Ухвала КЦС ВС № 390/142/23

Ухвала 13 січня 2026 року м. Київ справа № 390/142/23 провадження № 61-490ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу фермерського господарства «Ковалевського Віталія Івановича», яка підписана представником Ковальчук Юлією Миколаївною, на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2025 року у складі судді: Бойко І. А., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Чельник О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Ковалевського Віталія Івановича» про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації та стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Ковалевського Віталія Івановича» (далі - ФГ «Ковалевського В. І.») про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації та стягнення заборгованості. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3522585000:02:000:2164, що розташована на території Миколаївської сільської ради, Кропивницького району Кіровоградської області. Між сторонами 23 червня 2018 року був укладений договір оренди землі, згідно якого позивач передала ФГ Ковалевського В. І. належну їй земельну ділянку в платне користування строком на 14 років. Відповідно до умов зазначеного договору відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати їй орендну плату у розмірі 4 (п`ять) відсотків від вартості земельної ділянки не пізніше 31 грудня кожного року. Розмір щорічного платежу орендної плати становить 28 533,15 грн. ОСОБА_1 вказувала, що протягом періоду дії договору відповідач допускав систематичну повну несплату орендної плати у строки, визначені договором за 2018-2019 роки, а в 2020 році оренда плата виплачена не у повному обсязі, при цьому, загальна сума не отриманої орендної плати за п`ять років становить 67 224,04 грн. Оскільки позивач значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору, вважала свої права порушеними, як наслідок, звернулась до суду з відповідним позовом. На підставі викладеного, позивачка просила: розірвати договір оренди землі, укладений 23 червня 2018 року між ФГ «Ковалевського В. І.» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 14,86 га з кадастровим номером 3522580000:02:000:2164, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області; скасувати державну реєстрацію за ФГ «Ковалевського В. І.» права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3522580000:02:000:2164, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, проведену 10 вересня 2018 року приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Коваленко Г. Г. (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27955766 від 10 вересня 2018 року); стягнути з ФГ «Ковалевського В. І.» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в розмірі 67 224 грн 04 коп; відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати. Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено: розірвано договір оренди землі від 23 червня 2018 року, що укладений між ФГ «Ковалевського В. І.» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 14,86 га, з кадастровим номером 3522580000:02:000:2164, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області; скасовано державну реєстрацію іншого речового права за ФГ «Ковалевського В. І.» право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3522580000:02:000:2164, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, проведену 10 вересня 2018 року приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Коваленко Г. Г. (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27955766 від 10 вересня 2018 року); стягнуто з ФГ Ковалевського В. І. на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в розмірі 67 224,04 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат. ФГ «Ковалевського В. І.» 11 січня 2026 року через підсистему Електронний суд подало касаційну скаргу, яка підписана представником Ковальчук Ю. М., на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2025 року у складі судді: Бойко І. А., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що: відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме системного застосування положень статей 14, 161, 167, 168 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України «Про оренду землі» на переконання судів, базою оподаткування доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення є сума внесеного платежу та нарахованого податку (тобто орендна плата згідно укладеного сторонами договору плюс; нараховані на цю суму податки). При цьому, як на правову підставу таких висновків, суди посилаються на статтю 188.1 ПК та статтю 194.1 ПК України, які регулюють взагалі інший вид податків, а саме податок на додану вартість, натомість у спірних правовідносинах визначальними є податки на доходи фізичних осіб. В свою чергу, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, ФГ «Ковалевського В. І.» наголошувало на тому, що воно є лише податковим агентом та здійснює перерахування податків у бюджет від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, та посилалось та положення статей 14, 161, 167, 168 ПК України; станом на час звернення із касаційною скаргою відсутні рішення Верховного суду, в яких би містились правові висновки щодо системного застосування положень статей 14, 161, 167, 168 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України «Про оренду землі» та визначали, яка сума орендної плати підлягає виплаті орендарем - юридичною особою на користь орендодавця - фізичної особи у разі, коли як самим договором оренди, так і вимогами податкового законодавства передбачено обов`язок орендаря (податкового агента) здійснювати перерахування податків від імені та за рахунок такої фізичної особи (орендодавця, власника землі) з доходів, отриманих ним від надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення; як на правову підставу, висновків про те, що базою оподаткування доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення є сума внесеного платежу та нарахованого податку, суди посилались на статті 188.1, 194.1 ПК України, які регулюють порядок нарахування та сплати подку на додану вартість. В свою чергу, на переконання особи, що звертається із касаційною скаргою, вказані правовідносини взагалі не передбачають можливості застосування до них положень, що регулюють порядок нарахування та сплату податку на додану вартість, натомість мають бути урегульовані положеннями щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб. Отже, станом на час із зверненням із касаційною скаргою, відсутні правові висновки Верховного Суду щодо можливості застосування до орендних правовідносин між фізичною особою (орендодавець) та юридичною особою (орендар) положень статей 188.1 та 194.1 ПК України, які визначають порядок нарахування та сплати податку на додану вартість; станом на час звернення із касаційною скаргою відсутні висновки Верховного Суду щодо можливості/неможливості використання інформації, відображеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, при тлумаченні спірних положень умов укладеного договору оренди землі. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Касаційний суд звертає увагу, що у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки (пункт 8 частини першої статті 176 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 67 224,04 грн. Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фермерського господарства «Ковалевського Віталія Івановича», яка підписана представником Ковальчук Юлією Миколаївною, на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Ковалевського Віталія Івановича» про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації та стягнення заборгованості. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков