Постанова 4856 № 560/7209/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/7209/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 19 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року позов задоволено частково. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком з 21.09.2020 року, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058), із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 гривень. 01 квітня 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення індексації його пенсії шляхом збільшення зазначеного показника середньої заробітної плати на коефіцієнти, встановлені постановами Кабінету Міністрів України для проведення індексації пенсій у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках (1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 відповідно). Листом від 14 квітня 2025 року відповідач відмовив у такому перерахунку та зазначив наступне. Враховуючи, що 21.09.2020 пенсія ОСОБА_1 обчислюється з врахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки - 7763,17 грн, який є вищим від вищезазначених показників, тому індексації з 01.03.2021, з 01.03.2022 та з 01.03.2023 вона не підлягала. На виконання постанов Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127, від 16.02.2022 №1І8 та від 24.02.2023 №168 до пенсії ОСОБА_1 встановлено доплати з 01.07.2021 в розмірі, 100,00 грн, з 01.03.2022 - 135,00 грн, з 01.03.2023 100,00 грн. З 01.03.2024 ОСОБА_2 проведено автоматичний перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 №185. Зазначений перерахунок пенсії проведено шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнт 1,0796 (7405,03 х 1,0796 = 7994,47 грн). У разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії. Розмір пенсії ОСОБА_1 склав 4087,34 грн. Згідно з п. 1 цієї постанови, з 01.03.2025 перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої, сплачено страхові внески, який використовувався для перерахунку пенсії на коефіцієнт збільшення 1,115 (7994,47 х 1,115 = 8913,83 грн). Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 склав 4408,24 грн та її розрахунок наступний: 8913,83 грн (показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки - 3764,40 грн, збільшений на 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) х 0,99279 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати) = 8849,56 грн (середньомісячний заробіток для обчислення пенсії) х 0,47750 (коефіцієнт страхового стажу) = 4225,66 грн (розмір пенсії за віком) + 182,58 грн (доплата за 17 років понаднормативного стажу, 1074,00 грн х 17%) = 4408,24 грн. За документами, наявними в пенсійній справі, розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено відповідно до норм чинного законодавства про пенсійне забезпечення. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки, на її думку, частина друга статті 42 Закону № 1058 та Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі Порядок № 124), передбачають щорічну індексацію саме того показника середньої заробітної плати, який був застосований при призначенні його пенсії, тому звернулася з позовом до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058). Стаття 40 Закону № 1058 визначає порядок обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Частина друга статті 40 встановлює, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Частина друга статті 42 Закону № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та проведення щорічних індексацій) передбачає: «Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України». Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі Порядок № 124). Пункт 1 Порядку № 124 визначає, що цим Порядком визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Пункти 2 та 3 Порядку № 124 визначають, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена у 2020 році відповідно до Закону № 1058, підпадає під дію цього Порядку. Пункт 5 Порядку № 124 (на який посилається відповідач) встановлював у 2019 році: «перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт. Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати». Ключовим питанням у даній справі є те, чи підлягає індексації відповідно до щорічних коефіцієнтів, встановлених Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати (в даному випадку 7763,17 гривень за 2017-2019 роки), який був фактично застосований при призначенні пенсії позивачу у 2020 році, чи індексації підлягає лише умовний показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 гривень), як стверджує відповідач. Суд зазначає, що це питання було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 200/5836/24. У постанові від 16 квітня 2025 року (касаційне провадження № К/990/4755/25), на яку посилається позивач у клопотанні про поновлення провадження, Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо порядку індексації пенсій, призначених у 2019-2023 роках. Верховний Суд у зазначеній постанові, аналізуючи положення частини другої статті 42 Закону № 1058 та Порядку № 124, дійшов висновку, що при індексації пенсій, призначених після 01 січня 2018 року (зокрема, у 2019, 2020, 2021 роках тощо) із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки (наприклад, 2016-2018, 2017-2019, 2018-2020 тощо), коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України для проведення щорічної індексації з 01 березня, мають застосовуватися саме до того показника середньої заробітної плати, який був фактично врахований при призначенні (попередньому перерахунку) конкретної пенсії. Верховний Суд вказав, що підхід Пенсійного фонду України, за яким для всіх пенсій (незалежно від року призначення та застосованого показника середньої заробітної плати) індексується лише усереднений показник станом на 01.10.2017 (3764,40 гривень), є таким, що не відповідає меті та змісту статті 42 Закону № 1058 та призводить до необґрунтованого заниження розміру індексації для пенсій, призначених із застосуванням вищих показників середньої заробітної плати. Отже, відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 200/5836/24, при проведенні індексації пенсії позивача з 01 березня 2021 року, 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року та 01 березня 2024 року відповідач мав застосувати коефіцієнти збільшення, встановлені постановами Кабінету Міністрів України № 127, № 118, № 168 та № 185, саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 гривень, який був врахований при призначенні йому пенсії у 2020 році. З матеріалів справи вбачається, що відповідач застосовував інший підхід, а саме індексував показник 3764,40 гривень. Такі дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать висновкам Верховного Суду. Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача у проведенні індексації пенсії позивача шляхом застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки (7763,17 гривень) є протиправною. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.