Ухвала КАС ВС № 240/4763/25

УХВАЛА 19 січня 2026 року м. Київ справа № 240/4763/25 адміністративне провадження № К/990/55785/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дубка Сергія Миколайовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 (далі - Постанова №168) із розрахунку 100000 грн. на місяць за період з 01.11.2023 року по 24.02.2024 року включно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити додаткову винагороду передбачену Постановою № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за період з 01.11.2023 року по 24.02.2024 року включно з урахуванням виплачених раніше сум. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено. 24 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі. Предметом спору у цій справі є право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, установленою Постановою №168. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Так, за правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Оскаржуючи судові рішення, представник позивача посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди не врахували правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду у справах №560/3153/23 та №560/1200/23, щодо застосування пункту 1 Постанови №168. Верховний Суд, перевіривши викладені доводи, зазначає, що посилання представника позивача на постанови Верховного Суду у справах № 560/3153/23 та №560/1200/23 є необґрунтованим, оскільки у тих справах факт участі позивача у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони був доведений іншими доказами, зокрема окремими дослідженим судами бойовими розпорядженнями та рапортами, що істотно відрізняє фактичні обставини тих справ від обставин цієї. Суди у справі, в якій подано цю касаційну скаргу, вказали, що довідка, надана позивачем, не деталізує виконувані позивачем у зазначені періоди завдання, зокрема, безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держав, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що позивач не брав безпосередньої участі у бойових діях на лінії зіткнення, і матеріали справи не містять доказів зворотного. За таких обставин доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з установленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами та оцінкою доказів, тобто до їх переоцінки, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України. Отже, з огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункту 1 частини першої статті 328 КАС України. Відповідно до підпункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дубка Сергія Миколайовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. СуддяС.А. Уханенко