Постанова 4823 № 742/2317/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 14 січня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/2317/25 Головуючий у першій інстанції ДАВИДЧУК Д. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/93/26, № 22-ц/4823/79/26, № 22-ц/4823/97/26, № 22-ц/4823/115/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем Піцан В.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Чернігівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2025 року та на додаткове рішення цього ж суду від 15 вересня 2025 року, Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на додаткове рішення цього суду від 18 вересня 2025 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу цього суду від 16 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про захист права на працю, В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Чередніченко О.М. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Газорозподільні мережі України», АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про захист права на працю. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 працювала в Прилуцькому відділенні АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на посаді інженера геоінформаційних систем виробничо-технічного управління і з 02.02.2023 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка мала тривати до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував, що на підставі постанов НКРЕКП від 29.11.2023 №2227 та №2224 було зупинено дію ліцензії АТ «Чернігівгаз» на розподіл природного газу, а майновий комплекс передано ТОВ «Газорозподільні мережі України». За доводами позову, 22.01.2025 позивачка повідомила АТ «Чернігівгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» про достроковий вихід з відпустки з 03.03.2025, з проханням надати інформацію про місце роботи в м. Прилуки, проте 28.02.2025 вона отримала відповіді, в яких зазначалося, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» не є правонаступником АТ «Чернігівгаз», а також була проінформована про необхідність подати заяву особисто в м. Чернігів для оформлення виходу з відпустки. Також посилався, що 03.03.2025 позивачка з`явилася на своє робоче місце у Прилуцькому відділенні, проте її не було допущено до роботи та було запропоновано звільнитися з АТ «Чернігівгаз» і подати заяву на посаду слюсаря у ТОВ «Газорозподільні мережі України», з чим вона не погодилась, а письмові заяви про допуск до роботи та поновлення на посаді 03.03.2025 не були прийняті, тому позивачка надіслала їх поштою з описом вкладення. Відповіддю від 09.04.2025 №ЧнФ/100/08.2-ВИХ-9221-25 їй було відмовлено в задоволенні заяв, у зв`язку з чим позивачка звернулася до Державної служби з питань праці, але перевірку не було проведено, про що повідомлено у відповіді від 17.03.2025 №Ц/1/721-ЦА-25. Враховуючи, що з 03.03.2025 позивачка фактично була незаконно недопущена до роботи посилався на порушення її права на працю. У позові представник ОСОБА_1 адвокат Чередніченко О.М. просив: зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" та ТОВ «Газорозподільні мережі України» у зв`язку з передачею суб`єкту господарювання (цілісного майнового комплексу), належним чином оформити трудові відносини відносини з ОСОБА_1 , яка працювала інженером геоінформаційних систем виробничо-технічного управління Прилуцького відділення АТ «Чернігівгаз», шляхом передачі АТ «Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" трудової книжки та інших документів, що стосуються трудової діяльності, ОСОБА_1 ТОВ «Газорозподільні мережі України», надання ТОВ «Газорозподільні мережі України» ОСОБА_1 рівнозначної посади у Прилуцькому УЕГГ Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та допуску ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків згідно з наданою рівнозначною посадою; стягнути з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2025 по день ухвалення судового рішення; допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» надання ОСОБА_1 рівнозначної посади в Прилуцькому УЕГГ Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», допуску її до виконання посадових обов`язків згідно з наданою рівнозначною посадою та стягнення заробітної плати за один місяць; стягнути судові витрати з АТ «Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" та ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 . Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» оформити трудові відносини з ОСОБА_1 шляхом надання їй рівнозначної посади до тієї, на якій вона перебувала у АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз». Стягнуто з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за цією посадою за час вимушеного прогулу з 03.03.2025 по день ухвалення судового рішення. Допущено негайне виконання рішення суду в частині зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» надати ОСОБА_1 рівнозначної посади та стягнення на її користь заробітної плати за один місяць. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що держава в особі її органів та установ (НАК «НАфтогаз України, НКРЕКП) набула права на активи АТ «Чернігівгаз», які в подальшому передала до ТОВ «Газорозподільні мережі України», а здійснення господарської діяльності за умови зупинення дії ліцензії на таку діяльність у звязку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав таку ліцензію, разом з передачею усіх активів цьому підприємству, зокрема єдиної діючої системи з розподілу та обліку природного газу (діяльності природної монополії) може трактуватись саме як передача підприємства (бізнесу) від відчужувача (АТ «Чернігівгаз» до набувача Чернігівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»). Також за висновком суду, хоча позивачка і не припинила трудових відносин з АТ «Чернігівгаз», водночас на неї поширюються гарантії, встановлені Директивою 2001/23/ЄС при передачі цілісного майнового комплексу підприємства (бізнесу) від однієї особи до іншої. Додатковим рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 15.09.2025 стягнуто солідарно з ТОВ «Газорозподільні мережі України» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на користь ОСОБА_1 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, яке обґрунтовано доведеністю понесених витрат на правничу допомогу позивачем, які підтверджені належними та допустимими доказами. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 16.09.2025 в задоволенні заяви ТОВ «Газорозподільні мережі України» ОСОБА_2 про роз`яснення рішення суду, відмовлено. В обгрунтування відмови у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду суд першої інстанції послався, що заявник висловлює незгоду з окремими положеннями рішення суду та просить надати консультацію в частині звернення з заявою про виправлення описки та застосування норм права, що не може бути підставою для роз`яснення рішення суду. Додатковим рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 18.09.2025 зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» передати документи (трудову книжку, інші документи) для оформлення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Газорозподільні мережі України». Стягнуто з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2025 по 19.08.2025 в сумі 81502,72 грн. Зобов`язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» допустити ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків згідно наданої рівнозначної посади. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Чередніченко О.М., ТОВ «Газорозподільні мережі України», АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» звернулись з апеляційними скаргами. В апеляційній скарзі на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Чередніченко О.М. просить змінити рішення суду першої інстанції, виклавши абзац другий та третій резолютивної частин в такій редакції: «Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної сиситеми «ЧЕРНІГІВГАЗ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ», в зв`язку з передачею суб`єкта господарювання (цілісного майнового комплексу), належним чином оформити трудові відносини з ОСОБА_1 , яка працювала інженером відділу стратегії геоінформаційних систем виробничо-технічного управління Прилуцького відділення Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної сиситеми «ЧЕРНІГІВГАЗ», шляхом передачі Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної сиситеми «ЧЕРНІГІВГАЗ» трудової книжки та інших документів, що стосуються трудової діяльності ОСОБА_1 . Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ», надання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» ОСОБА_1 рівнозначної посади в Прилуцькому управлінні з експлуатації газового господарства Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» та допуску ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків згідно наданої рівнозначної посади. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2025 року по день ухвалення судового рішення у сумі 81502,72грн»; Просить змінити рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025 в п. 58 його мотивувальної частини, а саме що дія статті 36-1 КЗпП України не поширюється на дані правовідносини як такі, що виникли раніше. За доводами апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам, передбаченим положеннями ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України. В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на те, що суд задовольнивши позов, залишив без задоволення вимоги позивача в частині зобов`язання надання ОСОБА_1 рівнозначної посади в Прилуцькому управлінні з експлуатації газового господарства Чернігівської філії ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ»; зобов`язання АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ» передати трудову книжку та інші документи, що стосуються трудової діяльності ОСОБА_1 , ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ»; зобов`язання ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» допустити ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків згідно наданої рівнозначної посади. Також зазначає, що ухвалюючи судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.03.2025 по день ухвалення судового рішення, суд не визначив суми середнього заробітку, яка підлягає до стягнення. Вказує, що ухвалюючи рішення суд зобов`язав ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» оформити трудові відносини з ОСОБА_1 шляхом надання їй рівнозначної посади до тієї, на якій вона перебувала у АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ», проте суд залишив без задоволення вимогу позивача в частині надання їй рівнозначної посади саме в Прилуцькому управлінні з експлуатації газового господарства Чернігівської філії ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ», що фактично може призвести до того, що на виконання судового рішення ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» надасть позивачу рівнозначну посаду у будь-якому іншому регіоні України, де відповідач здійснює діяльність з розподілу природного газу. Заявник звертає увагу, що позивачка постійно проживає в м. Прилуки разом зі своєю сім`єю та працювала саме в м. Прилуки Чернігівської області, а тому у разі виконання судового рішення шляхом надання ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» рівнозначної посади в будь-якому іншому регіоні України, це може призвести до зміни місця роботи, істотних умов праці, необхідності зміни місця проживання та до порушення права позивача на працю. Як стверджує заявник залишення без задоволення вимоги про зобов`язання АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ» передати ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» трудову книжку та інші документи щодо трудової діяльності ОСОБА_1 призвело до того, що ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» звернулось до суду за роз`ясненням судового рішення, зокрема щодо можливості товариства оформити трудові відносини за відсутності трудової книжки позивача, яка залишилась у відчужувача, та відповідно посилання на продовження трудових відносин з відчужувачем з цих підстав. Також за доводами скарги, задовольнивши вимогу позивача про зобов`язання ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» оформити трудові відносини з ОСОБА_1 шляхом надання їй рівнозначної посади до тієї, на якій вона перебувала у АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ», суд залишив без задоволення вимогу позивача про зобов`язання ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» допустити ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків згідно наданої рівнозначної посади, проте виконання у примусовому порядку чи добровільно порядку відповідачем рішення в частині надання рівнозначної посади позивачу, жодним чином не зобов`язує останнього допустити позивача до виконання посадових обов`язків на такій рівнозначній посаді, тому вважає, що право позивачки на працю має бути захищене. В обґрунтування доводів скарги також посилається, що задовольняючи вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час вимшеного прогулу, суд не визначив суми середнього заробітку, яка підлягає до стягнення (81502,72 грн = 636,74 грн середньоденна заробітна плата х 128 днів за період з 03.03.2025 по 19.08.2025), що фактично зводить до неможливості виконання судового рішення в примусовому порядку. Крім того, заявник не погоджується з висновком суду про те, що положення ст. 36-1 КЗпП України не поширюються на правовідносини, що виникл раніше, оскільки суд в своєму рішенні встановив, що передача цілісного майнового комплексу мала бути проведена до 31.12.2024, ці обставини підтверджується Постановами НКРЕКП від 29.11.2023 № 2227 та від 29.11.2023 № 2224, тому вважає, що Кодекс законів про працю України доповнено статтею 36-1 в період процедури передачі цілісного майнового комплексу, яка мала бути завершена до 31.12.2024, а не після її завершення. Поряд з цим заявник погоджується з висновком суду перешої інстанції щодо необхідності застосування до даних правовідносин положень Директиви Ради 2001/23/ЄС від 12.03.2001. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду від 15.09.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Чередніченко О.М. просить змінити додаткове рішення суду першої інстанції, а саме його резолютивну частину, стягнувши на користь ОСОБА_1 з ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» та АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ» по 15000,00 грн витрат на правову допомогу. За доводами скарги, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що справа є малозначною в розумінні положень ч.6 ст.19 ЦПК України та вважає, що справа не є малозначною, оскільки справа не є подібною і до порушених в справі правовідносин відсутні правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права. Також заявник не погоджується з висновком суду про те, що позивачем не було подано до суду відомостей про витрачений ним час на надання правничої допомоги та важає, що суд взагалі не надавав оцінку обсягу наданої адвокатом правничої допомоги, оскільки до заяви про ухвалення додаткового рішення додано детальний опис наданої адвокатом правничої допомоги від 15.08.2025 та у заяві про ухвалення додаткового рішення містяться відомості про загальний час витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, який складає згідно детального опису наданої адвокатом правничої допомоги 22 год. За доводами скарги, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та не відповідає критерію розумності і буде становити надмірний тягар, оскільки до таких висновків суд дійшов за відсутності належних та допустимих доказів, які б їх підтверджували та без урахування того, що позивачка вживала заходів щодо мирного врегулювання спору і ніщо не позбавляло відповідачів вжити належних та своєчасних заходів для врегулювання спору. Крім того, як зазначає заявник, суд стягнув витрати на правничу допомогу з відповідачів солідарно, що суперечить принципам розподілу судових витрат, відповідно рішення в цій частині також неможливо визнати обґрунтованим. 28.10.2025 через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Чередніченко О.М. подав заяву, в якій зазначає, що оскільки додатковим рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 18.09.2025 було задоволено частину вимог, у зв`язку з чим позивачка підтримуєж апеляційну скаргу в частині зобов`язання надання ТОВ «Газорозподільні мережі України» ОСОБА_1 рівнозначної посади в Прилуцькому управлінні з експлуатації газового господарства Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», а в іншій частині вимоги апеляційної скарги позивачка не підтримує. В апеляційній скарзі на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025 представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» Кобища М.О.просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . За доводами скарги висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, рішення було прийнято з неповним з`ясуванням всіх обставин справи та дослідження доказів наявних в матеріалах справи, що мають суттєве значення, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування доводів скарги заявник посилається, що ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах із ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії, що підтверджується відсутністю будь-яких розпорядчих документів щодо її прийняття на роботу та на момент розгляду справи перебуває в трудових відносинах з АТ «Чернігівгаз», в якому працює з 05.06.2013 та не звільнена із займаної посади, а перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, тому вважає, що твердження позивачки про наявність трудових відносин з апелянтом є безпідставними та не підтвердженими жодними доказами. Зазначає, що позивачці на її заяву була надана відповідь з роз`ясненнями, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» не є правонаступником АТ « Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», відтак не було приєднання чи злиття вказаних Товариств, а відтак не відбулося переходу прав та обов`язків від одного суб`єкта до іншого і працівники, які виявили бажання продовжити свою трудову діяльність після припинення діяльності в АТ «Чернігівгаз», уклали нові трудові відносини з новою юридичною особою ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії. Також зазначає, що судом першої інстанції встановлено, але не врховано при ухваленні рішення, що між позивачкою та АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» укладено трудовий договір в письмовій формі та між ними є трудові правовідносини і станом на дату розгляду справи в суді, заяв з приводу працевлаштування від позивачки до відділу кадрового адміністрування ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії не надходило. Крім того, посилається, що, судом не було надано належної оцінки тому, що позивачці зі сторони ТОВ «Газорозподільні мережі України» було запропоновано звільнитися з АТ «Чернігівгаз» і подати заяву на посаду слюсаря у ТОВ «Газорозподільні мережі України», з чим вона не погодилась, тому заявник вважає позов, поданий ОСОБА_1 , передчасним та відсутність порушеного права на працю. Як стверджує заявник, внаслідок поверхневого та неповного з`ясування обставин справи судом першої інстанції, залишено поза увагою той факт, що АТ «Чернігівгаз» не могло бути відчужувачем майна, за яким стоїть організована група ресурсів, що використовуються роботодавцем із збереженням виду економічної діяльності - розподілу природного газу, оскільки власником такого майна є держава в особі уповноваженого органу - Міністерства енергетики України, тому вважає, що застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм ст. 36-1 КЗпП України та Директиви Ради 2001/23/ЄС є помилковим, враховуючи, що оскільки АТ «Чернігівгаз» не є відчужувачем відповідного майна, внаслідок чого порушене право позивачки могло виникнути виключно внаслідок порушення п.5 ст.36 КЗпП України, яка (норма), однак лише була процитована судом, без жодної юридичної оцінки в контексті фактичний обставин справи. Разом з тим, на переконання заявника, поза увагою суду залишились роз`яснення Держпраці, згідно якого зазначено АТ «Чернігівгаз» може розглянути питання щодо звільнення позивачки на підставі п.5 ч.І ст.36 КЗпПУ (переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, установу, організацію) у разі згоди позивачки шляхом переведення до ЧФ ТОВ «Газорозподільні мережі України» і наголошує, що реалізація наведеної норми передбачає звільнення позивачки із АТ «Чернігівгаз», на що неодноразово зверталась увага суду під час розгляду справи. Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що постановою НКРЕКП від 29.11.2023 №2227 будь-який ЦМК, як то ЦМК АТ «Чернігівгаз» або ЦМК з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» не передавався, натомість АТ «Чернігівгаз» було зобов`язано передати лише кошти та майно, необхідне для виконання невиконаних зобов`язань з розподілу природного газу, внаслідок чого застосування до спірних правовідносин ст. 36-1 КЗпП України є безпідставним. Також за доводами скарги, висновок суду, що на позивача поширюються гарантії, встановлені Директивою 2001/23/ЄС при передачі цілісного майнового комплексу підприємства від однієї особи до іншої не знаходять свого підтвердження, оскільки даний Закон передбачає процедуру правонаступництва у трудових правовідносинах, а суд першої інстанції у своєму рішенні не спростовує та погоджується з тим фактом, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» не є правонаступником АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» та суд визнає факт того, що АТ «Чернігівгаз» не переходило під управління ТОВ «Газорозподільні мережі України», що це дві юридичні особи, які на даний час є різними функціонуючими суб`єктами господарювання. В обґрунтування заявник також посилається, що станом на грудень 2023 р., тобто на момент зміни Оператора ГРМ, Кодекс законів про працю не містив даної норми (Ст.36-1) а зміни були внесені Законом України «Про внесення змін до КЗпП України щодо трудових відносин при передачі суб`єкта господарювання» який набув чинності 15.05.2024 р. № 3677-ІХ. Як вважає заявник, працівники не є і не можуть бути частиною цілісного майнового комлексу, тому твердження позивачки, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» стало учасником існуючих трудових відносин, які до моменту передачі існували між АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» є хибним, оскільки ні передачі, ні зміни власника не відбулось, а передача цілісного майнового комплексу не включає передачу трудових відносин. Заявник не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачка не була працівником ТОВ «Газорозподільні мережі України», тому відсутні підстави для застосування норми статті 235 КЗпП, зокрема ч. 1, 2 Також заявник вважає необґрунтованим висновок суду про допущення до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» надати ОСОБА_1 рівнозначні посади та стягнення на її користь заробітної плати за місяць, оскільки положення ч. 4 ст. 430 ЦПК України містить вимогу про негайне поновлення на роботі працівника, якого було незаконно звільнено або переведено на іншу роботу, але це не стосується даної справи, оскільки ОСОБА_1 є працівником АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», і її трудова книжка знаходиться у роботодавця. Матеріалами справи та висновками суду не встановлено, що ОСОБА_1 була незаконно звільнена чи переведена на іншу роботу, а отже, стягнення середнього заробітку є безпідставним. Заявник звертає увагу, що на законодавчому рівні відсутній механізм одночасного працевлаштування особи, за умови наявності діючих трудових відносин з іншим суб`єктом господарювання та просить врахувати, що негайне виконання рішення суду першої інстанції без розгляду апеляційної скарги суперечить принципу забезпечення рівності сторін та може призвести до негативних наслідків для ТОВ «Газорозподільні мережі України». В апеляційній скарзі на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025 представник АТ «Чернігівгаз» Р. Романенко просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . За доводами скарги, судом першої інстанції при ухваленні рішення порущено норми процесуального права та неправильно застосувані норми матеріального права, рішення суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України - є незаконним, необгрунтованим та необ`єктивним. В обґрунтування доводів скарги заявник посилається, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» по відношенню до позивачки не порушувало норми трудового законодавства, оскільки ОСОБА_1 перебуває з ним в трудових відносинах, що підтверджується наказом про прийом на роботу від 05.06.2013 №96-п, а з 02.02.2023 позивачці надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 23.11.2025, тому отримавши від позивачки заяву про намір вийти на роботу до закінчення відпустки та надання інформації про назву та адресу підприємства, на яке вона має вийти на роботу. АТ «Чернігівгаз» надало письмову відповідь від 24.02.2025 року №АТ/100/Сл-155/0225, яка містила інформацію зокрема, щодо порядку оформлення дострокового виходу з відпустки, оскільки окрім подання письмової заяви про достроковий вихід із відпустки, позивачка мала звернутися до відділу кадрів роботодавця - АТ «Чернігівгаз» за вказаною в листі адресою для оформлення відповідних кадрових документів, задокументувати вихід із відпустки згідно з чинним законодавством України та отримати додаткові роз`яснення про подальшу роботу. Оскільки, на підставі Постанови НКРЕКП № 2227 від 29.11.2023 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Чернігівгаз», з 01.12.2023 дію ліцензії АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП. від 19.06.2017 № 807, зупинено. Тому АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» з 01.12.2023 не виконує функцію оператора газорозподільної системи, що в свою чергу призвело до зміни істотних умов праці, а саме наявність змін в організації виробництва і праці. Вказує, що внаслідок зупинення дії ліцензії на право проведення діяльності з розподілу природного газу в АТ «Чернігівгаз» відбулися зміни в організації виробництва і праці, у зв`язку з чим АТ «Чернігівгаз» вже не може проводити вказаний вид господарської діяльності, але натомість, АТ «Чернігівгаз» як роботодавець не позбавляє позивачку права дострокового виходу з декретної відпусти та продовження роботи на підприємстві в нових умовах, проте позивачка вимагаючи оформити належним чином трудові відносини так і не з`явилася за вказаною у листі адресою для оформлення дострокового виходу з відпустки, на що і в процесуальних документах, і в судовому засіданні представником АТ «Чернігівгаз» зверталася на це увага. Заявник у скарзі також посилається на неправильне застосування судом положення статті 36-1 КЗпП України та Директиви Ради 2001/23/ЄС до правовідносин, які фактично виникли ще до набрання останніми чинності, що є порушенням принципу незворотності дії закону в часі, оскільки стаття 36-1 КЗпП України була введена в дію лише у травні 2024 року Законом України №3677-ІХ. Відповідно до статті 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Стаття 5 ЦК України підтверджує той же самий підхід. Жодних положень про зворотну дію у вказаному Законі не міститься, а відтак застосування даної статті до обставин, що мали місце у 2023 році є юридично необгрунтованим та порушує принцип правової визначеності. Тому вважає висновки суду першої інстанції про наявність правонаступництва у трудових відносинах на підставі аналізу положень зазначеної статті КЗпП України та Директиви ЄС є передчасними та такими, що ґрунтуються на нечинних на момент спірних правовідносин нормах, що в свою чергу свідчить про неправильне застосування норм матеріального права та є підставою для скасування судового рішення. В обґрунтування доводів заявник також зазначає, що судом необгрунтовано встановлено обставини, які свідчать про наявність правонаступництва у трудових правовідносинах, попри відсутність правових підстав та належних доказів на підтвердження такого висновку, враховуючи, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» продовжує свою діяльність як юридична особа, не перебуває в стані ліквідації чи реорганізації, не змінювало організаційно-правові форми і не укладало жодних договорів про переведення працівників, у тому числі позивачки, до будь-якої іншої юридичної особи, зокрема до ТОВ «Газорозподільні мережі України». Наголошує, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» не переходило під управління ТОВ «Газорозподільні мережі України», оскільки останнє не є правонаступником АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», це дві незалежні юридичні особи, які не пов`язані між собою ніякими зобов`язаннями, будь-які зміни у вигляді злиття, приєднання, поділу, перетворення чи виділу не відбувалися. Заявник вважає, що незважаючи на відсутність юридичного факту передачі підприємства як єдиного господарського комплексу у розумінні Директиви 2001/23/ЄС, суд першої інстанції без належного обґрунтування прирівняв передачу окремих об`єктів майна та функцій до повного переданая бізнесу (підприємства), що є необґрунтованіш тлумаченням норм як національного, так і європейського права та суперечить сам собі, коли у пункті 78 рішення вказує: «...хоча Позивач і не припинила трудових відносин з AT «Чернігівгаз», водночас на неї поширюються гарантії, встановлені Директивою 2001/23/ЄС при передачі цілісного майнового комплексу підприємства (бізнесу) від однієї особи до іншої...» тобто, водночас зобов`язує іншу юридичну особу, а саме ТОВ «Газорозподільні мережі України» укласти новий трудовий договір із позивачкою. Крім того, як вказує заявник, передача майнового комплексу від АТ «Чернігівгаз» до TОB «Газорозподільні мережі України» не відбувалась, проте по договору оренди було передано в оренду окремо визначене рухоме та нерухоме майно, а оскільки АТ «Чернігівгаз» не є відчужувачем відповідного майна, то посилання суду на Директиву Ради 2001/23/ЄС є недоречним. Також на виконання Постанови НКРЕКГІ №2227 від 29.11.2023 було зобов`язано АТ «Чернігівгаз» передати ТОВ «Газорозподільні мережі України» лише кошти та майно, необхідне для виконання невиконаних зобов`язань з розподілу природного газу, внаслідок чого застосування ст.36-1 КЗпП України заявник вважає безпідставним. Також заявник не погоджується з висновком суду в частині розподілу судового збору. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду від 15.09.2025 представник АТ «Чернігівгаз» Р. Романенко просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині, що стосується стягнення витрат на правничу допомогу з АТ «Чернігівгаз» і та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви в частині стягнення витрат з АТ «Чернігівгаз». За доводами скарги, при ухвалення оскаржуваного додаткове рішення суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, скільки розмір витрат не відповідає принципу розумності. В обґрунтування доводів заявник посидається, що АТ «Чернігівгаз» не є стороною, яка вчинила дії чи бездіяльність, що безпосередньо спричинили виникнення спору або задоволення позовних вимог, оскільки рішення суду від 19.08.2025 суд першої інстанції задовольнив позов фактично щодо ТОВ «Газорозподільні мережі України», зобов`язавши укласти трудовий договір та здійснити виплати. Тому вважає, що покладення витрат на правову допомогу на АТ «Чернігівгаз» суперечить принципу справедливості розподілу судових витрат і положенням ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої витрати покладаються на строну, яка програла спір. Також стверджує, що оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, а обсяг роботи адвоката обмежувався підготовкою кількох процесуальних документів та участю в кількох судових засіданнях, стягнення витрат у розмірі 15000,00 грн є неспівмірним та економічно необґрунтованим. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду від 15.09.2025 представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» М.О. Кобища просить скасувати додаткове рішення і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про солідарне стягнення витрат на правову допомогу з ТОВ «Газорозподільні мережі України» у розмірі 15000,00 грн. За доводами скарги, вирішуючи питання витрат на правову допомогу суд повинен оцінити витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторон, враховуючи те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Як стверджує заявник, позивачем не надано до суду документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Натомість було надано лише довідку, видану адвокатом Чередніченком О.М. про те, що ОСОБА_1 оплатила правничу допомогу у розмірі 33308,00 грн, що не є платіжним документом та не підтверджує проведену оплату. Також вважає, що витрати в частині аналізу матеріалів справи (ознайомлення з документами, відзивом, письмовими поясненнями та доданими доказами) підготовка додаткових пояснень та клопотань, підготовка та направлення адвокатських запитів, не відпвідають критерію неминучості витрат сторони у справі, оскільки такі послуги охоплюють підготовку позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом, що свідчить про штучне збільшення кількості послуг. В апеляційній скарзі на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду від 16.09.2025 представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» Кобища М.О. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ТОВ «Газорозподільні мережі України» про роз`яснення рішення суду від 19.08.2025. За доводами скарги, ТОВ «Газорозподільні мережі України» в своїй заяві про роз`яснення судового рішення просило надати роз`яснення в частині, яка стосується негайного виконання рішення щодо надання ОСОБА_1 рівнозначної посади та стягнення на її користь заробітної плати за один місяць, оскільки КЗпП України не передбачено такого способу регулювання трудових правовідносин як «надання рівнозначної посади» та судом не визначено яку конкретно посаду має на увазі та не конкретизовано, яка посада є рівнозначною та як виконати рішення суду за відсутності в штатному розписі Прилуцького УЕГГ посади, на якій перебуває Дмитрієвська в АТ «Чернігівгаз». Ввважає, що суд формально послався на норми процесуального права в оскаржуваній ухвалі, оскільки заява ТОВ «Газорозподільні мережі України» про роз`яснення судового рішення не стосується внесення змін до рішення суду першої інстанції, зміни його по суті, незгоди з рішенням як таким, а спрямована лише на роз`ясненні окремих термінів та положень цього рішення, без яких неможливо його виконати, оскільки судом ухвалено рішення, яке допускає декілька варіантів дій відповідачів з ріними наслідками. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18.09.2025 представник АТ «Чернігівгаз» Р. Романенко просить скасувати вказане додаткове рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання АТ «Чернігівгаз» передати документи (трудову книжку, інші документи) для оформлення трудових відносин з ОСОБА_1 та ТОВ «Газорозподіліні мережі України» і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. За доводами скарги додаткове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обстави, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи; ухваленим з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Як вказує заявник, на момент ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції, позивачка не була звільнена з АТ «Чернігівгаз» і відповідно продовжувала перебувати у трудових правовідносинах із зазначеним підприємством. Зазначає, що положеннями постанови КМУ від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників», ст. 47 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників не передбачено можливості чи обов1язку передачі трудових книжок третім особам, включаючи інші юридичні особи, навіть за рішенням суду, а оскільки на сьогодні відсутній наказ про звільнення позивачки, жодні документи, що стосуються трудових правовідносин, не можуть бути передані будь-якій іншій юридичній особі. Заявник стверджує, що передача трудової книжки іншому суб`єкту без оформленого припинення трудових правовідносин є прямим порушенням норм трудового законодавства, зокрема ст. 47, 116, 265 КЗпП України, п. 3 Постанови КМУ № 301, р. 4 Інструкції № 58 та може спричинити негативні наслідки для АТ «Чернігівгаз» в частині недотримання правил ведення, обліку, зберіганняі видачі трудових книжок. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18.09.2025 представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» М.О. Кобища просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимог до ТОВ «Газорозподільні мережі». За доводами скарги, додаткове рішення судом ухвалено з неповним зясуванням всіх обставин справи та дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, що мають суттєве значення. В обґрунтування доводів скарги, заявник посилається, що позивачка не перебуває у трудових відносинах із ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії, що підтверджується відсутністю будь-яких розпорядчих документів щодо її прийняття на роботу та на даний час перебуває в трудових відносинах з АТ «Чернігівгаз», в якому працює з 05.06.2013 та з 02.02.2023 їй було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто твердження позивачки про наявність трудових відносин з апелянтом с безпідставними. Вказує, що судом першої інстанції було встановлено наявність трудових правовідносин між позивачкою та АТ « Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», але при прийнятті рішення, зазначені обставини судом не були враховані. Як зазначає заявник, АТ «Чернігівгаз» не переходило під управління ТОВ «Газорозподільні мережі України», це дві юридичні особи, які на даний час є різними функціонуючими суб`єктами господарювання, проте на думку позивачки АТ «Чернігівгаз» і ТОВ «Газорозподільні мережі України» мають самостійно без належних на те юридичних підстав, одночасно звільнити її із роботи в АТ «Чернігівгаз» і прийняти на роботу в ТОВ «Газорозподільні мережі України», але такий порядок забезпечення трудових прав чинним КЗпП України не передбачено. Заявник вважає, що оскільки законодавством не передбачено можливості мати два основних місця роботи або працювати за сумісництвом без основного місця роботи, то працівник може мати лише одне основне місце роботи, у даній справі, основним місцем роботи позивачки є АТ «Чернігівгаз» Також заявник не погоджується з висновком суду про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимішеного прогулу, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу виплачується працівникові, якого було звільнено або переведено на іншу роботу, проте у даній справі позивачка звільнена або переведена не була, оскільки вона є працівником АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» і в даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку, їй здійснюється зарахування як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Розрахунок суми середнього заробітку в поданій заяві про ухвалення додаткового рішення заявник вважає необгрунтованим, оскількт за основу в розрахунку взято посадовий оклад згідно штатного розпису інженера виробничо-технічного відділу Прилуцької дільниці Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», а позивачка займає посаду в АТ «Чернігівгаз» - інженера ВС геоінформаційних систем виробничо-технічного управління Прилуцького відділення АТ «Чернігівгаз», тобто зазначена посада не відповідає посаді фактично зайнятій позивачкою у АТ «Чернігівгаз». Як стверджує заявник, в штатному розписі Прилуцького УЕГГ Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відсутня посада, на якій перебувала ОСОБА_1 у АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», а оскільки позивачка не була працівником ТОВ «Газорозподільні мережі України», тому відсутні підстави для застосування норми статті 235 КЗпП, зокрема ч. 1,

