Постанова 4813 № 521/17815/24

Номер провадження: 33/813/20/26 Номер справи місцевого суду: 521/17815/24 Головуючий у першій інстанції Засядьвовк О. Д. Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., представника Одеської митниці Держмитслужби України Ревенко Т.А., захисника Приміча Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Приміча Д.В., в інтересах ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15.04.2025 стосовно: ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Білгород-Дністровський Одеської обл., громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - про накладення стягнення у справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України установив: Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин. Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та на неї накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 % вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, що складає 111 735 грн 40 коп., з конфіскацією безпосереднього предмету порушення митних правил легкового автомобілю марки «MITSUBISHI» модель «L200», р.н. НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 (реєстрація респ. Болгарія), на користь держави, а також стягнуто з неї на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 перемістила через митний кордон України в якості гуманітарної допомоги автомобіль марки «MITSUBISHI» модель «L200» 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 для в/ч НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ). Декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 08.04.2022 №500420/2022/803, заповнено та підписано громадянкою України ОСОБА_1 . Під час розгляду справи в судом 1-ої інстанції досліджувався лист в/ч НОМЕР_3 від 31.03.2022 № 0036, підписаний командиром окремого полку спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 », майором ОСОБА_2 , який надавався ОСОБА_1 в якості підстави переміщення транспортного засобу через митний кордон України на адресу військової частини НОМЕР_3 . Разом з тим, листом від 30.03.2025 №1776/9/279 на запит митниці (вх. Одеської митниці від 31.03.2025 №7628/8.2/7.10-5) в/ч НОМЕР_3 повідомила, що лист від 31.02.2022 № 0036 не видавався, а також, що оформлення вказаного листа не відповідає офіційному оформленню в/ч НОМЕР_3 . При цьому в/ч повідомила, що майор ОСОБА_2 та особа ОСОБА_3 , зазначені у даному листі, не перебувають та не перебували у списках в/ч НОМЕР_3 . Згідно інформації, зазначеної в листі в/ч НОМЕР_3 Міністерства оборони України від 19.05.2024 №15186, в/ч НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) вищевказану гуманітарну допомогу не отримувала. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник Приміч Д.В., в інтересах ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права з огляду на таке: - суд 1-ої інстанції не врахував обставини, викладені в поясненнях, зокрема, що ОСОБА_1 ввезла автомобіль на прохання ОСОБА_4 , який з початку повномасштабного вторгення рф на територію України збирав кошти на придбання авто та не міг самостійно перетнути кордон, оскільки є особою призовного віку. Після ввезення авто до України ОСОБА_1 передала його ОСОБА_5 , який далі здійснював супровід передачі авто до підрозділів ЗСУ та на підтвердження факту передачі надав файли відеозвіту з яких вбачалось, що авто було відремонтовано, пофарбовано та передано ЗСУ; - захисник подавав клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 , прізвище якого зазначено в листі в/ч НОМЕР_3 та який надавався ОСОБА_1 в якості підстави переміщення автомобілю закордон, однак суд не викликав вказаного свідка; - умислу щодо порушення законодавства України в діях ОСОБА_1 не було; - при визначенні суми штрафу, суд 1-ої інстанції керувався даними інвойсу, який, однак, в матеріалах справи відсутній, а тому вартість вилученого товару повинна встановлюватися експертом відповідно до ст. 273 КУпАП. Враховуючи викладене захисник Приміч Д.В. просить скасувати оскаржувану постанову та провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Заслухавши пояснення захисника Приміча Д.В., який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку представника Одеської митниці Ревенко Т.А., яка заперечувала щодо її задоволення, допитавши свідка ОСОБА_4 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Завданнями провадження у справах про порушення митних правил, як це передбачено ст. 486 Митного кодексу України (далі МК України), є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону. Відповідно до ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина 1 ст. 495 МК України встановлює, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта, висновком правовласника про наявність або відсутність порушення прав інтелектуальної власності; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами, транспортними засобами комерційного призначення - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Обґрунтовуючи оскаржувану постанову, суд 1-ої інстанції послався на те, що митним органом доведена вина ОСОБА_1 та в її діях наявний склад порушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Диспозиція ч. 1 ст. 483 МК України передбачає адміністративну відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості. Окрім того, апеляційний суд приймає до уваги роз`яснення, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 03.06.2005 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» зі змінами від 30.05.2008, відповідно до яких для притягнення до відповідальності за ст. 483 МК України необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України. Склад правопорушення наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом. Суб`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 правопорушення передбачає наявність прямого умислу. Суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами посадові особи цих підприємств. В свою чергу, апеляційний суд окремо зауважує на роз`ясненні, яке міститься у п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005, відповідно до якого судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності. Декларування, відповідно до приписів ч. 1 ст. 257 МК України, здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. За обставинами цієї справи, 08.04.2022 через зону митного контролю пункту пропуску «Орлівка» митного поста «Орлівка» Одеської митниці в напрямку «в`їзд в Україну» під керуванням гр. України ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України в якості гуманітарної допомоги легковий автомобіль марки «MITSUBISHI» модель «L200» 2006 р.в., р.н. НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 (реєстрація респ. Болгарія). Для здійснення митного оформлення вказаного авто ОСОБА_1 подала декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 08.04.2022 № 500420/2022/803, свідоцтво про реєстрацію т/з № НОМЕР_5 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_6 , виданий 17.12.2019 органом 5118, переклад інвойсу, виданого фірмою «БАТКОВЦИТЕ ПРО И НАДРУМТУР» (Софія, Болгарія). Відповідно до декларації від 08.04.2022 ОСОБА_1 перемістила через митний кордон України в якості гуманітарної допомоги вищевказаний т/з на адресу в/ч НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) та надала лист від 31.03.2022 № 0036, яким в/ч НОМЕР_3 повідомила Одеську обласну адміністрацію про те, що очікується надходження двох транспортних засобів під керуванням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через пункт пропуску «Орлівка-Ісакча» (а.с. 17). Вказану декларацію № 500420/2022/803 від 08.04.2022, заповнено та підписано ОСОБА_1 . Разом з тим, 13.05.2024 командування в/ч НОМЕР_3 звернулось до митного органу з проханням зняти з обліку в/ч НОМЕР_3 вищезазначений т/з, оскільки він не передавався до в/ч та не використовується для здійснення заходів щодо оборони та відсічі збройної агресії рф (а.с. 8). Окрім того, у відповідь на запит митного органу в/ч НОМЕР_3 листом від 19.05.2024 № 15186 повідомила, що в/ч НОМЕР_3 т/з «MITSUBISHI» модель «L200» 2006 р.в., р.н. НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 не отримувала та він на балансі в/ч не перебуває, ОСОБА_1 в/ч невідома, лист № 0036 від 31.03.2022 у журналах реєстрації вихідної документації не рахується (а.с. 61). Допитаний за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_6 , пояснив, що ОСОБА_1 знає близько 4 років. В квітні 2022 року фактично на початку повномасштабного вторгнення рф на він звернувся до ОСОБА_1 та інших жінок, які мали право виїзду за кордон та мали навички керування транспортними засобами на механічній коробці передач з проханням перевезти пікапи для сил оборони України через кордон, а саме через пункт пропуску Орлівка на, що вона погодилась. В нього був лист в/ч НОМЕР_3 , який йому скинули на месенджер вотсап, який він передав ОСОБА_1 для оформлення автомобіля MITSUBISHI» модель «L200», як гуманітарної допомоги. Роздруківку листа з в/ч НОМЕР_3 до митних органів надавала саме ОСОБА_1 . В подальшому, 3 машини, в тому числі «MITSUBISHI» модель «L200» 2006 р.в., були передані військовим в м. Умань без будь-яких актів прийому-передачі або інших документів. Як йому відомо, військові яким були передані автомобілі загинули під час воєнних дій, та де на теперішній час знаходяться передані ним пікапи він не знає. З яких причин в/ч НОМЕР_3 повідомила про відсутність т/з йому невідомо. ОСОБА_1 та інші дівчата мали завдання лише перетнути кордон, а в АДРЕСА_1 вона та інші передали йому ввезені транспортні засоби для подальшої передачі військовим. Проаналізувавши матеріали справи та пояснення свідка ОСОБА_6 , апеляційний суд дійшов висновку про те, що митним органом надано достатньо доказів того, що ОСОБА_1 , як особа яка переміщувала т/з та подавала декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 08.04.2022 №500420/2022/803, в якій вказала отримувача т/з в/ч НОМЕР_3 на підставі листа № 0036 від 31.03.2022, вчинила порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, оскільки при переміщенні авто через кордон надала митному органу в якості підстави для ввезення підроблений документ, а саме лист в/ч НОМЕР_3 № 0036 від 31.03.2022, який в дійсності військовою частиною не видавався, а ввезений т/з їй переданий не був, про що свідчить інформація, надана в/ч НОМЕР_3 . Отже, з вище наведеного вбачається, що ОСОБА_1 ввезла на територію України транспортний засіб «MITSUBISHI» модель «L200» 2006 р.в., р.н. НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 для в/ч НОМЕР_3 , на підтвердження чого надала лист № 0036 від 31.03.2022, який не видавався цією в/ч, а на теперішній час місце перебування вказаного транспортного засобу невідоме та в/ч НОМЕР_3 не використовується. Вказане дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 перемістила через митний кордон авто на підставі документа, який містить неправдиві відомості. Апеляційний суд зауважує, що порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України є правопорушенням з формальним складом, для встановлення наявності якого в діях особи настання суспільно-небезпечних наслідків не вимагається, а відповідальність за вчинення такого правопорушення настає у разі надання митному органу документів як підстави для подачі митної декларації, які містять неправдиві відомості, в цьому випадку листа в/ч НОМЕР_3 № 0036 від 31.03.2022, який останньою не видавався. Отже, на переконання апеляційного суду за наявності встановленого факту подання ОСОБА_1 митному органу документа, який містить неправдиві відомості щодо отримувача транспортного засобу, винуватість останньої у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України доведена. При цьому, апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника щодо того, що диспозиція ч. 1 ст. 483 МК України передбачає наявність умислу особи на переміщення товару через митний кордон з приховуванням від митного кордону. Однак в контексті обставин цієї справи відсутні підстави стверджувати про відсутність в діях ОСОБА_1 відповідного умислу, оскільки митним органом доведено належними та переконливими доказами, що транспортний засіб був переміщений через митний кордон з наданням неправдивої підстави - листа № 0036 від 31.03.2022, при цьому ОСОБА_1 особисто в декларації від 08.04.2022 вказала, що ввозить т/з для в/ч НОМЕР_3 , яка, натомість, надала відомості про те, що не видавала зазначеного листа, ввезений транспортний засіб не отримувала та не використовує його на теперішній час, а в ході розгляду справи встановлено, що місце перебування транспортного засобу невідоме, при цьому будь-яких переконливих доказів на підтвердження того, що цей т/з ввозився те передавався військовим матеріали справи не містять та стороною захисту надано не було. Отже, оскільки митний орган надав достатньо доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, а стороною захисту вказані обставини належним чином та з наданням переконливих доказів спростовані не були, апеляційний суд вважає правильним висновок суду 1-ої про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в цій справі. Водночас, апеляційний суд відхиляє доводи захисника щодо відсутності підтверджень вартості ввезеного транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи міститься інвойс, виданий фірмою «БАТКОВЦИТЕ ПРО И НАДРУМТУР» (Софія, Болгарія), переклад якого міститься в матеріалах справи, відповідно до якого вартість легкового автомобілю марки «MITSUBISHI» модель «L200», р.н. НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 (реєстрація респ. Болгарія) становить 7000 євро, що згідно курсу НБУ на дату ввезення вказаного транспортного засобу на митну територію України становить 223 470,8 грн (а.с. 15). Один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права та суб`єктом владних повноважень, передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Аналогічну правову позицію викладено у постанові колегії суддів КАС ВС від 31.01.2019 у справі №760/10803/15-а. Отже, апеляційний суд вважає постанову суду 1-ої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, у зв`язку з чим не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника Приміча Д.В. Керуючись ст.ст. 7, 285, 294 КУпАП, ст.ст. 486, 527, 528, 529 МК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу захисника Приміча Д.В., в інтересах ОСОБА_1 без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15.04.2025, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца