Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/10323/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10323/21 Головуючий у 1 інстанції - Танцюра К.О. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 10 березня 2021 року №288к про звільнення з посади прокурора і органів прокуратури прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 та рішення П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України від 18.12.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 ; - поновити на роботі ОСОБА_1 з одночасною сплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, враховуючи підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу із 12 березня 2021 року на час прийняття рішення судом. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021 відкрито провадження по справі і призначено розгляд справи без виклику осіб, які беруть участь у справі. На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", Порядку №399 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що наказом Дніпропетровської обласної прокуратури №288к від 10 березня 2021 звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п. 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12 березня 2021 року. Підставою для прийняття вказаного рішення стало рішення П`ятої кадрової комісії від 18.12.2020 №17 (а.с.28 т.1). Так, відповідно до рішення П`ятої кадрової комісії №17 від 18.12.2020, «Керуючись пунктами 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України що першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та пунктом 6 розділу І пунктом 16 розділу IV Порядку проходження прокурором атестації, під час проведення співбесіди, Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 вимогам професійно компетентності. Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року № 221, під час атестації прокурори виконують письмове практичне завдання з метою оцінки Комісією їхнього рівня володіння практичними уміннями та навичками. Так, на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності та професійної етики, зокрема: Під час виконання письмового практичного завдання прокурор не зазначив правильні відповіді на практичне завдання №3, а саме: По першому питанню надаючи оцінку правомірності вказівки прокурора ОСОБА_1 вказав, що така вказівка є правомірною, зіславшись на ст. 36 КПК України, де призумуються загальні положення щодо права прокурора надавати вказівки за певних обставин. Та поряд з цим, фабула задачі вимагала звернути увагу на те, що обвинуваченим у даному випадку є неповнолітня особа. Також необхідно було надати конкретну відповідь чи є доцільним в даному випадку досліджувати умови життя дитини. Окрім іншого, ОСОБА_1 взагалі не вказав чи є в даному випадку склад кримінального правопорушення з урахуванням того, що громадянин ОСОБА_2 є 2008 року народження, та чи може така особа бути суб`єктом кримінального правопорушення. По другому питанню щодо визначення порядку реагування прокурора на поведінку слідчого ОСОБА_1 , зіславшись на ст. 40 КПК України не навів перелік передбачених актів реагування з боку прокурора на недопустиму поведінку слідчого (1. ініціювання адміністративного провадження відносно слідчого згідно ст. 185 КУпАП, 2. відмова у затвердженні обвинувального акту та 3. ініціювання притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності), вказавши лише про можливість відсторонення слідчого та проведення щодо нього перевірки. По третьому питанню щодо порядку дії слідчого у випадку незгоди з вказівкою прокурора, ОСОБА_1 , посилаючись як і в другому питанні на статтю 40 КПК України, зазначив інформацію щодо порядку дій слідчого по роботі із оперативними підрозділами з приводу організації додаткових допитів, по суті питання не розкрив та не зазначив порядок, строки та підстави оскарження будь-якого рішення, дій чи бездіяльності прокурора. У письмовій відповіді також відсутні посилання прокурора на ст.ст. 311-312 КПК України. Під час проведення співбесіди у членів комісії виникли обґрунтовані сумніви стосовно належного рівня професійної етики прокурора, зокрема на запитання прокурор відповідав поверхнево, демонструючи неповагу, у зухвалій формі на кшталт «чув, але не пам`ятаю», «не знаю», «не скажу», що свідчить про недостатній рівень професійної етики, належного ділового спілкування та недотримання положень ст. 29 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Під час обговорення особливостей кримінального процесуального та профільного законодавства прокурор не продемонстрував системного та комплексного розуміння питань основних засад діяльності органів прокуратури, визначення повноважень тощо. Так, на поставлене питання з приводу гарантії незалежності прокурора», зазначає - самостійність, заборона роботи за сумісництвом, що не відповідає положенням ст. 16 Закону України «Про прокуратуру». На прохання вказати вимоги до позаслужбової поведінки прокурора ОСОБА_1 вказує - дотримання моралі, не порушення закону, не використання службових повноважень. Вищенаведені визначення не в повній мірі передають зміст положень III розділу Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Прокурор під час співбесіди також не зміг правильно зазначити основні засади судочинства, визначені ст. 129 Конституції України. На наведене питання ОСОБА_1 вказав лише три аспекти - безпосередність, змагальність, незалежність. У зв`язку з викладеним, керуючись пунктами 11-16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (зі змінами), п`ята кадрова комісія ухвалила рішення про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратур №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 ». Вважаючи протиправними наказ Дніпропетровської обласної прокуратури № 288к від 10 березня 2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора та рішення П`ятої кадрової комісії від 18.12.2020 № 17, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що рішення про неуспішне проходження атестації є законним та відповідає критеріям, передбаченим статтею 2 КАС України. За таких обставин, спірний наказ Дніпропетровської обласної прокуратури № 288к від 10 березня 2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прийнято на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення є необґрунтованим, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи. Зокрема, апелянт зазначає, що кадрова комісія при прийнятті рішення про неуспішне проходження ним атестації була нелегітимною і неправомочною, а рішення прийняте нею щодо позивача, підлягає скасуванню. Апелянт наголошує, що його атестували та винесли рішення про неуспішне проведення атестації за невідомо ким відпрацьованими практичними завданнями, за невідомо звідки взятими фабулами юридично безграмотного змісту, без відпрацювання науково - обґрунтованих відповідей та затвердження їх науково-методичною радою при Генеральній прокуратурі. При цьому, як вказав апелянт, оцінка відповідей здійснювалась суб`єктивно членами комісії, частина з яких ніколи в житті не займалась правозастосовною діяльністю у галузі кримінального права, а професійну компетентність інших членів комісії на професійну придатність, знання кримінального права у розрізі роботи в кадровій комісії та здатність працювати за своїми професійними, моральними і діловими якостями у складі кадрової комісії ніхто не оцінював. Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII було внесено ряд змін. Зокрема, у тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури». Статтею 14 Закону №1697-VII, у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-IX, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону №1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-IX. Абзацами першим та другим пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. Пунктами 4 - 6 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України». Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII. Відповідно до абзацу першого пункту 7, пункту 9 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Згідно з пунктами 11 та 12 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Відповідно до пункту 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які не успішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. У пункті 18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX встановлено, що у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно- територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. Зі змісту підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX випливає, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї з таких підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Верховним Судом неодноразово досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання підстав звільнення прокурорів (слідчих органів прокуратури) з посади прокурора, що міститься в пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX. Зокрема, у постановах від 21.09.2021 у справах №200/5038/20-а та №160/6204/20, від 24.09.2021 у справі №160/6596/20, від 20.10.2021 у справі №440/2700/20, від 25.11.2021 у справі №160/5745/20, від 21.12.2021 у справі №420/9066/20, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону №113-IX, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку №221 відповідно до Закону № 113-IX). Крім того, у наведених справах Верховний Суд зазначив, що аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону №113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення. Підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону №113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII. Таким чином, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади. При цьому, у такому випадку не є визначальним встановлення ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду. Тобто, в цьому разі юридичним фактом, що зумовлює звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Отже, з моменту ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у керівника прокуратури виникає обов`язок звільнити прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019р. затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221). За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. У відповідності до пункту 4 розділу І Порядку №221 предметом атестації є оцінка: 1)професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Пунктом 6 розділу I Порядку №221 визначено етапи атестації, яка, серед іншого, включає проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Пунктами 8-11 розділу IV Порядку №221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання. Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно). Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії. Згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку №221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання; Співбесіда проходить у формі засідання комісії. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації. Порядок роботи кадрових комісій, затверджений наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 (далі - Порядок №233, у редакції, чинній на час виникнення правовідносин). Пунктом 12 Порядку №233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. З огляду на положення Порядку №221 та Порядку №233 рішення кадрової комісії, ухвалене за результатами атестації, зокрема її третього етапу, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких фактів, прокурор не відповідає займаній посаді та, відповідно, підлягає звільненню. Отже, рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою (зрозумілою сторонньому спостерігачу) обґрунтованим, тобто відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості. Як вбачається з рішення П`ятої кадрової комісії від 18.12.2020 №17, під час проведення співбесіди, Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 вимогам професійно компетентності. Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року № 221, під час атестації прокурори виконують письмове практичне завдання з метою оцінки Комісією їхнього рівня володіння практичними уміннями та навичками. Так, на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності та професійної етики, зокрема: Під час виконання письмового практичного завдання прокурор не зазначив правильні відповіді на практичне завдання №3, а саме: По першому питанню надаючи оцінку правомірності вказівки прокурора ОСОБА_1 вказав, що така вказівка є правомірною, зіславшись на ст. 36 КПК України, де призюмуються загальні положення щодо права прокурора надавати вказівки за певних обставин. Та поряд з цим, фабула задачі вимагала звернути увагу на те, що обвинуваченим у даному випадку є неповнолітня особа. Також, необхідно було надати конкретну відповідь чи є доцільним в даному випадку досліджувати умови життя дитини. Окрім іншого, ОСОБА_1 взагалі не вказав чи є в даному випадку склад кримінального правопорушення з урахуванням того, що громадянин ОСОБА_2 є 2008 року народження, та чи може така особа бути суб`єктом кримінального правопорушення. По другому питанню щодо визначення порядку реагування прокурора на поведінку слідчого ОСОБА_1 , зіславшись на ст. 40 КПК України не навів перелік передбачених актів реагування з боку прокурора на недопустиму поведінку слідчого (1. ініціювання адміністративного провадження відносно слідчого згідно ст. 185 КУпАП, 2. відмова у затвердженні обвинувального акту та 3. ініціювання притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності), вказавши лише про можливість відсторонення слідчого та проведення щодо нього перевірки. По третьому питанню щодо порядку дії слідчого у випадку незгоди з вказівкою прокурора, ОСОБА_1 , посилаючись як і в другому питанні на статтю 40 КПК України, зазначив інформацію щодо порядку дій слідчого по роботі із оперативними підрозділами з приводу організації додаткових допитів, по суті питання не розкрив та не зазначив порядок, строки та підстави оскарження будь-якого рішення, дій чи бездіяльності прокурора. У письмовій відповіді також відсутні посилання прокурора на ст.ст. 311-312 КПК України. Під час проведення співбесіди у членів комісії виникли обґрунтовані сумніви стосовно належного рівня професійної етики прокурора, зокрема на запитання прокурор відповідав поверхнево, демонструючи неповагу, у зухвалій формі на кшталт «чув, але не пам`ятаю», «не знаю», «не скажу», що свідчить про недостатній рівень професійної етики, належного ділового спілкування та недотримання положень ст. 29 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Під час обговорення особливостей кримінального процесуального та профільного законодавства прокурор не продемонстрував системного та комплексного розуміння питань основних засад діяльності органів прокуратури, визначення повноважень тощо. Так, на поставлене питання з приводу гарантії незалежності прокурора», зазначає - самостійність, заборона роботи за сумісництвом, що не відповідає положенням ст. 16 Закону України «Про прокуратуру». На прохання вказати вимоги до позаслужбової поведінки прокурора ОСОБА_1 вказує - дотримання моралі, не порушення закону, не використання службових повноважень. Вищенаведені визначення не в повній мірі передають зміст положень III розділу Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Прокурор під час співбесіди також не зміг правильно зазначити основні засади судочинства, визначені ст. 129 Конституції України. На наведене питання ОСОБА_1 вказав лише три аспекти - безпосередність, змагальність, незалежність. У зв`язку з викладеним, керуючись пунктами 11-16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (зі змінами), п`ята кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратур №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 ». Зі змісту вказаного рішення вбачається, що кадрова комісія належним чином виклала обставини, які свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики і доброчесності прокурора. В ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку №221 питань. Поряд з цим, посилання Комісії в рішенні, що під час обговорення особливостей кримінального процесуального та профільного законодавства прокурор не продемонстрував системного та комплексного розуміння питань основних засад діяльності органів прокуратури, визначення повноважень підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом (т. 1 а.с. 242). Водночас, під час перевірки знань кримінального процесуального та профільного законодавства, ОСОБА_1 на більшість запитань Комісії не міг надати відповіді, що додатково підтверджує правомірність прийняття оскаржуваного рішення П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України від 18.12.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 Щодо доводів апелянта про те, що деякі члени Комісії не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік та про те, що деякі члени Комісії не відповідають критеріям п. 3 Порядку №233, колегія судів зазначає, позивачем не надано доказів, що вказані обставини вплинули на правильність прийняття рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України від 18.12.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 , а також наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 10 березня 2021 року №288к про звільнення з посади прокурора і органів прокуратури прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 , яке прийнято на підставі такого рішення. При цьому, оскільки позовні вимоги про поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від попередніх вимог, то вони також не підлягають задоволенню. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. В той же час, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відмови у задоволенні позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню. Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 16.01.2026.