку експертів №10591/10690 від 21.12.2021, ринкова вартість шолому «BMW System 7 System» та брюк до моменту їх пошкодження у ДТП, що станом на 03.09.2019 складає 22 361,82 грн. Товарний вигляд шолому марки «BMW System 7 System» та брюк, після їх пошкодження в наслідок ДТП втрачено на 100%, а тому визначення ринкової вартості не є доцільним. Розмір матеріального збитку, завданого потерпілому ОСОБА_1 внаслідок пошкодження мотошолому марки «BMW System 7 System» та брюк станом на день проведення експертного дослідження складає 22 361,82 грн. Ринкова вартість мотоцикла «BMW S1000RR», р.н. НОМЕР_3 , станом на момент ДТП, що мало місце 03.09.2019, становить 374419,92 грн. Ринкова вартість мотоцикла «BMW S1000RR», р.н. НОМЕР_3 , після ДТП, що мала місце 03.09.2019 становить 142 660,09 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику мотоцикла «BMW S1000RR», р.н. НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мала місце 03.09.2019, становить 228 759,83 грн (а.с.46-70). Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України). Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19). Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. Проте, колегія суддів зазначає, що позивач довів належними і достатніми доказами глибину моральних страждань, погіршення здоров`я, зміни нормального способу життєдіяльності, що знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із протиправними діями відповідача, які б давали можливість призначити більшу суму відшкодування. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, колегія суддів, враховує обставини справи, характер правопорушення, завдання відповідачем ОСОБА_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, пошкодження позивачу майна, глибину душевних страждань ОСОБА_1 , істотність вимушених змін у житті позивача, характер, тривалість та обсяг заподіяних йому моральних страждань, з огляду на засади верховенства права та з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, дійшла висновку про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у зв`язку із спричиненням шкоди здоров`ю, майну та ділової репутації в розмірі 50 000,00 грн. Колегія суддів вважає, що ця сума буде достатньою для компенсації негативних наслідків морального характеру. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Щодо додаткового рішення суду, колегія суддів виходить з наступного. За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді. Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц. Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23). У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 604/484/23 (провадження № 61-17933св23), додаткові постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 752/24975/20 (провадження № 61-9599св23). Матеріали справи свідчать про те, що в суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляла адвокатка Зінов`єва А.Ю. на підставі договору про надання правничої допомоги № А27-24 від 25.10.2024, ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1217222 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ № 002627 від 15.11.2023 та адвокаткою подано до суду позовну заяву, клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, заяву про внесення даних РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи, відповідь на відзив, клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та його представника, заяву про зміну електронної пошти представника. У суді першої інстанції адвокатка Зінов`єва А.Ю. приймала участь у судовому засіданні 18.03.2025. Відповідно до пункту 4.2 договору про надання правничої допомоги № А27-24 від 25.10.2024, за надання правничої допомоги згідно із цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар. Розмір гонорару визначається шляхом підписання додаткових угод. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 25.10.2024 сторони домовилися, що гонорар адвоката визначається за погодинною тарифною ставкою, окрім визначення вартості участі адвоката в судовому засіданні, яка визначається окремо в цій угоді. Вартість участі адвоката в судовому засіданні становить 4000,00 грн. Вартість участі адвоката в судовому засіданні, яке не відбулося з причин, які не залежали від адвоката, становить 2000,00 грн. Вартість однієї години роботи у робочий час адвоката становить 1200,00 грн. Сторони домовилися, що вартість фактичних витрат, понесених у зв`язку із виконанням договору розраховується наступним чином: ???вартість роздруківки або ксерокопії листа А4: 5,00 грн; ???витрати на проїзд автотранспортом складають 7,60 грн за 1 км; ???витрати на проїзд громадським транспортом міського та міжміського сполучення визначаються відповідно до тарифів перевізника; ???поштові витрати розраховуються відповідно до тарифів, встановлених ПАТ «Укрпошта»; ???інші прямі витрати включаються до рахунку за фактом їх понесення адвокатом. Сторони дійшли згоди, що оплата гонорару відбувається протягом двадцяти календарних днів з моменту отримання рахунку. Клієнт сплачує визначену в рахунку суму грошових коштів на розрахунковий рахунок адвоката. У разі невнесення клієнтом оплати за рахунком у встановлений строк адвокат має право зупинити виконання обов`язків за договором до моменту внесення відповідної суми клієнтом. Сторони узгодили, що розмір гонорару підлягає зміні у разі підвищення рівня мінімальної заробітної плати в Україні; зміні податкового та іншого законодавства, що прямо або опосередковано виливає на здійснення діяльності адвокатом. Сторони домовились, що оплата судового збору та інших платежів (оплати роботи експертів, тощо) не входить до суми гонорару. ????В іншій частині умови Договору залишаються без змін. 18.03.2025 ОСОБА_1 та адвокатка Зінов`єва А.Ю. склали акт приймання-передачі послуг № 1, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні дії з правничої допомоги: аналіз документів та матеріалів, наданих клієнтом щодо відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 03.09.2019, 3 год., вартість 3600,00 грн; підготовка та направлення до суду позовної заяви про відшкодування моральної та майнової шкоди, 3 год., вартість 3600,00 грн, участь адвоката а судовому засіданні (не відбулось) 2000,00 грн, участь адвоката а судовому засіданні 4000,00 грн, всього 13 300,00 грн. Витрати на друк позовної заяви 1150,00 грн, оплата рекомендованого листа із описом вкладень (включаючи вартість конверту) для направлення учаснику справи заперечень на відповідь на відзив 97,00 грн, всього 1247,00 грн. Також до суду першої інстанції ОСОБА_2 подав заяву про зменшення витрат на правову допомогу, з посиланням на те, що позивач є адвокатом. Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, а також враховуючи задоволення позову у повному обсязі, колегія суддів вважає, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 547,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони. За таких обставин рішення суду в оскаржуваній частині та додаткове рішення підлягають зміні в частині сум стягнення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року змінити в частині суми стягнення моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 травня 2025 року змінити в частині сум стягнення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 14 547,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина