Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/34039/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/34039/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 19 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2024, позов ОСОБА_1 задоволено: - визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 11.03.2022 по 31.05.2022, із розрахунку 30000 грн на місяць. - зобов`язано Державну установі "Коростенська виправна колонія (№71)" здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 11.03.2022 по 31.05.2022, із розрахунку 30000 грн на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум. У зв`язку з набранням рішенням суду законної сили, Житомирським окружним адміністративним судом 24 жовтня 2024 року видано позивачу (стягувачу) виконавчий лист. 28 листопада 2025 року від представника позивача - Мандрика Владислава Володимировича (який діє на підставі ордера Серії ВН від №1303369), через систему "Електронний суд" надійшла заява (за вх. №85255/25) про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №240/34039/23, а саме його зобов`язальної частини на: - стягнення з Державної установи "Коростенська виправна колонія (№71)" на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 50861,88 грн. В обґрунтування зазначає, що на дату звернення до суду з цією заявою, відповідачем (боржником), за рішенням суду у справі №240/34039/23 від 27.05.2024, розраховано суму додаткової винагороди, що підлягає до виплати, яка складає 50861,88грн. Вказує, що на момент звернення до суду з відповідною заявою вказана сума відповідачем (боржником) не виплачена, а тому рішення суду не виконано. 10 грудня 2025 року Державна установа "Коростенська виправна колонія (№71)", через систему "Електронний суд", надіслала заперечення (за вх. №87902/25), у яких просить відмовити у задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №240/34039/23. Зазначає, що на виконання рішення суду у справі №240/34039/23 від 27.05.2024 позивачу (стягувачу) проведено нарахування недоплаченої частини додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період з 11 березня по 31 травня 2022 року, виходячи з її розміру 30000 грн на місяць, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди, в сумі 50861,88 грн та ПДФО 9155,14 грн, разом 60017,02 грн. Вказує, що з метою виконання рішення суду відповідачем (боржником) направлено до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та Північно-Центрального міжрегіонального управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції листи щодо надання додаткового фінансування за програмою 3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України» за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для сплати коштів за рішенням суду. Наголошує, що станом на 09.12.2025 кошти на виплату заборгованості за рішенням суду у справі №240/34039/23 від 27.05.2024 не надходили. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовлено. Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити. Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі встановлено спосіб відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а не стягнення конкретних сум, що робить неможливим зміну способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить заявник, адже запропонований ним спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини рішення суду. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до положень ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, установлену законом. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності із приписами мотивувальної та резолютивної частин рішення суду). Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Суд зауважує, що під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту. Відповідно до частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника, що судове рішення, що набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним). Тобто воно не може бути скасоване (змінене) судом, що його прийняв. Основні та додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними. Тому, суд, який прийняв рішення, може внести до нього виправлення, які не торкаються суті відомостей, що викладені у рішенні. Заявник своєю заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, шляхом стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача (стягувача) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 50861,88 грн, фактично просить змінити резолютивну частину рішення, що змінює рішення суду по суті та його спосіб захисту, що, у свою чергу, є неможливим, оскільки судове рішення є незмінним. Отже, подана позивачем заява становить вимогу не щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення, а заявник фактично просить суд змінити резолютивну частину рішення суду по суті вирішених позовних вимог, що не узгоджується з приписами статті 378 КАС України щодо мети та цілей застосування відповідного процесуального механізму, спрямованого на виконання судового рішення, яке набрало законної сили. При цьому, безпідставними є посилання представника позивача на абзац другий частини третьої статті 378 КАС України, яким статтю було доповнено згідно з Законом № 4094-IX від 21.11.2024, оскільки вказана норма не є релевантною щодо спірних правовідносин. Спір у даній справі стосується недотримання відповідачем законодавства щодо грошового забезпечення військовослужбовців у відносинах публічної служби, та не належить до категорії справ щодо захисту соціальних прав. Виходячи з вищенаведених мотивів суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення слід відмовити. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.