Постанова 4824 № 761/9405/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2026 року м. Київ провадження № 22-ц/824/330/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Шкоріної О. І., Саліхова В. В., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Семенюти Руслана Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Юзькової О. Л. від 01 квітня 2024 року у цивільній справі № 761/9405/23 Шевченківського районного суду міста Києва за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, моральної шкоди, витрат на проведення експертизи, витрат на правову допомогу та судового збору, В С Т А Н О В И В: В березні 2023 року позивач звернувся в суд з даним позовом, в обґрунтування якого вказував, що 07.09.2022 об 11 год. 31 хв. у м. Києві на вул. Пирогова, 1 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Lexus RX, д.н.з. НОМЕР_1 , на об`їзді перешкоди на дорозі не дотримався бокового інтервалу до припаркованого праворуч по ходу руху автомобіля позивача Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив на нього наїзд, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів учасників ДТП. Після скоєння ДТП водій ОСОБА_1 місце дорожньо-транспортної пригоди залишив. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.10.2022 по справі №761/19643/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто його до адміністративної відповідальності. Станом на день ДТП цивільно-правова відповідальність водія LEXUS RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» відповідно до договору № 207221262. За результатами розгляду заяви про страхове відшкодування, страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 70 000 грн. Разом з тим, загальна сума відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля позивача склала 99 614 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь різницю між розміром заподіяної шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 29 614 грн, з них 26 114 грн невідшкодований матеріальний збиток, завданий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 3 500 грн витрати, пов`язані із послугами експерта, а також розмір моральної шкоди, яку позивач оцінив в 10 000 грн та судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в сумі 26 114 грн 00 коп., витрати на проведення оцінки пошкодженого майна в сумі 3 500 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073 грн 60 коп., витрати на правову допомогу в сумі 13 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Семенюта Р. А., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт звертає увагу на порушення процесуальних норм, адже повний текст рішення, датований 01.04.2024, фактично був виготовлений та оприлюднений лише 19.08.2024 (через 4,5 місяці), що підтверджується даними «Електронного суду» та карткою руху документу, що позбавило сторону можливості своєчасно ознайомитися з мотивами суду. Наголошує, що на дату ДТП (07.09.2022) його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАТ «СК «Еталон» (поліс № 207221262) з лімітом відповідальності 130 000,00 грн. Оскільки загальний розмір збитку Позивача становить 99 614,00 грн, що повністю охоплюється лімітом, належним відповідачем має бути виключно страхова компанія. Апелянт посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц (п. 135-137), згідно з якою покладення обов`язку відшкодування на страхувальника суперечить меті інституту страхування. Апелянт вважає незаконним стягнення з нього витрат на правову допомогу у повному обсязі - 13 000,00 грн, оскільки позов задоволено частково (відмовлено у стягненні 10 000 грн моральної шкоди), а ст. 141 ЦПК України вимагає пропорційного розподілу витрат. У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Невмержицький В. І., в інтересах ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів, а рішення суду залишити без змін, вважаючи рішення суду законним. Зазначає, що затримка виготовлення рішення судом першої інстанції не спростовує фактів, встановлених судом, і не є безумовною підставою для скасування правильного по суті рішення. Щодо відповідальності, акцентує на тому, що постановою суду від 24.10.2022 у справі № 761/19643/22 встановлено факт самовільного залишення апелянтом місця ДТП (ст. 122-4 КУпАП). Згідно з пп. «в» п. 38.1.1 ст. 38 Закону № 1961-IV, це надає страховику право регресу до винуватця. Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 359/2309/17, стверджуючи, що за наявності підстав для регресу потерпілий має право вимагати відшкодування різниці (26 114,00 грн) безпосередньо з винуватця на підставі ст. 1194 ЦК України. Також просить стягнути додаткові витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 2 000,00 грн. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 01.04.2024 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копій ухвал про відкриття апеляційного провадження на електрону пошту та до електронного кабінету позивача, відповідача та його адвоката, а також третій особі. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що 07.09.2022 об 11 год. 31 хв. у м. Києві на вул. Пирогова, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 , на об`їзді перешкоди на дорозі не дотримався бокового інтервалу до припаркованого праворуч по ходу руху автомобіля позивача Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив на нього наїзд, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів учасників ДТП. Крім того, 07.09.2022 об 11 год. 31 хв., в м. Києві по вул. Пирогова, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 , був учасником ДТП з автомобілем Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , місце ДТП залишив. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.10.2022 по справі № 761/19643/22 водія ОСОБА_1 , визнано таким, що порушив вимоги п. 2.10 «а», «д», п. 13.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів ЕР-207221262, який діяв станом на 07.09.2022, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «ЕТАЛОН», ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 130 000 грн. На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач ОСОБА_2 подав страховику повідомлення про ДТП, заяву про страхове відшкодування та інші документи необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування на його користь. Також представнику страховика на огляд надано пошкоджений транспортний засіб Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 . 12.09.2022 був проведений огляд пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2 та складений Протокол огляду з переліком пошкоджень, які виникли внаслідок ДТП. На підставі Протоколу огляду на замовлення ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» було складено Звіт № 97 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого позивачу, за яким вартість матеріального збитку складає 58 078,84 грн. 21.09.2022, не погоджуючись із визначеним розміром та з метою проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту пошкодженого авто, позивач звернувся до незалежного експерта, та уклав Договір на проведення експертної оцінки б/н з ФОП ОСОБА_3 . Відповідно до укладеного договору, 27.09.2022, експертом було надано Звіт про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ № 373/09-22 від 27.09.2022, згідно якого, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату ДТП 07.09.2022, становить 86 779,68 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить: 133 091,08 грн. Розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, становить: 79 654,85 грн. Згідно з Договором на проведення експертної оцінки від 21.09.2022, рахунком на оплату № 21/09-22 від 21.09.2022, квитанцією від 21.09.2022, актом виконаних робіт від 27.09.2022, позивачем сплачено 3 500,00 грн за проведення зазначеної експертної оцінки. ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» на особистий рахунок позивача перерахувала суму страхового відшкодування у загальному розмірі 70 000,00 (сімдесят тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ. В свою чергу для усунення наслідків ДТП, позивачем було придбано наступні запчастини: - маточина задня 527303S200 на суму 3 984,00 грн, згідно рахунку-фактури № 3009/34 від 30.09.2022, видаткової накладної № 09 від 30.09.2022 та квитанції 0.0.2691315749.1 від 30.09.2022 (ФОП ОСОБА_4 ); - стійка стабілізатора заднього ліва 555303R000 на суму 617,00 грн, тяга поздовжня ліва 552703S000 на суму 1 333,00 грн, згідно рахунку-фактури № 04С-200001 від 30.09.2022, видаткової накладної № 04Р-200013 від 30.09.2022, квитанції 0.0.2691509892.1 від 30.09.2022 (ФОП ОСОБА_5 ); - балка підвіски задня 554103S000 на суму 10 653,00 грн, згідно видаткової накладної № РН-00078147 від 30.09.2022, квитанції 0.0.2691333378.1 від 30.09.2022 (ФОП ОСОБА_6 ); - ліхтар задній лівий зовнішній 924013S020 на суму 4 417,00 грн, болт регулювальний задньої підвіски 552603R000 2 шт. на суму 808,00 грн, болт розвалу задньої підвіски 546403R000 2 шт. на суму 404,00 грн, згідно рахунку-фактури № РД-0000039 від 03.10.2022, видаткової накладної № РД-0000025 від 04.10.2022, квитанції 0.0.2694404733.1 від 03.10.2022 (ФОП ОСОБА_5 ); - важіль задньої підвіски поперечний 