Постанова 4850 № 200/9058/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2026 року справа №200/9058/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 р. у справі № 200/9058/24 (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення пені,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» (далі позивач, ТОВ «Тар Альянс») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області , в якому просило: стягнути з Державного бюджету України пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року за період з 27.06.2024 по 26.12.2024 в сумі 787397,41 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд: Стягнув з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тар Альянс пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року за період з 27.06.2024 по 26.12.2024 в розмірі 785 246 (сімсот вісімдесят п`ять тисяч двісті сорок шість) гривень 05 копійок. В інший частині позовних вимог відмовив. Стягнув з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тар Альянс судовий збір у розмірі 9425 (дев`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 14 копійок. Головне управління ДПС у Донецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначено, зокрема, що відповідачами у справах №2а/0570/7563/2012, №805/1151/14 є Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів; Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області відповідно. Відтак, бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області з невідшкодування заборгованості з податку на додану вартість позивачу не вбачається та спростовується. Також, скаржник посилається на порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду. Платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів». Податковим кодексом України надана можливість платнику податків на отримання/ стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням державою податку на додану вартість. Верховний Суд наголошує, що у разі звернення платника податків до суду з позовною вимогою про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з бюджету, суд має в першу чергу перевірити дотримання строку звернення з відповідним позовом. Відтак, незалежно від того, чи сплачена фактично бюджетна заборгованість, нарахування пені нерозривно пов`язано з такою заборгованістю, а отже відлік строку звернення до суду розпочинається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неотримання сум бюджетного відшкодування у визначений строк, платник податку усвідомлює про порушення його права на їх отримання, в тому числі право на нарахування пені, і відповідно має право звернення до суду для захисту цього права у шестимісячний строк, визначений статтею 122 КАС України. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» у 2012 році вже було обізнано про порушення контролюючим органом своїх прав чи законних інтересів, коли зверталось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення від 29.03.2012 №0000151313/174/10/15-17/2. Отже, позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом у цій справі пропущений процесуальний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України. Також скаржник посилається на те, що судом не було застосовано норму п.55 підрозділу ІІ Перехідних Положень ПК України, яку було введено в дію з 01.01.2017 у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016. Відповідно до даної норми встановлено чітке та безумовне обмеження на здійснення бюджетного відшкодування - бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється в межах коштів, наявних на єдиному казначейському рахунку. Таким чином, законодавцем фактично введено певні обмеження щодо можливості здійснення бюджетного відшкодування ПДВ, що відповідно: виключає наявність т.зв. «протиправної бездіяльності» податкового органу через нездійснення бюджетного відшкодування ПДВ у разі відсутності коштів на єдиному казначейському рахунку; зумовлює необхідність підтвердження наявності коштів на єдиному казначейському рахунку, які будуть використані для здійснення бюджетного відшкодування. Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що п.55 підрозділу ІІ Перехідних Положень ПК України не передбачає стягнення пені за рахунок коштів на єдиному казначейському рахунку, відповідно, Відповідач вважає стягнення з Державного бюджету пені, нарахованої на таку заборгованість, безпідставним та необґрунтованим. Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Таким чином, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, податкове законодавство містить норму щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Пеня за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість розраховується виходячи із облікової ставки НБУ протягом строку її дії, тобто з урахуванням зміни облікової ставки НБУ за відповідний період. Таке правозастосування пункту 200.23 статті 200 ПК України цілком відповідає правовим позиціям, послідовно викладеним у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі №21-131а14 та постановах Верховного Суду, зокрема, від 20.06.2019 у справі №820/1750/18, від 25.03.2020 у справі №808/481/16, від 02.02.2021 у справі №810/1506/17, від 02.06.2021 у справі №1.380.2019.004395 та від 16.12.2021 у справі №816/3945/15. Позивач, обґрунтовуючи в адміністративному позові обставини виникнення та суму пені, нарахованої по декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року від 19.01.2012 №9013826544, в розрахунку пені зазначає період її нарахування з 27.06.2024 по 26.12.2024. Відповідач наголошує, що податковим законодавством України не передбачено здійснення нарахування пені на суми бюджетного відшкодування, які підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, так само, як і не передбачено нарахування пені на суми бюджетної заборгованості, що підлягає включенню до Тимчасового реєстру, за періоди, які існували до створення Тимчасового реєстру. На дату переходу платника (25.01.2016) Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» на податковий облік до Головного управління ДПС у Донецькій області сума заявки по декларації за грудень 2011 року від 19.01.2012 №9013826544 залишилась не відшкодованою. Діючим механізмом відшкодування податку на додану вартість, який запроваджено державою з 01.04.2017 (Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 №68 та Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26) не передбачено відшкодування заявлених сум податку на додану вартість по заявкам, які були заявлені до 01.01.2016 та не відшкодовані станом на 01.02.2017. Тобто, декларація з податку на додану вартість за грудень 2011 року від 19.01.2012 №9013826544 підпала під критерій віднесення невідшкодованих сум податку на додану вартість до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який станом на теперішній час не введено в дію, а новий механізм відшкодування податку не передбачає повернення узгоджених невідшкодованих сум податку у інший спосіб, у тому числі, через формування та надання до органу Держказначейства висновків про суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Окремо скаржник зауважує, що в будь-якому випадку пунктом 200.23 ст.200 ПК України передбачено саме нарахування пені, тоді як сплата такої пені з бюджету на розрахунковий рахунок платника податку жодною нормою законодавства не передбачена. Окрім цього, п.55 підрозділу ІІ Перехідних Положень ПКУ не передбачає стягнення пені за рахунок коштів на єдиному казначейському рахунку, відповідно, Відповідач вважає стягнення з Державного бюджету пені, нарахованої на таку заборгованість, таким, що суперечить вимогам податкового законодавства зокрема, Позивач вимагає стягнути з Державного бюджету України пеню на суму такої бюджетної заборгованості згідно з п.200.23 ст.200 ПК України, незважаючи на те, що ні п.200.23 ст.200 ПКУ, ні п.56 підрозділу ІІ Перехідних Положень ПК України не регулюють та взагалі не передбачають можливість нарахування та стягнення пені на передбачені в Тимчасовому реєстрі суми бюджетного відшкодування. Норми, які б надавали можливість нарахування пені на періоди, що передували існуванню Тимчасового реєстру сум бюджетного відшкодування, взагалі відсутні. Окремо зазначає, що, враховуючи відсутність в нормах п.55 підрозділу ІІ Перехідних положень ПК України та п.56 підрозділу ІІ Перехідних Положень ПК України посилань на можливість стягнення нарахованої пені та пріоритетність норм Перехідних положень ПКУ, пеня відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України на таку заборгованість нараховуватись не може. Головне управління ДПС у Донецькій області наголошує, що нарахування пені згідно з абзацем першим цього пункту не здійснюється у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану (абзац другий пункту 200.23 статті 200 ПК України). Разом з тим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до листа Торгово - промислової палати України (далі ТПП) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022. За даним листом ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Таким чином, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання, так і для населення. Відтак, нарахування пені на суму заборгованості з бюджетного відшкодування під час дії воєнного стану Відповідач вважає таким, що суперечить положенням п.200.23 ст.200 ПК України так, відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України нарахування пені згідно з абзацем першим цього пункту не здійснюється у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану. Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. В обґрунтування зазначено, зокрема, що у даній справі позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої відповідно до п.200.23. ст.200 ПК України на суму неповернутої відповідачем суми бюджетної заборгованості з ПДВ за грудень 2011 року, а саме позивачем було заявлено вимоги про стягнення суми пені, яка нарахована за проміжок з 27.06.2024 по 26.12.2024. Позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 27.06.2024 по 26.12.2024 заявлені Позивачем без порушення строку звернення до суду». Велика палата Верховного суду у своїй постанові від 19.01.2023, винесеній у справі №140/1770/19 зазначила, що з врахуванням положень ст.122 КАС України платник ПДВ може звернутись з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ протягом шести місяців від дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені, а право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму. Зазначений висновок зокрема підтверджується і аналогічними висновками Великої палати Верховного суду наведеними у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12. У вказаному рішенні Велика палата Верховного суду зазначила, що «позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня». Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.» З врахуванням наведеного є очевидним, що у 2012 році Позивач не знав і не міг знати про своє право на стягнення пені, на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за 12.2011 р. за проміжок з 27.06.2024 по 26.12.2024. Тривале невиконання відповідачем обов`язку з повернення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за 12.2011р. «спричиняє істотне навантаження на державний бюджет у вигляду пені», а заперечення відповідача спрямовані на безпідставне уникнення визначеної законодавством відповідальності за наслідки зловживань податкових органів у питанні повернення позивачу суми бюджетного відшкодування у сумі понад 10 млн. гривень. Також позивач акцентує увагу на тому, що в даному випадку судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що бюджетна заборгованість, на яку нараховано заявлену до стягнення суму пені виникла ще у жовтні 2012 року «тобто обов`язок відповідача по відшкодуванню ПДВ виник не під час введення воєнного стану і, навіть, до запровадження АТО на території Донецької області». Відтак підстави для застосування до даної справи положень абз.2 п.200.23 ст.200 ПК України відсутні. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач перебуває на обліку у ГУ ДПС у Донецькій області. З 17.09.2019 позивач перебуває у стані припинення. Постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі №2а/0570/7563/2012 від 07.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2015, задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю Тар Альянс до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2012 №0000151313/174/10/15-17/2, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 10 037 722,00 грн. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2014 у справі №805/1151/14 задоволено позовні вимоги ТОВ Тар Альянс до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 10 037 722,00 грн. Постанова суду набрала законної сили відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2014. Позивач звертався до суду з вимогами про стягнення пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за грудень 2011 року. Рішенням Донецького окружного адміністративної суду від 14.11.2023 у справі №200/4477/23, яке набрало законної сили відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Тар Альянс до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області про стягнення пені задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тар Альянс пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 1 221 027 гривень (за період з 13.02.2023 по 10.07.2023). Рішенням Донецького окружного адміністративної суду від 30.04.2024 у справі № 200/6950/23, яке набрало законної сили відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024, позов товариства з обмеженою відповідальністю Тар Альянс до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області про стягнення пені задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тар Альянс пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 958 011,19 грн за період з 11.07.2023 по 30.11.2023. Рішенням Донецького окружного адміністративної суду від 06.09.2024 у справі №200/4079/24, яке набрало законної сили відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024, позов товариства з обмеженою відповідальністю Тар Альянс до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області про стягнення пені задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тар Альянс пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 868 507,53 грн за період з 20.12.2023 по 19.06.2024. Сторонами підтверджується, що від часу набрання законної сили рішенням у справі з приводу оскарження результатів перевірки (справа № 2а/0570/7563/2012) та стягнення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року, заявленої позивачем до відшкодування (справа №805/1151/14), до теперішнього часу заборгованість з ПДВ не відшкодовано. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено нормами статті 200 ПК. Згідно до п. 200.1 200.2 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. За положенням п.200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.7, 200.10 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), а якщо такі документи були подані пізніше - за днем їх фактичного подання, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, відповідно до цього Кодексу. Відповідно до підпункту 200.7.1, 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України, формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Згідно з пунктом 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 40 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки. Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. Відповідно до пункту 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів. Положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України встановлено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Кабінет Міністрів України постановою від 25 січня 2017 року № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» визнав такими, що втратили чинність, попередні постанови Кабінету Міністрів України із цього питання від 22 лютого 2016 року № 68 та від 17 січня 2011 року № 39 і затвердив новий Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яким визначив механізм ведення та адміністрування Міністерством фінансів України Реєстру як окремого інформаційного ресурсу та його автоматичного формування на підставі баз даних Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України. Відповідно до цього Порядку заяви автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження, а повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до цього Реєстру в межах сум, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України. Взаємодія цих органів нормативно врегульована Порядком інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 березня 2017 року №

326. Отже, з 01 січня 2017 року законодавчо змінено механізм реалізації права на бюджетне відшкодування: запроваджено функціонування двох різних самостійних реєстрів, а саме: Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним у пункті 200.19 статті 200 ПК України, та Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету. Законодавчо закріплено хронологічний порядок реєстрації та обліку заяв та подальшого фактичного відшкодування сум, проте законодавчо (нормативно) не визначені граничні (преклюзивні) строки виконання уповноваженими державою органами відповідних обов`язків. Заборгованість бюджету обліковується за платником в інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» ДПС до повного її погашення. З метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем закріплено на рівні закону (пунктом 200.23 статті 200 ПК України) забезпечувальний засіб нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету. Одночасно цей інструмент є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань. Разом з тим, вчинення конкретних дій на різних стадіях виконання цього обов`язку покладено на різні органи державної влади, а затримка у виконанні своєї частини обов`язку будь-ким з них спричиняє істотне навантаження на державний бюджет у вигляді пені. Отже, після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган зобов`язаний вчинити належні дії з реалізації актуального на час його застосування механізму бюджетного відшкодування. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок), який набрав чинності 01 квітня 2017 року. З нормами статті 200 ПК узгоджуються норми пунктів 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №

26. Згідно з пунктом 6, 7 Порядку, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДПС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДПС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДПС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку. Пунктом 11, 12 Порядку передбачено, що Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення випадку, коли органом ДПС не внесені до Реєстру відомості про: дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання) з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); дату складення акта перевірки. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на рахунок платника податку в обслуговуючому банку або небанківському надавачу платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню. Наказом Міністерства Фінансів України № 326 від 03.03.2017 затверджено "Порядок інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною податковою службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість" (далі - Порядок). У відповідності до пункту 6 - 9 зазначеного Порядку, обмін інформацією здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронних довірчих послуг та електронного документообігу. Внесення інформації для формування Реєстру здійснюється електронними повідомленнями. На кожне електронне повідомлення, яке надходить від ДПС до Реєстру, накладається не менше двох кваліфікованих електронних підписів посадових (уповноважених) осіб та печатка відповідного територіального органу ДПС. На кожне електронне повідомлення, яке надходить від Казначейства до Реєстру, накладається кваліфікований електронний підпис печатки Казначейства. На кожне електронне повідомлення, яке надійшло до Реєстру, Мінфіном формується та надається квитанція про отримання та результати обробки таких повідомлень з накладанням кваліфікованого електронного підпису. У разі виникнення обставин, які унеможливлюють виконання положень цього Порядку, суб`єкти інформаційного обміну зобов`язані невідкладно інформувати про це один одного. Операції Казначейством здійснюються в рамках операційного дня. ДПС та Казначейство забезпечують своєчасність, достовірність та повноту внесення даних до Реєстру відповідно до цього Порядку. Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. При цьому, передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення податковим органом в Реєстрі інформації про її узгодження. Таким чином, контролюючий орган зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства до таких сум податкового органу для перерахування на рахунки платника податку. Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 822/2703/17, від 12 березня 2025 року у справі № 440/16144/23. Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Нарахування пені згідно з абзацом першим цього пункту не здійснюється у разі, якщо така заборгованість зумовлена: виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану; зупиненням/відмовою у наданні бюджетного відшкодування за рішенням про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятим у порядку, встановленому Законом України "Про санкції". Отже, якщо протягом відповідного строку необхідних дій податковим органом для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня. Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України. Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Так, невідшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості. Непогашення заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №803/655/17, від 03.12.2020 по справі №826/5397/18, від 30.05.2019 у справі №803/655/17, від 27.05.2019 у справі №826/20661/15, від 24.04.2019 у справі №822/1932/16, від 22.03.2019 у справі №822/3473/17. Матеріали справи свідчать, що узгоджена сума бюджетного відшкодування, не заперечується контролюючим органом. З урахуванням вищезазначених вимог законодавства, бюджетне відшкодування є узгодженим з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення, та мало бути внесено до реєстру, перераховано на рахунок платника податку. На день звернення позивача до суду з цим позовом, у справі, що розглядається, контролюючим органом суми бюджетної заборгованості не були відшкодовані позивачу. Отже, оскільки сума податку на додану вартість, на яку позивач має право, у встановлені ПК України строки йому не відшкодована, вона набула статусу заборгованості бюджету, на яку, відповідно до наведених вище приписів ПК України, нараховується пеня. Стягнення пені у даному випадку пов`язується саме з фактом порушення контролюючим органом строків відшкодування сум ПДВ з бюджету. Колегія суддів не приймає доводи податкового органу, що оскільки Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 був введений воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався на підставі указів Президента України про продовження строку дії воєнного стану в Україні, а тому, з урахуванням вказаних положень абзацу другого пункту 200.23 статті 200 ПК України, відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення відповідної суми пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, з огляду на наступне. Згідно приписів пункту 200.23. статті 200 ПК України на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Положення другого речення абзацу першого цього пункту не застосовується у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу щодо необхідності підтвердження виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин відповідними доказами (зокрема, довідками уповноваженої організації (органу), та ін.), тоді як введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорні обставини, які настали для всіх без виключення суб`єктів (осіб), а тому кожен суб`єкт (у тому числі відповідний суб`єкт владних повноважень), який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин. Таким чином, введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як безумовну форс-мажорну обставину у розумінні положень абзацу другого пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України. Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 440/16144/23, від 18 листопада 2025 року у справі № 160/16076/24. Суд досліджує докази та доводи на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану, що зумовили виникнення вказаної заборгованості з бюджетного відшкодування), тобто правових підстав визначених абзацом другим пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, які зумовлюють не нарахування пені на суму такої заборгованості. Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану, що зумовили виникнення заборгованості з бюджетного відшкодування. Наданий відповідачем до суду лист Торгово - промислової палати України у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, не підтверджує вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану на виникнення заборгованості та неможливість її сплати. Суд звертає увагу, що відповідач на наступний робочий день після отримання рішення суду , не вчинив передбачені законодавством дії про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника позивача у цій справі в сумі, що підлягає бюджетному відшкодуванню, чим порушено вимоги пункту 200.15 статті 200 ПК України. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені за порушення відповідачем строків бюджетного відшкодування. Так, у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 821/1115/16 викладено такі висновки щодо застосування наведених вище норм права: "Системний аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня. Податковим кодексом України встановлено обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в статті 200 Податкового кодексу України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому, непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. Таким чином, після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набула статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені". Відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі №820/1750/18, від 25.03.2020 по справі №808/481/16, від 02.02.2021 по справі №810/1506/17, від 02.06.2021 по справі №1.380.2019.004395, від 29.11.2021 по справі № 420/4252/19, від 12.07.2023 по справі № 640/14076/21,пеня розраховується виходячи із облікової ставки НБУ протягом строку її дії, тобто із урахуванням зміни облікової ставки Національного банку України за відповідний період. Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, відповідно до якого, під час вирішення тотожних спорів суди мають ураховувати саме останню правову позицію. Судом розрахована пеня за період з 27.06.2024 по 26.12.2024 у розмірі 785 246 гривень 05 копійок. Сторонами не оскаржується розрахунок суми пені здійснений позивачем. Щодо посилання відповідача на порушення строку звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначає наступне. У постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18 Верховний Суд підтримав позицію про те, що і вимоги щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку можуть бути пред`явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними. Зміна правового регулювання механізму бюджетного відшкодування ПДВ шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру, на переконання колегії суддів, не може вважатись ні підставою для зупинення перебігу строків давності для вимоги про стягнення, ні початком для відліку строку, встановленого статтею 102 ПК України. Встановивши у справі № 280/4452/18, що право на повернення бюджетного відшкодування у позивача виникло 17 липня 2015 року (що останнім протягом розгляду справи не заперечувалось), а з позовом до суду він звернувся лише 19 жовтня 2018 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення заявлені поза межами строку давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Водночас у подальшому, в постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17, від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18. Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі правові висновки. ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою. Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56). При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. У разі несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть. Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила про помилковість висновку судів попередніх інстанцій, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення. Застосувавши висновки, викладені у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 зауважила, що зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку. Застосування цих висновків знайшло своє відображення у постановах Верховного Суду від 10 травня 2023 у справах № 200/9915/21, № 640/6852/21, від 13 липня 2023 року у справах № 320/3351/21, № 200/6795/20-а, від 28 липня 2023 року у справі № 280/1854/21. У постанові від 30 травня 2023 року у справі № 200/9655/21 Верховний Суд також виснував, що початком перебігу строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ є набуття статусу бюджетної заборгованості невідшкодованих сум ПДВ, тобто наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, та з якого фактично і розпочинається нарахування такої пені. В ухвалі від 28 листопада 2024 року у справі № 200/9658/21 Велика Палата Верховного Суду підтримала попередньо висловлені підходи, зазначивши, що вона чітко визначилась у зазначених вище постановах стосовно строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а також щодо наслідків для осіб, які звертаються до суду з такими позовами, у зв`язку із зміною судової практики правозастосування у подібних правовідносинах. Спірний період у цій справі є з 27.06.2024 по 26.12.2024. Оскільки бездіяльність податкового органу в частині сплати позивачу бюджетного відшкодування охоплює у спірній справі період з 27.06.2024 по 26.12.2024, позовні вимоги в цій частині щодо стягнення пені заявлені позивачем без порушення строку звернення до суду. Щодо посилання скаржника на те, що бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області з невідшкодування заборгованості з податку на додану вартість позивачу не вбачається, оскільки, відповідачами у справах №2а/0570/7563/2012, №805/1151/14 є Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів; Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області відповідно, колегія суддів зазначає, що у даному випадку саме відповідач у справі повинен вчинити відповідні дії. Щодо неможливості нарахування пені на суму відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, яка підлягає включенню до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та за періоди, які існували до створення Тимчасового реєстру, колегія суддів зазначає, що положення пункту 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що передумовою нарахування пені є саме факт несвоєчасного відшкодування бюджетної заборгованості, будь-яких умов щодо внесення заяви про повернення бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру у якості передумови нарахування пені зазначеною нормою не визначено. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 р. у справі № 200/9058/24 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 р. у справі № 200/9058/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 21 січня 2026 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць