Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4497/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2026 року справа №200/4497/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 р. у справі №200/4497/25 (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.03.2025 року №056350012899 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст.26 Закону України №1207-VII «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , пенсії за віком згідно ст.26 Закону України №1207-VII «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди його роботи в колгоспі «Красное Знамя» з 25.08.1979р. по 31.08.1979р., з 25.07.1982р. по 09.11.1982р., з 21.11.1984р. по 06.02.1986р., з 20.11.1988р. по 06.12.1992р., період навчання в СПТУ №5 з 01.09.1979р. по 24.07.1982р., період проходження служби в лавах Радянської армії з 10.11.1982р. по 20.11.1984р., період роботи на території рф з 15.01.1994р. по 10.05.1994р. та з 13.05.1994р. по 14.01.1995р. з дати його звернення 26.02.2025 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області було від 06.03.2025 року №056350012899 яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 24.07.1982, період проходження військової служби з 10.11.1982 по 20.11.1984, періоди роботи в колгоспі з 25.08.1979 по 31.08.1979, з 25.07.1982 по 09.11.1982, з 21.11.1984 по 06.02.1986, з 20.11.1988 по 06.12.1992 та період роботи на території російської федерації з 15.01.1994 по 10.05.1994 та з 13.05.1994 по 14.01.1995. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що за доданими до заяви про призначення пенсії документами до страхового стажу позивача не зараховано: - період військової служби з 10.11.1982 по 10.11.1984 згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата закінчення служби; - період навчання з 01.09.1979 по 24.07.1982 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата видачі диплома; - періоди роботи у колгоспі з 25.08.1979 по 06.02.1986, 20.11.1988 по 06.12.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутня довідка про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум; - періоди роботи на території РФ з 15.01.1994 по 10.05.1994, з 13.05.1994 по 14.01.1995, з 15.01.1994 по 10.05.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 року РФ участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_4 . Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 26 лютого 2025 року звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява позивача від 26 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.03.2025 року № 056350012899 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. Страховий стаж особи становить - 29 років 6 місяців 21 день. До страхового стажу не зараховано: період військової служби з 10.11.1982 по 10.11.1984 згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата закінчення служби; період навчання з 01.09.1979 по 24.07.1982 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата видачі диплома; періоди роботи у колгоспі з 25.08.1979 по 06.02.1986, 20.11.1988 по 06.12.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутня довідка про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум; періоди роботи на території рф з 15.01.1994 по 10.05.1994, з 13.05.1994 по 14.01.1995, з 15.01.1994 по 10.05.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 року РФ участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, зокрема в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Згідно статті 56 Закону України № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку). Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22. Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу не зараховано період військової служби з 10.11.1982 по 10.11.1984 згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата закінчення служби, суд зазначає наступне. Згідно військового квитка серії НОМЕР_1 від 01.11.1982 року ОСОБА_1 10.11.1982 року призваний комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 на дійсну військову службу та на підставі наказу МОСРСР № 202 від 27.09.1984 звільнений (демобілізований) у запас. При цьому, в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 18.02.1986 міститься запис про проходження позивачем служби у рядах радянської армії з 10.11.1982 по 20.11.1984 (записи № 3-4). Згідно з статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується військова служба незалежно від місця проходження служби. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на час призову на строкову військову службу особа навчалась за фахом в професійно-технічному навчальному закладі та працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах. Матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 10.11.1982 по 20.11.1984 проходив військову службу. Доводи апелянта, стосовно відсутності дати закінчення служби колегія суддів не приймає, оскільки на позивача не покладено обов`язок ведення військових квитків та внесення інформації до них. При цьому, записами у трудовій книжці підтверджено факт проходження позивачем військової служби у рядах радянської армії, а отже, позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу період проходження військової служби з 10.11.1982 по 20.11.1984 підлягає задоволенню. Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 24.07.1982 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата видачі диплома, суд зазначає наступне. Згідно з записами, які містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 18.02.1986 ОСОБА_1 у період з 01.09.1979 по 24.07.1982 навчався в СПТУ № 5 м. Сіверськ. Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 № 412, та яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) (далі Інструкція №162). Згідно з п. 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з п.2.6 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції). Згідно пункту 18. постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність дати видачі диплома, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17. Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи у колгоспі з 25.08.1979 по 06.02.1986, 20.11.1988 по 06.12.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутня довідка про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум, суд зазначає наступне. У трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_3 від 03.09.1979 року наявні періоди роботи позивача у колгоспі КСП «Красное знамя» з 25.08.1979 по 06.02.1986 та з 20.11.1988 по 06.12.1992 (записи № 1-4). Таким чином, записами в трудовій книжці НОМЕР_3 від 03.09.1979 року підтверджено роботу ОСОБА_1 у колгоспі з 25.08.1979 по 06.02.1986 та з 20.11.1988 по 06.12.1992. Відповідачем не враховано в трудовий стаж період роботи в колгоспі з 25.08.1979 по 06.02.1986 та з 20.11.1988 по 06.12.1992 з підстав відсутності інформації про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Разом з тим, аркуш 18-19 трудової книжки колгоспника містить додатково відомості з 1982 по 1986 та з 1988 по 1992 рік щодо трудової участі позивача в громадському господарстві. Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Таким чином, стаж роботи в колгоспі враховується за фактичною тривалістю за двох умов, які мають існувати одночасно: невиконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та відсутність поважних підстав такого невиконання. Відповідачем не доведено наявності обставин, передбачених статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте дані, зазначені на аркушах 18-19 трудової книжки колгоспника містять додатково відомості з 1982 по 1986 та з 1988 по 1992 рік щодо трудової участі позивача в громадському господарстві. Отже, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи у колгоспі. Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території РФ з 15.01.1994 по 10.05.1994, з 13.05.1994 по 14.01.1995, згідно трудової книжки НОМЕР_3 , у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 року РФ участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає наступне. У трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_3 від 03.09.1979 року наявні періоди роботи позивача у ППК «Приобье» на посаді водія 3 класу з 15.01.1994 по 10.05.1994 (записи № 5-6) та у АТЗТ «КАТО-Волга» на посаді водія 3 класу з 13.05.1994 по 14.01.1995 (записи № 7-8). Відповідно до частини 1 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди, стосовно цього учасника, припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Частиною 2 статті 13 вказаної Угоди установлено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, які виникли у відповідності до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили у випадку виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Отже, припинення державами участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може бути підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, який набуто ним до виходу держав-учасниць з Угоди. 29.11.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", якою Кабінет Міністрів України постановив про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року в м. Москві. Пунктом 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України визначено Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови. Як вже було вказано, згідно з частиною 1 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачено, що кожен її учасник може з неї вийти, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди відносно цього учасника припиняється зі спливом шестимісячного строку з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року. Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковане у Офіційному віснику України від 10.01.2023 року, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року для України 19 червня 2023 року. Згідно зі статтею 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації. Спірні періоди роботи з 15.01.1994 по 10.05.1994, з 13.05.1994 по 14.01.1995 виникли до набуття чинності вказаною Постановою і підтверджуються трудовою книжкою позивача, тому відсутні підстави для їх неврахування до страхового стажу позивача. Отже, вказані періоди протиправно не враховані до страхового стажу позивача під час призначення пенсії. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 24.07.1982, період проходження військової служби з 10.11.1982 по 20.11.1984, періоди роботи в колгоспі з 25.08.1979 по 31.08.1979, з 25.07.1982 по 09.11.1982, з 21.11.1984 по 06.02.1986, з 20.11.1988 по 06.12.1992 та період роботи на території російської федерації з 15.01.1994 по 10.05.1994 та з 13.05.1994 по 14.01.1995. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 р. у справі №200/4497/25 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 р. у справі №200/4497/25 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 15 січня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко