Постанова 4855 № 620/6459/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6459/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Василенка Я.М, Кузьменка В.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 20.05.2023 по 14.12.2024 залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, направити справу до суду першої інстанції щодо вирішення питання відкриття провадження у справі, з посиланням на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом норм процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в змішаній формі в порядку письмового провадження. 08.09.2025, під № 23666 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 відкрито провадження в даній справі у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою суду від 14.07.2025 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 повернуто позивачу. Ухвалою суду від 14.07.2025 відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України, позовну заяву залишено без руху в частині позовних вимог про: - визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби за період військової служби за призовом під час мобілізації, без врахування періоду попередньої військової служби; - зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, з урахуванням періоду попередньої військової служби, а саме, з розрахунку за 03 років 08 місяців 06 днів календарної вислуги, з урахуванням вже призначених до виплати та виплачених сум. - визнання незаконним не нарахування та невиплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 31.05.2024, з 05.10.2024 по 14.12.2024; - зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 31.05.2024, з 05.10.2024 по 14.12.2024; - визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з 16.11.2024 по 14.12.2024 з урахуванням календарної та пільгової вислуги у розмірі 30 відсотків; - зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 перераховану надбавку за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з 16.11.2024 по 14.12.2024, з урахуванням календарної та пільгової вислуги у розмірі 30 відсотків із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних, осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати надбавки за особливості проходження служби передбаченої абзацом четвертим підпункту 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб за період з 16.11.2024 по 14.12.2024 з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру надбавки за вислугу років; - зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату надбавки за особливості проходження служби передбаченої абзацом четвертим підпункту 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб за період з 16.11.2024 по 14.12.2024 з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру надбавки за вислугу років із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; - визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки (основної та додаткової), а також одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби; - зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки (основної та додаткової), а також одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; - визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення; - зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином, докази звернення позивача до відповідача про зарахування до пільгової вислуги років ОСОБА_1 періодів, зазначених у довідці № 4507/94 від 12.05.2025 із розрахунку один місяць служби за три місяці та відмову у проведенні зазначеного перерахунку. 24.07.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, обгрунтовуючи тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання довідки відповідача про грошове забезпечення від 12.05.2025 №4507/94 на запит адвоката. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог за період з 20.05.2023 по 14.12.2024, виходив з того, що спірні відносини повністю охоплюються дієюстатті 233 КЗпП Україниу редакції Закону №2352-IX, водночас, позовну заяву подано поза межами строків, установлених цією правовою нормою 04.06.2025. Наведені представником позивача посилання щодо отримання від відповідача інформації (довідки) про нараховані суми грошового забезпечення лише 12.05.2025, не заслуговують на увагу, оскільки мають загальний, неконкретизований характер, не доводять існування дійсних, конкретно визначених перешкод для реалізації процесуальних прав за відсутності доказів цього, тож не можуть бути визнані достатніми для позитивного вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Як зазначив суд, з долученою до позову копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги позивачу, ордер видано на підставі договору про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 02/21/01/2025 від 01 січня 2025 року. На переконання суду, у цьому контексті, як факт так і момент звернення з адвокатським запитом 10.04.2025 № 8, не доводить того, що протягом тривалого часу, який минув до цього, існували об`єктивні і непереборні обставини, що не залежали від волі заявника і не дозволяли реалізувати право на звернення до суду, а не мало місце нічим невиправдане зволікання з реалізацією такого права. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено поважних причин пропуску строку звернення до суду із даним адміністративним позовом. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки: - у даній справі позивача взагалі не ознайомлювали із сумами, що підлягають виплаті; - строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання достовірних даних про суми виплаченого грошового забезпечення (травень 2025 року); - строк для звернення до суду в частині позовних вимог за період з 20.05.2023 р. по 14.12.2024 р. має обраховуватися з дати вручення грошового атестату, тобто 12 травня 2025 року (дата отримання відповіді на запит); 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю. Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: "Стаття

233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)". Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. На переконання колегії суддів, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми, вручення грошового атестату тощо. Так, позивач був виключений зі списків особового складу В/Ч НОМЕР_2 - 12.12.2024 (витяг з послужного списку), грошовий атестат виданий 12.12.2024 за № 1792, проте підпис позивача про вручення відсутній, з огляду на що, достатніх доказів про обізнаність позивача про нараховані та виплачені суми при його звільненні зі служби, матеріали справи не містять, хоча позивач наголошує на тому, що не був обізнаний про такі суми, а відповідачем не надано доказів ознайомлення під підпис про виплати. Колегія суддів вважає, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата, тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу частини. Про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини та вручення грошового атестату. Отже, саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані івиплачені йому при звільненні, є датою обізнаності позивача про порушення його прав, що є предметом спору у цій справі. Колегія суддів вважає, що доказами вручення грошового атестата, є копія грошового атестата позивача із підписом позивача (в матеріалах справи наявна копія, але без підпису позивача); копію/витяг з журналу реєстрації вихідної документації в частині запису про видачу/вручення грошового атестата позивачу (не надано); копію картки особового рахунка військовослужбовця позивача з відміткою (під підпис військовослужбовця) щодо дати видачі/вручення грошового атестата (відповідачем наразі не надано). Натомість, у даній справі, позивача не ознайомлено із сумами, що підлягають виплаті, що не було перевірено судом та не спростовано наявними матеріалами, тому, висновки суду в цій частині є передчасними. Отже, строк для звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання достовірних даних про суми виплаченого грошового забезпечення (травень 2025 року). Увипадку, якщо грошовий атестат видано 12.12.2024, однак на руки позивач його не отримував, а тому і строки звернення до суду розпочалися виключно з дати отримання його представником позивача у відповідь на адвокатський запит 09.05.2025. Без доведення протилежного, інші висновки суду ґрунтуються на припущеннях. Крім того, як вбачається зі змісту наказу від 22.09.2023 № 273-ОС, такий лише вказує на необхідність виплати позивачу грошових коштів за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік (35 днів), за 2023 рік (17 днів) і не містить інформації щодо кожного виду виплат позивача, як це вимагає стаття 116 КЗпП України, тому наказ від 22.09.2023 №273-ОС не може вважатися письмовим повідомленням про суми, нараховані і виплачені позивачу при звільненні, з одержанням якого частина друга статті 233 КЗпП України пов`язує початок обрахунку тримісячного строку для звернення до суду. Водночас, на даному етапі судового розгляду, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про нараховані і виплачені йому суми при звільненні Таким чином, строк для звернення до суду в частині позовних вимог з 20.05.2023 по 14.12.2024 має обраховуватися з дати отримання даних про нараховані/виплачені суми грошового забезпечення 09 травня 2025 року (дата відповіді на запит). Колегія суддів вважає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за спірний період, слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розмірами та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже, установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду із цим позовом та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду допустив неправильне застосування норм права, у зв`язку із чим, дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви в частині позовних вимог позивачу. Щодо посилань суду першої інстанції на те, що договір на надання правничої допомоги укладено 21.01.2025, а запит направлено 10.04.2025, колегія суддів бере до уваги посилання апелянта на те, що первісно звернення позивача стосувалося справи щодо оскарження довідки ВЛК у частині встановлення причинного зв`язку захворювання до ЦВЛК, що є предметом розгляду справи № 620/6457/25 та не може впливати на строки звернення до суду в цій справі, при цьому, що саме на відповідача покладено обов`язок вручити грошовий атестат під підпис та надати суду такі докази у разі вручення. Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо). Отже, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог з 20.05.2023 по 14.12.2024 - скасувати. Справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Я.М. Василенко В.В. Кузьменко