Постанова 4824 № 755/11279/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 755/11279/25 Головуючий у суді першої інстанції - Савлук Т.В. Апеляційне провадження № 22-ц/824/1845/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Шевченківської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року по цивільній справі за заявою Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах Держави в особі Київської міської ради, заінтересована особа: Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання спадщини відумерлою, встановив: У червні 2025 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Києва Юрій Коваленко, який діє в інтересах Київської міської ради, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою в порядку окремого провадження про визнання спадщини відумерлою. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вказані керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Києва підстави звернення до суду належним чином не підтверджені та необґрунтовані, тому заява підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Шевченківської окружної прокуратури міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. За змістом пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених Законом. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії»). Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України. Так, згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини п`ятої статті 56 ЦПК України). Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 761/22556/18). На виконання вимог частини четвертої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором у поданій ним заяві зазначено, що її предметом є визнання відумерлою спадщини, а саме - квартири, яка знаходиться у м. Києві та має перейти у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. При цьому, Київська міська рада, усвідомлюючи порушення інтересів територіальної громади та держави та маючи відповідні на це повноваження, не здійснює захист інтересів територіальної громади та за захистом до суду не звертається. Тобто, прокурором обґрунтовано, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави. Прокурор у заяві навів підставу для здійснення ним представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів та необхідність їх захисту, а також зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Лише невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України, що не було враховано судом першої інстанції. Незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, не є підставою для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, у даному випадку повноважень Київської міської ради, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Оскаржувана ухвала не містить мотивів, якими керувався суд першої інстанції, відхиляючи обґрунтування підстав для представництва прокурором у суді держави в особі Київської міської ради, що наведені у заяві. Разом з тим, прокурору законом надано право на звернення до суду з позовом в інтересах держави у разі, якщо орган місцевого самоврядування неналежним чином здійснює свої повноваження. Суд першої інстанції вказаного не урахував, тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення заяви. Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статями 369, 374, 379 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури міста Києва задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: В.А. Нежура Судді: С.М. Верланов Т.О. Невідома