Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/4116/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/794/26 Справа № 206/4116/25 Суддя у 1-й інстанції - Гаркуша В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Халаджи О. В., суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М., секретар Піменова М.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпра від 14 серпня 2025 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними, В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року до Самарського районного суду міста Дніпра звернувся ОСОБА_3 із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив суд:

1. Заборонити ОСОБА_1 відчужувати будь-яким шляхом та будь-якими особами, а також заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти певні дії, а саме: будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об`єкта нерухомості - земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,06 га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0278.

2. Заборонити ОСОБА_1 відчужувати будь-яким шляхом та будь-якими особами, а також заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти певні дії, а саме: будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об`єкта нерухомості земельної ділянки АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0279.

3. Заборонити ОСОБА_1 відчужувати будь-яким шляхом та будь-якими особами, а також заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти певні дії, а саме: будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об`єкта нерухомості будинок садибного типу (літ. А-1), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 169,1 кв.м, з яких жила площа складає 62,5 кв.м, та господарські будівлі і споруди: а- ганок, а1-1-веренда, а2-1 -веранда, Б-гараж, №1 - ворота з хвірткою, №2,3 - огорожа, № 4 - ворота (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3149938512020). В обгрунтовання заяви зазначав, що в провадженні Самарського районного суду м. Дніпра перебувала справа №206/831/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі продажу земельних ділянок та скасування реєстраційних записів з підстав фраудаторності. За результатом розгляду справи, рішенням суду від 20.02.2025 року позов ОСОБА_3 був задоволений у повному обсязі, рішення суду набрало законної сили 23.07.2025 року. Проте, відповідачка ОСОБА_4 12 березня 2025 року, зробила відчуження ОСОБА_1 спірних земельних ділянок: АДРЕСА_1 , площею 0,06 га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0278, та АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0279 з метою унеможливлення виконання рішення суду по судовій справі №206/831/24. Надалі ОСОБА_1 на підставі декларації ДП101250527432, продовжуючи недобросовісні дії щодо унеможливлення виконання рішення суду по справі №206/831/24, на підставі відомостей, що не відповідають дійсності, незаконно зареєструвала право власності на одно-поверховий житловий будинок літ.А-1 АДРЕСА_1 , загальною площею 169,1 м.кв., житловою 62,5 м.кв. на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:09:192:0278, створивши штучні перешкоди для задоволення законних інтересів та реалізації прав ОСОБА_3 . У зв`язку з наведеним вище, ОСОБА_3 вказав, що має намір звернутися до Самарського районного суду м. Дніпра з новим позовом про визнання вказаних вище договорів фраудаторними та застосування наслідків їх недійсності. Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 14 серпня 2025 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено у повному обсязі. Із вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального, а також без належного з`ясування обставин справи. Скарга мотивована тим, що суд не навів достатніх доказів, що невжиття заходів забезпечення "істотно ускладнить чи унеможливить" виконання можливого рішення суду або ефективний захист прав заявника ОСОБА_3 . Вказує, що заходи забезпечення не співмірні з вимогами заяви ОСОБА_3 , яка стосується виключно земельних ділянок (кадастрові номери 1210100000:09:192:0278 та 1210100000:09:192:0279). Право власності на житловий будинок (реєстраційний номер 3149938512020, зареєстрований 29 травня 2025 року) не оскаржується в заяві, а спір про землю непрямо не виправдовує заборону дій щодо будинку (загальна площа 169,1 кв.м, житлова 62,5 кв.м, з господарськими будівлями), що перевищує потенційні збитки заявника та блокує користування житловим майном моєї довірительки, порушуючи її конституційні права на житло без доведеної необхідності. Арешт будинку як окремого об`єкта є надмірним, оскільки спір не зачіпає будівлю безпосередньо, а лише землю під нею, і не доведено ризику її окремого відчуження, що додає до обтяженого майна значну вартість у 5 494 600 грн без обґрунтування. Зазначає, що суд не вимагав від ОСОБА_3 зустрічного забезпечення для відшкодування можливих збитків ОСОБА_1 у разі відмови в позові, хоча ризик очевидний. ОСОБА_2 просив ухвалу Самарського районного суду м. Дніпра від 26 липня 2025 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Від представника ОСОБА_3 ОСОБА_9 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що право власності на спірні земельні ділянки скасовано та договори купівлі-продажу визнанні недійсними, скориставшись відсутністю заборон на відчуження спірних земельних ділянок та усвідомлюючи, з метою утруднити виконання рішення суду першої інстанції, ОСОБА_4 вирішує відчужити спірні земельні ділянки на свою підконтрольну особу, а саме на дружину свого сина, тобто невістку ОСОБА_1 . ОСОБА_1 на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ДП101250527432, продовжуючи недобросовісні дії щодо унеможливлення виконання рішення суду по справі №206/831/24, на підставі відомостей, що не відповідають дійсності, - незаконно зареєструвала право власності на одноповерховий житловий будинок літ.А-1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 169,1 м.кв., житловою 62,5 м.кв. на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:09:192:0278 - в такий спосіб створивши штучні перешкоди. Недостовірні відомості полягають в тому, що загальна площа домоволодіння насправді складає 570 кв.м., а ні 169.1 кв.м. Також, повідомлення про початок виконання будівельних робіт було зареєстроване 21.05.2025 тоді, як декларація про готовність об`єкта до експлуатації була зареєстрована вже 28.05.2025, а технічний паспорт виготовлений 22.05.2025, тобто ОСОБА_1 побудувала будинок за один день. Надалі, з метою утруднення виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпра від 20.02.2025 по справі №206/831/24, 25 липня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, за яким в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором позики укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в розмірі 5 000 дол. США, предметом іпотеки виступає земельна ділянка площею 0,06 га., кадастровий номер 1210100000:09:192:0278, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,06 га., кадастровий номер 1210100000:09:192:0279 що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_9 просив ухвалу суду залишити без змін. У судовому засіданні підтримав свою позицію. У судовому засіданні ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Самарського районного м. Дніпропетровська від 20.02.2025 у справі №206/831/24, залишеним без змін Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.07.2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Іщенко Є.О., приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Батова Л.Г. про визнання недійсними договорів купівлі продажу земельних ділянок та скасування реєстраційних записів задоволено повністю. За договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Лушкіною О.В. 12.03.2025 року за реєстровим №426, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , купила земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0279, за ціною 7805,28 грн. За договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Лушкіною О.В. 12.03.2025 року за реєстровим №425, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , купила земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,06 га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0278, за ціною 7805,28 грн. З Інформаційних довідок з реєстру Речових прав вбачається, що ОСОБА_1 є власником спірних земельних ділянок. Відповідно до технічного паспорта та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта одно-поверховий житловий будинок літ.А-1 АДРЕСА_1 , загальною площею 169,1 м.кв., житловою 62,5 м.кв. розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:09:192:0278. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що даний захід забезпечення позову дозволить уникнути можливого вчинення незаконних дій з нерухомим майном та земельною ділянкою. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Такі висновки зроблені і Великою Палатою Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заходи забезпечення позову у вигляді забороні ОСОБА_1 відчужувати чи здійснювати будь-які інші реєстраційні діх із земельними ділянками на нерухомим майном у вигляді будинку, є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи. Крім того, як було встановлено матеріалами справи, що рішенням Самарського районного м. Дніпропетровська від 20.02.2025 у справі №206/831/24, залишеним без змін Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.07.2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Іщенко Є.О., приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Батова Л.Г. про визнання недійсними договорів купівлі продажу земельних ділянок та скасування реєстраційних записів задоволено повністю, однак ОСОБА_4 до подачі апеляційної скарги було відчужено земельні ділянки 1210100000:09:192:0278 та 1210100000:09:192:0279 на користь ОСОБА_1 за для уникнення виконання рішення суду від 20.02.2025 року, а отже колегія суддів вважає, що даний захід забезпечення позову у межах даної справи є виправданим та дієвим для виконання рішення у випадку задоволення позову на корить ОСОБА_3 . Також апеляційний суд звертає увагу на те, що під час дії обмежень щодо реєстраційних дій стосовного спірного майна ОСОБА_1 не позбавлена права користуватись їм у повному обсязі. У відповідності до ч. 6, 7 та 8 ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку. Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19, від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21, від 02 березня 2023 року у справі № 643/14180/21. Тлумачення ст. 154 ЦПК України свідчить, що в ній розмежовано випадки за яких застосування зустрічного забезпечення є: правом суду (ч. 1 ст. 154 ЦПК України); обов`язком суду (ч. 3 ст. 154 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61-46461св18) вказано, що «доводи про незаконність ухвали, оскільки у заяві про забезпечення позову не зазначені пропозиції із зустрічного забезпечення позову і суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до ч. 1, 2, п. 1 ч. 3, ч. 6 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову. Також суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України». Колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 із заявою про зустрічне забезпечення позову, а тому у цій частині доводи є безпідставними. Що стосується доводів представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд заяви про забезпечення позву, то апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки згідно ч.2 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, отже повідомлення про розгляд справи процесуальним законодавством не передбачено. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 залишити без задоволення Ухвалу Самарського районного суду міста Дніпра від 14 серпня 2025 року про забезпечення позову залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.В. Халаджи М.О. Макаров М.М. Пищида Повний текст судового рішення складено 15 січня 2026 року. Головуючий- суддя О.В. Халаджи