Постанова Одеський апеляційний суд № 504/2933/25

Номер провадження: 33/813/233/26 Номер справи місцевого суду: 504/2933/25 Головуючий у першій інстанції Сафарова А. Ф. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В., за участю секретаря Соболєвої Р.М., захисника адвоката Проценка Олександра Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційну скаргу захисника Проценка Олександра Миколайовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Доброславського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17000 грн в з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн. ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 12.07.2025 о 12:15 год. за адресою: Одеська область, дорога Новомиколаївська (Старокиївське шосе), 21 км + 700 м, керував ТЗ Ssangyong, н/з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком № 001602 від 12.07.2025. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в спеціалізованому медичному закладі КП «ООМПЦЗ» ООР лікарем Цебак, результат позитивний. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушенням заборони керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, передбачене п. 2.9.а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Проценко О.М., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду в частині призначеного покарання змінити та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в мажах санкції відповідної статті КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, займає посаду водія-електрика, до його обов`язків входить виконання бойових завдань у складі підрозділу, виконання наказів командира, контролю технічного стану та своєчасного ремонту і обслуговування автомобіля в польових умовах, діагностика можливості несправності автомобіля та формування завдання на ремонт, обслуговування електрогенераторів, постійне підтримання в бойовій готовності озброєння, техніки та боєприпасів, виконання бойових завдань у складі підрозділу, саме в якості водія-електрика, що передбачає постійні виїзди щодо налаштування засобів радіолокаційної розвідки, а позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами негативно вплине на його діяльність як бойової одиниці ЗСУ здійснювати свої функціональні обов`язки щодо захисту нашої Батьківщини та виконання своїх службових обов`язків. Просить врахувати, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам, а також щодо відсутності будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі захисник Проценко О.М. просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що 05.11.2025 адвокатом вже було подано апеляційну скаргу, яка постановою Одеського апеляційного суду від 17.11.2025 повернута захиснику з підстав неналежно оформленого ордеру та відсутності Договору про надання правничої допомоги, тому після усунення недоліків апеляційна скарга подається повторно. В судовому засіданні захисник Проценко О.М. підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду та закрити провадження по справі. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлений, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи. Вивчивши клопотання захисника Проценко О.М., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена 27.10.2025. 05.11.2025 захисник Проценко О.М. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , звернувся через суд першої інстанції з апеляційною скаргою, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, яка постановою Одеського апеляційного суду від 17.11.2025 повернута особі, яка її подала у зв`язку з тим, що наданий захисником ордер на надання правничої допомоги не містить серію, порядковий номер ордера та не відображає QR-код в повному форматі, а також відсутній засвідчений підписами сторін витяг з договору про надання правової допомоги, який обов`язково має додаватися до ордера. (а.с. 52-53) Вказану постанову захисник Проценко О.М. отримав в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 19.11.2025 о 20:58:09 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 54). З апеляційною скаргою вдруге захисник Проценко О.М., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , звернувся до суду 24.11.2025. Враховуючи, що з апеляційною скаргою вперше захисник Проценко О.М. звернувся до суду в межах строку на апеляційне оскарження, з апеляційною скаргою вдруге звернувся відразу після отримання копії постанови суду від 17.11.2025, апеляційний суд вважає, що вказані підстави для поновлення є обґрунтованими та за можливе поновити захиснику Проценко О.М., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови. Щодо суті апеляційної скарги. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. За ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735). Відповідно до пунктів 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 389281 від 12.07.2025; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001602 від 12.07.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в алкогольному сп`янінні; відеозаписом, що міститься на компакт-диску в матеріалах справи, за результатом дослідження якого знайшли своє підтвердження обставини правопорушення, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у перебуванні в стані алкогольного сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених в оскаржуваній постанові, в апеляційній скарзі не оспорюється, тому згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП судом апеляційної інстанції в цій частині судове рішення не перевіряється. Судове рішення оскаржується лише в межах застосованого адміністративного стягнення. Доводи апеляційної скарги зводяться до прохання захисника змінити стягнення: накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ та займає посаду водія-електрика, Проте, такі обставини не можуть бути підставою для задоволення апеляційною скарги. Так, у відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. За позицією апеляційного суду, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повній мірі. Апеляційний суд звертає увагу, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне стягнення на водіїв у вигляді основного - штрафу та обов`язкового додаткового - позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Будь-яких альтернативних видів стягнення санкція вказаної статті не передбачає. Слід зазначити, що позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 24 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засад справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Накладене місцевим судом на ОСОБА_1 стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. Посилання заявника на те, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами негативно вплине на його діяльність як бойової одиниці ЗСУ здійснювати свої функціональні обов`язки, не спростовують та не можуть бути підставою для зміни накладеного на нього стягнення з огляду на те, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 займає посаду водія-електрика з 09.08.2025 (а.с. 28-29, тобто після вчинення адміністративного стягнення по теперішній справі, а події відбулися 12.07.2025, що свідчить про спосіб уникнути адміністративної відповідальності. Натомість, до 09.08.2025 ОСОБА_1 згідно записів у військовому квитку проходив службу у якості стрільця-помічника гранатометника у в/ч НОМЕР_3 (а.с. 29). Вказане свідчить про відсутність правових підстав для застосування відносно ОСОБА_1 аналогії закону (права) і призначення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме призначення адміністративного стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. Судом враховано, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Характер вказаного правопорушення має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення або часткове звільнення від відповідальності правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущим та має значний суспільний інтерес. Не враховуються судом посилання захисника на відсутність істотної шкоди громадським або державним інтересам, відсутність будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 з огляду на наявність застереження у ч. 2 ст. 33 КУпАП щодо правила накладання стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортним засобом та їздити на ньому, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Поновити захиснику Проценку Олександру Миколайовичу, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Доброславського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року. Апеляційну скаргу захисника Проценка Олександра Миколайовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Доброславського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова