Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3538/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3538/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Філінюка І.Г. суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Ізмаїльської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2025 по справі №916/3538/25 за позовом: Заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Кілійського міжрайонного управління водного господарства до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 2312912,47 грн. суддя суду першої інстанції Ільєва Л.М. місце винесення ухвали: м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул.Фалєєвська, 14, повний текст ухвали складено та підписано: 20.10.2025 року ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Кілійського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", в якій просить: - визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 31.08.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"; - визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 21.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»; - визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 17.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»; - визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 06.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»; - визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 22.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»; - визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 23.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»; - визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 27.01.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»; - визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 29.03.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладену між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»; - стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 42129888) на користь Кілійського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01034165) кошти в сумі 2312912,47 грн. В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткових угод № 1 від 31.08.2021, № 2 від 21.10.2021, № 3 від 17.11.2021, № 4 від 06.12.2021, № 5 від 22.12.2021, № 6 від 23.12.2021, № 8 від 27.01.2022, № 9 від 29.03.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, оскільки вказані додаткові угоди укладені за відсутності коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, при наявності зменшення середньо ринкової ціни за одиницю товару, а також перевищують 10% поріг, визначений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що свідчить про порушення принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності, що передбачені законодавством про публічні закупівлі. За ствердженнями прокурора, внаслідок підвищення цін на електричну енергію на підставі вказаних додаткових угод позивачем було надмірно сплачено 2312912,47 грн. Відтак, вказані додаткові угоди, на думку прокурора, підлягають визнанню недійсними, а безпідставно сплачені позивачем кошти в сумі 2312912,47 грн. поверненню. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 позовну заяву заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Кілійського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 2312912,47 грн. передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Миколаївської області. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 вказану позовну заяву Заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (вх. № 13522/25 від 23.09.2025) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ст.ст. 53, 162 ГПК України, не обґрунтовано належним чином наявність правових підстав для звернення з даним позовом в особі Кілійського міжрайонного управління водного господарства. При цьому вказаною ухвалою суду прокурору встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 08.10.2025 від Ізмаїльської окружної прокуратури до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. №14249/25), в якій прокурор зазначає, що при поданні позовної заяви у даній справі № 916/3538/25 прокурором усунуто зазначене в ухвалі суду у справі № 916/478/23 порушення та належним чином обґрунтовано підстави представництва інтересів держави у суді саме в інтересах КМУВГ на сторінках 32-34 позовної заяви, та наведено відповідне цитування позовної заяви. Разом з цим, прокурор зазначає, що як вбачається з офіційного сайту Судової влади України у провадженні Господарського суду Миколаївської області чи іншого суду відсутня справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Крім того, відсутні рішення чи ухвала суду, що набрало законної сили, про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Прокурор стверджує, що хоча справа № 916/478/23, яка розглядалася раніше, і є аналогічною даній справі № 916/3538/25, однак не є тотожною, що узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2024. Також прокурор посилається на висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19, згідно з яким прокуратура уповноважена звертатись до суду в інтересах держави в особі державних організацій, наділених повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери їх управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2025 повернуто позовну заяву заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Кілійського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 2312912,47 грн. Обґрунтування судового рішення. Ухвала суду мотивована тим, що у повторно заявленому прокурором позові не усунуті недоліки, у зв`язку з якими Господарським судом Миколаївської області у справі № 916/478/23 було постановлено ухвалу від 28.08.2023 про залишення без розгляду позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в частині представництва інтересів держави в особі Кілійського міжрайонного управління водного господарства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Також прокурором не усунуто виявлені судом недоліки, про які вказано в ухвалі суду від 29.09.2025 у даній справі. Крім того, судом зазначено, що висновок Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19, на яку посилається прокуратура, є нерелевантним відносно спірних правовідносин у даній справі та не підтверджує наявність підстав для представництва інтересів держави прокуратурою в особі КМУВГ. Таким чином, судом установлено, що звернення прокурора до суду з тими ж вимогами, що вже були предметом розгляду у даній справі, є зловживанням процесуальними правами, оскільки жодних нових підстав або нових обставин прокурором у вказаній позовній заяві не наведено Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги. 30.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Ізмаїльської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2025 по справі №916/3538/25, у якій скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2025 у справі № 916/3538/25 скасувати, направити справу № 916/3538/25 для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що КМУВГ, будучи бюджетною неприбутковою організацією, здійснює повноваження з управління державними водогосподарськими об`єктами комплексного призначення, міжгосподарськими меліоративними системами, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб, а також з цією ж метою здійснює публічні закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти та забезпечує їх цільове і раціональне використання. Крім того, у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у аналогічній справі № 916/2714/23 установлено, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства, утому числі з урахуванням висновків, викладених у постанові від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19 Велика Палата Верховного Суду. Прокурор вважає, що твердження суду першої інстанції про те, що висновок Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19, на яку посилається прокуратура, є нерелевантним відносно спірних правовідносин у даній справі та не підтверджує наявність підстав для представництва інтересів держави прокуратурою в особі КМУВГ, є необґрунтованим. Крім того, твердження суду першої інстанції щодо необхідності залучення КМУВГ саме у якості відповідача як сторони спірних додаткових угод також є необґрунтованим. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру»). Отже, Ізмаїльською окружною прокуратурою вірно визначено КМУВГ позивачем у даній справі та з метою усунення недоліків, зазначених в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2023 у справі № 916/478/23 про залишення позову без розгляду в частині представництва інтересів держави в особі КМУВГ та в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 у справі № 916/3538/25 про залишення позовної заяви без руху, наведено у новій позовній заяві та заяві про усунення недоліків належне обґрунтування. Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025. На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3538/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3538/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ізмаїльської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2025 по справі №916/3538/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції. 13.11.2025 матеріали справи №916/3538/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ізмаїльської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2025 по справі №916/3538/25. Визначено розглянути апеляційну скаргу Ізмаїльської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2025 по справі №916/3538/25 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено іншім учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу. Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. До суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання. В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно - західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм права, дійшла наступних висновків. Щодо розгляду справи № 916/478/23. Так, на розгляді Господарського суду Миколаївської області та Південно-західного апеляційного господарського суду перебувала справа № 916/478/23 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Південного офісу Держаудитслужби до ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод до Договору № 100/60 від 18.02.2021 та стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 1 144 370,54 грн. Позовна заява містила вимоги щодо визнання недійсними додаткових угод № 2 від 21.10.2021, № 3 від 17.11.2021, № 4 від 06.12.2021, № 5 від 22.12.2021, № 6 від 23.12.2021, № 8 від 27.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, укладені між КМУВГ та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», та стягнення з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь КМУВГ коштів в сумі 1 144 370,54 гривень. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2023 у справі № 916/478/23 позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в частині представництва інтересів держави в особі Кілійського міжрайонного управління водного господарства залишено без розгляду. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у задоволенні позову прокуратури відмовлено. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 916/478/23 залишено без задоволення апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури, рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі № 916/478/23 змінено з мотивів, викладених у мотивувальній частині постанови, резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2023 у справі № 916/478/23 залишено без змін, згідно з яким у задоволенні позову відмовлено. У постанові судом апеляційної інстанції зазначено, що КМУВГ фактично втратило процесуальний статус позивача у справі (учасника справи) у зв`язку із залишенням Господарським судом Миколаївської області ухвалою від 28.08.2023 позову прокурора без розгляду в частині представництва інтересів держави в особі КМУВГ з мотивів відсутності підстав для представництва інтересів держави в особі КМУВГ, оскільки останнє не є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. З огляду на викладене, колегія суддів зазначила, що КМУВГ не є учасником справи № 916/478/23, тобто не оспорює, як позивач та одна із сторін додаткових угод вказані угоди, а тому фактично прокурором у цій справі пред`явлено позов в інтересах Південного офісу Держаудитслужби до однієї із сторін спірних правочинів Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія». Отже, у цій справі позовні вимоги пред`явлені за неналежного суб`єктного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову про визнання оспорюваних угод недійсними. Зазначені вище мотиви відмови в задоволенні позову про визнання недійсними додаткових угод (з підстав неналежного складу відповідачів у справі) виключають необхідність надавати Південно-західним апеляційним господарським судом оцінку іншим аргументам скаржника, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/ необґрунтованості позову про визнання правочинів недійсними, та їх передчасного дослідження судом на предмет відповідності чинному законодавству, адже дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин. Таким чином, вбачається, що у ході розгляду справи № 916/478/23 у позові прокуратури відмовлено не у зв`язку з необґрунтованістю самої позовної заяви, а у зв`язку з визначенням неправильного суб`єктного складу. При цьому, ухвалою від 28.08.2023 позов прокурора залишено без розгляду в частині представництва інтересів держави в особі КМУВГ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відповідно до якої суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. Відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно Щодо повернення позовної заяви у даній справі № 916/3538/25. Так, Господарським судом Миколаївської області в ухвалі від 20.10.2025 зазначено, що у повторно заявленому прокурором позові не усунуті недоліки, у зв`язку з якими Господарським судом Миколаївської області у справі № 916/478/23 було постановлено ухвалу від 28.08.2023 про залишення без розгляду позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в частині представництва інтересів держави в особі Кілійського міжрайонного управління водного господарства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Також прокурором не усунуто виявлені судом недоліки, про які вказано в ухвалі суду від 29.09.2025 у даній справі. Крім того, судом зазначено, що висновок Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19, на яку посилається прокуратура, є нерелевантним відносно спірних правовідносин у даній справі та не підтверджує наявність підстав для представництва інтересів держави прокуратурою в особі КМУВГ. Таким чином, судом установлено, що звернення прокурора до суду з тими ж вимогами, що вже були предметом розгляду у даній справі, є зловживанням процесуальними правами, оскільки жодних нових підстав або нових обставин прокурором у вказаній позовній заяві не наведено Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Колегія суддів вважає, що Ізмаїльською окружною прокуратурою вірно визначено Кілійське міжрайонне управління водного господарства позивачем у даній справі та з метою усунення недоліків, зазначених в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2023 у справі № 916/478/23 про залишення позову без розгляду в частині представництва інтересів держави в особі Кілійського міжрайонного управління водного господарства та в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 у справі № 916/3538/25 про залишення позовної заяви без руху, наведено у новій позовній заяві та заяві про усунення недоліків належне обґрунтування. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними. Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. За приписами частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. За приписами статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статті 174 цього Кодексу. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, аналіз положень статті 53 ГПК України у взаємозв`язку із змістом частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження. Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19). Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19). Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо Прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (на які посилається скаржник), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 наголосила на тому, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача. При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор. Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави. У даній справі, що розглядається колегією суддів встановлено, що Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі: Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Кілійського міжрайонного управління водного господарства. В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткових угод № 1 від 31.08.2021, № 2 від 21.10.2021, № 3 від 17.11.2021, № 4 від 06.12.2021, № 5 від 22.12.2021, № 6 від 23.12.2021, № 8 від 27.01.2022, № 9 від 29.03.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60, оскільки вказані додаткові угоди укладені за відсутності коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, при наявності зменшення середньо ринкової ціни за одиницю товару, а також перевищують 10% поріг, визначений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що свідчить про порушення принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності, що передбачені законодавством про публічні закупівлі. За ствердженнями прокурора, внаслідок підвищення цін на електричну енергію на підставі вказаних додаткових угод позивачем було надмірно сплачено 2312912,47 грн. Відтак, вказані додаткові угоди, на думку прокурора, підлягають визнанню недійсними, а безпідставно сплачені позивачем кошти в сумі 2312912,47 грн. поверненню, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Кілійського міжрайонного управління водного господарства кошти в сумі 2312912,47 грн., як розпорядника бюджетних коштів. Так, відповідно до п. 1 розділу І Положення КМУВГ є бюджетною неприбутковою організацією, яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, і належить до сфери управління Держрибагентства. Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства та банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (п. 4 Положення). Управління, зокрема, зобов`язане здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти відповідно до законодавства; забезпечувати цільове і раціональне використання бюджетних коштів; подавати до Держрибагентства бюджетну, фінансову, відомчу, статистичну звітність та іншу оперативну інформацію (п. 2 розділу ІІІ Положення). Майно Управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління. Утримання Управління здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством. Перевірки та аудит діяльності Управління здійснюється Держрибагентством та іншими контролюючими органами у порядку, встановленому законодавством України та цим Положенням (розділ IV Положення). Управління у межах своїх повноважень забезпечує на території Білгород Дністровського району (Татарбунарської, Дивізійської, Лиманської, Тузлівської територіальних громад), Болградського району (Арцизької, Теплицької, Павлівської територіальних громад) та Ізмаїльського району (Кілійської, Вилківської, Суворовської територіальних громад) Одеської області вирішення питань щодо гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських меліоративних систем (п. 3 розділу І Положення). Отже, Кілійське міжрайонне управління водного господарства у спірних правовідносинах наділений владними повноваженнями, оскільки джерелом фінансування Договору є державний бюджет, а Кілійське міжрайонне управління водного господарства належить до сфери управління Державного агентства рибного господарства та забезпечує потреби держави або територіальної громади. Зокрема, у вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Кілійського міжрайонного управління водного господарства виходить з такого: - Кілійське міжрайонне управління водного господарства є стороною спірного Договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.02.2021 № 100/60 та виконує функцію розпорядника бюджетних коштів, шляхом проведення закупівлі електричної енергії за кошти державного бюджету України саме з метою забезпечення потреб держави або територіальної громади; - Кілійське міжрайонне управління водного господарства є бюджетною неприбутковою організацією, здійснює повноваження з управління державними водогосподарськими об`єктами комплексного призначення, міжгосподарськими меліоративними системами, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб, а також з цією ж метою здійснює публічні закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти та забезпечує їх цільове і раціональне використання; - спірна закупівля фінансувалася за рахунок коштів державного бюджету, отже у даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі. Отже, реалізуючи надану бюджетну компетенцію щодо раціонального, ощадливого та ефективного використання державних фінансів, у спірних правовідносинах діяв не як учасник зобов`язальних правовідносин, а реалізовував державну політику у сфері публічних закупівель. Отже, нераціональне використання Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства, у тому числі при укладенні, виконанні оспорюваних Додаткових угод до Договору, має наслідком порушення фактично публічних інтересів (інтересів держави), оскільки Кілійське міжрайонне управління водного господарства є учасником бюджетного процесу та виконує функцію розпорядника бюджетних коштів. Тобто у спірних правовідносинах реалізує публічну функцію. Верховний Суд, також акцентує увагу на тому, що у пунктах 8.10 - 8.14 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (на яку посилається скаржник) Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема таке: "Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи». Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 14.01.2025 у справі №916/2714/23. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зазначено, що оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру»). Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність визначених ч.ч. 4, 6, 7 ст. 174 ГПК України підстав для повернення позовної заяви і доданих до неї документів прокурору. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушення норм процесуального права. Висновок суду апеляційної інстанції. Згідно зі ст.280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, при цьому судом першої інстанції порушені норми процесуального права, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області, з подальшим направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. При цьому, у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 269, 271, 275, 277, 280, 281-285 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Ізмаїльської окружної прокуратури задовольнити. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2025 у справі № 916/3538/25- скасувати. Справу № 916/3538/25 направити на розгляд до Господарського суду Миколаївської області для вирішення питання про відкриття провадження. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України. Головуючий суддя І.Г. Філінюк Суддя О.Ю. Аленін Суддя Н.М. Принцевська