552503R000 на суму 859,00 грн, згідно рахунку-фактури № РД-0000041 від 05.10.2022, видаткової накладної № РД-0000027 від 05.10.2022, квитанції 0.0.2696274152.1 від 05.10.2022 (ФОП ОСОБА_5 ); - важіль поперечний задньої підвіски 551003R000 на суму 1 300,00 грн, згідно рахунку-фактури № ДК-05102022/23 від 05.10.2022, видаткової накладної № 05-10-2022/23 від 05.10.2022, квитанції 0.0.2696284423.1 від 05.10.2022 (ФОП ОСОБА_7 ); - важіль задній лівий 552103S000 на суму 6 500,00 грн, згідно рахунку-фактури № 0710/39 від 07.10.2022, видаткової накладної № 2354 від 07.10.2022, квитанції 0.0.2698110781.1 від 07.10.2022 (ФОП ОСОБА_4 ). Загальна сума закуплених запчастин склала 30 875,00 грн без ПДВ. З метою ремонту пошкодженого автомобіля позивач звернувся до ФОП ОСОБА_8 (Сервісний центр «Автоком», м. Київ, вул. Івана Гонти, 1), яким було проведено ремонтні роботи щодо усунення наслідків ДТП. На підтвердження виконання ремонтних робіт сторонами було підписано: - рахунок-заказ № СС-022675 (Акт виконаних робіт) від 21.10.2022 на суму 24 459,00 грн, яка сплачена позивачем згідно чеку № 555474 від 21.10.2022; - рахунок-заказ № СС-023500 (Акт виконаних робіт) від 09.12.2022 на суму 39 830,00 грн, яка сплачена позивачем згідно чеку № 555771 від 09.12.2022. Загальна сума ремонтних робіт склала 64 289,00 грн. В зв`язку з тим, що транспортний засіб позивача після ДТП був не на ходу, він скористався послугами евакуації т/з з місця дорожньо-транспортної пригоди до станції технічного обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 . Послуги евакуації надав ФОП ОСОБА_9 . На підтвердження виконання послуг евакуації сторонами підписано Акт виконаних робіт від 07.09.2022 на суму 950,00 грн, яка сплачена позивачем згідно чеку № 486142679. Загальна сума відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля позивача склала: 99 614,00 грн, з яких 64 289,00 грн - вартість ремонтних робіт, 30 875,00 - вартість закуплених запчастин. 23.01.2023, адвокат позивача звертався до відповідача із вимогою про виплату різниці між фактичним розміром шкоди завданої внаслідок ДТП і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), розмірі 26 114,00 грн (64 289,00 грн (загальна сума ремонтних робіт) + 30 875,00 грн (загальна сума закуплених запчастин) + 950,00 грн (послуги евакуації) + 3500,00 грн (послуги експерта) - 70 000,00 грн (страхове відшкодування), а також 3 500,00 грн витрат на послуги експерта. Однак вимога була залишена відповідачем без уваги, що підтверджено копією опису, чеку, накладною № 0405352860824 про поштове відправлення та витягом з офіційного сайту «Укрпошти». Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що вина відповідача у ДТП та факт залишення ним місця події (ст. 122-4 КУпАП) є преюдиційними обставинами; фактична вартість відновлювального ремонту складає 99 614,00 грн, а страховик виплатив 70 000,00 грн. Суд дійшов висновку про стягнення різниці у розмірі 26 114,00 грн та витрат на експертизу 3 500,00 грн безпосередньо з відповідача на підставі ст. 1194 ЦК України, мотивуючи це тим, що через втечу водія у страховика виникає право регресу, а отже тягар відповідальності перекладається на винуватця. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди (10 000,00 грн), суд вказав на недоведеність позовних вимог. Суд зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження перенесених душевних страждань, погіршення стану здоров`я чи змін у життєвих зв`язках, а сам факт пошкодження майна не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі. Щодо судових витрат, суд визнав доведеними витрати на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн і стягнув їх у повному обсязі, незважаючи на часткову відмову в позові. Колегія суддів, частково погоджуючись із висновками суду першої інстанції, виходить з наступного. Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) сформульовано правовий висновок, відповідно до якого принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, необхідного для відновлення його порушеного права, складає 99 614,00 грн. Водночас, згідно з вимогами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком було розраховано та виплачено страхове відшкодування з урахуванням зносу деталей у розмірі 70 000,00 грн. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і отриманим страховим відшкодуванням складає 26 114,00 грн. Ця сума є недостатністю страхової виплати в розумінні статті 1194 ЦК України, а тому обов`язок її відшкодування покладається на особу, яка завдала шкоди (апелянта). Доводи апеляційної скарги про те, що розмір збитку охоплюється лімітом відповідальності страховика (130 000,00 грн), а тому відповідальність має нести виключно страхова компанія, є безпідставними. Страховий ліміт визначає межу відповідальності страховика, однак не змінює порядку розрахунку страхового відшкодування (зокрема, щодо врахування зносу), встановленого спеціальним Законом. Оскільки фактичні витрати на ремонт перевищують суму, виплачену страховиком відповідно до законодавства, заподіювач шкоди не звільняється від обов`язку відшкодувати різницю на підставі статті 1194 ЦК України. При цьому посилання суду першої інстанції на виникнення у страховика права регресу як на підставу задоволення позову є помилковим мотивом, оскільки предметом спору є стягнення шкоди безпосередньо з заподіювача, а не регресні вимоги страховика. Проте, зазначена помилка в мотивувальній частині не призвела до ухвалення неправильного по суті рішення щодо стягнення матеріальної шкоди, оскільки результат вирішення спору (стягнення 26 114,00 грн з відповідача) відповідає нормам матеріального права, зокрема статті 1194 ЦК України. Підстав для скасування чи зміни судового рішення по суті спору не встановлено. Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо необхідності перерахунку судових витрат, оскільки судом першої інстанції було порушено принцип пропорційності, закріплений у статті 141 ЦПК України. Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі, місцевий суд залишив поза увагою той факт, що позовні вимоги було задоволено лише частково: вимогу майнового характеру задоволено, тоді як у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Відтак, покладення на відповідача обов`язку відшкодувати витрати в повному розмірі за умови часткової відмови у позові суперечить вимогам процесуального закону. З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити судове рішення у частині розподілу судових витрат та здійснити розподіл, виходячи з відсоткового співвідношення задоволених вимог до загальної ціни позову. Оскільки фактично присуджена сума становить 72,31% від загального розміру всіх заявлених позивачем вимог (майнових та немайнових), сума витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає відповідному зменшенню згідно з цим відсотковим показником. Отже у цій частині судове рішення підлягає зміні, з підстави визначених ст. 376 ЦПК України, відповідно стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належать витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9 400 (дев`ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат. Позивачем документально підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн, що стверджується договором про надання правової допомоги, актом виконаних робіт та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 07.10.2024. Колегія суддів визнає ці витрати реальними, підтвердженими та пов`язаними з розглядом справи. Водночас, відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Хоча апеляційним судом переглядалося рішення за апеляційною скаргою відповідача, участь позивача у апеляційному провадженні (подання відзиву) була спрямована на захист судового рішення, яким його позовні вимоги були задоволені. Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції змінено лише в частині розподілу судових витрат, а по суті вирішення спору (стягнення матеріальної шкоди) - залишено без змін, позивач має право на відшкодування понесених ним витрат. Проте, застосовуючи принцип пропорційності, закріплений у ч. 2 ст. 141 ЦПК України, та беручи до уваги, що загальний розмір задоволених позовних вимог ОСОБА_2 становить 72,31% від ціни позову (задоволено майнову вимогу, відмовлено у немайновій), колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з апелянта витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції пропорційно до цієї частки, що складає 1 446,20 грн. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Семенюти Руслана Анатолійовича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року змінити в частині розподілу судових витрат, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за розгляд справи в суді першої інстанції, з 13 000 (тринадцяти тисяч) гривень до 9 400 (дев`яти тисяч чотириста) гривень 00 копійок. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року - залишити без змін. Поновити дію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року у незміненій частині. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 446,20 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Є. П. Євграфова О. І. Шкоріна В. В. Саліхов