Постанова 4813 № 519/1092/24

Номер провадження: 22-ц/813/1946/26 Справа № 519/1092/24 Головуючий у першій інстанції Лемець С. П. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Комлевої О.С., розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Южного міського суду Одеської області від 11 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що 02 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №864826254, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (MNV86К9К). За умовами п. 1 Кредитного договору товариство надає клієнту кредит в розмірі Кредитного ліміту на суму 22000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредитна лінія була надана строком на 30 днів зі сплатою 138,70 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,38 % в день, тип процентної ставки фіксована. Згідно з п. 4.1 Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору право вимоги, зазначені у Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. 31 грудня 2021 року Додатковою угодою №27 до Договору факторингу №28/1118-01, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року. Відповідно до Реєстру право вимоги №128 від 06.04.2021 до Договору факторингу №28/1118-01, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №864826254 від 02.02.2021. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Онлайн фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. 05 липня 2024 року між ТОВ «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №05/07/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача з кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників від 05.07.2024 до Договору факторингу №05/07/24 від 05.07.2024, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 78254,00 грн, з яких: - заборгованість по кредиту - 22000,00 грн; - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 56254,00 грн. Позивач зазначає, що в разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «Юніт Капітал» та зараховані на погашення існуючої заборгованості. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. У зв`язку з цим, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 78254,00 грн, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Южного міського суду Одеської області від 11 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції був встановлений факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення, однак відмовлено в задоволенні позову. Зазначає, що позивачем доведено факт відступлення права грошової вимоги, зокрема предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Вказаний договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договором №864826254 від 02 лютого 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 06 квітня 2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №128, який укладено в момент дії договору факторингу, а також після укладення кредитного договору. При цьому, договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі. Порядок розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно із частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 19 січня 2026 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Фактичні обставини справи. На підставі матеріалів справи встановлено, що 02 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №864826254, що не заперечується стороною відповідача (а.с.18-20). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Згідно з договору №864826254 ОСОБА_1 було надано споживчий кредит в розмірі 22000,00 грн, строком на 30 днів з можливістю продовження строку, розмір відсоткової ставки 138,70 відсотків річних, що становить 0,38 відсотків від суми кредиту за кожен день користування. За умови продовження строку нарахування відсотків здійснюється за індивідуальною відсотковою ставкою в розмірі 346,23 відсотків річних, що становить 0,95 відсотків від суми кредиту за кожен день користування. 28 листопад 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору право вимоги, зазначені у Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.35-38). 31 грудня 2021 року Додатковою угодою №27 до Договору факторингу №28/1118-01, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с.49). Відповідно до Реєстру право вимоги №128 від 06.04.2021 до Договору факторингу №28/1118-01, до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №864826254 від 02.02.2021 (а.с.47). 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Онлайн фінанс» за плату належні його права вимоги, до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.51-53). Строк дії вказаного договору неодноразово продовжувався, зокрема до 30 грудня 2024 року (а.с.51). Відповідно до Реєстру право вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, до ТОВ «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №864826254 від 02.02.2021 (а.с.61). 05 липня 2024 року між ТОВ «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 05/07/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача з кредитним договором (а.с.65-68). Відповідно до Реєстру боржників від 05.07.2024 до Договору факторингу №05/07/24 від 05.07.2024, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 78254,00 грн, з яких: - заборгованість по кредиту - 22000,00 грн; - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 56254,00 грн (а.с.63). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що кредитний договір №864826254 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 02 лютого 2021 року, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу від 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «Юніт Капітал» за договором факторингу №05/07/24 від 05.07.2024. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги щодо відповідача на момент укладення договору факторингу не існувало. Оскільки кредитним договором №864826254, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 02.02.2021 не порушуються права і законні інтереси ТОВ «Юніт Капітал», відтак суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на таке. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою. У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону №2664-III. Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника). Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту). При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу. Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажом останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. Пунктом 4.1. вказаного договору, передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку до договору. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (а.с.35-38). 28 листопада 2019 року укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с. 41). 31 грудня 2020 року укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 та викладено його в новій редакції, предметом цього Договору в редакції від 31 грудня 2020 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, в тому числі і щодо вимог, які виникнуть у клієнта в майбутньому (а.с.42-46). 31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с.49). На виконання вимог якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» витяг з реєстру прав вимоги №128 від 06 квітня 2021 року на виконання Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року щодо кредитного договору №558877750 від 26.11.2021, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) 43400,26 грн, з яких 16100 грн прострочене тіло кредиту; 27300,26 прострочені відсотки (а.с. 47-48). 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк якого закінчується 04 серпня 2021 року (п. 8.2.) (а.с.51-55). За вказаним договором (п. 4.1), також передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку до договору. Форма Реєстру прав вимоги також підписана між сторонами. 03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду №2 до Договору факторингу №05/0820 від 05.08.2020 відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с.59). 30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду №3 до Договору факторингу №05/0820 від 05.08.2020 відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с.58). Відповідно до Реєстру право вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, до ТОВ «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №864826254 від 02.02.2021 (а.с.61). 05 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №05/07/24, предметом якого є зобов`язання фактора передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт має відступити право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики) плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену суму позики), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2 до договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками акт прийому-передачі підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п. 1.2. договору). Як визначено у п 1.3 Договору, клієнт зобов`язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити божників про відступлення права вимоги та передачу їх персональних даних фактору. Відповідно до Заключних положень, Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами, а зобов`язання що виникають з цього договору, припиняється їх належним виконанням. Також в цей же день 05 липня 2024 року, ТОВ «Юніт Капітал», згідно умов укладеного Договору, отримало реєстр боржників від 05.07.2024, в тому числі щодо кредитного договору №864826254 від 02.02.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (а.с.63-64). Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Юніт Капітал», перейшло право вимоги кредитного договору №864826254 від 02.02.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не звернув увагу на п. 1.4. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати Клієнту Боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати Клієнту за Кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані Клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили. Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами. Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п.4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс». Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що так як на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , тому у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. Право вимоги щодо кредитного договору №864826254 від 02.02.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у ТОВ «Таліон Плюс» виникло після підписання сторонами договору факторингу №28/1118-01 реєстру прав вимоги №171 від 01 лютого 2022 року, що не суперечить п. 4.1 договору факторингу. Щодо посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 02 листопада 2021 року справі №905/306/17 про те, що необхідно надавати докази на підтвердження оплати за договорами факторингу, а тому фактор не набув право вимоги, то колегія суддів з таким висновком суду не погоджується за таких підстав. Як було зазначено вище, відповідно до п.4.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. 06 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було підписано реєстр прав вимоги №128, яким фактор набув право вимоги щодо кредитного договору №864826254 від 02.02.2021, загальна заборгованість становить 49918 грн, з яких 22000 грн прострочене тіло кредиту; 27918 грн прострочені відсотки (а.с. 47-48). Таким чином враховуючи положення п. 4.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ключовим в даному випадку є підписання сторонами реєстру прав вимоги, а не наявність доказів оплати за вказаним договором. Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Реєстрі. Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». 30 травня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано реєстр прав вимоги №9, за яким фактор набув право вимоги щодо кредитного договору №864826254 від 02.02.2021, загальна заборгованість становить 78254 грн, з яких 22000 грн прострочене тіло кредиту; 56254 грн прострочені відсотки (а.с.61-62). Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу №05/07/24 від 05.07.2024 укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (а.с.65-68). 05 липня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», підписано акт прийому-передачі Реєстру Боржників, в тому числі щодо кредитного договору №864826254 від 02.02.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , загальна заборгованість становить 78254 грн, з яких 22000 грн прострочене тіло кредиту; 56254 грн прострочені відсотки. Таким чином, враховуючи умови вищевказаних договорів факторингу, згідно з яких право вимоги виникає не з моменту оплати за вказаними договорами, а саме з моменту підписання сторонами реєстру права вимог. Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17, оскільки в даній постанові висновок суду щодо недоведеності переходу прав вимоги за відсутності доказів оплати за договорами факторингу, було зроблено саме на підставі умов договору, яким було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день отримання клієнтом в повному обсязі грошових коштів. У даному випадку, умовами договору передбачено перехід прав вимоги саме з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог. За таких підстав апеляційний суд приходить висновку, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Крім того, відповідачем не спростовано право позивача на стягнення заборгованості відповідно до договору факторингу. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що 02 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №864826254. За умовами п. 1 Кредитного договору товариство надає клієнту кредит в розмірі Кредитного ліміту на суму 22000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредитна лінія була надана строком на 30 днів зі сплатою 138,70 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,38 % в день, тип процентної ставки фіксована. Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства, www.moneyveo.ua обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримав грошові кошти у загальному розмір 22000 грн, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу. Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Відповідно до Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору повідомляємо, що позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить в собі всі істотні умови договору та додатково повідомляється СМС-повідомленням, на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит. Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп`ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено абз. 2 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», при цьому, натиснувши на текст «Правила надання грошових коштів в кредит». Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Товариством генерується та відправляється, на номер телефону вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». У разі вчинення дій спрямованих на прийняття оферти, Позичальник повідомляється про те, що Товариством ініційовано грошовий переказ за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного Позичальником в Заявці на кредит. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником бути підписаний сторонами. Отже, інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства роз`яснюється Позичальнику, що у разі його згоди з офертою Товариства, а саме ввести одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства і відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі та натиснути кнопку «ТАК», що одночасно є підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, як і було зроблено з Відповідачем, тобто введення у відповідне поле одноразового ідентифікатора та перерахування Товариством грошових коштів на банківський рахунок Позичальника. У разі вчинення дій спрямованих на прийняття оферти, Позичальник повідомляється про те, що Товариством ініційовано грошовий переказ за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного Позичальником в Заявці на кредит. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; власноручних підписів. Кредитний договір №864826254 від 02.02.2021 відповідач підписав електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора № MNV86К9К, який 02.02.2021 відповідач ввів у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи. Кредитодавцем було надано кредит у сумі 22000 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 04 березня 2021 року. Таким чином, сторони визначили можливість позичальника користуватися кредитними коштами в межах Дисконтного періоду, а саме до 04 березня 2021 року (п. 1.3). Як вбачається з укладеного договору, позичальник має сплачувати, визначені у Договору кредитодавцю відсотки за користування кредитом. Відповідно до п. 1.4.1. Договору на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 138,70 процентів річних, що становить 0,38% від суми кредиту за кожний день користування ним. Пунктом 1.4.2 передбачено, що за умови продовження Дисконтного періоду на умовах п 1.3 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2 строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною ставкою в розмірі 346,23 % річних, що становить 0,95 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним. Пунктом 1.4.3, визначено, що якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку передбаченому п 1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50% річних що становить 1,70% в день від суми кредиту за кожний день користування. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору. Відповідно до п. 1.7, визначено, що сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитного договору (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.7.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак про не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; 1.7.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожен день користування ним. Таким чином, сторони передбачили, що кредитними коштами ОСОБА_1 користується з огляду на наступні процентні ставки, які є встановленими для кожного періоду строку кредитування: дисконтна процентна ставка 138,70% річних (0,38% за кожний день), з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Індивідуальна процентна ставка 346,23% річних (0,95 % за кожний день), а також в разі після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної плати оплати процентів, Базова процентна ставка 620,50% річних (1,70% за кожний день). Отже, сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо процентної ставки за користування кредитними коштами та строк кредитування. Водночас, визначаючи розмір цієї заборгованості за відсотками, колегія суддів зауважує про таке. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (справа ЄСПЛ "Ван де Гурк проти Нідерландів", заява №23192/15, рішення від 29 травня 2019 року). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди. Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). У Рішенні від 11 липня 2013 року N 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦК України). Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23). Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 78254 грн, з яких 22000 грн прострочена заборгованість за кредитом, 56254 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Із викладеного вище вбачається, що у даному випадку, визначений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у змісті оспорюваного договору розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункти 1.4 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у 2 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом. Тому, з 56254 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, заявленої позивачем, стягненню підлягає лише 11000 грн, тобто 50% від простроченої заборгованості, яку позивачем визначено у розмірі 22000 грн. З огляду на наведене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал», та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №06482654 від 02 лютого 2021 року в розмірі 33000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 22000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 11000 грн. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення по суті спору про часткове задоволення позову. Розподіл судових витрат. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» сплатило 2422,40 гривень, а за подання апеляційної скарги 3633,60, враховуючи положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Позов задоволено частково, що становить 42,17% (33000*100/78254) від загальної ціни позову, а отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал`необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1021,53 гривень, а за подачу апеляційної скарги 1532,29 гривень. Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача на їх користь витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції в розмірі 6000,00 грн, а також у апеляційній скарзі просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000,00 грн. На підтвердження понесених витрат суду надано: 1) копію договору про надання правничої допомоги від 05.07.2024 (а.с.70-72), укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», в особі керуючого бюро адвоката Тараненка А.І., який діє на підставі статуту з однієї сторони, та ТОВ «Юніт Капітал», в особі Хлопкової М.С., яка діє на підставі статуту, як клієнтом, з іншої сторони, про наступне: п. 3.1 Отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. п. 3.3 Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №05/07/24-02 від 05 липня 2024 року (Додаток №1 до цього Договору). п. 3.4. Після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. 2) копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги (а.с.76-77); 3) копію протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги від 05.07.2024 (а.с.73); 4) копію акту прийому-передачі наданих послуг у суді першої інстанції від 05.07.2024 на суму 6000 грн (а.с.75), з якого вбачається, що було здійснено такий перелік правових та юридичних послуг: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №864826254 від 02.02.2021 (2 години 5000 грн); вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором №864826254 від 02.02.2021 (1 година 500 грн); надання усної консультації стосовно складення позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №864826254 від 02.02.2021 (1 година 500 грн); 5) копію акту прийому-передачі наданих послуг у суді апеляційної інстанції від 19.03.2025 на суму 6000 грн, з якого вбачається, що було здійснено такий перелік правових та юридичних послуг: складання апеляційної скарги на рішення Южного міського суду Одеської області від 11 лютого 2025 року у справі №519/1092/24 за позовною заявою ТОВ «Юніт Капітал» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №864826254 від 02.02.2021 (2 години 6000 грн). Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Верховний Суд у постанові від 11 березня 2021 року по справі №911/2681/19 зазначив, що такий вид правової допомоги, як зустріч адвоката з представниками клієнта та обговорення з клієнтом напрямів підсилення правової позиції клієнта, на який затрачено 2 год. 00 хв., не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру. З висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, а також від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, та в постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, вбачається, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. До того ж заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Також на сьогоднішній день позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних із сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Враховуючи вищезазначене, на думку колегії суддів, відшкодування адвокатських витрат у заявленій сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, неспівмірні в повній мірі зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг (фактично адвокатом складено позовну заяву та апеляційну скаргу, справа як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи) та виконаних робіт, ціною позову, яка становить 78254 грн, значенням справи для сторін, а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану скаржнику в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь скаржника витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 3500 грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 2500 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони. З урахуванням часткового задоволення позову, що становить 42,17% (33000*100/78254) від загальної ціни позову, а отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді першої інстанції у розмірі 1475,95 гривень, у суді апеляційної інстанції 1054,25 гривень. Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції. Відповідно ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. У силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити частково. Рішення Южного міського суду Одеської області від 11 лютого 2025 року скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №864826254 від 02.02.2021 у розмірі 33000 гривень (тридцять три тисячі гривень), яка складається з: -22000 гривень заборгованість за тілом кредиту; -11000 гривень заборгованість по несплаченим відсоткам. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму сплаченого судового збору: - за подачу позовної заяви 1021,53 гривні (одна тисяча двадцять одна гривня п`ятдесят три копійки); - за подачу апеляційної скарги 1532,29 гривень (одна тисяча п`ятсот тридцять дві гривні двадцять дев`ять копійок). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу понесені: - у суді першої інстанції 1475,95 гривень (одна тисяча чотириста сімдесят п`ять гривень дев`яносто п`ять гривень); - у суді апеляційної інстанції - 1054,25 гривень (одна тисяча п`ятдесят чотири гривні двадцять п`ять копійок). Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 19 січня 2026 року. Повне найменування сторін: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місце знаходження за адресою: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, оф. 10 Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький О.С. Комлева