Постанова 4856 № 560/19437/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/19437/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 15 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.12.2024 № 913641-2410-2209-UA68020110000071202. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право оренди земельної ділянки площею 0,2631 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , припинено 31.05.2022. ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено розрахунок орендної плати та сформовано податкове повідомлення-рішення за період з 01.01.2022 по 31.05.2022 від 04.12.2024 № 913641-2410-2209-UA68020110000071202 на суму 46089,40 грн. Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 09.06.2020 ОСОБА_1 була користувачем земельної ділянки комунальної форми власності по АДРЕСА_1 загальною площею 2631 кв.м., кадастровий номер 6810400000:20:001:0050. Термін дії договору - 10 років, тобто до 03.03.2030. На вказаній земельній ділянці розташовувалось належне ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухоме майно: незавершене будівництво автостоянки в комплексі з мийкою автомобілів, відсоток готовності будівництва - 23%. 11.06.2021 відповідачем було відчужено зазначений об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 . Відповідно право власності на об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було припинено. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.02.2022 у справі №676/6777/21 визнано з 11 червня 2021 року правовідносини за договором від 09.06.2020 оренди земельної ділянки, кадастровий номер - 6810400000:20:001:0050, загальною площею 2631,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради за індексним номером: 52780178 від 23.06.2020, номер запису про інше речове право: 36996323, припиненими для ОСОБА_1 . Головне управління ДПС у Хмельницькій області винесло податкове повідомлення-рішення від 04.12.2024 №913641-2410-2209-UA68020110000071202, яким нарахувало ОСОБА_1 орендну плату за 2022 рік у сумі 46089,40 грн. Позивач не погодився із вказаним рішенням, а тому звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи факт припинення користування земельною ділянкою в силу закону з 11.06.2021, відповідно з цього дня припинено і обов`язок по сплаті орендної плати за землю. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. За змістом пп.пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди. Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.. Згідно із пп. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди. Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. У частинах 1 та 2 статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Згідно із частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Отже, у разі виникнення в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, відбувається заміна сторони у зобов`язанні. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 19.02.2020 у справі №908/1645/18, від 27.02.2020 у справі № 804/4665/18. З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2024 №913641-2410-2209-UA68020110000071202. Стаття 132 КАС України визначає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат, згідно ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Встановлено, що позивач просив стягнути з відповідачів витрати понесені на правову допомогу у розмірі 5000 грн. На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги від 15.12.2024; акт здачі-приймання виконаних послуг від 23.12.2024; ордер ВХ №1085403. З урахуванням наведеного, суд вважає, що факт понесення позивачем вказаних витрат підтверджується матеріалами справи. Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення з відповідача суми витрати на правову допомогу із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, апеляційний суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає умовам співмірності. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.