Постанова Закарпатський апеляційний суд № 301/2892/25

Справа № 301/2892/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19.01.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку подав ОСОБА_1 на постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року, В С Т А Н О В И В: Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП та притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що складає 170, 00 (сто сімдесят) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 767049 від 20.10.2025 та постанови судді від 11.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 20.10.2025 о 12 год. 50 хв. в с. Мала Розтока, вул. Центральна, відмовився надавати дані для встановлення особи та був затриманий для встановлення особи відмовляючись від законних вимог працівників поліції, пред`явити та надати документ, який посвідчує особу, намагався втекти, брав за формений одяг, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність постанови від 11.11.2025, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Одночасно ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що 11.11.2025 судом першої інстанції було оголошено вступну та резолютивну частину, повний текст постанови суду ним було отримано 14.11.2025 та 24.11.2025 він через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу. Вважає, що строки ним не були пропущені, оскільки ч. 1 ст. 120 КАСУ передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, тобто вважав, що кінцевим строком подання апеляційної скарги є 22.11.2025, оскільки він був вихідним днем, то апеляційну скаргу було подано 24.11.2025. Зазначає, що всі підстави свідчать на законності та правильності поданні ним апеляційної скарги, однак судом апеляційної інстанції навіть не залишено без руху, з можливістю подання заяви про поновлення процесуального строку, апеляційну скаргу повернуто без дослідження. Ретельно перевіривши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити з наступних підстав. У відповідності до ч. 2 ст. 287 КУпАП, постанову суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у порядку передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Вищевказана норма ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення. Із викладеного слідує, що законодавець визначив процесуальний механізм, яким обумовив обрахування строку на апеляційне оскарження постанови судді саме з моменту її винесення. Закон не містить приписів, які б створювали передумови для іншого обрахування строку на апеляційне оскарження, в тому числі для особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, як окремого суб`єкта права на апеляційне оскарження. Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов`язки, покладені на неї законом. При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Із матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова судді прийнята судом 11 листопада 2025 року, відтак у даному випадку строк на апеляційне оскарження починає перебіг з 12 листопада 2025 року і спливає 21 листопада 2025 року. Вперше ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу безпосередньо до Іршавського районного суду 24.11.2025, згідно наявного на першій сторінці апеляційної скарги відтиску штемпелю вхідної, що у свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 11.11.2025. Зазначене підтверджується і постановою Закарпатського апеляційного суду від 05.12.2025, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 11.11.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, повернуто, оскільки ним пропущено строк на апеляційне оскарження і він не клопотав про його поновлення та не посилався на будь-які обставини, які перешкодили йому подати апеляційну скаргу у встановлений законом десятиденний строк, у даному випадку до 21.11.2025 включно. Вдруге ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу через суд першої інстанції 02.01.2026 (згідно штемпелю суду) разом із заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги на постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року. У якості поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт у заяві посилається зокрема на те, що повний текст постанови суду ним було отримано 14.11.2025 та 24.11.2025 він через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу та вважає, що строки ним не були пропущені, оскільки ч. 1 ст. 120 КАСУ передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Проте, вказані обставини не можуть слугувати підставами для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був особисто присутнім у судовому засіданні 11.11.2025 та надавав свої пояснення, про що зазначено в постанові суду, отже достеменно був обізнаний про строки апеляційного оскарження. Окрім цього, матеріалами справи підтверджується те, що ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови отримав у встановлений законом строк -14.11.2025 (а.с. 19). Вказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про наявність на стороні апелянта сукупності передумов, які вочевидь не створювали перепон для особи у реалізації права на захист, шляхом своєчасного подання апеляційної скарги. Твердження ОСОБА_1 про те, що всі підстави свідчать на законності та правильності поданні ним апеляційної скарги, однак судом апеляційної інстанції навіть не залишено без руху, з можливістю подання заяви про поновлення процесуального строку, апеляційну скаргу повернуто без дослідження, апеляційний суд відхиляє, та зазначає, що положеннями чинного КУпАП не передбачено залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків. Крім того, апеляційний суд не приймає як безпідставні посилання ОСОБА_1 у заяві на норми КАС України при обчисленні строку на подання апеляційної скарги, оскільки положеннями КУпАП достатньо унормовано порядок обчислення строку на подання апеляційної скарги, а тому відсутні підстави для застосування норм інших процесуальних кодексів. Аналіз правил, визначених статтею 294 КУпАП, дає підстави для висновку, що перебіг строку на апеляційне оскарження постанови починається саме з дня винесення судом першої інстанції постанови, а не отримання її копії. Дата отримання копії судового рішення - не є тими обставинами, що змінюють порядок перебігу строку на апеляційне оскарження для ОСОБА_1 , а тому ці обставини не можуть бути визнані у якості поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що незнання положень законодавства в частині вирішення питань щодо пропуску строку на апеляційне оскарження не може бути визнано поважною причиною для поновлення пропущеного строку. Апеляційний суд зауважує, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Сукупність указаних обставин свідчать про відсутність об`єктивних обставин, які б безумовно свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а відтак і слугували підставами для задоволення клопотання. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, можливість поновлення строку на апеляційне оскарження закон пов`язує з тим, чи обставини, внаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора перегляду і чи пов`язані вони з дійсно істотними перешкодами/ труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення до суду. Поряд із тим, апеляційний суд враховує і те, що суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Існування інших обставин, які би свідчили про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження, апеляційним судом не встановлено, на такі апелянт не посилається у клопотанні про поновлення пропущеного строку. Враховуючи те, що у клопотанні не наведено жодних переконливих доказів та мотивів про поважність причин, які позбавили ОСОБА_1 можливості оскаржити постанову судді в межах передбаченого законом строку, апеляційний суд доходить висновку, що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення від 11.11.2025, у зв`язку з чим, відсутні підстави для поновлення такого строку. На будь-які інші обставини (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо) на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не вказується. Отже, апеляційна скарга, подана після закінчення строку, передбаченого ст. 294 КУпАП повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено. Приймаючи рішення про необхідність відмови ОСОБА_1 , як особі, що її подала у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд також бере до уваги: положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань не вправі витребовувати будь-які докази; що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення й не надано таких доказів, які би підтверджували поважність причин його пропуску; що пропущений строк є значним; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили. Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Керуючись ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: У задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку подав ОСОБА_1 на постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року, - відмовити. Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 на постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП - повернути останньому з усіма доданими до неї матеріалами, як особі, що їх подала, а також надіслати йому копію постанови. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага