Постанова Харківський апеляційний суд № 646/12521/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 14 січня 2026 року м. Харків справа № 646/12521/24 провадження № 22-ц/818/448/26 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря судового засідання: Муренченко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Браташ Ольги Олександрівни на заочне рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року, ухвалене суддею Янцовською Т.М., - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.02.2018 року в розмірі 291 597,47 грн. Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 23.02.2018 року відповідач звернувся до банку із анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку, також своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 185 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору про надання банківських послуг від 23.02.2018 року, утворилася заборгованість, що становить 291 597, 47 грн. станом на 11.07.2024 року, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту). У зв`язку з чим, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вищевказану заборгованість та судові витрати. Заочним рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.02.2018 року станом на 11.07.2024 року в розмірі 291 597 грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 4 373 грн. 96 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутній належний розрахунок заборгованості за кредитом, що унеможливлює з`ясування періоду нарахування кредитором боргу, його складових, чи відповідає нарахування ним боргу умовам кредитного договору, та чи враховані усі здійснені боржником платежі. Судом не досліджені докази щодо наявної та реальної суми заборгованості за основним боргом. Вказує, що кредитний договір вважається укладеним не з моменту підписання договору, а з моменту отримання коштів. Видача кредиту може бути підтверджена рядом документів і найпростішим з них є виписка по рахунку клієнта. Якщо такого документу не має, то суд не має правових підстав задовольняти позовні вимоги. Матеріалами справи не підтверджується факт видачі грошових коштів. При зверненні до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості кредитор зобов`язаний використовувати заходи досудового врегулювання спору та направляти відповідну вимогу позичальнику, таких дій позивачем не було вчинено. Крім того, вимога про нарахування та сплату відсотків за користування кредитними коштами, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив із того, що 23.02.2018 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг "Monobank", згідно з умовами якого останній отримав кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 185 000 грн., спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг. Умови зазначеного Договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано. Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором № б/н від 23.02.2018 року вбачається, що заборгованість станом на 11.07.2024 року становить 291 597, 47 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Таким чином доведено факт невиконання вимог закону, з боку відповідача, що є підставою для стягнення простроченої суми по кредиту в розмірі 291 597, 47 грн. Такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.02.2018 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг "Monobank", згідно з умовами якого останній отримав кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 185 000 грн., спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язалась виконувати його умови. Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем анкети-заяви позичальника, додатками до якої є Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифи та Таблиця обчислення вартості кредиту. Відповідно до п. п. 4.3, 4.8.1 п. 4 розділу 1 Умов обслуговування рахунків фізичної особи, операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій. Згідно з положеннями п. 5.9 п. 5 розділу 2 Умов, на суму наданого кредиту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними у тарифах. Клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, що зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату щомісячного мінімального платежу згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного Тарифами (п. 5.11 Умов). За Тарифами банку, пільговий період за карткою Monobank встановлюється до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі); пільгова відсоткова ставка 0,00001%; базова відсоткова ставка 3,1% на місяць на залишок заборгованості; збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості 6,2% на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості). Пунктом 5.15 розділу 2 Умов визначено, що у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених у тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення замість базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах. За п. 5.16 розділу 2 Умов, у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов`язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно з Тарифами, але не більше 50% від суми одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних. У випадку настання істотного порушення клієнтом зобов`язань банк не пізніше наступного робочого дня у Мобільному додатку направляє клієнту повідомлення про відповідне порушення із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. (п. 5.17 Умов). Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором № б/н від 23.02.2018 року вбачається, що заборгованість станом на 11.07.2024 року становить 291 597, 47 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви надано: розрахунок заборгованості, Анкету заяву до Договору про надання банківських послуг від 23.02.2018 року, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank та Тарифи за Чорною карткою monobank. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність Банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Ч.4 ст. 42 Конституції України встановлено, що держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються також на встановлені законом, проте вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених законодавством, зокрема, ст.ст.625,1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Наявною в матеріалах справи Довідкою про наявність рахунку від 31.01.2025 підтверджується, що ОСОБА_1 отримав картку Чорна monobank, строком дії до серпня 2029 року, за якою відкрито рахунок № НОМЕР_1 . (а.с. 148) Згідно довідки від 31.01.2025 ОСОБА_1 за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.02.2018 року встановлено 24.02.20218 кредитний ліміт в розмірі 2000 грн., який в подальшому було збільшено до 185000 грн. (а.с. 149) За даними довідки про рух коштів по картці від 31.01.2025 (а.с. 101-147), в якій вказані дата та сума проведення операцій, видача кредиту ОСОБА_1 відбувалася окремими платежами на різні суми. Відповідач користувався кредитними коштами, а також частково погашав заборгованість за кредитом. Вказане спростовує доводи апелянта про відсутність доказів на зарахування банком сум кредиту на банківську картку відповідача. Наявна в матеріалах справи направлена ОСОБА_1 за допомогою пуш-повідомлення у мобільному додатку вимога про сплату боргу в сумі 291597,47 грн. (а.с. 150) суперечить твердженням апелянта про невчинення позиваечем заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідної вимогу позичальнику. Стосовно доводів ОСОБА_1 про неповне дослідження судом доказів щодо наявної та реальної суми заборгованості за основним боргом колегія суддів зазначає наступне. Із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача. Водночас, ця Анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, щодо строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та Правил обслуговування в АТ «Універсал - Банк» і Паспорт споживчого кредиту як невід`ємні частини спірного договору. Умови та Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», які розміщені на сайті банку, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву до договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає. Також, обґрунтовуючи свої вимоги, банк посилався на паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування. Вказаний паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank ОСОБА_1 не підписаний. Зі змісту паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У вказаному Паспорті зазначено інформацію щодо орієнтованої реальної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування. Анкета-заява, яка підписана відповідачем не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами. Саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані йому умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлений з відсотками, які йому можуть бути нараховані. Термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у ЗУ «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. З огляду на ці приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону №1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і Правила, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, а також з тим, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, тобто довідкою для споживача і дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Відповідно до розрахунку (а.с. 6-12) заборгованість ОСОБА_1 станом на 11.07.2024 становить 291597,47 грн., з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 291597,47 грн., при цьому з розрахунку вбачається, що до вказаної суми банком також враховано суми списання відсотків в загальному розмірі 103363,75 грн., а їх нарахування у відповідності до Умов і Правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» та Паспорту споживчого кредиту, що відповідачем не підписані, є безпідставним. Отже, оскільки розмір відсотків договором не узгоджений, підстав для їх автоматичного стягнення не було. Суд першої інстанції не врахував зазначені обставини при визначені розміру заборгованості. Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, то внесені відповідачем кошти повинні бути зараховані на погашення заборгованості по тілу кредиту. З огляду на встановлені обставини справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 188233,72 грн. (291597,47 грн. 103363,75 грн.) Підстави для задоволення решти позовних вимог відсутні. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов необгрнутованого висновку про задоволення позовних вимог АТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 в повному обсязі. Відповідно до п. 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право оскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині розміру заборгованості за договором. За приписами ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ "Універсал Банк" підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в загальному розмірі 2823,39 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог (64,55%). Враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги, з урахуванням сплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5248,75 грн., з позивача АТ "Універсал Банк" підлягає стягненню на користь відповідача судовий збір у розмірі 1860,68 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (35,45%). Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, колегія суддів стягує зі ОСОБА_1 як зі сторони, на яку покладено більшу суму судових витрат, різницю судових витрат на користь АТ "Універсал Банк" у розмірі 962,71 грн. (2823,39 грн.- 1860,68 грн.), звільнивши сторони від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Керуючись ст. ст.367,369,376,381,382,383,384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити частково. Заочне рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року в частині суми стягнення - змінити. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.02.2018 року в сумі 188233,72 грн. Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 962,71 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова