Постанова 4873 № 910/2568/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" грудня 2025 р. Справа№ 910/2568/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Тищенко А.І. Мальченко А.О. секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А. за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 16.12.2025, розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 (повний текст складено 29.07.2025) у справі №910/2568/25 (суддя Ломака В.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична сервісна компанія» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 4 477 769,45 грн,- В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична сервісна компанія» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 24.05.2025) до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі, відповідач) про стягнення 4 477 769,45 грн, з яких 666 573,35 грн пені, 3 165 576,98 грн інфляційних втрат та 645 619,12 грн 3% річних. Позовні вимоги (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено умови Договору про врегулювання небалансів електричної енергії №2187-01024 від 26.10.2021, адже несвоєчасно здійснено оплату наданих позивачем у період з 01.01.2024 по 30.06.2024 послуг. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №910/2568/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична сервісна компанія» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 4 477 769,45 грн задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична сервісна компанія» 645 619 грн 12 коп. 3 % річних, 3 137 324 грн 17 коп. інфляційних втрат, а також 45 395 грн 32 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична сервісна компанія» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 361 751 грн 75 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції від 28.02.2025 року №954 на загальну суму 415 484,98 грн. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» від 08.07.2025 року №02-4-1/587 про відстрочення виконання рішення суду відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення, суд установив, що відповідачем було допущено порушення умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 26.10.2021 року (з ідентифікатором № 2187-01024) в частині оплати наданих позивачем послуг на суму 30 145 979,54 грн. Зазначене є підставою для нарахування позивачем відповідачу до стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Суд установив, що нарахована позивачем сума 3% річних у розмірі 645 619,12 грн є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, а тому суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Компанії 3% річних у вказаному розмірі. Щодо суми нарахованих інфляційних втрат, то перевіривши здійснений Товариством розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивач не врахував висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені, зокрема, у постановах від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 23.09.2021 у справі №924/2/21. Зокрема, у здійсненому Товариством розрахунку інфляційних втрат за період з 13.06.2024 по 04.07.2024 сукупний індекс інфляції визначено у розмірі 1,02200000, що у процентному значені становить 102,220 %, а за період з 07.08.2024 по 26.02.2025 сукупний індекс інфляції визначено у розмірі 1,08693720, що у процентному значені становить 108,693720%. У той же час, згідно з наведеними у перелічених постановах роз`ясненнями Верховного Суду, індекс споживчих цін 1,02200000% (період 2 нарахування) має заокруглюватися до десяткового числа після коми, що становить 102,2%, а індекс споживчих цін 1,08693720% (період 5 нарахування) повинен заокруглюватися до десяткового числа після коми, що складає 108,7% (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України). Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, враховуючи методики розрахунку, наведені у вказаних вище постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що стягненню з Компанії на користь позивача підлягає 3 137 324,17 грн інфляційних втрат, з яких: 544 769,93 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 24 762 269,69 грн за червень 2024 року (102,2%); 2 592 554,24 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 30 145 979,54 грн протягом серпня 2024 року - січня 2025 року (108,7%). За таких обставин, зважаючи на часткову обґрунтованість наданого Компанією контррозрахунку інфляційних втрат, стягненню з відповідача на користь Товариства підлягає 645 619,12 грн 3 % річних та 3 137 324,17 грн. інфляційних втрат, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Компанії 28 252,81 грн. інфляційних втрат слід відмовити. Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 666 573,35 грн, нарахованої на відповідні суми основного боргу в період з 01.06.2024 по 26.02.2025, тобто під час періоду воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми нарахованих штрафних санкцій з огляду на положення постанови від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413). Щодо заяви відповідача від 08.07.2025 №02-4-1/587 про надання йому відстрочки у виконанні рішення суду на один рік, то відповідачем не надано належних та допустимих доказів наведених ним причин неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а посилання на тяжке фінансове становище та систематичне порушення учасниками балансуючого ринку своїх фінансових зобов`язань перед ОСП не є тими виключними обставинами, які давали б достатні підстави для відстрочення виконання судового рішення. У той же час, відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності в нього достатньої суми грошових коштів, у тому числі на банківських рахунках чи в касі підприємства, для повного погашення спірної у даній справі та визнаної судом обґрунтованою заборгованості. Крім того, відповідач не надав й доказів на підтвердження обставин реальності виконання рішення суду в даній справі після закінчення терміну, на який він просив відстрочити виконання рішення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 18.08.2025 через підсистему «Електронний суд» Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №910/2568/25 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким змінити рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 в частині та відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення 645 619 грн 12 коп. 3 % річних, 3 137 324 грн 17 коп. інфляційних втрат, а також 45 395 грн 32 коп. витрат по сплаті судового збору. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції жодним чином не дослідив і не надав належної правової оцінки умовам договору, зокрема погодженому порядку обміну документами. Позивач самостійно визначив порядок направлення розрахункового документу відповідачу, а саме направлення через електронну пошту. При чому самостійно визначив не тільки порядок, а й пошту, на яку відправляє рахунки. Втім, ані умови договору, ані Правила ринку не містять вказівок щодо права позивача саме таким чином направляти розрахункові документи. З огляду на зазначене судом першої інстанції не перевірено доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги (зокрема розрахунок в частині початку перебігу/підстав нарахування), та помилково визначено початок порушення грошового зобов`язання, а саме, 4 дні після направлення рахунку на електронну пошту відповідача. Тому суми стягнення у розмірі 645 619, 12 грн 3% річних, 3 137 324,17 грн інфляційних втрат нараховані безпідставно. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи 23.09.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Позивач у відзиві наголошує на тому, що питання стосовно правомірності обчислення строку для розрахунків з дня розміщення (формування) рахунка відповідачем у системі управління ринком вже було предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21. Позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує свої зобов`язання за Договором №2187-01024 від 26.10.2021, тому на розгляді у господарських судах перебуває низка справ щодо порушень з боку відповідача на користь позивача грошових зобов`язань за різні періоди. У контексті даної справи вже є рішення суду першої інстанції щодо подібних майнових вимог у справі за №910/5201/24. Також, за практикою Верховного Суду, наприклад, у справі №910/9216/22 предметом касаційної скарги в якій було оскарження рішень попередніх судів лише в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а в частині стягнення основного боргу відповідач рішень не оскаржував, Верховним Судом було надано оцінку доводам скаржника щодо відсутності його вини у простроченні оплати через неформування ним же самим рахунків на оплату. У справі №910/9216/22 Верховний Суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором і недобросовісним користуванням своїми статусами, в яких відповідач перебуває одночасно як ОСП та АР, і тому позивач, у тому числі, має право на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №910/2568/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О. Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2568/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 28.08.2025 матеріали справи №910/2568/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №910/2568/25 залишено без руху. Роз`яснено Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 68 092,98 грн. 11.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №АУ-7443 від 10.09.2025 про сплату судового збору у розмірі 68 092,98 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №910/2568/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.10.2025. У судовому засіданні 21.10.2025 суд перейшов до розгляду апеляційної скарги по суті. У судовому засіданні 21.10.2025 судом було оголошено перерву до 18.11.2025. У зв`язку з участю судді Мальченко А.О., яка входить до складу колегії суддів, з 17.11.2025 по 21.11.2025 у підготовці для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №910/2568/25 на 16.12.2025. У судовому засіданні 16.12.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників учасників справи У судове засідання 16.12.2025 з`явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити. Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 29.09.2021 №1653 Товариству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 55 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі (далі - ОСП) - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Частиною 2 статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що на ОСП покладено функції адміністратора розрахунків (далі - АР). За приписами частини 1 статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» АР забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Згідно з частиною 1 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. За положеннями пункту 46 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку. Відповідно до частини 3 статті 3, пункту 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з ОСП (яким є Компанія). Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльністю на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про врегулювання небалансів. Частиною 2 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що виробники зобов`язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку. За умовами частини 5 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором, яким згідно з пунктом 72 частини 1 статті 1 вказаного Закону є НКРЕКП. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані надавати гарантії виконання фінансових зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку. Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 затверджені Правила ринку, якими визначено порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України. Наказом Компанії від 03.04.2019 №204 затверджено умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказів відповідача, зокрема від 01.03.2024 №117, від 24.06.2024 №360, від 08.07.2024 №393 та від 22.04.2025 №285. За умовами пунктів 1.1., 1.2. Договору про врегулювання небалансів електричної енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. Із матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечувалося, що Товариство приєдналося до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що підтверджується повідомленням Компанії про приєднання до договору врегулювання небалансів електричної енергії від 26.10.2021 вих. № 01/48159. Таким чином, між сторонами у справі був укладений Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 26.10.2021 №2187-01024 (далі - Договір). Оскільки спір у даній справі, з урахуванням заяви Товариства від 24.05.2025 про зменшення розміру позовних вимог, стосується стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат, нарахованих внаслідок несвоєчасного оплати відповідачем наданих йому в період з 01.01.2024 по 30.06.2024 послуг, до спірних правовідносин підлягають застосуванню умови Договору в редакції, зокрема, наказу Компанії від 01.03.2024 №117. Умовами пункту 1.3. Договору встановлено, що СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.. Відповідно до пункту 1.4. Договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку). Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5. Договору). Пунктами 2.1., 2.2. Договору встановлено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку. Згідно з пунктом 5.1. Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договором. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6. Договору). У пункті 5.9. Договору зазначено, що ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в Акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним СВБ За умовами пункту 5.10. Договору СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП). Пунктами 9.1. та 9.2. Договору встановлено, що останній набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах. Згідно з пунктами 10.1.-10.3. Договору цей правочин може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. У такому випадку зміни до цього Договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим Договором. Судом встановлено, що на виконання умов Договору сторони у період з січня по червень 2024 року включно підписали ряд Актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором та Актів коригування (врегулювання). Так, з матеріалів справи вбачається, що Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 31.01.2024 №ВН/24/01-2187 був отриманий позивачем та підписаний сторонами 09.02.2024. Крім того, 12.02.2024 сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.01.2024 (на суму 241 316,76 грн.). Також, 21.05.2024 позивач отримав Акт-корегування (врегулювання) від 21.05.2024 №ВР/24/01-2187 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.01.2024 №ВН/24/01-2187 згідно з Договором, який був підписаний Компанією 21.05.2024, а Товариством - 22.05.2024. 27.05.2024 позивач супровідним листом від 25.05.2024 №156/05-24 направив на електрону адресу Компанії рахунок-фактуру від 17.05.2024 №1705202400126 на суму 21 537 714,88 грн. Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 29.02.2024 №ВН/24/02-2187 був отриманий позивачем 11.03.2024 та підписаний сторонами 12.03.2024 (11.03.2024 - Компанією, 12.03.2024 - Товариством). Крім того, 12.03.2024 сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.02.2024 (на суму 31 690,91 грн). Також, 05.06.2024 року позивач отримав Акт-корегування (врегулювання) від 05.06.2024 №ВР/24/02-2187 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 29.02.2024 №ВН/24/02-2187 згідно з Договором, який був підписаний сторонами 05.06.2024. 06.06.2024 позивач супровідним листом від 06.06.2024 №172/06-24 направив на електрону адресу Компанії рахунок-фактуру від 31.05.2024 №3105202400373 на суму 3 224 554,81 грн. Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 31.03.2024 №ВН/24/03-2187 був отриманий позивачем та підписаний сторонами 11.04.2024. Крім того, 13.05.2024 сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2024 (на суму 77 485,63 грн). Також, 14.06.2024 позивач отримав Акт-корегування (врегулювання) від 14.06.2024 №ВР/24/03-2187 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.2024 №ВН/24/03-2187 згідно з Договором, який був підписаний сторонами 14.06.2024. Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 30.04.2024 №ВН/24/04-2187 був отриманий позивачем 10.05.2024 та підписаний сторонами 10.05.2024. Крім того, 13.05.2024 сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2024 року (на суму 218 415,41 грн). Також, 27.06.2024 позивач отримав Акт-корегування (врегулювання) від 27.06.2024 №ВР/24/04-2187 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.04.2024 №ВН/24/04-2187 згідно з Договором, який був підписаний сторонами 27.06.2024. 28.06.2024 позивач супровідним листом від 28.06.2024 №212/06-24 направив на електронну адресу Компанії рахунок-фактуру від 25.06.2024 №2506202400136 на суму 3 067 469,77 грн. Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 31.05.2024 №ВН/24/05-2187 був отриманий позивачем та підписаний сторонами 11.06.2024. Крім того, 13.08.2024 сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2024 (на суму 107 285,73 грн). Також, 02.07.2024 позивач отримав Акт-корегування (врегулювання) від 28.06.2024 №ВР/24/05-2187 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.05.2024 №ВН/24/05-2187 згідно з Договором, який був підписаний сторонами 03.07.2024 (02.07.2024 - Компанією, 03.07.2024 - Товариством). 03.07.2024 позивач супровідним листом № 217/07-24 направив на електронну адресу Компанії рахунок-фактуру від 21.06.2024 №2106202400399 на суму 16 493,54 грн. Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 30.06.2024 №ВН/24/06-2187 був отриманий позивачем та підписаний сторонами 09.07.2024. Крім того, 14.08.2024 сторони підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2024 (на суму 1 969 906,33 грн). Також, 26.07.2024 позивач отримав Акт-корегування (врегулювання) від 26.07.2024 №СВБ_ВР_02_2024_06_2187 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2024 №ВН/24/06-2187 згідно з Договором, який був підписаний сторонами 29.07.2024 (26.07.2024 - Компанією, 29.07.2024 - Товариством). 01.08.2024 позивач супровідним листом від 01.08.2024 №246/08-24 направив на електронну адресу Компанії рахунок-фактуру від 10.07.2024 №1007202400128 на суму 2 299 746,54 грн. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством умов цього правочину. У пред`явленому позові Товариство посилалося на те, що сторони періодично звіряли розрахунки за Договором, на підтвердження чого надав відповідні акти звірки. Так, результати взаємних поставок та зобов`язань із сальдо на користь позивача в межах Договору знайшли своє відображення у складених та підписаних сторонами Актах звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.06.2024 та з 01.07.2024 по 30.09.2024. Первинна документація, яка є підставою для нарахувань та розрахунків, надходила від Компанії до позивача, у тому числі поза спірним періодом, тому позивач долучив до матеріалів справи акти звірки за періоди, починаючи з 01.01.2024 по 30.09.2024 включно. Зі змісту означених актів вбачається, що станом на 30.06.2024 загальна заборгованість відповідача перед Товариством склала 31 850 576,07 грн та 28 294 031,13 грн, а на 30.09.2024 загальна заборгованість Компанії перед позивачем становила 43 254 917,41 грн та 28 628 498,06 грн. Слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не заперечувався ні факт надання позивачем у січні 2024 року - червні 2024 року послуг за Договором, ні їх вартість. Враховуючи відсутність надходження від відповідача оплат за Договором у передбачений законом термін, претензіями, зокрема, від 05.06.2024 №170/06-24, від 24.06.2024 №205/06-24, від 18.07.2024 №239/07-24, від 18.07.2024 №240/07-24 та від 29.08.2024 №272/08-24 Товариство зверталося до Компанії з вимогами погасити наявну в останнього заборгованість за Договором (направленими відповідачу рахунками). У позовній заяві Товариство вказувало, що у порушення взятих на себе за Договором зобов`язань Компанія у добровільному порядку не задовольнила направлені їй претензії та не оплатила вартість небалансів за Договором за період з 01.01.2024 по 30.06.2024, заборгувавши таким чином Товариству на час звернення останнього до суду з даним позовом грошові кошти у розмірі 30 145 979,54 грн. Зважаючи на викладені обставини, Товариство у пред`явленому позові, з урахуванням заяви від 24.05.2025 про зменшення розміру позовних вимог, просило суд стягнути з Компанії 666 573,35 грн пені, 3 165 576,98 грн інфляційних втрат та 645 619,12 грн 3% річних, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із таких підстав. