Постанова 4850 № 200/8094/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2026 року справа №200/8094/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Ковжоги Олександра Івановича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 200/8094/25 (головуючий суддя І інстанції Христофоров А.Б.) про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 правил військового обліку. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить: - заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які мобілізаційні дії щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо його призову на військову службу по мобілізації, щодо його направлення для проходження військово-лікарської комісії - зобов`язати направити відповідне звернення до Національної поліції щодо призупинення питання доставки та адміністративного затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ТЦК та СП до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КупАП України, тому відомості до Реєстру щодо позивача про порушення ним правил військового обліку внесені безпідставно. Отже, невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного порушення прав позивача та ускладнить чи унеможливить оскарження рішень відповідача. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які мобілізаційні дії щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо його призову на військову службу по мобілізації, щодо його направлення для проходження військово-лікарської комісії, а також зобов`язання направити відповідне звернення до Національної поліції щодо призупинення питання доставки та адміністративного затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ТЦК та СП до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Обґрунтування апеляційної скарги. Позивач не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КупАП України, тому відомості до Реєстру щодо позивача про порушення ним правил військового обліку внесені безпідставно. Отже, відомості в реєстрі «Резерв+» про перебування позивача у розшуку є прямою дією до доставки та затримання ОСОБА_1 до ТЦК та СП, де його можуть призвати на військову службу по мобілізації та направити для проходження ВЛК. Тому невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного порушення прав позивача та ускладнить чи унеможливить оскарження рішень відповідача. У разі задоволення позову ОСОБА_1 вже буде неможливо виконати рішення суду, якщо позивач вже буде мобілізований і отримає статус військовослужбовця. Така можливість є реальною і ставить під сумнів доцільність існування позову, оскільки в такому випадку суд не зможе надати ефективного захисту порушеному праву в межах цієї справи. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Сторони до суду не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 правил військового обліку. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить: - заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які мобілізаційні дії щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо його призову на військову службу по мобілізації, щодо його направлення для проходження військово-лікарської комісії; - зобов`язати направити відповідне звернення до Національної поліції щодо призупинення питання доставки та адміністративного затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ТЦК та СП до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття рішення у справі, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача. Оцінка суду. Відповідно до частини першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з пунктом 1 частини першої та частини другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Відтак, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії індивідуального акта. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача. Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Судом встановлено, що в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов`язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також посилання на явну протиправність дій відповідача чи протиправність рішення, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову. Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову, є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також, врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства. У межах розгляду даної заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності дій та рішень відповідача, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи. В заяві про забезпечення позову позивач просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які мобілізаційні дії щодо призову позивача на військову службу по мобілізації, щодо його направлення для проходження військово-лікарської комісії до моменту набрання законної сили судового рішення в цій адміністративній справі. Разом із тим, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує лише про протиправність дій відповідача, що може бути встановлено виключно при розгляді справи по суті. Отже, обґрунтування вказаної заяви по суті тотожне обґрунтуванню позовних вимог, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову. Суд не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову, представник позивача вказав, що позивача може бути призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, як наслідок він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Проте, ймовірна можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, доводи позивача не свідчать про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову. При цьому матеріали справи не містять доказів щодо вчинення відповідачем дій стосовно позивача щодо призову його на військову службу під час мобілізації, згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З огляду на вищевикладене, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 151, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Ковжоги Олександра Івановича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 200/8094/25 залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 200/8094/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 19 січня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 19 січня 2026 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв