Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/9621/25

Справа № 750/9621/25 Головуючий у 1 інстанції Рощина Т. С. Провадження № 33/4823/50/26 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 січня 2026 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: головуючого судді - Оседача М.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2025 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн. Як встановив суд, 06 липня 2025 року о 12 год. 36 хв. в м. Чернігові по пр. Миру, 44, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Terrano, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку та зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер (ARCD-0467) результат позитивний 0,80 проміле, з результатом не згоден. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у лікаря-нарколога КНП ЧОПНЛ (м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 3) відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що зупинку транспортного засобу було здійснено безпідставно, неправомірно, а тому, подальші дії працівників поліції вважає незаконними та акцентує увагу на тому, що йому при процедурі проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння взагалі не роз`яснювались процесуальні права. На думку апелянта, процедура проходження його огляду на стан алкогольного сп`яніння була порушена, оскільки він був тверезий, не мав будь-яких ознак сп`яніння, що також підтверджується відповідною випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого. За вказаних підстав, вважає, що його було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності. Окрім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду із зазначенням поважності причин його пропуску. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Згідно ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити апелянту строк на звернення до суду. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний в тому числі з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом першої інстанції вимоги зазначених норм КУпАП не дотримані в повному обсязі. Суд при розгляді справи, в порушення ст. 278 КУпАП, не перевірив правильність й обґрунтованість оформлення протоколу про адміністративне правопорушення і не врахував істотні порушення закону при його складанні. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адмінправопорушенні, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав та категорично заперечував факт керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд першої інстанції як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, послався на протокол про адміністративне правопорушення відносно останнього та на відеозапис працівників поліції. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що згідно конституційних й конвенційних принципів верховенства права, законності й змагальності сторін - людина, її права та свободи є найвищими цінностями і визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суди зобов`язані неупереджено і неухильно додержуватись вимог Конституції України та чинних законів і міжнародних договорів. Судом не враховано вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства. Ця справа належить до такої категорії проваджень. В діях ОСОБА_1 є певні ознаки пред`явленого правопорушення, але його вину не підтверджено у встановленому законом порядку поза розумним сумнівом. Апеляційний суд не може спростувати доводи ОСОБА_1 , які підтверджуються відеозаписом події про те, що йому перед початком і при процедурі проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не було належним чином роз`яснено процесуальні права, не забезпечено право на реальну допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушенням його конституційного права на правовий захист (ст.ст.59,63 Конституції України) і ставить під сумнів висновок суду про доведеність вини правопорушника, що в силу правового принципу «плодів отруєного дерева» дає підстави визнати всі здобуті поліцейськими дані у цій справі недопустимими доказами. Вказане порушення не усувається посиланням в протоколі на ст. 268 КУпАП, оскільки ця норма стосується прав особи в судовому засіданні, але не при складанні протоколу. Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. До істотного порушення права ОСОБА_1 на захист слід віднести те, що йому в порушення ст. 254 КУпАП було вручено вкрай неякісний протокол про адмінправопорушення, оскільки він не піддається безперешкодному читанню. Так, відповідно до матеріалів справи на сторінці 5 має місце протокол про адміністративне правопорушення. Дослідивши цей процесуальний документ, апеляційний суд встановив, що протокол оформлений на стрічці друкованим текстом. У протоколі є тільки деякі фрагменти друкованих слів. Інші фрагменти слів не складаються в окремі речення чи фрази. Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_1 належно не пред`явлено адміністративне звинувачення, що є процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності. Також, у протоколі про адміністративне правопорушення, який має друкований вигляд, кульковою ручкою від руки зазначено «безперервна відеофіксація» що, вочевидь, є дописом до друкованого тексту протоколу, що в свою чергу є порушенням Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Хоча норми КУпАП визнають протокол за доказ у справах про адміністративні правопорушення, однак апеляційний суд вважає це порушенням принципу верховенства права, загальних засад правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини, оскільки протокол це лише форма викладу адміністративного звинувачення, де може бути лише перелік обвинувачення правопорушника, а сам протокол не є доказом його вини. З огляду на зазначене протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не може вважатись належним та допустимим доказом у справі, оскільки при його складанні не були дотримані вимоги адміністративного законодавства, через що, порушені законні права на захист ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи наявні докази самозвернення ОСОБА_1 06.07.2025 року до КНП «ЧОПНЛ» (м.Чернігів, вул. Івана Мазепи, 3), з проханням провести медичний огляд на стан сп`яніння, у зв`язку із конфліктною ситуацією з поліцейськими, за результатами якого вбачається, що останній тверезий, ознак сп`яніння не має (а.с.34). Апеляційний суд враховує, що відносно ОСОБА_1 складено протокол саме за його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є самостійним складом правопорушення, однак у контексті встановлених апеляційним судом обставин, такий висновок узгоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він 06.07.2025 року взагалі не вживав алкоголь та відсутність у нього будь-яких ознак такого сп`яніння, про що він безпосередньо пояснював поліцейським, що має місце на відеозаписі працівників поліції. Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адмінправопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що останньому було відомо про розгляд справи 16.09.2025 року. Однак, суд першої інстанції, розглянувши справу без участі ОСОБА_1 порушив його право на захист, а тому винесена постанова є незаконною. Разом з тим, право на участь в судовому засіданні є складовою права на захист. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) має щонайменше такі права: мати час і можливості необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону не дотримався, допустив формальне ставлення до вирішення справи. Виходячи з вищевикладеного, слід зробити висновок, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права. У свою чергу, згідно з вимогами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. За таких обставин, апеляційний суд немає процесуально-правових підстав для відхилення доводів апелянта, відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню. Тому, враховуючи практику ЄСПЛ та загальні принципи судочинства, верховенство права, апеляційний суд констатує істотні порушення при оформленні протоколу та судовому розгляді справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу даного адмінправопорушення. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2025 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. М. Оседач