Постанова 4873 № 910/12078/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" січня 2026 р. Справа№ 910/12078/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Хрипуна О.О. Коробенка Г.П. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 (повне рішення складено 16.04.2025) у справі № 910/12078/24 (суддя Нечай О.В.) за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 43 015,22 грн,, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач) про стягнення 43 015,22 грн, з яких 32 798,07 грн пені, 7 521,59 грн інфляційних втрат та 2 695,56 грн 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю послуг № 4600006266 від 21.06.2022. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/12078/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" пеню в розмірі 20 482,04 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 548,26 грн, 3% річних у розмірі 1 683,45 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 391,75 грн. В іншій частині позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 030,65 грн покладено на позивача. Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг за Договором про закупівлю послуг № 4600006266 від 21.06.2022. При здійснення власного розрахунку штрафних санкцій, місцевий господарський суд виходив з того, що строк на оплату наданих послуг необхідно обраховувати з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту наданих послуг за Етапом 1 та акту наданих послуг за Етапом

2. З урахуванням вказаних обставин, місцевий господарський суд визнав позов обгрунтованим частково та стягнув з відповідача на користь позивача суму: - пені - 20 482,04 грн; - 3% річних - 1683,45 грн; - інфляційних втрат - 2548, 26 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та узагальнення її доводів. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 02.05.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/12078/24 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 20 482,04 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 548,26 грн, 3% річних у розмірі 1 683,45 грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 391,75 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" залишити без задоволення; судові витрати покласти на позивача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: - суд не надав належної правової оцінки існуванню у спірних правовідносинах обставин непереборної сили, зокрема тому факту, що 24.02.2022 рф розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, у зв`язку із чим не зменшив самостійно розмір заявлених штрафних санкцій; - місцевим господарським судом, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, не враховано, що заборгованість існувала менше одного місяця, а відтак інфляційні втрати не підлягають стягненню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та узагальнення її доводів. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" 06.05.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/12078/24 в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача. В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що місцевий господарський суд невірно застосував положення умов Договору (п. 3.2, 5.2) щодо визначення граничного строку оплати, що призвело до помилкового перерахунку судом першої інстанції пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки такий висновок ґрунтується на неправильному тлумаченні умов Договору. При цьому, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою посилання АТ "Укртрансгаз" на положення п. 15.7, 15.9 Договору, за яким Сторони погодились, що первинний Електронний документ (акт виконаних робіт/наданих послуг, видаткова накладна, тощо) складається в момент здійснення господарської операції. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/12078/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Хрипун О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/12078/24, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.05.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/12078/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Хрипун О.О., Коробенко Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/12078/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги. На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 23.05.2025 надано суду докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/12078/24, об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 в одне провадження для спільного розгляду у справі № 910/12078/24, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Позиція інших учасників справи. 23.05.2025 від позивача через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що посилання відповідача в апеляційний скарзі на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) є безпідставними з огляду на відсутність посилання останнього на такі обставини в заявах по суті справи, зокрема у відзиві на позовну заяву, тому не можуть братися судом до уваги. 18.06.2025 відповідач скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав через підсистему "Електронний суд" відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити скаргу позивача без задоволення. У відзиві відповідач зазначає, що позивачем не враховано положень Договору та здійснено нарахування штрафних санкцій виходячи саме з дати Акту, а не з дати підписання його уповноваженими представниками сторін, що є помилковим тлумаченням норм Договору. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи, 21.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - замовник) та Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - виконавець) було укладено Договір про закупівлю послуг №4600006266 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з технічного огляду та випробувань (Технічне діагностування надземних переходів газопроводів) (далі - послуги), а замовник зобов`язується оплатити такі послуги. Згідно з п. 1.2 Договору технічні вимоги до надання послуг, включаючи якісні та кількісні характеристики, а також перелік об`єктів (далі - об`єкт(и), на яких надаються послуги (місце надання послуг)) наведені в Додатку №1 до цього договору. Вартість послуг наведена в Прейскуранті вартості послуг з технічного діагностування надземних переходів газопроводів (Додаток 2 до цього договору) (п. 1.3 Договору). Ціна договору становить 19515966,00 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ (20%) - 3252661,00 грн (п. 2.1 Договору). Пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата послуг за цим договором проводиться поетапно, за фактом надання послуг, на підставі підписаного уповноваженими представниками сторін акту надання послуг за Етапом 1 та акту надання послуг за Етапом 2 для кожного з Об`єктів діагностування. Оплата після прийняття замовником послуг за Етапом 1 "Підготовчі роботи, польові роботи, надання звіту з польових робіт" становить 60% вартості послуг (пп. 3.1.1 Договору). Оплата після прийняття замовником послуг за Етапом 2 - "Складання Технічного звіту" становить 40% вартості послуг (пп. 3.1.2 Договору). Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (пп. 6.1.1 Договору). Відповідно до п. 12.1 Договору (в редакції додаткової угоди №3 від 14.09.2023 до Договору) він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (включно). В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. 11.08.2022 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою викладено реквізити виконавця у новій редакції. 23.12.2022 сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, якою було викладено Додаток 1 до Договору у новій редакції. 14.09.2023 сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору, якою встановлено новий граничний термін надання усіх послуг за Договором - до 31.12.2024, а також викладено Додаток А до Додатку 1 до Договору у новій редакції. На виконання умов Договору, позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з технічного діагностування надземних переходів магістральних газопроводів, що підтверджується Актами наданих послуг №01_6266_Воловецький_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_ІФТЦ від 27.01.2023 на суму 1 333 799,28 грн; №01_6266_Дніпропетровський _ПМ_Запорізьке_ЛВУ_ЛЧ_ХТЦ від 24.03.2023 на суму 967 248,72 грн; №02_6266_Воловецький_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_ІФТЦ від 31.03.2023 на суму 509 652,48 грн; №05_6266_Хустський_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_УДД від 31.03.2023 на суму 185 011,20 грн; №02_6266-Криворізький ПМ Запорізьке ЛВУ ЛЧ ХТЦ від 04.04.2023 на суму 509 750,64 грн; №09_6266_Воловецький_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_ІФТЦ від 15.05.2023 на суму 187 439,52 грн; №14-6266-ХТЦ від 08.12.2023 на суму 105 952,80 грн. Відповідачем було оплачено надані послуги, що підтверджується платіжними інструкціями №119295 від 02.03.2023 на суму 1 333 799,28 грн; №133927 від 26.04.2023 на суму 967 248,72 грн; №143682 від 25.05.2023 на суму 509 652,48 грн; №143685 від 25.05.2023 на суму 185 011,20 грн; №143690 від 25.05.2023 на суму 509 750,64 грн; №153378 від 27.06.2023 на суму 187 439,52 грн; №216492 від 16.01.2024 на суму 105 952,80 грн. Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати послуг, позивач звернувся до нього з Претензією №1 (№1001ВИХ-24-3411) від 31.05.2024, в якій вимагав сплатити пеню у розмірі 32798,07 грн, 3% річних у розмірі 2695,56 грн та інфляційні втрати у розмірі 7521,59 грн. З огляду на те, що відповідач порушив строк оплати послуг за Договором та не задовільнив вказану претензію, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 32 798,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 521,59 грн та 3% річних у розмірі 2 695,56 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (стаття 526 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України. Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною другою вказаної статті визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України). Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України). Позивачем надавались відповідачу послуги за Договором, а саме послуги з технічного діагностування надземних переходів магістральних газопроводів, що підтверджується вищезазначеними Актами наданих послуг. Вказані акти відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає ці акти як належні докази на підтвердження надання послуг позивачем та їх прийняття відповідачем. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Договором встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в розділі 17 цього договору, не раніше 20 (двадцяти) календарних днів та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту наданих послуг за Етапом 1 та акту наданих послуг за Етапом

2. Водночас, в матеріалах справи наявні платіжні інструкції №119295 від 02.03.2023 на суму 1 333 799,28 грн; №133927 від 26.04.2023 на суму 967 248,72 грн; №143682 від 25.05.2023 на суму 509 652,48 грн; №143685 від 25.05.2023 на суму 185 011,20 грн; №143690 від 25.05.2023 на суму 509 750,64 грн; №153378 від 27.06.2023 на суму 187 439,52 грн; №216492 від 16.01.2024 на суму 105 952,80 грн, які підтверджують факт здійснення відповідачем оплати наданих послуг. Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 9.4 Договору встановлено, що у випадку прострочення замовником оплати за цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про невірне визначення позивачем граничного строку оплати, з огляду на невірне визначення моменту прийняття робіт, відповідно до умов Договору. Відповідно до п. 3.2 Договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в розділі 17 цього договору, не раніше 20 (двадцяти) календарних днів та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту наданих послуг за Етапом 1 та акту наданих послуг за Етапом

2. Пунктом 5.2 Договору передбачено, що виконавець складає, підписує та надає замовнику акт наданих послуг не пізніше ніж 3-го числа наступного місяця після завершення надання послуг за формою, що наведена в Додатку 3 до Договору, за умови попереднього надання замовнику звіту з польових робіт за Етап 1 та Технічного звіту за Етап 2 у терміни передбачені договором на їх приймання замовником. Сторони домовились здійснювати обмін Електронними документами, у тому числі створювати, пересилати та підписувати Електронні документи із застосуванням визначеної у цьому пункті договору системи, яка забезпечує обмін електронними документами: комп`ютерна програма "Система зовнішнього обігу електронних документів "DIALS", та відповідно до положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі документи" (п. 15.6 Договору). Сторони домовилися, що створення Електронного документа завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої на підписання такого документа особи (далі - КЕП) (п. 15.7 Договору). З наведеного вбачається, що встановлений пунктом 3.2 Договору строк на оплату починається саме з моменту підписання актів наданих послуг уповноваженими представниками сторін. Водночас сторони погодили, що документообіг здійснюється із застосуванням системи, яка забезпечує обмін електронними документами. Вказана система передбачає підписання електронних документів шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженої на підписання такого документа особи. Відтак, суд вбачає підстави для обрахування строків оплати наданих послуг, починаючи саме з моменту, коли акт наданих послуг було підписано обома сторонами Договору. При цьому суд не погоджується з доводами позивача щодо необхідності врахування безпосередньо дати документа - акту наданих послуг, а також посилання останнього на п. 15.9 Договору та ст. 187.1 Податкового кодексу України, оскільки спірні правовідносини не пов`язані з веденням бухгалтерського та податкового обліку, а також з виникненням податкових зобов`язань сторін. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Приписи п. 3.2 Договору не допускають можливості різнобічного тлумачення, а тому суд вважає за необхідне обраховувати строк на оплату наданих послуг з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту наданих послуг за Етапом 1 та акту наданих послуг за Етапом

2. Судом встановлено, що Акти наданих послуг були підписані виконавцем після підписання замовником, а саме: №01_6266_Воловецький_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_ІФТЦ від 27.01.2023 на суму 1 333 799,28 грн - 03.02.2023, строк на оплату - до 05.03.2023; №01_6266_Дніпропетровський _ПМ_Запорізьке_ЛВУ_ЛЧ_ХТЦ від 24.03.2023 на суму 967 248,72 грн - 27.03.2023, строк на оплату - до 26.04.2023; №02_6266_Воловецький_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_ІФТЦ від 31.03.2023 на суму 509 652,48 грн - 04.04.2023, строк на оплату - до 04.05.2023; №05_6266_Хустський_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_УДД від 31.03.2023 на суму 185 011,20 грн - 10.04.2023, строк на оплату - до 10.05.2023; №02_6266-Криворізький ПМ Запорізьке ЛВУ ЛЧ ХТЦ від 04.04.2023 на суму 509 750,64 грн - 10.04.2023, строк на оплату - до 10.05.2023; №09_6266_Воловецький_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_ІФТЦ від 15.05.2023 на суму 187 439,52 грн - 24.05.2023, строк на оплату - до 23.06.2023; №14-6266-ХТЦ від 08.12.2023 на суму 105 952,80 грн - 18.12.2023, строк на оплату - до 17.01.2024. Таким чином, суд дійшов висновку, що замовник допустив прострочення зобов`язання з оплати наданих послуг за актами: №02_6266_Воловецький_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_ІФТЦ від 31.03.2023 на суму 509 652,48 з 05.05.2023 по 24.05.2023; №05_6266_Хустський_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_УДД від 31.03.2023 на суму 185 011,20 грн з 11.05.2023 по 24.05.2023; №02_6266-Криворізький ПМ Запорізьке ЛВУ ЛЧ ХТЦ від 04.04.2023 на суму 509 750,64 грн з 11.05.2023 по 24.05.2023; №09_6266_Воловецький_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_ІФТЦ від 15.05.2023 на суму 187 439,52 грн з 24.06.2023 по 26.06.2023. Здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 20 482,04 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з п. 9.7 Договору на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Враховуючи вищевикладене, суд здійснив перерахунок 3% річних та дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 1 683,45 грн. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат суд зазначає таке. Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. При з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором. Судом встановлено, що період прострочення за актом наданих послуг №02_6266_Воловецький_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_ІФТЦ від 31.03.2023 на суму 509 652,48 тривав з 05.05.2023 по 24.05.2023, тобто перевищує 15 календарних днів, а відтак дає підстави для нарахування інфляційних втрат. Водночас, періоди прострочення за актами наданих послуг №05_6266_Хустський_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_УДД від 31.03.2023 на суму 185 011,20 грн, №02_6266-Криворізький ПМ Запорізьке ЛВУ ЛЧ ХТЦ від 04.04.2023 на суму 509 750,64 грн та №09_6266_Воловецький_ПМ_ЗЛВУМГ_ЛЧ_ІФТЦ від 15.05.2023 на суму 187 439,52 грн становлять менше 15 днів, що унеможливлює застосування індексу інфляції до такої заборгованості. Враховуючи вищевикладене, суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 2 548,26 грн. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають пеня в розмірі 20 482,04 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 548,26 грн та 3% річних у розмірі 1 683,45 грн. Щодо доводів відповідача про неврахування судом першої інстанції існування у спірних правовідносинах обставин непереборної сили, зокрема факту, що 24.02.2022 рф розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, у зв`язку із чим не зменшив самостійно розмір заявлених штрафних санкцій, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Згідно із статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21). З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань). Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Пунктом 10.2 Договору, встановлено, що сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форсмажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України. Разом з тим, пунктом 10.3 Договору зазначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань, як обставина непереборної сили (форс-мажор). Апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), з дати їх настання та звернення до Торгово-промислової палати України для посвідчення таких обставин. Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. У постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: - лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; - форс-мажор, або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; - наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. У постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 Верховний Суд зазначив, що: - ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); - вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; - лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Всі інші доводи, наведені скаржниками в апеляційних скаргах, колегією суддів досліджено та відхилено з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За встановлених у даній справі обставин в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстави для його скасування відсутні. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати. Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/12078/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/12078/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12078/24 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді О.О. Хрипун Г.П. Коробенко