Постанова 4876 № 904/1143/21 (906/373/24)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.01.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1143/21 (906/373/24) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач, суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Сістемс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/1143/21(906/373/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Сістемс" до Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки товару №25-07/Т від 04.08.2023 та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Сістемс" про стягнення суми попередньої оплати в межах справи № 904/1143/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" ВСТАНОВИВ: Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі № 904/1143/21(906/373/24) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі №904/1143/21(906/373/24) залишено без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Приватне акціонерне товариство "Коростенський машинобудівний завод". Від Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Сістемс" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якої заявник просить ухвалити додаткову постанову, в якій вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. понесених судових витрат. Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду. Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду. Відповідач своїм правом на подання заперечень проти заяви позивача, як і клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу за наслідком розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не скористався. Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності. Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, зазначає, що розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 ГПК України). Суд не вбачає підстав для виклику сторін та вважає за можливе розглянути питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без повідомлення учасників справи. Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України). За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. За змістом ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу). Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21)). За змістом приписів ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, недотримання на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Судом встановлено, що ТОВ "БМ Сістемс" у відзиві на апеляційну скаргу вказало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом очікував понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. До закінчення судових дебатів представник ТОВ "БМ Сістемс" повідомив суд про те, що після ухвалення судового рішення до суду будуть подані докази понесених витрат на професійну правничу допомогу. 30.09.2025 Центральним апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. В постанові не вирішувалось питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених стороною, у зв`язку з чим, ТОВ "БМ Сістемс" подано до суду заяву про ухвалення додаткової постанови та відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 000,00 грн. З поданої заяви вбачається, що позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом до відзиву на апеляційну скаргу долучив договір і платіжну інструкцію. 19.12.2024 між Адвокатським об`єднанням «Усатенко і Усатенко» від імені якого діє керуючий партнер Усатенко Юрій Юрійович, який діє на підставі Статуту, назване у подальшому Адвокатське об`єднання, з одного боку, і Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Сістемс» від імені якого діє директор Кириченко Павло Олександрович, який діє на підставі Статуту, назване у подальшому Клієнт, з іншого боку, було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги. Предметом Договору є: 1.1. Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання в інтересах Клієнта надавати йому професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити грошову винагороду (гонорар) Адвокатському об`єднанню за надання правової допомоги, а також фактичні витрати пов`язані з виконанням цього договору. Згідно з п. 2.1. Договору Адвокатське об`єднання бере на себе надання наступної професійної правничої допомоги: Представництво в господарській справі № 904/1143/21 в Центральному апеляційному господарському суді. Відповідно до п.п. 4.1. та 4.2. Договору вартість професійної правничої допомоги складає 10 000 грн. Розмір витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі гонорар адвоката за даним договором є фіксованим. На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, ТОВ "БМ Сістемс" надано копії наступних документів: - договору б/н про надання професійної правничої допомоги від 19.12.2024; - платіжної інструкції № 387201 від 20.12.2024 на суму 10 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за професійну правничу допомогу зг. договору про надання професійної правничої допомоги від 19.12.2024р. Без ПДВ.» Надання послуг адвокатом підтверджується наявним в матеріалах справи відзивом на апеляційну скаргу та протоколами судових засідань, за якими представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом брав участь у розгляді апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції. Колегія суддів зауважує, що Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова

позиція Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18). Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Відтак, загальна вартість послуг, наданих адвокатом клієнту в суді апеляційної інстанції складає 10 000,00 грн. Варто наголосити, що враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014, "Горковлюк та Кагановський проти України" від 04.10.2018). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але і враховуючи також те, чи були вони розумними (§55). З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Договорі, суд доходить висновку, що такий є обґрунтованим та відповідає досягнутим між сторонами домовленостям. Розмір витрат ТОВ "БМ Сістемс" на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи № 904/1143/21(906/373/24). При цьому колегія суддів приймає до уваги, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Аналогічний висновок зроблено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/10009/22. Апеляційним судом враховано, що заявлена ТОВ "БМ Сістемс" загальна сума витрат на професійну правничу допомогу не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, співмірність та розумність судових витрат. В свою чергу, Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі №911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Отже, в силу приписів ст. 126 ГПК України, саме на сторону яка не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу та яка заперечує їх розмір покладається обов`язок доведення неспівмірності таких витрат, чого в даному випадку зроблено не було. Необхідно зазначити, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ГПК України). Кожна сторона реалізує свої права на власний розсуд, але в той же час, у відповідності до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять клопотання ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат - відсутні. Крім того, відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом (апелянт) не спростував обґрунтованості наведеного його опонентом в суді складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката та їх вартості, не навівши у поданих до суду процесуальних документах заперечень щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат з посиланням на відповідні докази. В даному випадку суд звертається до правової позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19; постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/3929/18. Оцінивши надані ТОВ "БМ Сістемс" докази на підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги, з огляду на зазначені положення ГПК України та визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою суму витрат сторони на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн, відтак останні підлягають розподілу шляхом стягнення з ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" на користь заявника. Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Сістемс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" (11500, Житомирська обл., Коростенський р-н, м. Коростень, вул. Сосновського В., буд. 65; код ЄДРПОУ 00203134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Сістемс" (25006, м. Кропивницький, пров. Фортечний, буд. 19А, кв. 20; код ЄДРПОУ 41683723) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, про що видати наказ. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя І.М. Кощеєв Суддя А.Є. Чередко