2. Також за доводами скарги, КЗпП України не передбачено такого способу врегулювання трудових відносин, як надання «рівнозначної посади», тому виконання рішення в частині задоволеної вимоги про надання такої псади позивачці є неможливим, оскільки судом першої інстанції не визначено, яку саме посаду має на увазі суд. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи. У відзиві на апеляційну скаргу, подану АТ «Чернігівгаз» на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025, представник ОСОБА_1 адвокат Чередніченко О.М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обгрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань. В обґрунтування посилається, що відбулось не лише зупинення дії ліцензії АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ» на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, що призвело до зміни в організації діяльності товариства, але й надання такої ліцензії ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» з зобов`язанням АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ» передати цілісний майновий комплексу з розподілу природного газу на території Чернігівської області ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ», а тому суд дійшов обгрунтованого висновку, що за таких обставин трудові відносини, які існували між працівниками АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ», в тому числі і позивачкою, продовжуються з ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ». Зміна істотних умов праці за наслідком передачі цілісного майнового комплексу і продовження трудових з ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» є підставою для звільнення, у разі непогодження на зміну умов праці позивачки з набувачем майна ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ». Заявник не погоджується з доводами скарги щодо неправильного застосування положень ст. 36-1 КЗпП України та Директиви Ради 2001/23/ЄС, оскільки на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо трудових відносин при передачі суб`єкта господарювання», позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х років, передача цілісного майнового комплексу тривала і трудові відносини не були припинені, а відповідно ст. 36-1 КЗпП України підлягає до застосування до даних правовідносин, як і положення Директиви Ради № 2001/23/ЄС від 12.03.2001. Посилається, що правильними є доводи скарги про те, що АТ «Чернігівгаз» не є правонаступником ТОВ «Газорозподільні мережі», оскільки відбулось не правонаступництво, а передача цілісного майнового комплексу (частини майна АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ») з розподілу природного газу від відчужувача АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ» до набувача ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ», і саме за наслідком такої передачі у працівників продовжилися трудові відносини саме з набувачем майна зі збереженням прав і обов`язків за трудовими договорами, що існували між працівниками і відчужувачем. Факт недотримання порядку продовження трудових відносин з набувачем майна ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» за наслідком наведеної передачі, шляхом подання працівниками заяв про звільнення і прийняття на роботу, не позбавляє права позивачки на поновлення її права на працю на виконання та у відповідності до вимог ст.36-1 КЗпП України та Директиви Ради № 2001/23/ЄС від 12.03.2001. Вважає необґрунтованими доводи скарги про одночасне існування трудових правовідносин з двома різними роботодавцями, оскільки суд не зобов`язував укласти новий трудовий договір, суд, встановивши обставини, що відбулась передача цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу та трудові відносини працівників за наслідком такої передачі продовжилися з набувачем ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ», зобов`язав ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» належним чином оформити трудові відносини з ОСОБА_1 шляхом надання їй рівнозначної посади до тієї, на якій вона перебувала у АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ». У відзиві на апеляційну скаргу, подану ТОВ «Газорозподільні мережі України» на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025, представник ОСОБА_1 адвокат Чередніченко О.М. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу. В обґрунтування посилається, що оскільки за наслідком передачі цілісного майнового з розподілу природного газу від АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ» до ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» на підставі розпорядчих актів НКРЕКП у позивачки продовжились трудові відносини саме з ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в обсязі трудових прав та обов`язків, які існували між позивачем та АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ» до моменту передачі. Вважає, що позивачка вчинила всі необхідні дії щодо належного повідомлення ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» про достроковий вихід 03.03.2025 з відпустки по догляду за дитиною до досягнення трьох років, вийшла на роботу, проте не була допущена до роботи, що й стало підставою для звернення за захистом до суду. Зазначає, що правовідносини з передачі цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу від АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ» до ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» підпадають під дію правоврегулювання ст.36-1 КЗпП України та Директиви Ради № 2001/23/ЄС від 12.03.2001, оскільки відбулась передача суб`єкта господарювання: а саме відбулась зміна власника в частині майна АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ», яке зобов`язано передати у власність ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ», а також користувача майна чи його частини (газорозподільної системи та її складових в межах Чернігівської області), за яким стоїть організована група ресурсів, що використовуються роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), із збереженням виду економічної діяльності, що провадився відчужувачем. Заявник посилається також, що судом було встановлено і не заперечувалось сторонами, що трудові обов`язки які виконувала позивачка на посаді інженера ГІС АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ», безпосередньо пов`язані зі здійсненням господарської діяльності АТ «ЧЕРНІГІВНАЗ» з розподілу природного газу, а згідно посадової інструкції інженера відділу стратегій (ГІС) виробничо-технічного управління, затвердженої АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ», та посадової інструкції інженера виробничо-технічного відділу, затвердженої ЧФ ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ», посадові обов`язки є практично ідентичними. Тому стверджує, що на виконання постанов НКРЕКП відбулась передача цілісного майнового комплексу виключно в частині розподілу природного газу, а позивач виконувала трудові обов`язки згідно посадових обов`язків пов`язаних з господарською діяльність з розподілу природного газу АТ «ЧЕРНІГІВГАЗ», а не інші трудові обов`язки в інших видах господарської діяльності товариства. Також за доводами відзиву, на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо трудових відносин при передачі суб`єкта господарювання», позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х років, передача цілісного майнового комплексу тривала і трудові відносини не були припинені, а відповідно ст. 36-1 КЗпП України підлягає до застосування до даних правовідносин, як і положення Директиви Ради № 2001/23/ЄС від 12.03.2001. Заявник вважає, що суд першої інстанції, встановивши обставини незаконної відмови ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» у допуску позивачки до роботи з 03.03.2025, дійшов до обгрунтованого висновку, що це є вимушеним прогулом з вини роботодавця, а відповідно такий період неможливості працівника виконувати трудові обов`язки та отримати заробітну плату, є вимушеним прогулом, який підлягає оплаті з 03.03.2025 в розмірі середнього заробітку згідно наданої товариством рівнозначної посади У відзиві на апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025, представник АТ «Чернігівгаз» Р. Романенко просить відмовити в її задоволенні. В обґрунтування посилається, що АТ «Чернігівгаз» не порушувало норми трудового законодавства по відношенню до ОСОБА_1 , оскільки позивачка перебуває з АТ «Чернігівгаз» у трудових відносинах та АТ «Чернігівгаз» не відмовляло позиваці у достроковому виході з декретної відпустки та продовження роботи на підприємстві в нових умовах, проте позивачка не з`явилась для оформлення дострокового вихрлду з декрету. Вказує, що АТ «Чернігівгаз» продовжує свою діяльність як юридична особа, не перебуває в стані ліквідації чи реорганізації, не змінювало організаційно-правової форми і не укладало жодних договорів про переведення працівників, у тому числі позивачки, до будь-якої іншої юридичної особи, зокрема до ТОВ «Газорозподільні мережі України». Також заявник зазначає, що передача трудових книжок іншим юридичним особами не передбачена нормами чинного законодавства, юридична особа має право видавати трудову книжку виключно її працівнику на його особисту заяву або під час звільнення. Крім того, як стверджує заявник, на час виникнення спірних правовідносин законодавче регулювання, передбачене ст. 36-1 КЗпП України, не могло бути застосованим, оскільки передача майна АТ «Чернігівгаз» відбувалась з листопада 2023 року, а зміни про доповнення КЗпП України ст. 36-1 були внесені у квітні 2024, а положення Директиви Ради 2002/23/ЄС не були імплементовані в законодавство України та не могли бути джерелом прав та обов`язків сторін трудових правовідносин. У відзиві на апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1 на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду від 15.09.2025, представник АТ «Чернігівгаз» Р. Романенко просить відмовити в її задоволенні. В обґрунтування посилається, що в апеляційній скарзі позивачка просить збільшити розмір стягнутих витрат на правову допомогу до 30000,00 грн, проте у даній справі предмет спору є типовим трудовим, який не потребує високої складності правового аналізу, розглядався в порядку спрощеного провадження, без дослідження великого обсягу документів, що не потребувало значних зусиль адвоката, а тому вважає, що така вимога не відповідає критеріям співмірності та розумності. У відзиві на апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025, представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» М.О. Кобища просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025 в частині задоволених вимог до ТОВ «Газорозподільні мережі України». В обгрунтування посилається, що позивачка не перебуває у трудових відносинах із ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії та на даний час перебуває в трудових відносинах з АТ «Чернігівгаз», в якому працює з 05.06.2013, що свідчить про те, що позивачка є працівником АТ «Чернігівгаз» і не звільнена з займаної посади, а перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. А оскільки АТ «Чернігівгаз» не переходило під управління ТОВ «Газорозподільні мережі України», тому це дві юридичні особи, які на даний час є різними функціонуючими суб`єктами господарювання, у зв`язку з чим АТ «Чернігівгаз» і ТОВ «Газорозподільні мережі України» не можуть без належних на те юридичних підстав одночасно звільнити позивачку із роботи в АТ «Чернігівгаз» і прийняти на роботу в ТОВ «Газорозподільні мережі України». Як вказує заявник, КЗпП України не передбачено такого способу врегулювання трудових відносин, як надання «рівнозначної посади», тому виконання рішення в частині задоволеної даної вимоги є неможливим, оскільки судом першої інстанції не визначено, яку саме посаду має на увазі суд. Також заявник стверджує, що середній заробіток за час вимушеного прогулу виплачується працівникові, якого було звільнено або переведено на іншу роботу, проте у даній справі позивачка не була ні звільнена, ні переведена, оскільки вона є працівником АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», а в даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку та їй здійснюється зарахування як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. За доводами відзиву, станом на грудень 2023 року, тобто на момент зміни Оператора ГРМ, Кодекс законів про працю не містив даної норми (ст. 36-1) а зміни були внесені Законом України «Про внесення змін до КЗпП України щодо трудових відносин при передачі суб`єкта господарювання» який набув чинності 15.05.2024 № 3677-ІХ, тому заявник вважає, що висновок суду, що положення ст. 36-1 КЗпП України не поширюються на правовідносини, що виникли раніше, є законним. У відзиві на апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1 на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду від 15.09.2025, представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» М.О. Кобища просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині ТОВ «Газорозподільні мережі України». В обгрунтування посилається, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного провадження, справу визначено як малозначну, відбулось лише два судових засідання і суд виніс рішення та судом не було взято до уваги відсутність належно оформлених документів на підтвердження проведеної оплати позивачкою витрат на правову допомогу. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзивів та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновків про залишення без задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та задоволення апеляційних скарг ТОВ «Газорозподільні мережі України та АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 19.05.06.2013 ОСОБА_1 була прийнята слюсарем з експлуатації та ремонту підземних газопроводів по 2 розряду експлуатації Прилуцького управління по газопостачанню та газифікації ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» згідно наказу № 96-п від 05.06.2013, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 та копією наказу про прийняття від 05.06.2013 (а.с. 97, 140-144 т. 1). Наказом №185/1 від 13.05.2019 відповідно до протоколу загальних зборів № 1 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» з 18.05.2019 перейменовано на АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз». 04.01.2021 ОСОБА_1 переведена на посаду інженера відділу стратегій та геоінформаційних систем виробничо-технічного управління, згідно з наказом № 03-п/тр від 04.01.2021 (т. 1 а.с. 140-144). Постановою НКРЕКП від 19.06.2017 №807 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Чернігів та Чернігівської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз». Постановою НКРЕКП №2227 від 29.11.2023 з 01.12.2023 зупинено дію ліцензії АТ «Чернігівгаз» на розподіл природного газу (а.с. 199 т. 1). Постановою №2224 від 29.11.2023 відповідну ліцензію передано ТОВ «Газорозподільні мережі України», яке з 01.12.2023 здійснює розподіл газу на території Чернігівської області (а.с. 200-202 т. 1). ТОВ «Газорозподільні мережі України» зареєстровано як юридична особа з 02.09.2022 (а.с. 203 т. 1). Наказом від 31.10.2024 № 236-уп ТОВ «Газорозподільні мережі України» затверджено та введено в дію з 01.11.2024 року штатний розпис філій Товариства, зокрема п. 1.19 Чернігівської філії (додаток 19). Керівникам філій організувати внесення необхідних змін у кадрову документацію (а.с. 205-220 т. 1). За матеріалами справи, з 01.12.2023 АТ «Чернігівгаз» припинило виконання функцій оператора ГРМ, що спричинило зміну істотних умов праці (організацію виробництва і праці) відповідно до ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України. Проте працівники, як суб`єкти трудового права, не підлягають "передачі" разом з майновими комплексами. АТ «Чернігівгаз» не передавалось під управління ТОВ «Газорозподільні мережі України», а тому останнє не є правонаступником у трудових відносинах із працівниками АТ «Чернігівгаз». Відповідно до Статуту ТОВ «Газорозподільні мережі України» затвердженого рішенням учасника ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 03.10.2023 № 54 Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», яке є юридичною особою за законодавством України, заснованою відповідно до рішення засновника від 04 лютого 2019 року. Товариство діє як самостійний суб`єкт господарювання відповідно до законодавства та Статуту (а.с. 221-243 т. 1). Судом також встановлено, що ліквідація АТ «Чернігівгаз» як юридичної особи не відбувалась і ТОВ «Газорозподільні мережі України» не є правонаступником АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз». За матеріалами справи, 22.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Газорозподільні мережі України», АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», Чернігівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою, в якій повідомила, що на підставі наказу від 25.01.2023 №Ме76-п/тр вона перебувала у відпустці для догляду за дитиною з 02.02.2023 по 23.11.2025 та повідомила про дострокове припинення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також просила повідомити про назву та адресу підприємства у м. Прилуки, на яке вона має вийти на роботу 03.03.2025 (а.с. 14 т. 1). 24.02.2025 «Чернігівгаз» надало відповідь, в якій зазначено порядок дострокового виходу з відпустки, зокрема про те, що ОСОБА_1 необхідно подати письмову заяву та особисто звернутись до відділу кадрів за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 68, каб. 108, для оформлення відповідних кадрових документів та отримання роз`яснень щодо подальшої роботи (а.с. 18 т. 1). 24.02.2025 Чернігівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» надано відповідь на заяву ОСОБА_1 , в якій зазначають, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» не є правонаступником АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», не було приєднання чи злиття вказаних Товариств, а відповідно не відбулося переходу прав та обов`язків від одного до іншого суб`єкта (а.с. 19 т. 1). Відповідно до заяв 03.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до начальника Прилуцького УЕГГ Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про негайне відновлення порушеного права на працю, з тих підстав, що вона з`явилася на своє робоче місце у Прилуцькому відділенні, проте її не було допущено до роботи. Їй було запропоновано звільнитися з АТ «Чернігівгаз» і подати заяву на посаду слюсаря у ТОВ «Газорозподільні мережі України», з чим вона не погодилась. Письмові заяви про допуск до роботи та поновлення на посаді 03.03.2025 не були прийняті (а.с. 20, 20 зворот, 21 т. 1). Відповіддю від 09.04.2025 Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» ОСОБА_1 було повідомлено про те, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» не є правонаступником АТ «Чернігівгаз». Між цими суб?єктами господарювання не відбувалося ні злиття, ні приєднання, отже не відбувся перехід прав та обов?язків від одного до іншого суб?єкта. Працівники, які виявили бажання продовжити трудову діяльність після припинення діяльності АТ «Чернігівгаз», уклали нові трудові договори з Чернігівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України». Станом на сьогодні заява з приводу працевлаштування до відділу кадрового адміністрування Чернігівської філії ТОВ «ГРМУ» не надходила. (а.с. 23 т. 1). 05.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Державної служби України з питань праці із заявою про порушення трудових прав, в якій просила провести перевірку дій ТОВ «Газорозподільні мережі України» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на предмет дотримання вимог законодавства про працю та вжити заходів на відновлення її порушеного права на працю (а.с. 27-28 т. 1). Департаментом з питань праці Державної служби України з питань праці надано відповідь на звернення ОСОБА_1 , де вказано, що з метою недопущення (усунення) можливих порушень законодавства Центральним міжрегіональним управлінням надіслано запит (інформаційно-роз?яснювальний лист) до вище названих суб?єктів господарювання з роз`ясненнями норм чинного законодавства та вимогою про надання пояснень. Роз`яснено, що трудові відносини, які існували між ОСОБА_1 та АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ», перейшли до ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (або ж до Чернігівської філії ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ») у тому разі, якщо відбулась передача суб?єкта господарювання від відчужувача до набувача в розумінні ст. 36-1 Кодексу законів про працю України. АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ» може розглянути питання щодо звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду) у разі згоди шляхом переведення до Чернігівської філії ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» або ж до іншого роботодавця (а.с. 29-30 т. 1). Відповідно до Статуту АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Чернігівгаз» № 1 від 29 березня 2019 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства». АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» є юридичною особою приватного права; правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» (а.с. 145-167 т. 1). Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст. 21 КЗпП України, зазначала, що з 03.03.2025 вона фактично була незаконно недопущена до роботи. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що держава в особі її органів та установ (НАК «НАфтогаз України, НКРЕКП) набула права на активи АТ «Чернігівгаз», які в подальшому передала до ТОВ «Газорозподільні мережі України», а здійснення господарської діяльності за умови зупинення дії ліцензії на таку діяльність у звязку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав таку ліцензію, разом з передачею усіх активів цьому підприємству, зокрема єдиної діючої системи з розподілу та обліку природного газу (діяльності природної монополії) може трактуватись саме як передача підприємства (бізнесу) від відчужувача (АТ «Чернігівгаз» до набувача (Чернігівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»). Також за висновком суду, хоча позивачка і не припинила трудових відносин з АТ «Чернігівгаз», водночас на неї поширюються гарантії, встановлені Директивою 2001/23/ЄС при передачі цілісного майнового комплексу підприємства (бізнесу) від однієї особи до іншої, отже наявні підстави для задоволення позовних вимог про надання рівнозначної посади, передачі трудової книжки та стягнення середнього заробітку. Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись суд апеляційної інстанції, оскільки до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, враховуючи наступне. Відповідно до вимог статей 4, 12, 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1, 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Відповідно до статті 2 КЗпП України державою забезпечується право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами регулює законодавство про працю. Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Первіряючи аргументи апеляційних скарг, апеляційним судом встановлено, що отримавши від ОСОБА_1 заяву про намір вийти на роботу до закінчення відпустки по догляду за дитиниою до досягнення нею трирічного віку та надання інформації про назву та адресу підприємства, на яке вона має вийти на роботу, АТ «Чернігівгаз» надало письмову відповідь від 24/02/2025 №АТ/100/Сл-155/0225 щодо порядку оформлення дострокового виходу з відпустки, оскільки окрім подання письмової заяви про достроковий вихід із відпустки, позивачці було роз`яснено про необхідність звернення до відділу кадрів роботодавця - АТ «Чернігівгаз» за вказаною в листі адресою для оформлення відповідних кадрових документів, задокументувати вихід із відпустки згідно з чинним законодавством України та отримати додаткові роз`яснення про подальшу роботу (а.с. 14, 18 т. 1). Апеляційний суд враховує, що на підставі Постанови НКРЕКП № 2227 від 29.11.2023 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Чернігівгаз» з 01.12.2023 дію ліцензії АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП. від 19.06.2017 № 807, зупинено, тому АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» з 01.12.2023 не виконує функцію оператора газорозподільної системи, що в свою чергу призвело до зміни істотних умов праці, а саме наявність змін в організації виробництва і праці. Згідно ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згідний на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється на підставі пункту 6 статті 36 цього Кодексу. Зміна істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності чи штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. З огляду на викладене, внаслідок зупинення дії ліцензії на право проведення діяльності з розподілу природного газу в АТ «Чернігівгаз» відбулися зміни в організації виробництва і праці, у зв`язку з чим АТ «Чернігівгаз» не може проводити вказаний вид господарської діяльності. АТ «Чернігівгаз» продовжує свою діяльність як юридична особа, не перебуває в стані ліквідації чи реорганізації, не змінювало організаційно-правові форми і не укладало жодних договорів про переведення працівників, у тому числі ОСОБА_1 , до будь-якої іншої юридичної особи, зокрема до ТОВ «Газорозподільні мережі України». АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» не переходило під управління ТОВ «Газорозподільні мережі України», оскільки не є правонаступником АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз». Передача майнна відбулася лише через договір оренди окремо визначеного рухомого та нерухомого майна, що не створює підстав для застосування норм про правонаступництво. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.03.2021 у справі №522/10252/18 (провадження №61-9164св20), передача майна, навіть у межах виконання господарської функції іншою юридичною особою, не є підставою для автоматичного переведення працівників без їх згоди або укладення нових трудових договорів. Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується АТ «Чернігівгаз» в апеляційній скарзі та відзиві, та згідно пояснень у суді представника АТ «Чернігівгаз» право дострокового виходу ОСОБА_1 з відпустки по догляду за дитиною та продовження роботи на підприємстві на умовах, в тому числі і віддаленого робочого місця, в нових умовах можливе за умови звернення позивачки до відділу кадрів за адресою м. Чернігів вул. Любецька, 68, оскільки територіально жоден працівник не перебуває на території Прилуцького УГГ, яке є самостійним структурним підрозділом Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та майно якого передано в оренду (а.с. 233-249 т. 1). Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містить і стаття 5 ЦК України, відповідно до якої акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Відповідно до правових позицій Конституційного Суду України (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99 та від 19.10.2004 №15-рп/2004), зворотна дія закону у часі с винятком, а не правилом, і можлива лише у випадках, коли вона прямо передбачена самим законом або пом`якшує юридичну відповідальність особи. Це положення повністю узгоджується з частиною першою статті 58 Конституції України та частиною першою статті 5 Цивільного кодексу України. Таким чином, застосування нових правових норм, які змінюють або встановлюють нові правові наслідки для суб`єктів трудових правовідносин, можливе виключно до відносин, що виникли після набрання чинності цими нормами, за винятком випадків, прямо передбачених законом. У Законі України «Про внесення змін до Кодексу законів пропрацю України щодо трудових відносин при передачі суб`єкта господарювання» № 3677-ІХ відсутні положення, які б прямо встановлювали його ретроспективну дію або надавали зворотну силу нормі статті 36-1 КЗпП України. Судом першої інстанції правильно зазначено у пункті 58 мотивувальної частини рішення, «...58. Оскільки КЗпП Україніі доповнено статтею 36-1 у квітні 2024 року, а передача манна АТ «Чернігівгаз» до ТО В «Газорозподільні мережі України» відбулася з листопада 2023 року (на підставі постанови НКРЕКП №2227 від 29.11.2023. дія статті 36-1 КЗпП України не поширювалась на правовідносини, що виникли раніше...», проте суд дійшов помилкового висновку про те, що на позивачку поширюються гарантії, передбачені ст. 36-1 КЗпП України та Директиви Ради 2002/23/ЄС, оскільки на час виникнення спірних правовідносин законодавче регулювання, що міститься в зазначеній нормі, не могло бути