Постанова Чернівецький апеляційний суд № 715/217/14

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2026 року м. Чернівці Справа № 715/217/14 Провадження №22-ц/822/145/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Литвинюк І. М., суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б., за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю., учасники справи: скаржник ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон», заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Романюк Валерій Ілліч, на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2025 року, головуючий у І-й інстанції Цуренко В. А., ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. В обґрунтування скарги зазначав, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. від 04 жовтня 2024 року відкрито виконавче провадження ВП № 76221055. Відповідно до матеріалів виконавчого провадження ВП № 76221055 виконавцем накладено арешт на майно, а саме: будівлі та споруди, реєстраційний/кадастровий номер 92718373210, місцезнаходження: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Валя Кузьмина, вул. Головна, 224, складова частина об`єкта нерухомого майна: Кафе-бар "Аврора", А, опис складової частини: загальна площа (кв.м): 734,2, складова частина об`єкта нерухомого майна: швейний цех-склад, Б, опис складової частини: загальна площа (кв.м): 613,5, складова частина об`єкта нерухомого майна: вбиральня, Е. опис складової частини: загальна площа (кв.м): 23, складова частина об`єкта нерухомого майна: Кафе-бар "Аврора", Є, Загальні площа (кв.м): 115, складова частина об`єкта нерухомого майна: колодязь, 1, складова частина об`єкта нерухомого майна: огорожа, 2-3, складова частина об`єкта нерухомого майна: вигрібна яма,

4. Здійснивши опис та арешт вказаних будівель та споруд, приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк К. О. своєю постановою від 22 жовтня 2024 року призначив суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оцінка преміум стандарт", який має сертифікат, виданий (видане) 02.11.2023 за № 619/2023 Фондом державного майна України (строк дії: 02.11.2026), якому було доручено скласти звіт (висновок) ринкової вартості описаного майна боржника. Згідно зі Звітом про оцінку нерухомого майна його вартість складає 6 272 554 грн. 06 січня 2025 року боржником отримано Звіт №1/25 про оцінку нерухомого майна - нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який виготовлено на замовлення боржника виконавцем ТОВ «Оцінка-Інформ», який має строк дії - 02.11-2026). Згідно зі Звітом про оцінку нерухомого майна його вартість складає 21 504 022 грн. 10 січня 2025 року боржником отримано Рецензію на Звіт №1/25 від 09 січня 2025 року про оцінку нерухомого майна-нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлено Рецензент-оцінювач ОСОБА_2 , в якому, зазначено, що відповідно до загального висновку Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. 20 лютого 2025 року ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. щодо визначення вартості нерухомого майна будівлі та споруди, реєстраційний номер 92718373210, що знаходиться: АДРЕСА_1 , в рамках виконавчого провадження ВП № 76221055 неправомірними та скасовано постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 22 жовтня 2024 року. Протягом майже 6 місяців після винесення ухвали суду від 20 лютого 2025 року виконавець жодних виконавчих дій не вчиняв. 05 червня 2025 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт іншого майна боржника - корпоративних прав у ТОВ ФГ «Сільський Сад». 24 червня 2025 року він отримав постанову приватного виконавця Кондрюка К. О. про опис та арешт корпоративних прав у ТОВ ФГ «Сільський Сад», яка винесена 05 червня 2025 року. 30 червня 2025 року виконавець надіслав повідомлення про вартість арештованого майна боржника, яке отримано боржником 03 липня 2025 року. Дану постанову та повідомлення винесено у виконавчому провадженні №276221055 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 203 457, 76 доларів США, що еквівалентно 1 626 237, 87 грн, а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1827 грн з кожного. Про існування додаткових документів, постанов тощо у даному виконавчому провадженні за період 05 червня 2025 року 30 червня 2025 року боржнику не відомо, оскільки жодний поштових відправлень, окрім тих, що зазначено в даній скарзі боржник від виконавця не отримував. Усі вказані виконавчі дії виконавцем були вчинені без попереднього повідомлення боржника, чим було грубо порушено вимоги статей 18, 28, 48 та 56 Закону України «Про виконавче провадження». Просив визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. від 05 червня 2025 року про опис та арешт корпоративних прав ОСОБА_1 у розмірі частки статутного капіталу 95,52% у ТОВ ФГ «Сільський Сад» в межах виконавчого провадження №76221055; визнати неправомірним та скасувати повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К.О. про вартість арештованого майна боржника від 30 червня 2025 року в межах виконавчого провадження №76221055; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Кондрюка К. О. від 07 липня 2025 року у межах виконавчого провадження №76221055 про опис та арешт майна боржника, а саме: земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Валякузьминської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, площа: 6,40 га, яка належить ОСОБА_1 ; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Кондрюка К. О. від 13.06.2025 про призначення суб`єкта оціночної діяльності ( ОСОБА_4 ) для визначення вартості корпоративних прав боржника у розмірі 95,52% статутного капіталу ТОВ ФГ «Сільський Сад» (ЄДРПОУ: 42161832) в межах виконавчого провадження ВП №76221055; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Кондрюка К. О. від 13 червня 2025 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності (ТОВ «Регіонзем») для визначення вартості будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 92718373210) в межах виконавчого провадження ВП №76221055. Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2025 року у задоволенні скарги відмовлено. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем дотримано порядок визначення вартості майна, що передбачений статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки 04 жовтня 2024 року відкрито виконавче провадження, 05 червня 2025 року та 07 липня 2025 року винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, тобто надано можливість боржнику брати участь у визначенні вартості майна. Боржнику було достеменно відомо, що приватним виконавцем Кондрюком К. О. відкрито виконавче провадження, в рамках якого останній оскаржує його дії. ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні № 76221055, від дня його відкриття мав право на доступ до його документів в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Скаржником не доведено, що звіти про оцінку нерухомого майна та корпоративних прав, згідно з якими вартість об`єкта оцінки на дату оцінки становить 21 504 022 та 234 024 грн відповідно, є неправомірними, а також не довів, що дії та рішення приватного виконавця Кондрюка К. О. щодо визначення вартості майна та передачі його на реалізацію були вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись з ухвалою суду, представник боржника Романюк В. І. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Вказує на те, що ОСОБА_1 на виконання взятих на себе зобов`язань за кредитом 20 листопада 2007 року уклав з АКІБ «УкрСиббанком» договір іпотеки №12371. Під час виконавчого провадження ОСОБА_1 надав приватному виконавцю Кондрюку К. О. звіт про оцінку іпотечного майна ТОВ «Оцінка-Інформ» №1/25 від 20 грудня 2024 року та рецензію до нього №1/25 оцінювача ОСОБА_5 від 09 січня 2025 року, згідно з якою вартість цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , становить 21 504 022 грн. Отже, вартість іпотечного майна як мінімум вдвічі перевищує суму боргу ОСОБА_1 , у зв`язку з чим звернення стягнення на інше його майно (корпоративні права, земельну ділянку) є очевидно незаконним та неспіввісним із сумою боргу. Арешт всього його майна (цілісного майнового комплексу, земельних ділянок, корпоративних прав на ТОВ ФГ «Сільський Сад» та ін.) та виставлення його на публічні торги з подальшою реалізацією, при наявності іпотечного майна, вартість якого значно перевищує суму боргу, є способом незаконного збагачення стягувача ТОВ «Інвестмент Юніон». Оскаржувані постанови про призначення суб`єктів оціночної діяльності від 13 червня 2025 року не були йому вручені, чим порушено вимоги статей 19, 28 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції не надав оцінки тій обставині, що вказані постанови від 13 червня 2025 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності ( ОСОБА_4 та ТОВ «Регіонзем») винесені із порушенням ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позбавив боржника можливості надати відомості про вартість арештованого майна та узгодити це питання із стягувачем. Поза увагою суду першої інстанції залишилися аргументи щодо недотримання приватним виконавцем п. 50, п. 51, п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», так як повідомлення приватного виконавця Кондрюка К. О. про вартість арештованого майна боржника від 30 червня 2025 року не є об`єктивною, оскільки оцінювачем не було проведено безпосереднього ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом його огляду та дослідження. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 червня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість в розмірі 203 457,76 доларів США, що еквівалентно 1 626 237,87 грн, а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1827 грн з кожного з них. На виконання вказаного рішення судом було видано виконавчі листи. Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2024 року у даній справі замінено первісного стягувача АТ «Уксиббанк» його правонаступником ТОВ «Інвестмент Юніон» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 червня 2014 року у справі №715/217/14-ц. 04 жовтня 2024 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 76221055, де боржником є ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «Інвестмент Юніон». Зобов`язано боржника протягом п`яти робочих днів з дня відкриття провадження подати декларацію про доходи та майно. Вказаною постановою стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця в розмірі 838 839,65 грн. 20 грудня 2024 року ТОВ «Оцінка-Інформ» на замовлення ОСОБА_1 виготовило звіт про оцінку нерухомого майна нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , становить 21 504 022 грн. 05 червня 2025 року приватний виконавець Кондрюк К. О. прийняв постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 , зокрема корпоративні права у розмірі частки статутного капіталу 95,52% ТОВ ФГ «Сільський Сад», ЄОРПОУ: 42161832, що належить боржнику на праві власності та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 . Постановою приватного виконавця Кондрюка К. О. від 13 червня 2025 року призначено суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 для визначення ринкової вартості корпоративних прав боржника у розмірі частки статутного капіталу 95,52% ТОВ ФК «Сілький сад» (ЄДРПОУ 42161832). Постановою приватного виконавця Кондрюка К. О. від 13 червня 2025 року призначено суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Регіонзем» для визначення вартості будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 92718373210) межах виконавчого провадження ВП №76221055. 30 червня 2025 року приватним виконавцем Кондрюком К. О. у листі за №48418 зазначено, що корпоративні права у розмірі частки статутного капіталу 95,52% ТОВ ФК «Сільський Сад», ЄОРПОУ: 42161832, згідно звіту про вартість становить 234 024 грн. 07 липня 2025 року приватний виконавець Кондрюк К. О. прийняв постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 , а саме земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Валя Кузьминської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області. Площа: 6,40 га. Підстава набуття права власності на земельну ділянку: Рішення Ради народних депутатів, договори купівлі продажу земельних ділянок АЕЕ №401861, АКК №401862 від 06 листопада 2001 року та свідоцтво про право на спадщину за заповітом АЕЕ №509261 від 19 грудня 2001 року. Серія та номер державного акта: ІІ-ЧВ 013671. При цьому описане майно передане на відповідальне зберігання ОСОБА_6 . Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. В рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі № 1-7/2013 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Частиною першою статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у порядку та у спосіб, передбачений Законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону). На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 6, 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частини перша-третя статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець приймає постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться у постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності (частини перша-третя статті 20 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Як вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2024 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 76221055 з виконання виконавчого листа, виданого Глибоцьким районним судом Чернівецької області 24 вересня 2014 про примусове виконання рішення від 25 червня 2014 у справі №715/217/14, яке набрало законної сили 29 липня 2014 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість в розмірі 203 457,76 доларів США, що еквівалентно 1 626 237,87 грн, а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1827 грн з кожного з них. У постанові про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2024 року зобов`язано боржника протягом п`яти робочих днів з дня відкриття провадження подати декларацію про доходи та майно. Приватний виконавець Кондрюк К. О. в межах відкритого виконавчого приводження ВП № 76221055, прийняв 05 червня 2025 року постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 , а саме корпоративні права у розмірі частки статутного капіталу 95,52% ТОВ ФГ «Сільський Сад», ЄОРПОУ: 42161832, а також прийняв 07 липня 2025 року постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 , а саме земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Валя Кузьминської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області. Площа: 6,40 га. Серія та номер державного акта: ІІ-ЧВ 013671. Описане майно передане на відповідальне зберігання ОСОБА_6 . З огляду на викладене, приватний виконавець відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» вжив заходів щодо примусового виконання рішення суду. ОСОБА_1 не навів обґрунтування, яким чином були порушені права, як боржника, при винесенні приватним виконавцем Кондрюком К. О. постанов про опис та арешт майна боржника від 05 червня 2025 року та 07 липня 2025 року в рамках виконавчого провадження АСВП №7621055 з примусового виконання виконавчого листа № 715/217/14, виданого Глибоцьким районним судом Чернівецької області від 24 вересня 2014 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що боржник ОСОБА_1 зобов`язання перед кредитором щодо повернення заборгованості не виконав. В рамках виконавчого провадження № 76221055, де боржником є ОСОБА_1 проводиться стягнення заборгованості із нього як боржника, тому приватний виконавець в межах реалізації його повноважень наклав арешт на майно боржника, оскільки нормами Закону України «Про виконавче провадження» не визначено першочерговість звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яка є предметом іпотеки за договором укладеним із стягувачем. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16 (провадження № 14-187цс19), на які посилався заявник у касаційній скарзі, зробила висновок, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Відповідно до частин першої, шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. За положеннями статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ об`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. Згідно з пунктом 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки. У пунктах 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна. Національний стандарт № 2 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади. Згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки. У пункті 51 Національного стандарту № 1 передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Згідно з пунктом 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість. Суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. У статті 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною другою цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Враховуючи викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Подібні за змістом висновки висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18), а також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 168/828/16 (провадження № 61-21793св18), від 07 лютого 2024 року у справі № 607/12426/18 (провадження № 61-4767св23), від 10 вересня 2024 року у справі № 754/10703/22 (провадження № 61-9923св24). Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 643/19696/19 (провадження № 61-17805ск23) зазначив, що боржник був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, арешт та оцінку належного йому майна з метою його примусової реалізації для погашення боргу перед позикодавцем, у звіті оцінювача містяться дані про огляд суб`єктом оціночної діяльності об`єкта оцінки, у розділі «Припущення і обмежувальні умови» містяться застереження і припущення щодо використання результатів оцінки (у зв`язку з неповним оглядом об`єкта). Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що та обставина, що приватний виконавець здійснив опис, арешт та оцінку квартири без проникнення до неї, не є безумовною підставою для задоволення скарги, оскільки доступу приватного виконавця до квартири боржник не забезпечив, ухилявся від виконання судового рішення. При цьому відсутність даних про внутрішній огляд об`єкта оцінки не є безумовною підставою для визнання протиправними дій виконавця щодо оцінки майна боржника. За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні скарги, проте не врахував, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Оскільки боржник під час розгляду його скарги в суді першої інстанції не надав належних доказів недостовірності звіту про оцінку майна, впливу недоліків проведення огляду об`єкта оцінки на результат такої оцінки, відсутні підстави для висновку про наявність порушеного права боржника, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні його скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Приватний виконавець Кондрюк К. О., встановивши, що боржнику ОСОБА_1 належать корпоративні права у розмірі частки статутного капіталу 95,52% ТОВ ФГ «Сільський сад» та нерухоме майно по АДРЕСА_1 , відповідно до вимог закону прийняв постанови від 13 червня 2025 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 для визначення ринкової вартості корпоративних прав боржника у розмірі частки статутного капіталу 95,52% ТОВ ФГ «Сільський сад», а також про призначення суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Регіонзем» для визначення вартості будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 92718373210) в межах виконавчого провадження ВП №76221055. З матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець Кондрюк К. О. вчинив всі необхідні дії для повідомлення боржника про хід виконавчого провадження, у тому числі про проведення оцінки майна та про результати проведеної оцінки, що зокрема підтверджується поштовими конвертами, які долучені боржником до скарги. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що боржнику достеменно відомо про відкриття виконавчого провадження ВП №76221055 з примусового виконання рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 червня 2014 року у справі 715/217/14 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступник ТОВ «Інвестмент Юніон») заборгованості в розмірі 203 457,76 доларів США, що еквівалентно 1 626 237,87 грн, а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1827 грн з кожного з них. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що боржник ОСОБА_1 добровільно не виконав свої зобов`язання перед стягувачем. Тому виконавцем вживалися заходи щодо примусового стягнення боргу. Під час перевірки майнового стану боржника встановлено, що боржнику ОСОБА_1 належить на праві власності нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також корпоративні права у розмірі частки статутного капіталу 95,52% Товариства з обмеженою відповідальністю Фермерського Господарства «Сільський Сад», ЄОРПОУ: 42161832. Доводи апеляційної скарги про те, що оцінка корпоративних прав була проведена з порушенням норм чинного законодавства, є безпідставними, оскільки приватний виконавець повідомляв боржника про заплановані виконавчі дії. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Згідно з частинами першою, третьою статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим. Тобто Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який у межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника. Водночас Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку приватного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18 (провадження № К/9901/59534/18), від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14 (провадження № 61-2646св19), від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18 (провадження № 61-8091св20), від 26 липня 2021 року у справі № 757/33710/14 (провадження № 61-6879св21), на які посилався заявник у касаційній скарзі. Отже, приватний виконавець Кондрюк К. О. під час вчинення виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна діяв у межах наданих йому повноважень, у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Водночас боржник ОСОБА_1 , ознайомившись зі звітом про оцінку корпоративних прав, не скористався законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки - рецензуванням звіту з оцінки корпоративних прав боржника у розмірі частки статутного капіталу 95,52% ТОВ ФГ «Сільський сад». Тобто ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що вартість майна, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, а наведені скаржником доводи є лише припущенням про ймовірну невідповідність цієї оцінки про вартість описаного та арештованого майна, у зв`язку з чим такі доводи є безпідставними. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 , оскільки дії приватного виконавця щодо опису та арешту майна, його оцінки, в тому числі щодо повідомлення боржника про її результати, відповідали положенням частин першої-третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що його права чи свободи як боржника були порушені діями приватного виконавця щодо організації і проведення оцінки спірного майна в межах виконавчого провадження, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні його скарги в порядку судового контролю за виконанням судового рішення. Схожі за змістом висновки у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 643/19696/19 (провадження № 61-17805св23). Відтак, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення скарги з огляду на зміст її вимог є обґрунтованими та відповідають обставинам справи і зазначеним вище правових позицій Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду, та фактично зводяться до незгоди заявниці з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 374, 375, 377, 381- 384, ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Романюк Валерій Ілліч, залишити без задоволення. Ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 15 січня 2026 року. Суддя- доповідач І. М. Литвинюк Судді: Н. К. Височанська І. Б. Перепелюк