Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/509/26

Справа № 991/509/26 Провадження 1-кс/991/512/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А 20 січня 2026 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , дослідивши матеріали за скаргою підозрюваного ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07.07.2022, ВСТАНОВИВ: 20 січня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, яка на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20 січня 2026 року була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 . В обґрунтування скарги зазначено, що 06.01.2026 підозрюваний ОСОБА_2 звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з письмовим запитом про надання інформації та виконання обов`язку прокурора щодо реагування на можливі порушення прав його неповнолітніх у межах кримінальних проваджень №52025000000000092 від 20.02.2025, №52022000000000169 від 07.07.2022, №52022000000000244 від 05.09.2022 та № 52023000000000423 від 15.08.2023. Водночас, підозрюваний зазначає, що він досі не отримав відповіді за результатом розгляду його звернення. Підозрюваний наголошує, що формальна реєстрація звернення без надання відповіді не є його розглядом по суті та не звільняє прокурора від процесуального обов`язку реагування, а тому посилаючись на положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, просить визнати процесуальну бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та зобов`язати виконати вимоги ст. 220 КПК України, розглянути його запит та надати мотивовану письмову відповідь. Дослідивши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків. За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора в порядку, передбаченому цим Кодексом. Зокрема, пунктами 1-11 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а також суб`єктів, які мають право на їх оскарження. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. ст. 314-316 цього Кодексу. Виняток із такого правила становлять рішення, прийняття яких КПК не передбачає, але їх фактично прийнято (п. 27 постанови Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №243/6674/17-к). Відтак, рішення, дії чи бездіяльність, можливість оскарження яких прямо не передбачена одним з пунктів ч. 1 ст. 303 КПК України, не можуть бути предметом судового контролю з боку слідчого судді, крім рішень, які хоч прямо і не передбачені КПК, але фактично прийняті слідчим, дізнавачем або прокурором. Усі інші їхні рішення, дії чи бездіяльність можуть бути предметом оскарження в суді під час підготовчого провадження. Як вбачається зі змісту скарги та доданих до неї документів, підозрюваний ОСОБА_2 звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури із запитом в якому просив надати інформацію щодо того, чи проводилися у межах кримінальних проваджень №52025000000000092 від 20.02.2025, №52022000000000169 від 07.07.2022, №52022000000000244 від 05.09.2022 та № 52023000000000423 від 15.08.2023 будь-які слідчі або процесуальні дії, що обмежували або могли обмежувати права його неповнолітніх дітей, а саме: а саме: (1) спостереження за місцем проживання або перебування дітей, (2) прослуховування телефонних розмов, електронних комунікацій або інших засобів зв`язку дітей, (3) фото-, відео- або інша фіксація дітей, (4) будь-які інші дії, що становлять втручання у приватне та сімейне життя неповнолітніх. У разі підтвердження проведення таких дій просив зазначити: (1) правові підстави їх проведення (ухвали слідчого судді, санкції прокурора, інші процесуальні документи); (2) період (дати) здійснення таких дій; (3) конкретні норми КПК України, якими керувалися при їх проведенні; (4) чи здійснювалася оцінка пропорційності втручання у права неповнолітніх, та яким процесуальним документом це підтверджується. У зв`язку з тим, що досудове розслідування вказаних вище кримінальних провадженнях проводилося детективами Національного антикорупційного бюро України, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 листом від 09.01.2026 №07/1-157ВИХ-26 направив вказане звернення до Національного антикорупційного бюро України для розгляду по суті. Водночас, підозрюваний ОСОБА_2 , вважає, що бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури яка полягає у нерозгляді та ненаданні відповіді на його запит є незаконною, а порядок оскарження таких дій, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України. Так, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні підлягає оскарженню бездіяльність, яка відповідає таким трьом обов`язковим ознакам: (1) слідчий, дізнавач або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; (2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; (3) відповідна процесуальна дія слідчим, дізнавачем чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом. Наведеним ознакам відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ст. 220 КПК України, що передбачає правила розгляду клопотань на стадії досудового розслідування. Так, у відповідності до ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Тобто, у ст. 220 КПК України закріплено обов`язок і порядок розгляду слідчим, дізнавачем, прокурором на стадії досудового розслідування не будь-яких, а лише тих клопотань, які стосуються ініціювання необхідності виконання певних процесуальних дій. Хоча нормами КПК України не надано визначення поняття «процесуальна дія». Проте, із системного аналізу положень п. п. 10, 16, 16-1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 24, ч. 5 ст. 27, п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 36, ч. 1 ст. 40, п. п. 9, 12 ч. 3 ст. 42, п. 4 ч. 2 ст. 56, п. п. 4, 7 ч. 3 ст. 64-1 КПК України, вбачається, що під процесуальною дією розуміється передбачена кримінальним процесуальним законом дія, вчинення якої належить до процесуальних повноважень слідчого (детектива), дізнавача, прокурора, та яка спричиняє визначені КПК правові наслідки у вигляді виникнення, зміни чи припинення у межах конкретного кримінального провадження кримінально-процесуальних відносин (прав, обов`язків, тощо). Зі змісту поданої скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що підозрюваний звернувся з запитом на отримання інформації щодо проведення слідчих та процесуальних дій стосовно його неповнолітніх дітей у межах кримінальних проваджень №52025000000000092 від 20.02.2025, №52022000000000169 від 07.07.2022, №52022000000000244 від 05.09.2022 та № 52023000000000423 від 15.08.2023, а не про виконання будь-яких процесуальних дій в розумінні ст. 220 КПК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 253 КПК України особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження. Разом з тим, ч. 2 вказаної статті передбачено, що конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров`я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. Оцінюючи встановлені обставини, слідчий суддя виходить з того, що положення статті 253 КПК України визначають обов`язок прокурора щодо повідомлення осіб, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваного і його захисника про факт та результати таких дій, однак не передбачають обов`язку розкриття підозрюваному відомостей про інших осіб, чиї права були обмежені у зв`язку з їх проведенням. Тож кримінальним процесуальним законом не визначено і строку, у який прокурор зобов`язаний розглянути запит підозрюваного про надання такої інформації. Відтак, слідчий суддя дослідивши скаргу підозрюваного ОСОБА_2 дійшов висновку, що вона подана на бездіяльність прокурора, яка не підлягає оскарженню під час досудового розслідування. Згідно з ч. 4 ст. 304 КПК України, у разі якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню, слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження. З огляду на викладене та, враховуючи те, що скарга, виходячи з положень ч. 1 ст. 303 КПК України, не підлягає оскарженню, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження за скаргою підозрюваного ОСОБА_2 . Керуючись статтями 303-309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті провадження за скаргою підозрюваного ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07.07.2022. Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Слідчий суддя ОСОБА_1