Постанова Черкаський апеляційний суд № 175/14577/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Черкаси Справа № 175/14577/24 Провадження № 22-ц/821/81/26 категорія: на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., секретаря Кукушкіної А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Центр-М», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Паланська сільська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, у складі судді Єщенко О. І., повний текст ухвали виготовлено 13 жовтня 2025 року, в с т а н о в и в : У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ТОВ «Ресурс Центр-М», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Паланська сільська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2025 року відкрито провадження у даній справі. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2025 року закрито підготовче провдження та призначено справу до судового розгляду на 09 жовтня 2025 року. 08.10.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення доказів в якій просить витребувати у Паланської сільської ради акт обстеження № 24 від 23 травня 2024 року комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації та документи у повному обсязі на підставі яких було складено акт обстеження № 24 від 23 травня 2024 року комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, включаючи заяву ТОВ «Ресурс Центр-М» про необхідність обстеження з усіма додатками. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвала мотивована тим, що при зверненні із даною заявою ОСОБА_1 не наведено жодного суттєвого та обґрунтованого доказу того, що існує ймовірність знищення зазначеного нею акту, який вона вважає доказом у даній справі, або його витребування може стати неможливим або ускладненим у майбутньому, а подана нею заява по своїй суті є клопотанням про витребування доказів. Суд дійшов висновку, що звертаючись із заявою про забезпечення доказів після закриття підготовчого провадження у справі, заявник ОСОБА_1 не вказує період часу, коли вона виявила в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалу від 08 липня 2024 року по справі № 925/1475/23, на яку і посилається, хоча вказана ухвала була оприлюднена ще 12.07.2024 та не обґрунтовує причин неможливості звернення із даною заявою під час підготовчого провадження у даній справі. Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року та задоволення її заяви про забезпечення доказів. Апеляційну скаргу мотивує тим, що Уманський міськрайонний суд бепідставно прийшов до висновку, що заява не містить обґрунтування неможливості звернення із даною заявою під час підготовчого провадження у даній справі, оскільки вона містить, та доволі детально та з посиланням на норми права та практику ЄСПЛ таке обґрунтування. Зазначає, що обґрунтування оскаржуваної ухвали від 09 жовтня 2025 року є такими, що не відповідають фактичним обставинам, спростовуються матеріалами даної справи № 175/14577/24 та змістом заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Паланської сільської рада, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя. Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів, позивач заяву мотивувала тим, що вона виявила у Єдиному реєстрі судових рішень ухвалу від 08 липня 2024 року по справі № 925/1475/23 за апеляційною скаргою ТОВ «Ресурс-Центр-М» на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2024 за позовом Паланської сільської ради до ТОВ «Ресурс-Центр-М» про стягнення 762275,46 грн. За її змістом ТОВ «Ресурс Центр-М» надавалися докази, в тому числі «акт обстеження № 24 від 23 травня 2024 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації». Предметом розгляду справи було стягнення заборгованості орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 7124386100:02:001:0008), площею 5,5041 га, що розташована в адміністративних межах села Паланка (автодорога Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка (через Вінницю) 535 км за межами населеного пункту) за період з 01.01.2023 по 30.07.2023, на якій знаходилося нерухоме майно, яке перебувало у приватній власності та користуванні ТОВ «Ресурс Центр-М». Зазначає, що предметом розгляду даної справи є визнання недійсним договору від 25.11.2022 купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою: Паланська сільська рада, автодорога Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знамянка (через Вінницю) 535 км, розміщених на земельній ділянці, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ресурс Центр-М» з дати укладення. Період використання комплексу нежитлових будівель та споруд ТОВ «Ресурс Центр-М» співпадає із періодом, в який нібито зазначений комплекс мав бути у користуванні та перейти у власність до ОСОБА_1 (з 25 листопада 2022 року по 26 травня 2023 року). Вказувала, що вона позбавлена можливості самостійно надати суду вказані докази з причин, що не залежать від її волі, оскільки вона не була учасником справи № 925/1475/23, не є заявником чи стороною щодо якої був складений акт обстеження та відповідно не може бути наданий за її зверненням. Крім того, враховуючи пояснення третьої особи, є всі обґрунтовані підстави вважати, що даний акт може бути знищений Паланською сільською радою, як доказ, що може підтвердити постійне користування вище зазначеним комплексом нежитлових будівель та споруд ТОВ «Ресурс Центр-М». Звертала увагу, що їй не було відомо про існування доказів про забезпечення витребування яких подано заяву на момент подачі позовної заяви та на стадії підготовчого провадження, проте враховуючи предмет справи, зміст заявлених вимог та наявні у матеріалах справи докази, а також враховуючи, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, ОСОБА_1 наполягає, що відомості, які позивач просить витребувати, стосуються предмету спору, та є такими, що необхідні суду для з`ясування всіх обставин справи, що є підставою для поновлення строку на звернення з заявою про забезпечення доказів. За змістом п. 4 і п. 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів, серед іншого, зазначаються докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів. Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 118 ЦПК України, заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. Підстави і порядок забезпечення доказів, вимоги до заяви про забезпечення доказів, а також порядок розгляду судом заяви про забезпечення доказів зазначені у ст. ст. 116-119 ЦПК України. Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Отже, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст.ст. 116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно (ст. 84 ЦПК України). Заявник повинен довести наявність підстав, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або утрудненою. Суд не може вжити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі міркувань учасника, що носять характер припущень. Відповідно до поданої заяви, ОСОБА_1 просила забезпечити докази шляхом їх витребування з метою доведення обставин на які вона має намір послатися в позові, та не навела обґрунтованих доводів, що витребувані нею докази в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, зокрема через їх знищення Паланською сільською радою. При цьому не надала до суду докази неможливості отримати такі докази (відмова Паланської сілької ради в наданні вказаних документів). Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не взято до уваги її доводи, які вказують на утрудненість та неможливість самостійного отримання нею необхідних для надання до суду доказів є безпідставними, оскільки утрудненість та неможливість самостійного отримання доказів не може бути підставою для їх витребовування шляхом забезпечення доказів. Водночас слід зазначити, що заява про забезпечення доказів була подана позивачем ОСОБА_1 після закриття підготовчого провадження у даній справі. Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 6 вказаного розділу). Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Згідно ч. 1 ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Відповідно до ч. 2 ст. 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Згідно зі ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Відповідно до ч. 1 ст. 222 ЦПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. За положеннями ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 §1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 §1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див.Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена ст. 129 Конституції України і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття. Разом з тим, згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №902/271/18, від 16 лютого 2021 року у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22 червня 2021 року у справі №923/525/20, постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. При цьому, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Із вказаного слідує, що можливість повернення до підготовчого провадження має бути обґрунтована. З матеріалів справи вбачається, що між стадією відкриття провадження у справі та закриття підготовного провадження пройшов значний проміжок часу, достатній для вчинення передбачених законом права для учасників судового процесу. Крім того, суд першої інстанції вірно зауважив, що заявник ОСОБА_1 , зазначаючи, що вона виявила в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалу від 08 липня 2024 року по справі № 925/1475/23, не вказувала період часу, коли вона її виявила, хоча вказана ухвала була оприлюднена ще 12.07.2024. Колегія суддів зазначає, що належних та достатніх підстав для поновлення строку ОСОБА_1 не надано, хоча у неї було достатньо часу для подачі відповідної заяви. Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 15 січня 2026 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко О. М. Новіков