Ухвала КЦС ВС № 541/383/23

УХВАЛА 19 січня 2026 року м. Київ справа № 541/383/23 провадження № 61-631ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Огризкова Андрія Анатолійовича, на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна набутого під час шлюбу особистою приватною власністю, ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею та ОСОБА_1 право спільної часткової власності на: будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 5310900000:50:055:0156, площею 0,0612 га за вказаною адресою, в рівних частках по 1/2 частці кожному, які придбані на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2021 року з ціною вартості будинку 405 704,00 грн та земельної ділянки - 20 900,00 грн. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати його особистою приватною власністю житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0612 га, кадастровий номер 5310900000:50:055:0156. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 січня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 . Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 75,2 кв. м, житловою площею 29,4 кв. м та земельну ділянку, площею 0,0612 га, кадастровий номер 5310900000:50:055:0156. Здійснено розподіл судових витрат. Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким первісний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складається з таких будівель: «А» - житловий будинок, «а» - прибудова, «а1» - прибудова, «а2» - прибудова, «Б» - сарай, «Г» - сарай, «г» - погріб, «Е» - вбиральня, № 3 - 7 господарські споруди, в рівних частинах по 1/2 частці за кожним. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5310900000:50:055, площею 0, 0612 га, на якій розташований житловий будинок, у рівних частинах по 1/2 частці за кожним. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. У січні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Огризкова А. А., на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). За правилом пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Ціна позовів, предметом яких є нерухоме майно (житловий будинок та земельна ділянка), відповідно до змісту судових рішень першої та апеляційної інстанцій, становить 426604,00 грн (405 704,00 + 20 900,00), яка станом на 01 січня 2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328*250= 832 000,00 грн). Враховуючи зазначене вище, постанова Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Огризкова Андрія Анатолійовича, на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна набутого під час шлюбу особистою приватною власністю. Копію ухвали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. М. Осіян О. В. Ступак