Постанова 4818 № 643/15478/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Харків справа № 643/15478/19 провадження № 22-ц/818/711/26 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Муренченко С.А., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , суб`єкт, дії якого оскаржуються приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Нелюба М.А., стягувач Акціонерне товариство «Таскомбанк», розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року в складі судді Пасічник О.М. в с т а н о в и в: У травні 2025 року ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», звернулася до суду зі скаргою на постанови приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Нелюби Марини Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження № 77854937 від 18 квітня 2025 року та 77854888 від 18 квітня 2025 року. Скарга мотивована тим, що згідно виконавчого листа по справі № 643/15478/19 такий видано на виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2020 року, яке набрало законної сили 30 квітня 2021 року. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання зазначено 01 травня 2024 року. Як вбачається з заяви стягувача виконавчий лист пред`явлено до виконання 17 квітня 2025 року, тобто з порушенням строку на його пред`явлення до виконання майже в один рік. Вважала, постанови про відкриття виконавчого провадження № 77854937 та № 77854888 від 18.04.2025 прийняті приватним виконавцем з суттєвим порушенням вимог ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із чим підлягають скасуванню. Просила поновити строк на подання даної скарги; визнати неправомірною та скасувати, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 77854937 постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюба М.А. від 18.04.2018 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №643/15478/19 Московського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 602/4476672-СК від 12.03.2018 у розмірі 145213,00 грн; визнати неправомірною та скасувати, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 77854888 постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Нелюба М.А. від 18.04.2018 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №643/15478/19 Московського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» судового збору у розмірі 1921,00 грн. Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати та задовольнити її скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчі листи видано судом фактично вже після закінчення передбаченого законом строку на пред`явлення їх до виконання. Закон України № 2129-ІХ від 15.03.2022, на який посилається приватний виконавець, прийнято майже через рік після набрання рішенням суду законної сили. Фактично стягувач отримуючи виконавчі листи вже пропустив строк пред`явлення їх до виконання, питання поновлення такого строку при видачі виконавчих листів перед судом не ставилося. Стягувач не навів жодних поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не надає жодних належних доказів існування обставин, які виникли незалежно від його волі та перешкодили йому в реалізації його інтересу. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2020 року у справі № 643/15478/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 602/4476672-СК від 12.03.2018 у розмірі 145213,00 грн та судовий збір у розмірі 1921,00 грн. На виконання вказаного рішення суду 27 лютого 2025 року Московським районним судом м. Харкова видано виконавчі листи (а.с.7-8,39,48). 17 квітня 2025 року АТ «Таскомбанк» звернувся до приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Нелюба М.А. із заявами про відкриття виконавчого провадження (а.с.6,38,46-47). Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Нелюба М.А. від 18 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження № 77854937 з примусового виконання виконавчого листа № 643/15478/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 602/4476672-СК від 12.03.2018 у розмірі 145213,00 грн (а.с.11-12,50). Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Нелюба М.А. від 18 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження № 77854888 з примусового виконання виконавчого листа № 643/15478/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» судового збору в розмірі 1921,00 грн (а.с.9-10,41). 08 травня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про ознайомлення з виконавчим провадженням та 14 травня 2025 року ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження № 77854937 (а.с.4,59 зворот). Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Аналогічні положення містяться і в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно зі статтею 449 ЦПК України, скаргу на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Згідно з частиною першою статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частино першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Строки у ВП - це періоди часу, в межах яких учасники ВП зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У пункті 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, доповненого згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-IX, який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер. У пунктах 47 і 48 постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 260/2595/22 (провадження № К/990/383/23) зазначено, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом № 1404-VIIIяк спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. Близький за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2023 року в справі № 910/5925/15-г, від 03 квітня 2025 року в справі № 712/8159/15-ц та від 05 лютого 2025 року в справі № 1616/803/2012. Матеріали справи свідчать про те, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2020 року у справі № 643/15478/19, на підставі якого видано виконавчі листи, набрала законної сили 30 квітня 2021 року. 27 лютого 2025 року Московський районний суд м. Харкова видав виконавчі листи № 643/15478/19 про з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 602/4476672-СК від 12.03.2018 у розмірі 145213,00 грн та судовий збір у розмірі 1921,00 грн. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 01 травня 2024 року. Стягувач звернувся до приватного виконавця у квітні 2025 року. У зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану строки пред`явлення виконавчих документів до виконання перериваються, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчих документів до виконання. Переривання строків пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання за пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII означає анулювання строку, який сплив до моменту запровадження воєнного стану, та до дня припинення або скасування воєнного стану зупиняється перебіг трирічного строку на пред`явлення до виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, що не сплив на дату запровадження воєнного стану. Відповідно, після припинення або скасування воєнного стану перебіг цього строку починається заново. Отже, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, зробив правильний висновок про те, що станом на 18 квітня 2025 року (день винесення приватним виконавцем постанов про відкриття ВП), строк пред`явлення виконавчих документів у цій справі до виконання не закінчився, а дії, вчинені приватним виконавцем, відповідають вимогам закону. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 травня 2025 року у справі № 761/19104/15-ц (провадження № 61-15334св24). Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційних скарг, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова