Ухвала КАС ВС № 160/13121/24

УХВАЛА 19 січня 2026 року м. Київ справа №160/13121/24 адміністративне провадження №К/990/53085/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Желєзного І. В., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ЛЮТЬ " про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ЛЮТЬ », у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ЛЮТЬ » № 86 від 16 квітня 2024 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби інспектора відділення документування штурмового батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 ДПОП ОШБ НПУ « ЛЮТЬ », старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ЛЮТЬ » № 699 о/с від 30 квітня 2024 року про звільнення зі служби в поліції інспектора відділення документування штурмового батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 ДПОП ОШБ НПУ « ЛЮТЬ » лейтенанта поліції ОСОБА_1 ; - поновити на службі в Департаменті поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ЛЮТЬ » на посаді інспектора відділення документування штурмового батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 ДПОП ОШБ НПУ « ЛЮТЬ » , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року залишено без змін. 24 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в якій позивач просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 та постанову Третього Апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задвольнити в повному обсязі. Верховний Суд ухвалою від 04 листопада 2025 року залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року в цій справі й установив скаржникові десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги з обґрунтуванням наявності передбачених частиною четвертою, п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав касаційного оскарження судових рішень. Скаржникові роз`яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. У подальшому, ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ЛЮТЬ " про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, повернуто особі, яка її подала. 18 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшла вдруге касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Разом з касаційною скаргою позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року отримано позивачем 12 грудня 2025 року, на підтвердження чого надано копію розписки. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку перебуванням у відпустці головуючого судді Загороднюка А. Г. (наказ від 09 грудня 2025 року №4849/0/6-25), судді Желєзного І. В. (наказ від 26 листопада 2025 року № 4380/0/6-25), судді Соколова В. М. (наказ від 10 грудня 2025 року № 4892/0/6-25) розгляд цієї скарги відбувся по виходу суддів з відпусток. Вирішуючи клопотання в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Так, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Звертаючись другий раз із касаційною скаргою, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що скаржником отримано копію рішення суду апеляційної інстанції 12 грудня 2025 року, а відтак касаційну скаргу подано у межах строку встановленого статтею 329 КАС України. Верховний Суд зауважує, що надана скаржником копія розписки про отримання 12 грудня 2025 року копії рішення апеляційного суду у справі № 160/13121/24 не може вважатися достатнім доказом отримання копії оскаржуваного судового рішення, адже скаржник не позбавлений права відповідно до частини дев`ятої статті 251 КАС України за своєю заявою повторно отримати копії судових рішень. До того ж, відповідно до відомостей з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» скаржник уже звертався до Верховного Суду - 24 жовтня 2025 року із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року, яку, як вище вказувалося, Верховний Суд ухвалою від 04 грудня 2025 року повернув скаржнику. Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 міг і повинен був дізнатися про оскаржувані судові рішення не пізніше 24 жовтня 2025 року (дата звернення із первинною касаційною скаргою до Верховного Суду). Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Враховуючи викладене, колегія суддів визнає неповажними зазначені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи при цьому на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас, скаржником не зазначено, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Крім того, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до ухвали від 10 червня 2024 року, Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження та розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, враховуючи, що ця справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, не лише визначених частиною 4 статті 328 КАС України, а й підтвердження випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування права на касаційне оскарження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження скаржник зазначає підпункти «б», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас, Верховним Судом в ухвалі від 04 грудня 2025 року скаржнику вже надавались обґрунтовані пояснення, зокрема, щодо наведених скаржником мотивів за підпунктами «б», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Отож, колегія суддів повторює, що допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Стосовно посилань скаржника на те, що обставини, встановлені оскаржуваним рішенням у цій справі про звільнення позивача, позбавляють його можливості спростувати їх при розгляді іншої справи №160/4741/24, предметом якої є оскарження наказів про незаконне переведення (переміщення) позивача, та в якій ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою, то Суд зауважує, що касаційне провадження у справі №160/4741/24 відкрито як раз з урахуванням того, що обставини встановлені в судових рішеннях про правомірність переводу позивача позбавляє можливості останнього спростувати їх при розгляді цієї справи (№ 160/13121/24). Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження рішень суддів попередніх інстанцій з урахуванням вимог частин четвертої, п`ятої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також зазначення виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України; надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 160/13121/24. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ЛЮТЬ " про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, - залишити без руху. Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання: - клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; - уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також зазначення виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України; - надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання касаційної скарги у нові редакції касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач судді А. Г. Загороднюк І. В. Желєзний В. М. Соколов