Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/5998/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/5998/24 пров. № А/857/33306/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Калинич Я.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - в/ч НОМЕР_2 , відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення в/ч НОМЕР_2 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України від 20.08.2024, прийняте начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс (відділу прикордонної служби) ІНФОРМАЦІЯ_2 (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_2 та зобов`язати відповідача дозволити йому перетин державного кордону України. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ним було надано посадовій особі Державної прикордонної служби України усі необхідні документи, які підтверджують його право на перетин державного кордону України на виїзд з України в умовах воєнного стану. Вказує, що оспорюване рішення не містить посилання порушення норм Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України, Правил перетинання кордону України громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995, відповідачем не вказано, які саме норми нормативних актів застосовано органом прикордонного контролю під час винесення спірного рішення. Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що 20.08.2024 позивач прибув до пункту пропуску (пункту контролю) через державний кордон України Вилок з метою перетину державного кордону України на виїзд з України. 20.08.2024 для здійснення паспортного контролю позивач надав посадовій особі Державної прикордонної служби України наступні документи: - паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , виданий 25.10.2016 - військово-обліковий документ № НОМЕР_4 виданий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 03.06.2024 зі штрих-кодом; - лист-відповідь вих.№4/5177 від 30.05.2024, виданий начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому зазначено, що згідно частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в редакції Закону №2122-ІХ від 15.03.2022 року, ОСОБА_1 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації (відстрочка дійсна терміном 12 місяців); - оригінал свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 серія НОМЕР_5 ; - оригінал свідоцтва про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 серія НОМЕР_6 ; - оригінал свідоцтва про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 серія НОМЕР_7 . 20.08.2024, начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс (відділу прикордонної служби) ІНФОРМАЦІЯ_2 (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_2 було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України щодо ОСОБА_1 . Згідно оспорюваного рішення, громадянину України ОСОБА_1 відмовлено у праві виїзду з України, у зв`язку з тимчасовим обмеженням у праві виїзду з України за відсутності підстав на право перетинання ДКУ з причини того, що не зміг надати на паспортний контроль документи що підтверджують підстави для виїзду за кордон в умовах правового режиму воєнного режиму воєнного стану (Відсутня відстрочка). Вважаючи оспорюване рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що право особи на вільний перетин державного кордону України може бути обмежене в умовах воєнного стану. Суд зауважив, що станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежене законодавством. За таких підстав, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, прийняте відповідачем правомірно у межах його повноважень. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.1 Закону України Про правовий режим воєнного стану №389-VIII від 12.12.2015 (далі Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст.2 Закону № 389-VIII). Відповідно до п.6 ч.1 ст.8 Закону №389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який затверджений Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ від 24.02.2022. Пунктом 3 Указу №64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України Про правовий режим воєнного стану. У подальшому, воєнний стан був продовжений Указами Президента України та триває до часу розгляду даної справи. Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України (далі Правила № 57). Згідно п.2 Правил №57, у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи. Відповідно до п.п.2-6 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також пункті 2-14 цих правил. Згідно п.8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1455 від 29.12.2021 (далі Порядок №1455, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Відповідно до ст.1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію №3543-ХІІ від 21.10.1993 (далі Закон №3543, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Статтею 22 Закону №3543, визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Разом з тим, статтею 23 Закону №3543 передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно ч.1 ст.23 Закону №3543, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії); жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років; жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років; жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи; усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років; зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України; інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках. Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах 4 - 12 частини 1 цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання. Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також : здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти; наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки; жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа; військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами. Особи, зазначені в абзацах 4 - 8 частини 2 цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою. Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов`язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою. Постановою КМУ №921 від 07.12.2016 був затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі - Порядок № 921). Відповідно до п.2 Порядку № 921 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку. Згідно п.16 Порядку № 921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного. Пунктом 56 Порядку №921 передбачено, що про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки. Вказане кореспондується також з нормами Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України №582/2016 від 30.12.2016. Так, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного в розумінні зазначеного вище положення є документами, що посвідчують особу військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) та визначають належність його власника до виконання військового обов`язку. Отже, із аналізу наведених вище законодавчих норм, що регламентують порядок здійснення військового обліку, єдиними документами, що посвідчують факт зняття особи з військового обліку є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відповідною відміткою. Частинами 1, 3 ст.14 Закону України Про прикордонний контроль № 1710-VI від 05.11.2009 (далі - Закон № 1710-VI) встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах 1, 3 статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт. Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України Про звернення громадян або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом. Відповідно до п.3 ч.5 ст.2 Закону України Про прикордонний контроль прикордонний контроль забезпечується шляхом створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в`їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних. Згідно зі ст.1 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів основним завданнями Реєстру є, в тому числі, ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України. Згідно ч.1 ст.6 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно п.34 ч.1 ст.7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, в тому числі, відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до п.п.2 п.3 Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №932 від 16.08.2024 (далі - Порядок №932), учасниками експериментального проекту є Міністерство внутрішніх справ, Міністерство оборони, Міністерство юстиції, Державна міграційна служба, Адміністрація Державної прикордонної служби, Генеральний штаб Збройних Сил. Відповідно до п.п.1 п.1 Порядку №932, цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України; Згідно п.3 Порядку №932, метою експериментального проекту є оптимізація та верифікація відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом обміну інформацією в цілях національної безпеки та оборони України. Реєстру присвоєно шифр Оберіг відповідно до наказу Міністерства оборони України №180 від 15.04.2019 Про прийняття на постачання та введення в експлуатацію Збройних Сил України автоматизованої системи Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, шифр Оберіг. Судом встановлено, що позивачу відмовлено у виїзді за кордон, у зв`язку з відсутністю у базі даних Оберіг інформації про відстрочку від призову на військову службу. Колегія суддів зазначає, що згідно п.10 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №559 від 16.05.2024, у графі 8 зазначається підстава (за наявності), за якою військовозобов`язаний або резервіст має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, а призовник - від направлення для проходження базової військової служби, відповідно до законів України. З матеріалів справи видно, що позивачем під час перетину кордону було надано військово-обліковий документ №280520241425317100005, виданий військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 03.06.2024. Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що у даному військово-обліковому документі відсутня відмітка про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу. Також позивачем було надано відповідь лист вих.№4/5177 від 30.05.2024, виданий начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому зазначено, що згідно ч.1 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в редакції Закону №2122-ІХ від 15.03.2022, ОСОБА_1 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації (відстрочка дійсна терміном 12 місяців). Проте, колегія суддів зазначає, що відповідь на лист не є доказом, що підтверджує факт надання військовозобов`язаному права на відстрочку від призову на військову службу, або надання права на перетин кордону, оскільки чинним законодавством чітко передбачено, що про наявність відстрочки робиться запис у відповідному військово-обліковому документі. Колегія суддів звертає увагу, що право особи на вільний перетин державного кордону України може бути обмежене в умовах воєнного стану. На час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежено законодавством. Таким чином, доводи скаржника про те, що ним було надано посадовій особі Державної прикордонної служби України усі необхідні документи, які підтверджують його право на перетин державного кордону України на виїзд з України в умовах воєнного стану, є необґрунтованими. При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що оспорюване рішення є разовим і при пред`явленні позивачем повного пакету документів, які надають право на виїзд з України, таке жодним чином не створить перешкод для перетину кордону України за наявності на це законних підстав. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення даного позову. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі №260/5998/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук