Постанова 4870 № 926/2209/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" січня 2026 р. Справа №926/2209/21 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Кравчук Н.М. суддів Матущак О.І. Скрипчук О.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 від 15.10.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/3018/25 від 16.10.2025) на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 (повний текст ухвали складено 06.10.2025, суддя - Ніколаєв М.І.) у справі №926/2209/21 за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури, м. Чернівці в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ до відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Чернівці треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: фізична особа ОСОБА_2 , м. Чернівці Братство (Місію) Доброї Новини Милосердя « ОСОБА_3 » ОСОБА_4 , м. Біляївка про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 85 878,70 грн ВСТАНОВИВ: Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до ТОВ «МБ Кур`єр» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 85 878,70 грн. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.12.2021 у справі № 926/2209/21 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 85878,70 грн боргу в дохід Державного бюджету України. Стягнуто з фізичної особи - ОСОБА_1 на користь Чернівецької обласної прокуратури - 2270,00 грн судового збору. Розстрочено виконання рішення в частині сплати основного боргу в сумі 85 878,70 грн на 12 місяців з щомісячним платежем 7156,56 грн. 18.01.2022 Господарським судом Чернівецької області на примусове виконання рішення суду від 24.12.2021 видано накази про стягнення з відповідача на користь позивача 85 878, 70 20 грн заборгованості та 2 270, 00 грн судового збору. 01.10.2025 від Державної служби України з безпеки на транспорті до суду надійшла заява від 01.10.2025 (вх. № 3291 від 01.10.2025) про видачу дублікату наказу Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2022 щодо стягнення з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 85 878,70 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Заява обґрунтована тим, що оригінал наказу Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2022 у даній справі було втрачено, у зв`язку з чим стягувач просить видати дублікат вказаного наказу. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 задоволено вказану заяву та видано дублікат наказу Господарського суду від 18.01.2022 у справі № 926/2209/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 85878,70 грн боргу в дохід Державного бюджету України, код бюджетної класифікації доходів: 22160100 «Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні». При постановленні ухвали про видачу дублікату наказу, суд, зокрема, зазначив, що згідно з повідомленням Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці ЗМУ МЮ від 02.07.2024 наказ у справі №926/2209/21 від 18.01.2022 повернутий стягувачу Державній службі України з безпеки на транспорті без прийняття до виконання. Строк пред`явлення до виконання вказаного наказу станом на дату звернення до суду із заявою не закінчився, відтак, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви Державної служби України з безпеки на транспорту про видачу дублікату наказу. Також ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 виправлено допущену в наказі Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/2209/21 описку, а саме: замість слів: стягувач - «Чернівецька обласна прокуратура» слід читати : стягувач - «Державна служба України з безпеки на транспорті». При постановленні вказаної ухвали суд зазначив, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.12.2021 у справі № 926/2209/21 стягнуто з фізичної особи- ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 85878,70 грн боргу. Відтак, у наказі допущено описку та помилково зазначено стягувача - Чернівецьку обласну прокуратуру . Не погодившись з вказаною ухвалою про виправлення описки, фізична особа - ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 про виправлення описки у виконавчому документі та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Державної служби України з безпеки на транспорті про виправлення описки у судовому наказі Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2022 повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що видача Господарським судом Чернівецької області виконавчого документу із зазначенням Чернівецької обласної прокуратури як стягувача є правомірним, законним і таким, що у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства України. На думку скаржника, суд не обмежує державний орган в інтересах якого позивався прокурор, направляти такий наказ про примусове виконання до Державної виконавчої служби. Державна служба України з безпеки на транспорті у відзиві на апеляційну скаргу від 05.12.2025 (вх. №ЗАГС 01-04/9252/25 від 05.12.2025) заперечує проти доводів скаржника, вказуючи на те що, за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення. Зазначення в наказі про примусове виконання рішення «на користь» свідчить про те, що такий наказ видано на користь держави в особі Державної служби України з безпеки у транспорті, яка і є стягувачем в силу закону поряд із державним органом- прокурором за позовом якого судом прийнято відповідне рішення. Відтак, позивач вважає, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, особа, в чиїх інтересах подано позов набуває статусу позивача. Отже, в спорі Державна служба України з безпеки на транспорті після відкриття провадження у справі № 926/2209/21 набула статусу позивача та стягувача. Державною службою України з безпеки на транспорті також зазначено, що наказ повинен відповідати резолютивній частині рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. В резолютивній частині рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.12.2021 вказано про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 85878,70 грн боргу в дохід Державного бюджету України, код бюджетної класифікації доходів:22160100 «Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні». Водночас в наказі від 18.01.222 стягувачем помилково вказано Чернівецьку окружну прокуратуру. Тому, як наслідок ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025, на думку позивача, обґрунтовано виправлено допущену описку. Чернівецька окружна прокуратура міста Чернівці у відзиві на апеляційну скаргу від 05.12.2025 (вх. №ЗАГС 01-04/9310/25 від 08.12.2025) також не погоджується з доводами, наведеними в апеляційній скарзі відповідача. Зазначає, що дії Укртрансбузпеки в частині скерування заяви на виправлення описки в судовому наказі від 18.01.2022 та, як наслідок, постановлення Господарським судом Чернівецької області ухвали від 06.10.2025 є таким, що відповідають фактичним обставинам справи та прийняті з дотриманням норм чинного законодавства. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Матущак О.І., Скрипчук О.С.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 від 15.10.2025 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 у справі № 926/2209/21. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Отже, колегія суддів, враховуючи обставини справи та перебування членів колегії суддів (головуючого судді) у відпустці, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. При ухваленні постанови колегія суддів керувалася таким. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. Отже, законом передбачені випадки, коли недоліки рішення суду можуть бути усунені тим самим судом, що його ухвалив. Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) орфографічна, граматична, пунктуаційна помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Такі помилки зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Як правило, описка, як мовна помилка, не спотворює текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: помилкове розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів тощо. Отже, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання. Таким чином, виправлення допущених у рішенні, ухвалі, описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть рішення, ухвали. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто, виникли в процесі виготовлення тексту рішення). Виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо, при цьому, не зачіпається суть судового рішення (постанова Верховного суду від 15.01.2021 у справі № 905/2135/19). Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.12.2021 у справі № 926/2209/21 стягнуто з фізичної особи- ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 85878,70 грн боргу в дохід Державного бюджету України. Однак, при виготовленні наказу на примусове виконання вказаного рішення, судом першої інстанції допущено описку: замість стягувача: Державна служба України з безпеки на транспорті помилково стягувачем зазначено: Чернівецьку окружну прокуратуру міста Чернівців. Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи міститься постанова Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.04.2022 про закінчення виконавчого провадження по судовому наказу № 926/2209/21, виданого Господарським судом Чернівецької області 18.01.2022, про фактичне виконання виконавчого документу та сплату судового збору в сумі 2270,00 грн. Проте, доказів фактичного виконання наказу Господарського суду Чернівецької області № 926/2209/21 від 18.01.2022 про стягнення основного боргу в сумі 85878,70 грн матеріали справи не містять. В матеріалах справи міститься лист Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) від 18.09.2023, скерований на адресу Чернівецької окружної прокуратури, у якому остання повідомляє, що не отримувала судового наказу у справі № 926/2209/21 про стягнення основного боргу в сумі 85878,70 грн. Згідно з повідомленням Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.07.2024 наказ у справі №926/2209/21 від 18.01.2022 повернутий стягувачу - Державній службі України з безпеки на транспорті без прийняття до виконання, оскільки наказ не відповідає вимогам, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» (не вказано дати народження боржника, що унеможливлює ідентифікувати особу) (т.2 а.с.172). Державна служба України з безпеки на транспорті, звертаючись до суду із заявою від 02.10.2025 (вх.. №3316 від 02.10.2025) про виправлення описки у судовому наказі від 18.01.2022, просить суд вказати правильне найменування стягувача «Державна служба України з безпеки на транспорті» замість помилково зазначеного стягувача «Чернівецька обласна прокуратура». Заява обґрунтована тим, що зазначена описка унеможливлює належне виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2022. Суд апеляційної інстанції, з врахуванням наведеного, зазначає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву Державної служби України з безпеки на транспорті про виправлення описки у наказі, вказавши стягувача - Державну службу України з безпеки на транспорті, проте, критично оцінює реальне виконання дублікату наказу без врахування причин повернення виконавчого документу від 18.01.2022. Згідно з ч.1 ч. 3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції фактично здійснив виправлення технічної помилки, оскільки в резолютивній частині рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.12.2021 зазначено «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 85878,70 грн боргу в дохід Державного бюджету України (р/р UA378999980313131216000024405 одержувач: Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації доходів:22160100 «Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні». А отже, наказ має відповідати резолютивній частині рішення та відповідати положенням статті 243 ГПК України. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах "Волчлі проти Франції", ТОВ "Фріда" проти України"). Враховуючи принцип недопущення надмірного формалізму, закріплений у правових висновках Верховного Суду та визнаний Європейським судом з прав людини, формальні помилки, які були виправлені судом у передбаченому законом порядку, не можуть нівелювати законність і обґрунтованість судового наказу, виданого на підставі відповідного рішення. Отже, твердження скаржника про помилкову видачу наказу, зважаючи на повторно ухвалене судове рішення щодо виправлення описки, не мають правових підстав. Відсутність матеріально-правових чи процесуально-правових підстав, передбачених ст. 328 ГПК України, не дає підстав для задоволення апеляційної скарги на ухвалу про виправлення описки у виконавчому документі. Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду. Наведені в апеляційній скарзі аргументи ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом норм процесуального права. Ухвала Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 у справі №926/2209/21 прийнята у відповідності до норм процесуального права, яку необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 114, 243, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд ухвалив:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 від 15.10.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/3018/25 від 16.10.2025) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06.10.2025 у справі №926/2209/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.

5. Матеріали справи №926/2209/21 повернути до Господарського суду Чернівецької області. Головуючий суддя Н.М. Кравчук Судді О.І. Матущак О.С. Скрипчук