Ухвала КАС ВС № 420/36383/24
від 15.01.2026 · АдміністративнаУХВАЛА 15 січня 2026 року м. Київ справа №420/36383/24 адміністративне провадження № К/990/55180/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Білак М. В., Уханенка С. А., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 420/36383/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії , УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці між сумою грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.02.2020р. по 21.01.2022р. включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки і додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які були виплачені у вказаному періоді, обчислених на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2024р. по справі № 420/19823/23, та раніше нарахованими і виплаченими сумами грошового забезпечення в загальному розмірі 5 383,05 грн. - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між сумою грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.02.2020р. по 21.01.2022р. включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки і додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які були виплачені у вказаному періоді, обчислених на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2024р. по справі № 420/19823/23, та раніше нарахованими і виплаченими сумами грошового забезпечення в загальному розмірі 612 425,82 грн, у тому числі: - грошове забезпечення (основні та додаткові видів грошового забезпечення) за період з 01.02.2020р. до 21.01.2022р. обчислене з урахуванням: посадового окладу в розмірі 9 250,00 грн (з 01.02.2020р. по 31.12.2020р.), в розмірі 9 990,00 грн (з 01.01.2021р по 16.07.2021р.), в розмірі 17 980,00 грн (з 17.07.2021р. по 31.12.2021р.), в розмірі 19 650,00 грн (з 01.01.2022р. по 21.01.2022р.); окладу за військове звання в розмірі 1 770,00 грн (з 01.02.2020р. по 31.12.2020р.), в розмірі 1 910,00 грн (з 01.01.2021р по 31.12.2021р.) в розмірі 2 080,00 грн (з 01.01.2022р по 21.01.2022р.); надбавки за вислугу років в розмірі 50% перерахованих посадового окладу та окладу за військовим званням (з 01.02.2020р. по 23.10.2020р.), в розмірі 50% перерахованого посадового окладу (з 24.10.2020р. по 21.01.2022р.); надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% перерахованого посадового окладу; надбавки за особливості проходження служби в розмірі 80% перерахованих посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років (з 01.02.2020р. по 16.07.2021р.), в розмірі 50% перерахованих посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років (з 17.07.2021р. по 21.01.2022р.); премії в розмірі 75% перерахованого посадового окладу (за лютий 2020 року), в розмірі 80% перерахованого посадового окладу (за березень 2020 року), в розмірі 95% перерахованого посадового окладу (за квітень 2020 року), в розмірі 100% перерахованого посадового окладу (за травень - червень 2020 року), в розмірі 100% перерахованого посадового окладу (за травень - червень 2020 року), в розмірі 90% перерахованого посадового окладу (за липень 2020 року), в розмірі 100% перерахованого посадового окладу (за серпень - жовтень 2020 року), в розмірі 130% перерахованого посадового окладу (з 01.11.2020р. по 16.07.2021р.), в розмірі 45% перерахованого посадового окладу (з 17.07.2021р. по 21.01.2022р.); - грошова допомога для оздоровлення за 2020 - 2022 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого у 2020 році з урахуванням посадового окладу в розмірі 9 250,00 грн, окладу за військове звання в розмірі 1 770,00 грн, надбавки за вислугу років в розмірі 50% перерахованих посадового окладу та окладу за військовим званням, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% перерахованого посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 80% перерахованих посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 75% перерахованого посадового окладу, обчисленого у 2021 році з урахуванням посадового окладу в розмірі 17 980,00 грн, окладу за військове звання в розмірі 1 910,00 грн, надбавки за вислугу років в розмірі 50% перерахованого посадового окладу, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% перерахованого посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 50% перерахованих посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 45% перерахованого посадового окладу, обчисленого у 2022 році з урахуванням посадового окладу в розмірі 19 650,00 грн, окладу за військове звання в розмірі 2 080,00 грн, надбавки за вислугу років в розмірі 50% перерахованого посадового окладу, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% перерахованого посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 50% перерахованих посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 45% перерахованого посадового окладу; - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2021 роки обчислена з урахуванням у 2020 році 250% від посадового окладу встановленого в розмірі 9 250,00 грн, у 2021 році 70% від посадового окладу, встановленого в розмірі 17 980,00 грн; - грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, обчислена з урахуванням посадового окладу в розмірі 19 650,00 грн, окладу за військове звання в розмірі 2 080,00 грн, надбавки за вислугу років в розмірі 50% перерахованого посадового окладу, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% перерахованого посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 50% перерахованих посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 45% перерахованого посадового окладу; - одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, обчислена з урахуванням посадового окладу в розмірі 19 650,00 грн, окладу за військове звання в розмірі 2 080,00 грн, надбавки за вислугу років в розмірі 50% перерахованого посадового окладу, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% перерахованого посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 50% перерахованих посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премії в розмірі 45% перерахованого посадового окладу. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці між сумою грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.02.2020 року. по 21.01.2022 року включно одноразових додаткових видів грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки і додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які були виплачені у вказаному періоді, обчислених на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2024р. по справі № 420/19823/23, та раніше нарахованими і виплаченими сумами грошового забезпечення у сумі 5 383,05 грн. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між сумою грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.02.2020 року. по 21.01.2022 року. включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки і додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які були виплачені у вказаному періоді, обчислених на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2024р. по справі № 420/19823/23, та раніше нарахованими і виплаченими сумами грошового забезпечення в загальному у сумі 612 425,82 грн. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу різниці між сумою грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки і додаткової відпустки як учаснику бойових дій та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача різницю між сумою грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки і додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню. Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Водночас, скаржник зазначає, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Суд касаційної інстанції зауважує, що поняття значний суспільний інтерес є оціночним, оскільки кожна справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для кожного учасника справи. Втім, Верховний Суд виходить з того, що справа становитиме значний суспільний інтерес, якщо результат її перегляду прямо або опосередковано матимуть вплив на забезпечення реалізації системи гарантій права на справедливий суд, та, як наслідок, визначення змісту та обсягу прав, свобод чи законних інтересів невизначеного кола осіб. Допустимість відкриття касаційного провадження у справах незначної складності чи розглянутих у порядку спрощеного провадження, з умов, що справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Однак скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору, як не наведено і існування різної судової практики у подібних правовідносинах, яка б свідчила про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Таким чином, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 420/36383/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді М. В. Білак С. А. Уханенко