Постанова 4856 № 560/3361/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3361/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 19 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 16.10.2026 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 09.01.2025 №125-П, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.2, 78.1.15 та 78.1.21 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), та у зв`язку з отриманням від іноземного державного органу інформації, яка свідчить про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівцукор» з питань дотримання вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України на предмет неподання звіту про контрольовані операції за 2018 рік, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. За результатами перевірки складено акт від 24.01.2025 №1181/22-01-23-06/36397241, згідно з висновками якого встановлено порушення платником податків вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині неподання Звіту про контрольовані операції за 2018 звітний рік та недекларування контрольованих операцій із контрагентом-нерезидентом компанією «Sucden Middle East» (Об`єднані Арабські Емірати), здійснених протягом звітного періоду на загальну суму 15 812 748,34 гривні. Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки від 24.01.2025 №1181/22-01-23-06/36397241, позивачем - ТОВ «Старокостянтинівцукор» 07.02.2025 подано заперечення (р.№07-02/01, вх. ГУ ДПС в області №8976/6 від 07.02.2025) та заперечено наявність у звітному періоді з 01.01.2018 до 31.12.2018 контрольованих операцій. За результатами розгляду заперечень до акта перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області обґрунтовано, що заперечення не спростовують порушення, встановленого перевіркою, в результаті чого висновки акта перевірки ТОВ «Старокостянтинівцукор» підтверджено. Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 21.02.2025 №3864/22-01-23-06/36397241 та визначено грошове зобов`язання зі сплати штрафних санкцій на суму 528 600,0 гривень. Із супровідним листом ГУ ДПС в Хмельницькій області від 21.02.2025 №2450/6/22-01-23-08 податкове повідомлення рішення направлено платнику податків, та, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, вручено ТОВ «Старокостянтинівцукор» 27.02.2025. Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи. Стаття 3 ПК України визначає, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. Згідно ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України. Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Спірним податковим повідомленням-рішенням згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 і пункту 120.3 статті 120 ПК України, застосовано до ТОВ «Старокостянтинівцукор» штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 528 600,00 грн. на підставі порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, встановленого в Акті перевірки, у зв`язку з неподанням позивачем Звіту про контрольовані операції за 2018 звітний рік та недекларування контрольованих операцій з компанією-нерезидентом «Sucden Middle East» (Об`єднані Арабські Емірати). Відповідно до пп.39.4.2 п.39.4. ст.39 ПК України, платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції. Платники податків, які є учасниками відповідної міжнародної групи компаній та у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній. Звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній подаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Підпунктом 39.4.2.1. пунктом 39.4 ст.39 ПК України, у звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді. У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду. Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктами 120.4 і 120.6 статті 120 цього Кодексу. Форма та порядок складання звіту про контрольовані операції встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. З матеріалів справи встановлено, що відповідач вважає, що позивач вчинив порушення, щодо неподання Звіту про контрольовані операції за 2018 звітний рік та вказує, що ТОВ «Старокостянтинівцукор» згідно контракту №1А81732302 від 17.11.2017 не здійснювало господарських операцій з компанією «Sucres et Denrees» (Франція), а господарські операції здійснювались з компанією «Sucden Middle East» (Об`єднані Арабські Емірати), і, оскільки Об`єднані Арабські Емірати включено до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2017 № 1045 (зі змінами), такі господарські операції відповідають ознакам контрольованих для трансферного ціноутворення, відповідно до положень пп. 39.2.1.1 та 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 п. 39.2. ст. 39 ПК України. Суд встановив, що ГУ ДПС у Хмельницькій області вважає не доведеними обставини здійснення позивачем господарської операції з «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція), та вважає, що контрагентом (покупцем цукру) по контракту з ТОВ «Старокостянтинівцукор» був нерезидент «Sucden Middle East» (ОАЕ), який є окремою компанією і здійснює господарську діяльність від свого імені. З матеріалів справи встановлено, що 17 листопада 2017 року між ТОВ «Старокостянтинівцукор», як Продавцем, та Sucden Middle East» (Об`єднані Арабські Емірати), яка є філією «Sucres et Denrees» (Франція), як Покупцем, укладено контракт № 1А81732302 (надалі - контракт), відповідно до якого Позивач зобов`язаний був здійснити поставку покупцю цукру білого кристалічного бурякового врожаю 2017/2018 року в загальній кількості 2080 тон. Поставка товару повинна була здійснюватись на умовах- FCA, шляхом-завантаження у вагони на станціях відправки Старокостянтинів-2 та/або Радехів, з подальшою відправкою товару за рахунок Покупця в порт Одесса та/або Південний та/або Чорноморський торговий порт та/або Чорноморський рибний порт згідно правил Іикотермс 2010. Відвантаження товару повинно було здійснювалось в присутності представників міжнародно-визнаних сюрвеєрських компаній, номінованих та оплачених покупцем. Термін Франко перевізник (FCA) згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 р.) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення зазначеному -покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця поставки впливає на зобов`язання по навантаженню й розвантаженню товару в даному місці. Якщо, поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець відповідає, за відвантаження. Якщо поставка здійснюється в іншому місці, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Даний термін може бути використаний під час перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи мультимодальні перевезення. Отже, визначені договорами поставки умовами передбачено, що зобов`язання ТОВ «Старокостянтинівцукор» вважаються виконаними, коли товар завантажено в присутності сюрвеєра на вагони перевізника, визначеного покупцем, в узгодженому сторонами місці. Сторони погодили в контракті вартість однієї метричної тони товару 360 доларів США. ТОВ «Старокостянтинівцукор» виконало умови контракту та завантажило у вагони покупця, протягом січня 2018 року 2 080 тон цукру загальною вартістю 748 800 доларів США, що підтверджується залізничними накладними та митними деклараціями. В свою чергу, компанія «Sucres et Denrees» (Франція) також виконала свої зобов`язання і перерахувала Позивачу вартість поставленого цукру в сумі 748 800 доларів США. За контрактом №1А81732302 від 17.11.2017, по якому ТОВ «Старокостянтинівцукор» здійснювало експорт цукру білого кристалічного, покупцем товару вказано нерезидента «Sucden Middle East» (ОАЕ) в особі Rathmane Bouhassoun. Разом з тим, та обставина, що, як це вказує відповідач у відзиві, «в жодному пункті контракту не вказано інформації щодо участі в операціях купівлі продажу компанії «Sucres et Denrees» (Франція)», не спростовує беззаперечного факту того, що «Sucden Middle East» (ОАЕ) є лише постійним представництвом компанії «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція) та є частиною групи Sucden (Франція), яке може вести перемовини та підписувати власні угоди та контракти. Зазначене підтверджується відповіддю компетентного органу Республіки Франція Головного управління державних фінансів Французької Республіки (лист від 27.07.2024 № ID/EAD/2024/838/234408/1, вхідний ДПСУ № 985/ІКО/5 від 31.07.2024, наданого листом ДПС України від 28.08.2024 № 1291/ЦКО/99-00-23-01-01-07), та неофіційним перекладом такої відповіді ДПС України, яка надана на виконання ухвали суду. Згідно матеріалів справи встановлено, що Mr. BOUHASSOUN, який підписував контракт, є керівником постійного представництва Sucden Middle East в Дубаї. Договір був підписаний між ТОВ «Старокостянтинівцукор» та Sucden Middle East, що являється постійним представництвом. Компанія «Sucden Middle East» (ОАЕ) частина групи Sucden (Франція), постійне представництво, яке було створено в 2004 році для посилення присутності Sucden (Франція) на Близькому сході. "Sucden Middle East" є постійним представництвом і веде власний бухгалтерський облік та самостійно укладає контракти, група компаній Sucden (Франція) впровадила централізоване управління фінансами, платіж на користь ТОВ «Старокостянтинівцукор» було здійснено компанією «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція). Саме з огляду на це, у відповіді зазначено про відсутність поточної дебіторської та кредиторської заборгованості між ТОВ «Старокостянтинівцукор» та компанією «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція). Якщо ж поставка здійснювалась не для компанії «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція), то з огляду на здійснення платежу цією компанією на користь ТОВ «Старокостянтинівцукор», між компаніями була б взаємна заборгованість. Зазначене узгоджується також з відповідю компанії Sucden (Франція) від 02 лютого 2020 року, яка надана на лист ТОВ «Старокостянтинівцукор», відповідно до якої компанія Sucden Middle East це філія АТ Sucden (Франція) в Об`єднаних Арабських Еміратах, Sucden Middle East працює як філія АТ Sucden з правом підпису торгових документів (контрактів), сфера повноважень Sucden Middle East включає пошук та постачання клієнтів харчовими продуктами та напоями, а також експорт цукру в Об`єднані Арабські Емірати та за його межі. В цьому листі також повідомлено, що фінансове врегулювання договорів та зобов`язань повністю покладається на Sucden Middle East, який як філія утворює єдину юридичну особу з АТ Sucden. Суд звертає увагу, що до листа АТ Sucden від 02.02.2020 також додано ліцензію на право торгівлі в Об`єднаних Арабських Еміратах № DMCC-30042, номер рахунку 23298, яка видана 12 квітня 2004 року зі строком дії до 11.04.2024 власнику ліцензії - Sucres et Denrees (Франція), а Sucden Middle East вказано лише як назва філії, під якою Sucres et Denrees як власник, здійснює поточну діяльність. В примітках до видів ліцензованої діяльності знову ж таки зазначено, що торгову діяльність здійснює Філія іноземної компанії. Згідно доданої до електронного листа від 19.06.2024, Довідки Головного управління державних фінансів Французької Республіки № 16832823 від 13.06.2024, Sucres et Denrees зареєстровано в Національному реєстрі підприємств і компаній під № 572 119 550, є резидентом Франції. Відповідно ж до наданого Свідоцтва про реєстрацію податку на додану вартість в Об`єднаних Арабських Еміратах Sucden Middle East зареєстровано платником податку під № 100259560900003 як Філія, а згідно доданої до електронного листа від 19.06.2024 ліцензії на право торгівлі в Об`єднаних Арабських Еміратах № DMCC-30042, номер рахунку 23298, яка видана 12 квітня 2004 року зі строком дії до 11.04.2025, юридичний статус Sucden Middle East визначено як Філія іноземної компанії, тобто філія резидента Франції компанії «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція). Суд зазначає, що ГУ ДПС у Хмельницькій області не наводить жодних аргументів для відхилення чи неврахування таких доказів. Відповідно до підпункту 39.2.1.1. підпункту 39.2.1. пункту 39.2. ст. 39 ПК України в редакції, чинній на момент укладення контракту від 17.11.2017, контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав. Суд звертає увагу, що обґрунтовуючи заперечення проти позову та вказуючи на вчинення позивачем господарської операції з «Sucden Middle East» (ОАЕ), а не з компанією «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція), відповідач не враховує, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст.14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари. У відповіді на міжнародний запит вказано, що дійсно, платіж по контракту за поставлений товар, який змінив структуру активів ТОВ «Старокостянтинівцукор», здійснено саме компанією «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція), і при цьому, у відповіді також вказано про відсутність взаємної дебіторської та кредиторської заборгованості між ТОВ «Старокостянтинівцукор» та компанією «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція). Обставини щодо наявності платежу на користь ТОВ «Старокостянтинівцукор» та відомості про відсутність кредиторської заборгованості, свідчить, що ТОВ «Старокостянтинівцукор» здійснило поставку товару саме для компанії «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція), а компанія «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція) в свою чергу виконала зобов`язання з оплати такого товару, і саме компанії «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція) перейшло право власності на такий товар, що був ними ж і оплачений. Судова палата Верховного Суду в постанові від 25 липня 2024 року у справі № 640/31489/21 зауважила, що закріплене у зазначеній статті поняття юридичної особи вимагає звернення до цивільно-правових норм, які регулюють створення і реєстрацію юридичних осіб. Розгляд поняття юридичної особи неможливий без визначення ознак юридичної особи, що дають змогу відрізнити юридичну особу від будь-яких інших формувань, об`єднань, філій і представництв, які не можуть визнаватися суб`єктами цивільного права. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного реєстру запису про її припинення (частина 4 статті 91 ЦК України). У відповідності до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом Згідно статті 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Встановлюючи правовий статус осіб, які були учасниками господарської операції по контракту № 1А81732302 від 17.11.2017, варто також звернути увагу на положення Конвенції Україна-Франція, а саме на визначені ст. 3 наступні терміни: "е) термін "особа" включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об`єднання осіб; f) термін "компанія" означає будь-яке корпоративне об`єднання (юридичну особу) або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об`єднання (юридична особа); g) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство другої Договірної Держави" означають відповідно підприємство, що експлуатується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що експлуатується резидентом другої Договірної Держави." Згідно статті 26 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 № 2709-IV (далі - Закон № 2709-IV) цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи, з огляду на вимоги статті 25 цього Закону вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. Відповідно до вищевказаних правових норм, в постанові від 25 липня 2024 року у справі № 640/31489/21 Верховний Суд зазначив, що представництва утворюються для виконання допоміжних операцій поза місцем знаходження самої юридичної особи в тих місцях, де знаходження такого представництва забезпечить зручність налагодження зв`язків, виконання певних дій, на які воно уповноважене юридичною особою, в тому числі виконання юридичних дій. На відміну від філій, представництва не виконують фактичних дій, компетенція їх обмежена виконанням юридичних дій від імені юридичної особи. Представництва не визнаються суб`єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи. Відповідальність за дії представництв і їх посадових осіб несе юридична особа, яка утворила ці представництва. Таким чином, представництва, хоча й є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися складовими частинами юридичної особи й власною юридичною правосуб`єктністю вони не наділені. Згідно ст. 1837 Цивільного кодексу Франції будь-яка компанія, головний офіс якої розташований на території Франції, підпадає під дію положень французького законодавства. Треті сторони можуть покладатися на статутну штаб-квартиру, але компанія не може застосувати проти них це, якщо фактична штаб-квартира розташована в іншому місці. Статтею 1842 Цивільного кодексу Франції визначено, що компанії, окрім спільних підприємств, зазначених у Розділі III, та товариства спеціального вільного товариства, згадані у статті L. 214-162-13 Валютно-фінансового кодексу, стають юридичними особами з дати їх реєстрації. До реєстрації відносини між партнерами регулюються договором про партнерство та загальними принципами права, що застосовуються до договорів і зобов`язань. Відповідно до ст. L123-11 Господарського кодексу Франції будь-яка юридична особа, яка вимагає реєстрації в торговому реєстрі та реєстрі компаній, повинна надати докази володіння приміщеннями, де вона самостійно або разом з іншими засновує головний офіс компанії або, якщо вона розташована за кордоном, агентство, філію або представництво, засноване на території Франції. Виходячи з вищевказаного, Sucden Middle East (ОАЕ) не є окремою юридичною особою чи окремим суб`єктом господарювання, а є лише філією/представництвом, яке є складовою юридичної особи «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція), і діє від імені та в інтересах «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція), чого не враховано відповідачем. Згідно положень розділу «Право власності» на четвертій сторінці контракту, право власності на товар, поставка якого здійснюється по даному контракту, переходить від Продавця Покупцю після повної оплати Покупцем поставленого Товару Продавцю. Отже, право власності на товар згідно контракту, право на укладення якого надано представництву/філії, набула саме компанія «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція), яка здійснила оплату за товар по контракту, і є власником торгової ліцензії в Об`єднаних Арабських Еміратах, де здійснює діяльність філія, а компанія «Sucres et Denrees» SA зареєстрована як юридична особа у Франції та є резидентом Франції. Таким чином, оскільки право власності на поставлений ТОВ «Старокостянтинівцукор» товар по контракту перейшло «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція), ТОВ «Старокостянтинівцукор» в ході виконання контракту отримало дохід (виручку) з грошових коштів, які перерахувала «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція), а Sucden Middle East (ОАЕ) є лише філією/представництвом в Об`єднаних Арабських Еміратах без статусу окремої юридичної особа та не має цивільної правосуб`єктності, ТОВ «Старокостянтинівцукор» здійснювало господарські операції саме з «Sucres et Denrees» SA (Sucden, Франція). Оскільки, Республіка Франція не включена до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, а на момент укладення контракту Об`єднані Арабські Емірати також не входили до переліку таких держав (територій), у ТОВ «Старокостянтинівцукор» не виникло обов`язку з подання Звіту про контрольовані операції, і ТОВ «Старокостянтинівцукор» не вчинило будь-яких порушень вимог ПК України, і, як наслідок, ГУ ДПС у Хмельницькій області прийнято незаконне рішення про застосування штрафних санкцій та не доведено правомірність такого рішення. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29). Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, не виконано та не доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 21.02.2025 № 3864/22-01-23-06/36397241 про застосування товариству з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівцукор» штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 528 600,00 грн. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.