Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/40560/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/40560/25 Головуючий у 1 інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування норм ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII в редакції змін, внесених Законом України №76-VІІІ від 28.12.2014, які набрали чинності з 01.01.2015, до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 19.03.2014 довиплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 26 971, 45 грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у відкритті провадження відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що позовні вимоги фактично спрямовані на належне виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі №755/10410/14-а, зокрема в частині невиплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 26 971,45 грн. з 19.03.2014. Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного рішення суду. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що дана обставина, згідно із пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України, є підставою для відмови у відкритті провадження по адміністративній справі № 320/40560/25. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур. Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті. З урахуванням вимог положень ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5). Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними. Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що для відмови у відкритті провадження у справі згідно пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України мають бути дотримані обов`язкові умови: у спорі між тими самими сторонами (1), про той самий предмет (2) і з тих самих підстав (3) є рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі (4), які набрали законної сили (5). Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена підстава (п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України) для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду, є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Так, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили, сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 380/9852/21 Верховний Суд наголосив, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення нового рішення суду щодо обов`язку його виконання, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а та від 16 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17. Колегією суддів було встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 у справі № 755/10410/14-а визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 19.03.2014. 27.01.2015 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №755/10410/14-а від 14.01.2015 про зобов`язання управління ПФУ у Дніпровському районі м. Києва вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.03.2014. 22.07.2015 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві закінчено виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №755/10410/14-а від 14.01.2015 про зобов`язання управління ПФУ у Дніпровському районі м. Києва вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.03.2014. 14.01.2016 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві відновлено виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №755/10410/14-а від 14.01.2015 про зобов`язання управління ПФУ у Дніпровському районі м. Києва вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.03.2014. Як вірно було встановлено, що предметом розгляду справи №755/10410/14-а була незгода позивача з діями відповідача щодо виплати йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 19.03.2014. Водночас, зі змісту даної позовної заяви вбачається, що предметом цього адміністративного позову у справі № 320/40560/25 є незгода позивача з діями відповідача щодо застосування під час виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 у справі № 755/10410/14-а щодо зобов`язання управління ПФУ у Дніпровському районі м. Києва вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю з 19.03.2014 норм ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII в редакції змін, внесених Законом України №76-VІІІ від 28.12.2014, які набрали чинності з 01.01.2015, до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Отже, колегія суддів вважає, що позивач оскаржує дії відповідача щодо неналежного виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 у справі № 755/10410/14-а, зокрема в частині невиплати з 19.03.2014 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 26 971, 45 грн. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням або неналежним виконанням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 у справі № 755/10410/14-а. Колегія суддів також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити ст. 129-1 Конституції України. З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, вчиненими на виконання вищевказаних судових рішень, порушено його права, свободи чи інтереси, то він може звернутися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються. Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 27.04.2021 у справі №460/418/20. від 26.05.2022 у справі №640/14941/21 та від 20.07.2022 у справі №420/16529/21, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування спірної ухвали. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 16.01.2026.