застосованим. Отже, помилковим є посилання суду першої інстанції на те, що положення ст. 36-1 КЗпП України та Директиви Ради 2001/23/ЄС до правовідносин, які фактично виникли ще до набрання останніми чинності, оскільки положення ст. 36-1 КЗпП України була введена в дію лише у травні 2024 року Законом України № 3677-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів пропрацю Українищодо трудових відносин при передачі суб`єкта господарювання». Не ґрунтуються на нормах права і посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні як на підставу для задоволення позовних вимог на Директиву Ради ЄС 2001/23/ЄС від 12.03.2001, яка регулює питання збереження прав працівників у разі передачі підприємств чи виробництва. Відповідно до правової природи міжнародного права, закріпленої у статті 9 Конституції України, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Проте, Директиви Європейського Союзу не є міжнародними договорами, а є актами вторинного права Європейського Союзу, що підлягають обов`язковій імплементації у національне законодавство відповідних держав, а оскільки, Україна не є державою-членом Європейського Союзу, директиви Європейського Союзу не мають прямої дії на її території, до моменту її офіційної імплементації у вітчизняне законодавство. Зазначена директива була частково імплементована лише у 2024 році шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів пропрацю Українищодо трудових відносин при передачі суб`єкта господарювання» №3677-ІХ, який, серед іншого, і вніс до КЗпП України нову статтю 36-1. Отже, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, положення Директиви Ради 2001/23/ЄС не були імплементовані в законодавство України, то відповідно, не могли бути джерелом прав та обов`язків сторін трудових правовідносин. Таким чином обґрунтованими є доводи апеляційних скарг АТ «Чернігівгаз» та ТОВ «Газорозподільні мереж України» про те, що на виконання Постанови НКРЕКП №2227 від 29.11.2023 було зобов`язано АТ «Чернігівгаз» передати ТОВ «Газорозподільні мережі України» лише кошти та майно, необхідне для виконання невиконаних зобов`язань з розподілу природного газу, внаслідок чого застосування ст. 36-1 КЗпП України є безпідставним, а оскільки Постанова передбачала виключно технічну передачу майна та матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення безперервності виконання функції розподілу природного газу, тому жодні умови правонаступництва чи передачі трудових зобов`язань у цій постанові не передбачені. Таким чином, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність правонаступництва у трудових відносинах на підставі аналізу положень статті 36-1 КЗпП України та Директиви ЄС, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, ОСОБА_1 перебуває в трудових правовідносинах з АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» з 05.06.2013 і на підставі наказу АТ «Чернігівгаз» від 25.01.2023 №76-п/тр позивачці з 02.02.2023 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на час розгляду справи не звільнена. Апеляційний суд враховує, що відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Під порушенням необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто обов`язок доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (статті 76,77 ЦПК України). Відповідно до частин першої, п`ятої-шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачем та його представником не надано суду першої інстанції та апеляційному суду належних і допустимих доказів у розумінні положень ст. 77-81 ЦПК України на підтвердження звернення до відповідача щодо звернення позивачки до роботодавця з метою допущення до роботи, за вказаною у листі АТ «Чернігівгаз» адресою, для оформлення дострокового виходу з відпустки по догляду за дитиною та не надано належних доказів неможливості з`явитись. Крім того, матеріалах справи відсутні та позивачкою ОСОБА_1 та її представником не надано належних і допустимих доказів того, що позивачка була звільнена з АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» або переведена на іншу посаду. На зазначені обставини суд першої інстанції під час вирішення справи за позовом ОСОБА_1 про захист права на працю уваги не звернув, не дослідивши належним чином обставини та матеріали справи прийшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» оформити трудові відносини з ОСОБА_1 шляхом надання їй рівнозначної посади до тієї, на якій вона перебувала у АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», допуск ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків згідно наданої рівнозначної посади, передачі трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно із частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Отже за змістом вказаної норми захисту підлягає порушене право у разі незаконного звільнення або переведення працівника, передбачаючи їх поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та у випадках затримання видачі наказу про звільнення або трудової книжки. Суд першої інстанції розглядаючи справу положень ст. 235 КЗпП України не врахував та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за відсутності належним чином доведеного порушеного права. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачкою ОСОБА_1 , не доведено порушення норм трудового законодавства відповідачами, оскільки вона і на час розгляду справи апеляційним судом перебуває з АТ «Чернігівгаз» в трудових відносинах, що підтверджується наказом про прийом на роботу від 05 червня 2013 року №96-п і на підставі наказу від 25.01.2023 №76-п/тр позивачці з 02.02.2023 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже у зв`язку з відсутністю належних доказів порушення права позивачки на працю, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить висновку про задоволення апеляційних скарг ТОВ «Газорозподільні мережі України та АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025 року, а рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025 скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Крім того, за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21. Оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025, то додаткові рішення цього ж суду від 15 вересня 2025 року та від 18 вересня 2025 року також підлягають скасуванню. З врахуванням викладеного, враховуючи наявність підстав для скасування рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025, додаткових рішень щодо вирішення позовних вимог і судових витрат, суд апеляційної інстанції приходить до висноку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо наявності підстав для скасування ухвали суду апершої інстанції про відмову у роз`ясненні рішення Прилуцького міськравйонного суду від 19.08.2025. Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у всіх судових інстанціях. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. В силу ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави за правилами Закону України «Про судовий збір» пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що позивачка звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При зверненні з апеляційними скаргами АТ «Чернігівгаз» було сплачено 5450,40 грн судового збору за оскарження рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025 та додаткового рішення від 18.09.2025. При зверненні з апеляційними скаргами ТОВ «Газорозподільні мережі України» було сплачено 10295,20 грн судового збору за оскарження рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19.08.2025, додаткового рішення від 18.09.2025 та ухвалу від 16.09.2025. З урахуванням скасування рішення суду, додаткових рішень та ухвали суду у повному обсязі та оскільки апеляційні скарги АТ «Чернігівгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» на основне рішення суду першої інстанції, на додаткові рішення суду та ухвалу суду підлягають задоволенню у повному обсязі, то з ОСОБА_1 на користь АТ «Чернігівгаз» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3633,60 грн на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» у розмірі 8478,40 грн за апеляційний розгляд справи та компенсувати АТ «Чернігівгаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» судовий збір у розмірі по 1816,80 грн кожному за рахунок держави, оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2025 року та на додаткове рішення цього ж суду від 15 вересня 2025 року залишити без задоволення. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2025 року, додаткові рішення цього ж суду від 15 вересня 2025 року та від 18 вересня 2025 року, ухвалу цього суду від 16 вересня 2025 року задовольнити. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 серпня 2025 року, додаткові рішення цього ж суду від 15 вересня 2025 року та від 18 вересня 2025 року, ухвалу цього суду від 16 вересня 2025 року - скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про захист права на працю відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» судовий збір у розмірі 8478,40 грн за апеляційний розгляд справи. Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» судовий збір у розмірі 1816,80 грн за апеляційний розгляд справи за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» судовий збір у розмірі 3633,60 грн за апеляційний розгляд справи. Компенсувати Акціонерному товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» судовий збір у розмірі 1816,80 грн за апеляційний розгляд справи за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Позивач: ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - юридична адреса: вул. Шолуденка, 1, м. Київ; ЄДРПОУ 44907200 Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» - юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів; ЄДРПОУ 03358104. Повне судове рішення складено 19.01.2026. Головуючий Судді :