Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/12635/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1322/26 Справа № 183/12635/23 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2026 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: 14 листопада 2023 року позивач через свого представниказвернувся до суду з вище зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 11.10.2021 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №08180-10/2021, який підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону відповідача, відповідно до умов якого товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов?язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. У зв`язку з невиконанням укладеного кредитного договору, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у сумі 17 337,50 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 337,50 грн. - сума заборгованості за відсотками. 21.09.2022 року ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 21092022, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №08180-10/2021 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №08180-10/2021 в розмірі 17 337,50 грн. та понесені судові витрати. Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року у задоволенні позовної заяви відмовлено. Стягнуто з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн. В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції від 01.09.2025 року по справі №183/12635/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання про розподіл судових витрат за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги, судові витрати стягнути з відповідача. Зазначене рішення позивач вважає таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права та таким, що прийняте без фактичного з`ясування обставин справи. Зазначає, що одним із алгоритмів дій при укладенні електронного договору є введення контактного номеру телефону, на який в подальшому Кредитор інформує заявника про прийняте рішення про реєстрацію на сайті та щодо можливості видачі кредиту чи про відмову у видачі шляхом надсилання смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, та шляхом надсилання електронного листа на адресу електронної пошти, зазначену у заявці. Смс-повідомлення містить код підтвердження, який клієнт має ввести у спеціальне поле на сайті для того, щоб завершити реєстрацію на генерацію особистого кабінету, а також підтвердити умови отримання кредиту. Будь-яких належних доказів для спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідачем не надано. Зазначає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» в повній мірі доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявності відповідної заборгованості. Відповідачу надали кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. під процентною ставкою в розмірі 0,75% відсоток від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Кредит надавався строком на 30 днів. У зв`язку з тим, що відповідач не дотримався умов погашення заборгованості та не виконав свої зобов`язання перед Товариством, то % нараховуватися за процентною ставкою 2,5% та не більше 90 календарних днів. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим на підставі всебічного дослідження доказів. Зазначає, що апелянт намагається долучити нові документи, які не були подані до суду першої інстанції, тому вважає, що усі нові матеріали, які апелянт намагається подати, не можуть бути прийняті судом і не впливають на законність рішення. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 17 337,50 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 11.10.2021 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №08180-10/2021, який підписано електронним підписом 9390. Відповідно до п. 1.1. товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 1.2. кредит надається строком на 30 днів, тобто до 09.11.2021 року. Положеннями п.п. 1.3., 1.4 договору визначено, що за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 273.75% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0.75% (процентів) на добу. Для клієнта, якому Товариство вперше надає кредит, діє акційний період 1 повного повернення кредиту протягом 30 днів з моменту надання кредиту. нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,5% на добу. Відповідно до п. 1.5. з метою поглиблення довіри до Товариства клієнту може бути запропонований індивідуальний промокод для зниження стандартної процентної ставки, яка становить 2,5 % на добу. Пунктом 3.3.4. передбачено відстроченян виконання зобов?язання на строк 7/14/30 днів, сплативши для цього проценти відповідно до наведеного нижче розрахунку: 7 днів - 3% на добу від тіла кредиту; 14 днів - 2,5% на добу від тіла кредиту; 30 днів - 2,2% на добу від тіла кредиту. Згідно з п. 4.3. у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев?яноста) календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору. 21.09.2022 року ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 21092022, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №08180-10/2021 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №08180-10/2021 в розмірі 17 337,50 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 337,50 грн. - сума заборгованості за відсотками. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог щодо стягнення заборгованості надано, зокрема, договір про надання фінансового кредиту, підписаний відповідачем електронним підписом, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн. у безготівковій формі в національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт перерахування кредитних коштів відповідачу, а також фактичного користування ними, у зв`язку з чим позовна заява є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачаться, що ОСОБА_1 уклав із ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» договір про надання фінансового кредиту №08180-10/2021 від 11.10.2021 року щодо отримання 5 000 грн. під проценти за їх користування, який підписаний електронним підписом, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону відповідача. Кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, на умовах строковості, зворотності, платності на суму 5 000 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази, зокрема договір від 11.10.2021 року та розрахунки заборгованості за ним є належними та допустимими доказами існування заборгованості, відповідач свого розрахунку, який би спростовував доводи позивача щодо суми боргу за кредитним договором суду не надав. З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, апеляційний суд дійшов до висновку про укладання та підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору з ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед цією фінансовою установою. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договором, презумпція правомірності якого відповідачем не спростована. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги. Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. За договором факторингу від 21 вересня 2022 року, позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №21092022 від 21.09.2022 року ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» відступило право вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 08180-10/2021 від 11.10.2021 року, загальну суму заборгованості 17 337,50 грн. Факт отримання позичальником коштів у сумі 5 000 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 від ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» підтверджується довідкою із сервісу онлайн платежів iPay.ua вих. №2919_231207164010 від 07.12.2023 року. Колегія суддів приходить до висновку, що копії договору факторингу та реєстр права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Доказів повернення тіла кредиту у повному обсязі матеріали справи не містять, взяті на себе зобов`язання за договором відповідач не виконав, а отже апеляційний суд дійшов висновку, що сума у розмірі 5 000 грн. заборгованість за кредитом підлягає стягненню з відповідача. Щодо нарахування позивачем процентів за договором про надання фінансового кредиту №08180-10/2021 від 11.10.2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 , колегія суддів звертає увагу, що оскільки сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості за відсотками. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позичальник не виконує умови кредитного договору ні первісному кредитору, ні новому кредитору та безпідставно відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що не надано доказів на отримання позичальником спірних коштів. Апеляційний суд вважає, що даний висновок суду є безпідставним, оскільки позивачем доведено факт отримання відповідачем коштів за наявним в матеріалах справи правочином. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Указане не враховано судом першої інстанцій під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором, а відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Зокрема у п. 1.2. та 1.3. зазначено що отримані кредитні кошти ОСОБА_1 у розмірі 5 000 грн. повинні бути повернуті ним у строк до 09.11.2021 року, що і є строком дії договору. При цьому розмір процентів відповідно до п.1.3. складає 0,75 % від суми кредиту. Після укладення Додаткової угоди №3 сторони погодили відстрочити виконання зобов`язання за Договором на 7 днів, тобто до 15.11.2021 року. У зв`язку з тим, що відповідач не повернув кредит в строк зазначений в п.1.2., то проценти передбачені в п.1.3. продовжують нараховуватись за кожен день користування кредитними коштами не більше 90 календарних днів. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. При цьому, згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) вбачається, що абзац 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Таким чином, враховуючи надані ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» розрахунки заборгованості, розмір кредитної заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача станом на 21.09.2022 року складає 17 337,50 грн. з яких 5 000 грн. тіло кредиту, а розмір відсотків 12 337, 50 грн. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове рішення про задоволення позовних вимог. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За встановлених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у розмірі 17 337,50 грн., а відтак апеляційна скарга представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає задоволенню. Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та задоволення позовних вимог, то є підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судового збору за подачу позовної заяви (2 684 грн.) та апеляційної скарги (4 542 грн.) у загальному розмірі 7 226 грн. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 17 337,50 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2025 року скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором №08180-10/2021 від 11 жовтня 2021 року у розмірі 17 337,50 грн. (сімнадцять тисяч триста тридцять сім гривень п`ятдесят копійок) з яких: 5 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 12 337,50 грн. - сума заборгованості за відсотками. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 226 грн. (сім тисяч двісті двадцять шість гривень) Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: