Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/1303/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2026 року справа №200/1303/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 р. у справі № 200/1303/25 (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації (далі відповідач, УСЗН) в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача оформлене у вигляді повідомлення б/н від 30.01.2025 від УСЗН Лубенської РДА (Відділення №1 м. Гребінка) про відмову призначити допомогу ВПО на другий шестимісячний період; - зобов`язати відповідача призначити позивачу допомогу на проживання, як ВПО на другий шестимісячний період, на підставі поданої заяви від 28.01.2025 по особовій справі № 50000-13541241, особовий рахунок №2, за фактичним місцем проживання/ перебування в АДРЕСА_1 ; - стягнути з відповідача на користь позивача 100 000 (сто тисяч) грн у відшкодування моральної шкоди, які перерахувати на рахунок НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/0020 філії ГУ по м. Києву та Київській обл, АТ Ощадбанк. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року відмовлено у задавлені позову. Позивач, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Скарга обґрунтована тим, що відповідно до пп. 5 п. 7 порядку затвердженого постановою КМУ № 332 від 20.03.2022р. допомога надається, якщо житлове приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї) Соціальна норма житла, тобто, певний мінімум житлової площі на одну особу відповідно до постанови КМУ № 409 від 06.08.2014р є 13,65 квадратних метрів житла та додатково 35,22 квадратних метрів житлової площі на сім`ю. Відповідно до ст. 60 СК України, дружина позивача, є співвласником квартири 50/50. Відповідно до отриманого Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва № 117594865 від 16.08.2024, про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні зв адресою: АДРЕСА_2 , в квартирі зареєстровано 3 (три) особи: ОСОБА_2 (син), ОСОБА_3 (невістка), ОСОБА_4 (дружина). Відповідно до свідоцтва про народження дитини від 05.03.2022 Серія НОМЕР_2 вбачається, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 син ОСОБА_5 , актовий запис №

387. Таким чином в квартирі, яка має житлову площу 44,50 м2, проживає 4 (чотири) особи та розмір житлової площі на особу є меньше як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї. Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу України, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї. Відповідно до статті 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Член сім`ї (у сімейно-правовому аспекті) це особа, яка має тісний правовий зв`язок із сім`єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, інших формах влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов`язків, передбачених сімейним законодавством. Також судом не враховано висновки в рішенні Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1571/24 між тими самими особами з тотожного питання. Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. В обґрунтування зазначено, зокрема, що на момент звернення ОСОБА_1 не є одержувачем допомоги, йому не призначалась і не виплачувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому його заява від 28.01.2025 не є зверненням на другий шестимісячний термін. У заяві ОСОБА_1 у відомостях про осіб, які входять до складу сім`ї, вказав дружину ОСОБА_4 . Разом з тим наполягав на тому, що дружина з ним не переміщалася, зареєстрована і проживає в м. Києві. За результатами перевірки відомостей з ЄІБД ВПО ОСОБА_4 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання АДРЕСА_1 з 23.04.2022 і до цього часу. Отже, на момент звернення дружина перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа за спільним фактичним місцем проживання АДРЕСА_1 . Відомості про інших осіб, які входять до складу сім`ї, ОСОБА_1 у заяві не вказує. До складу сім`ї уповноваженої особи не включаються особи, які не проживають разом із отримувачами та не пов`язані з ними спільним побутом, що підтверджено документально. Виходячи з вищезазначеного, до складу сім`ї ОСОБА_1 входить дружина ОСОБА_4 . Під час проведення перевірки було виявлено, що ОСОБА_1 має у власності 3-кімнатну квартиру загальною площею 77,6 кв.м, житлова площа 44,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . Власником визначено ОСОБА_1 , розмір частки:

1. ОСОБА_1 не заперечує, що є власником квартири. Порядком не передбачено врахування при визначенні площі житлового приміщення осіб, які зареєстровані чи фактично проживають в житловому приміщенні, беруться тільки особи з числа членів сім`ї. Отже, відсутні правові підстави для врахування при визначенні площі житлового приміщення на одного члена сім`ї зареєстрованих чи фактично проживаючих осіб, крім дружини, яка є членом сім`ї. Від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування зазначено, зокрема, що відповідно до пп. 5 п. 7 Порядку затвердженого постановою КМУ № 332 від 20.03.2022р. допомога надається, якщо житлове приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї) Соціальна норма житла, тобто певний мінімум житлової площі на одну особу відповідно до постанови КМУ № 409 від 06.08.2014р є 13,65 квадратних метрів житла та додатково 35,22 квадратних метрів житлової площі на сім`ю. Щонайменше 3 особи фігурують у витягу речових прав на нерухоме майно стосовно квартири, трикімнатної, загальна площа (кв.м): 77.6, житлова площа (кв.м): 44.5 за адресою: АДРЕСА_2 , та мають право на частину житлового приміщення / на одного члена сім`ї. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач, є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України, фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.02.2024 року № 1608-7001967921. 28 січня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання. В заяві вказані відомості про осіб, які входять до складу сім`ї зокрема неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із внутрішньо переміщеною особою: ОСОБА_4 . Також позивач вказав, що дружина з ним не переміщалася, зареєстрована і проживає в м. Києві. Рішенням УСЗН №50000-13541241-2025-1 від 29.01.2025 позивачу відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, оскільки позивач не відповідає вимогам п.7-7.1, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, а саме: особа має у власності житлове приміщення (або частину), що розташоване на територіях, не включених до переліку територій (затвердженого Наказом 309 від 22.12.2022). Згідно Інформації з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 має у власності 3-кімнатну квартиру загальною площею 77,6 кв.м, житлова площа - 44,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . Власником визначено - ОСОБА_1 , розмір частки:

1. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що обґрунтованим є висновок УСЗН про відсутність законних підстав для призначення позивачу допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі, оскільки він має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірним питанням у даній адміністративній справі є право позивача на отримання щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тобто, зазначений документ до його скасування або закінчення терміну дії підтверджує той факт що особа самостійно покинула своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону, внутрішньо переміщена особа зобов`язана: 1) дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства; 3) повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов`язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від`їзду; 4) у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом. Внутрішньо переміщена особа зобов`язана виконувати інші обов`язки, визначені Конституцією та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», який набрав чинності 22.03.2022, затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок №332). За п.1 Порядку №332, цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога). Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку. Призначення і виплата допомоги здійснюються з дотриманням вимог Закону України Про адміністративну процедуру. За положенням п.2 Порядку №332, з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення. Відповідно до положень п.3 Порядку № 332, з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення. До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї. Діти/особи віком до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти після досягнення ними 18 років і не мають власних сімей, мають право звертатися за призначенням допомоги особисто, якщо вони мають фактичне місце проживання (перебування) інше, ніж в уповноваженої особи. Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги. За п. 5 Порядку, допомога призначається внутрішньо переміщеним особам: які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації; у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування, а в разі його відсутності - обласною державною (військовою) адміністрацією факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації. Допомога також призначається дитині, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. За положенням п.12 Порядку №332, облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб . Відповідно до підпункту 5 пункту 7-1 Порядку №332 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) із 1 грудня 2023 р. допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї), або житлове приміщення/частини житлового приміщення, придбані за кошти, отримані на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений особою з числа членів сім`ї, становив менш як 100 тис. гривень. Згідно пункту 13 Порядку №332 особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2023 р., № 69, ст. 3990), та особам/сім`ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена на наступний шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 13-1 - 13-4 цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку. Колегія суддів зазначає, що під поняттям житлове приміщення розуміється опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання. Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням обставин цієї справи, суд вважає, що під поняттям «житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї», яке вживається в підпунктах 5 пунктів 7, 7-1 Порядку № 332, площа у розмірі 13,65 кв. м. визначена з урахуванням норми саме житлової площі (а не загальної площі об`єкту нерухомості), яка вказана у статті 47 Житлового кодексу України. З оскарженого рішення УСЗН, встановлено, що підставою такої відмови фактично слугувало те, що ОСОБА_1 має у власності 3-кімнатну квартиру загальною площею 77,6 кв.м, житлова площа - 44,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . Власником визначено - ОСОБА_1 , розмір частки:

1. Отже, за твердженням відповідача в даному випадку заявником про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання є особа яка має у власності житлове приміщення (або частину), що розташоване на територіях, не включених до переліку територій (затвердженого Наказом 309 від 22.12.2022). Відповідно до матеріалів справи, а саме згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 має у власності житлове приміщення (квартиру), загальною площею 77,6 кв.м, житлова площа 44,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . Отже, на момент звернення за призначенням допомоги власником квартири є ОСОБА_1 . Разом з цим, позивач зазначає, що в квартирі, яка має житлову площу 44,50 м2, проживає 4 особи, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Зі змісту приписів п.п. 5 п. 7 та 7-1 Порядку № 332 вбачається, що право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам не мають особи, якщо член сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення яких перебуває житлове приміщення/частина житлового приміщення, площею понад 13,65 кв.м. на одного члена сім`ї. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. З матеріалів справи вбачається, що в розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України до членів сім`ї ОСОБА_1 , належить тільки його дружина - ОСОБА_4 . З огляду на Порядок № 332, який визначає коло осіб які мають право на виплату допомоги, зареєстровані в квартирі особи ОСОБА_2 (син) та ОСОБА_3 (дружина сина) не відносяться до складу сім`ї ОСОБА_1 . Не є також членом сім`ї і онук ОСОБА_5 , який за інформацією ОСОБА_1 проживає в квартирі без реєстрації. Згідно ч. 1, 2 ст. 6 Сімейного кодексу України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Слід зазначити, що положення ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України кореспондуються зі ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402-III (далі - Закон № 2402-III), відповідно до якої дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом особа втрачає правовий статус дитини із набуттям повноліття. Також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 станом на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення допомоги спільно проживають з ним, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. З огляду на те, що в даному випадку вказані особи у відповідності до Порядку № 332 не можуть бути віднесені до складу сім`ї позивача тому не можуть бути враховані при розрахуванні площі житлового приміщення. Суд звертає увагу, що Витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні не є таким доказом в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України. Використання квартири іншими особами, реєстрація місця проживання в даній квартирі певної кількості осіб, фактичне проживання у квартирі без реєстрації не змінює факту права власності на квартиру ОСОБА_1 .. Порядком не передбачено врахування при визначенні площі житлового приміщення осіб, які зареєстровані чи фактично проживають в житловому приміщенні, оскільки беруться тільки особи з числа членів сім`ї. Більш того, в заяві про призначення спірної допомоги, позивач вказав фактичне місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_4 . Також вказав, дружину ОСОБА_4 , як особу, яка входить до складу сім`ї. Відомості про інших осіб, які входять до складу сім`ї, ОСОБА_1 у заяві не вказує. Переміщення позивача за вищевказаною адресою виключає факт проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а отже і факт спільного проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . При цьому за результатами перевірки ОСОБА_4 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання АДРЕСА_1 з 23.04.2022, що підтверджується довідкою внутрішньо переміщеної особи від 23.04.2022 №1608-7500517504. Отже, на момент звернення ОСОБА_1 із заявою дружина позивача - ОСОБА_4 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа за спільним фактичним місцем проживання АДРЕСА_1 . Згідно зі статтею 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Судом встановлено, що на момент звернення позивача з заявою склад сім`ї позивача становить 2 особи, тому розрахунок житлової площі квартири на одного члена сім`ї є 22,25 кв.м. (44,5 кв.м./2 - особи) тобто більше, ніж передбачено діючим законодавством 13,65 кв.м. Посилання позивача на Житловий кодекс України, Сімейний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс законів про працю в України, Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є безпідставним у питанні призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, так як єдиним нормативно-правовим актом, яким регулюються питання призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам є Порядок надання допомоги внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 і Порядок чітко передбачає підстави для призначення/відмови у призначенні такої допомоги. Щодо посилання скаржника на не врахування судом висновків в рішенні Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1571/24 між тими самими особами з тотожного питання, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиція це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Відповідно правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 32 постанови від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 , у постановах Верховного Суду від 05.02.2021 у справі № 815/6356/15, від 16 серпня 2023 року у справі № 120/599/21-а, від 22 серпня 2023 року у справі № 420/5210/19 та від 10 жовтня 2023 року у справі № 620/6232/21, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі №200/1571/24, зокрема, зобов`язано Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 лютого 2024 року, із належним визначенням складу сім`ї ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі не зазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним. З огляду на неконкретність підстав щодо розрахунку з приводу визначення права на виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, рішення про відмову у призначенні допомоги позивачу не відповідає критерію обґрунтованості. Суд зазначив, що у даному випадку, під час розгляду справи відповідач - УСЗН Лубенської РВА, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навели обґрунтованих мотивів прийняття рішення про відмову у призначенні допомоги позивачу. Так, суд у справі №200/1571/24 не надавав оцінку наявності або відсутності у позивача права на отримання допомоги. Отже, висновки суду першої інстанції у справі №200/1571/24 не є обов`язковими для суду у цій справі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача є правомірним, а тому відсутні законні підстави для призначення позивачу допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі. За наслідками судового розгляду, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмови у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 р. у справі № 200/1303/25 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 р. у справі № 200/1303/25- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 21 січня 2026 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: А.В. Гайдар А.А. Блохін