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За змістом частини 1 статті 902, статті 903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За умовами пункту 5.29.4. Правил ринку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для кожного розрахункового місяця здійснюються 3 подекадні розрахунки - один для кожної декади. У контексті подекадних розрахунків АР переглядає щоденні звіти про розрахунки, видані протягом відповідного періоду, і визначає та коригує будь-які помилки в дебетуванні і кредитуванні небалансів електричної енергії. Подекадний розрахунок здійснюється не пізніше четвертого робочого дня після 11, 21 та останнього дня розрахункового місяця. Розділом VII Правил ринку врегульовано питання щодо розрахунків та здійснення платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії. Відповідно до пункту 7.3.1. Правил ринку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду. Згідно з пунктами 7.7.3., 7.7.4. Правил ринку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа. Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог Товариства, відповідач як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач неналежним способом направив йому відповідні розрахункові документи, а тому строк оплати послуг за Договором за березень-червень 2024 року у Компанії не настав. Так, ні акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, ні акти-корегування (врегулювання) не є платіжними документами у розумінні Правил ринку. У той же час, чинним законодавством (Правилами ринку) встановлений єдиний спосіб обміну інформацією між учасниками ринку, а саме: за допомогою системи управління ринком (СУР), тоді як ні Договором, ні законом не передбачено направлення розрахункових документів через електронну пошту. Колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, відхиляє зазначені доводи відповідача з огляду на таке. За змістом положень Правил ринку відповідач зобов`язаний виставити стороні договору про врегулювання небалансів платіжні документи (рахунки-фактури) подекадно на 5 (п`ятий) робочий день після 11, 21 та останнього дня розрахункового місяця за кожний день відповідної декади. Платіжні документи, які надсилає Компанія через систему управління ринком, містять інформацію про суми грошових коштів, які повинен сплатити або відповідач, який діє в якості оператора системи передачі за договором про врегулювання небалансів, або сторона, відповідальна за баланс, тобто Товариство. Сума коштів, яка підлягає сплаті або оператору системи передачі, або стороні, відповідальній за баланс, формується після взаємозаліку вартості поставленої електричної енергії у відповідному дні декади. У розумінні положень пункту 1.1.2. глави 1.2 Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов`язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку. Для спрощення і оптимізації обміну інформацією між сторонами-учасниками ринку електричної енергії та проведення розрахунків між ними, створено спеціальне програмне забезпечення-програмно-інформаційний комплекс - Систему MMS і уповноваженим на виставлення рахунків в Системі MMS є саме відповідач у ролі адміністратора розрахунків (АР). Зокрема, Компанія виступає в ролі адміністратора розрахунків і виставляє в Системі MMS рахунки, які мають бути сплачені ним (як ОСП) на користь позивача. Тобто, Товариство не має впливу ані на формування платіжного документу, ані на його статус. У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 зазначено, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (в даному випадку ОСП та ППБ) в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту Договору (пункти 4.1, 4.5, 5.3, 5.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими рахунками. За змістом пункту 7.7.4. глави 7.7 розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. Отже, Компанія була зобов`язана здійснити оплату відповідних рахунків протягом чотирьох робочих днів з дати їх направлення. Крім того, відповідно до пункту 7.8.1. глави 7.8 розділу VII Правил ринку, якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов`язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок. Разом із тим, матеріали не містять доказів на підтвердження ініціювання відповідачем суперечки щодо сум, зазначених у спірних рахунках-фактурах. З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих йому протягом спірного періоду послуг за Договором на момент розгляду справи є таким, що настав. Аналогічний підхід щодо визначення моменту відліку строку на оплату платіжного документа відповідно до пункту 7.7.4. глави 7.7 розділу VII Правил ринку був застосований судами і в постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №910/15364/20, від 25.05.2023 у справі №910/1382/22, від 23.04.2025 у справі №910/5201/24. Висновки суду першої інстанції з приводу цього є обґрунтованими та відповідачем не спростовані. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України. Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Зі змісту наявних у матеріалах справи документів, зокрема, платіжних документів та заяви позивача від 24.05.2025 про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що на час вирішення даного спору відповідач повністю погасив суму основного боргу за Договором у розмірі 30 145 979,54 грн (без сплати пені, інфляційних втрат та 3 % річних). У той же час, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманих від Товариства протягом січня-червня 2024 року послуг, позивач просив суд стягнути з Компанії 3 % річних у загальному розмірі 645 619,12 грн, з яких: 21 184,64 грн - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 21 537 714,88 грн у період з 01.06.2024 по 12.06.2024; 44 653,27 грн - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 24 762 269,69 грн у період з 13.06.2024 по 04.07.2024; 11 405,63 грн - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 27 829 739,45 грн у період з 05.07.2024 по 09.07.2024; 63 909,39 грн - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 27 846 233,00 грн. у період з 10.07.2024 по 06.08.2024; 363 234,34 грн - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 30 145 979,54 грн у період з 07.08.2024 по 31.12.2024; 141 231,85 грн - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 30 145 979,54 грн у період з 01.01.2025 по 26.02.2025, а також 3 165 576,98 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основного боргу протягом наведеного періоду. Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Оскільки нарахована позивачем сума 3% річних у розмірі 645 619,12 грн є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених нарахувань не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вимог позивача про стягнення з Компанії 3% річних у вищевказаному розмірі. Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає таке. У постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня до жовтня 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня до жовтня 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України. Зазначений правовий висновок Верховний Суд також застосував у постанові від 17.01.2024 у справі №910/18308/21. Судом у даній справі встановлено, що у здійсненому Товариством розрахунку інфляційних втрат за період з 13.06.2024 по 04.07.2024 сукупний індекс інфляції визначено у розмірі 1,02200000, що у процентному значенні становить 102,220 %, а за період з 07.08.2024 по 26.02.2025 сукупний індекс інфляції визначено у розмірі 1,08693720, що у процентному значені становить 108,693720%. У той же час, згідно з наведеними вище роз`ясненнями Верховного Суду, індекс споживчих цін 1,02200000% (період 2 нарахування) має заокруглюватися до десяткового числа після коми, що становить 102,2%, а індекс споживчих цін 1,08693720% (період 5 нарахування) повинен заокруглюватися до десяткового числа після коми, що складає 108,7 % (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України). Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, враховуючи методики розрахунку, які наведені у вказаних постановах Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стягненню з Компанії на користь позивача підлягає 3 137 324,17 грн інфляційних втрат, з яких: 544 769,93 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 24 762 269,69 грн за червень 2024 року (102,2 %); 2 592 554,24 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 30 145 979,54 грн протягом серпня 2024 року - січня 2025 року (108,7 %). За таких обставин, зважаючи на часткову обґрунтованість наданого Компанією контррозрахунку інфляційних втрат, стягненню з відповідача на користь Товариства підлягає 645 619,12 грн 3 % річних та 3 137 324,17 грн. інфляційних втрат, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Компанії 28 252,81 грн інфляційних втрат судом обґрунтовано відмовлено. Відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано правильності зазначених розрахунків. Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та спростовуються обставинами справи, встановленими судом. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, а тому, з огляду на межі апеляційного перегляду, встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не переглядається. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58). Доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №910/2568/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №910/2568/25 в оскаржуваній частині залишити без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго». Матеріали справи №910/2568/25 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 14.01.2026 після виходу членів колегії суддів з відпусток. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді А.І. Тищенко А.О. Мальченко