Ухвала КЦС ВС № 333/2162/25

УХВАЛА 20 січня 2026 року м. Київ справа № 333/2162/25 провадження № 61-16582ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 листопада 2025 року в справі за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг, встановив: У березні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (далі - ТОВ «Керуюча компанія «Мрія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг. РішеннямКомунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2025 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 листопада 2019 року по 30 вересня 2023 року в сумі 14 522, 55 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» судовий збір у сумі по 1 514, 00 грн з кожного та витрати на правничу допомогу в сумі по 750, 00 грн з кожного. Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 листопада 2025 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2025 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4 542, 00 грн. 25 грудня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 листопада 2025 року у вказаній справі. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн. Ціна позову в цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028, 00 грн * 250 = 757 000, 00 грн). Заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання форми договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. На думку заявника, питання форми такого договору (проста письмова чи нотаріальна) з огляду на кількість справ за відповідними позовами можна вважати таким, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Проте Верховний Суд вважає, що заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміннята застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Більш того, посилання фактично на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги,а тому таке посилання саме по собі не вказує на фундаментальність порушених у скарзі питань для формуванняєдиної правозастосовчої практики. Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, заявником не зазначено та не обґрунтовано. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 14 листопада 2025 року та про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ухвалив: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 листопада 2025 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко