Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/24555/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/24555/24 пров. № А/857/12104/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.; розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 у справі № 380/24555/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,- суддя у І інстанції Грень Н.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку з 01 червня 2024 ОСОБА_1 пенсії збільшеної на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу для чоловіків у відповідності до пункту 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , виходячи із кількості 28 (двадцяти восьми) років наднормативного стажу, і виходячи із заробітної плати застрахованої особи, визначеної для обчислення розміру пенсії за віком з 01.04.2021 в сумі 19 703,12грн.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії, з 01 червня 2024р. із збільшенням пенсії на один процент заробітку, який був визначений згідно ст.ст. 27,40,42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для перерахунку розміру пенсії за віком з 01.03.2024 в сумі 29026,64 грн., за кожний рік роботи понад 20років стажу для чоловіків у відповідності до пункту 2 ст.56 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з 30 (тридцяти) років наднормативного стажу з врахуванням раніше виплаченої суми пенсії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити повністю. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. Згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.201 у справі №380/8216/21 та від 24.10.2022 у справі №380/5934/22 проведено розрахунок доплати за понаднормовий стаж позивача. Згідно рішення Пенсійного фонду України від 27.05.2024 №913050163118, пенсія позивача з 01.03.2024 року становить 19601,13 грн., а саме: 14 537,41-розмір пенсії за віком відповідно до ст.27 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 5516,87-доплата за наднормативний стаж 28 років; 170 82- додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС; 623,97 -обмеження індексації з 01.03.2023. Позивачу перерахований розмір пенсії отримав в день виплати пенсії 25.06.2024, проте доплата за період з 01.03.2024 по 31.05.2024 нарахована не була. Позивач наголошує на тому ,що при здійсненні перерахунку з 01.03.2024 відповідач неправильно застосував показник заробітної плати та неправильно визначено кількість наднормативних років понад 20 років для чоловіків. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991. У первісній редакції вказаного Закону передбачалося, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю (стаття 47). Статтею 53 передбачалося, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку. Стаття 55 встановлювала пільги по обчисленню середньомісячного заробітку, надаючи право тим, хто звернувся за пенсією, брати середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії за будь-який період із 12 місяців роботи на територіях радіоактивного забруднення. Законом № 2001-XII від 19.12.1991, що набрав чинності 15.02.1992, Закон №796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої також були закріплені правила про надання особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсій із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій (стаття 55). Згідно статті 56 Закону в зазначеній редакції встановлювались пільги щодо обчислення стажу роботи (служби). Так, час роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зараховувався до трудового стажу, до вислуги років: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 по 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (в тому числі за списком №1); з 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги по обчисленню стажу роботи у зоні відчуження визначалися Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 згаданої статті передбачалося, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи набрання чинності №3668-VI від 08.07.2011", що набрав чинності з 01.10.2011, було внесено ряд змін і доповнень в пенсійне законодавство, в тому числі в абзаці першому частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ слова для одержання державних пенсій замінено словами і цифрами статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій № 2148-VIII від 03.10.2017", що набрав чинності 11.10.2017, внесено зміни до певних законодавчих актів України, в тому числі і до Закону №796-ХІІ. Зокрема, абзац перший частини першої статті 55 викладено в такій редакції: Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. У статті 56 пункт 2 доповнено словами і цифрами у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Отже, з 11.10.2017 і дотепер, пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ передбачено: Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Частиною другою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, що набрав чинності 01.01.2004, і в первісній і в чинній редакції передбачено таке: За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону. Стосовно Закону № 1058-IV, то за ним порядок визначення розміру пенсії за віком обраховується за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону (частина перша статті 27 у первісній і чинній редакції). Абзацом першим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV в первісній редакції було передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Абзацом четвертим цієї ж частини було визначено, що для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону, заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Абзацом першим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV в чинній редакції передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Абзац четвертий згаданої частини залишився незмінним і передбачає, що для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 зазначеного Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. До набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, тобто до 01.01.2004, порядок обчислення пенсії із заробітної плати передбачався Законом України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991. Відповідно до статті 19 Закону № 1788-XII, в редакції з дати прийняття і до 01.01.2004, пенсії за віком призначаються в розмірі 55 % заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 % заробітку, але не менш як на 1 % мінімального розміру пенсії. Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом а статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1 % заробітку. Згідно статті 64 Закону № 1788-XII, у відповідній редакції, пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією. В первісній редакції, для розрахунку пенсії брався заробіток у сумі не вище десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а заробіток у частині, що не перевищує чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, враховувався при призначенні пенсії повністю. До 04.11.1997 діяло також правило про те, що кожна наступна частина заробітку враховувалася в такому розмірі: в межах п`ятого мінімуму заробітної плати - 85 %, шостого - 70 %, сьомого - 55 %, восьмого - 40 %, дев`ятого - 25 %, десятого - 15 %. Одержаний таким чином заробіток вважався заробітком, з якого обчислено пенсію. Правила про визначення середньомісячного фактичного заробітку (стаття 65) до 10.06.2003 (Закон № 854-IV від 22.05.2003) залишалися незмінними і для обчислення пенсій брався заробіток (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі. Середньомісячний заробіток за 24 календарних місяці і за 60 календарних місяців визначався шляхом ділення загальної суми заробітку за 24 календарних місяці роботи підряд (перед зверненням за пенсією) чи за 60 календарних місяців роботи підряд (протягом всієї трудової діяльності) відповідно на 24 чи

60. При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв`язку з їх влаштуванням на роботу або звільненням враховувалися як повні календарні місяці роботи. У тих випадках, коли той, хто звернувся за пенсією, пропрацював менше 24 календарних місяців, середньомісячний заробіток визначався шляхом ділення загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на число цих місяців. Аналіз зазначених правових норм свідчить, що частина друга статті 56 Закону № 796-ХІІ перебуває у системному зв`язку із статтею 19 Закону №1788-XII, саме завдяки посередництву частини другої статті 27 Закону № 1058-IV. Отже, оскільки саме за загальними правилами, визначеними у статті 19 Закону № 1788-XII (тобто за раніше діючим законодавством), пенсії за віком призначаються в розмірі 55 % заробітку, а за кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 % заробітку, то логічно, що з урахуванням пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ громадянам, що мають статус постраждалих від ЧАЕС категорій 1, 2, 3, 4, пенсія збільшується на 1 % заробітку на пільгових умовах, тобто за кожний повний рік роботи понад 20 років чоловікам і 15 років жінкам. Оскільки частина перша статті 27 Закону № 1058-IV не передбачає обрахунку пенсії у відсотках до заробітку взагалі, тому й можливість збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за понаднормативний стаж за такою правовою нормою виключена. Відтак і перерахунок пенсії на умовах, визначених у частині другій статті 56 Закону № 796-ХІІ, неможливий. Частина друга статті 27 Закону № 1058-IV дає можливість особі скористатися своїм правом на те, щоб частину розміру його пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, було визначено відповідно до раніше діючого законодавства, тобто із відсоткового відношення до заробітку. Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності 11.10.2017, пункт 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ і було доповнено словами і цифрами у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачу пенсія обрахована на умовах, визначених у частині першій статті 27 Закону № 1058-IV, і позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої цієї статті, то правові підстави для застосування пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ відсутні. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2019 по справі № 809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 12.12.2022 у справі № 280/656/20, 06.09.2023 у справі № 300/2091/21, правовідносини в яких є подібними, до правовідносин у справі, що розглядається. Остання правова позиція Верховного Суду, викладена саме у постанові від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21. Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі №380/24555/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин