Постанова Полтавський апеляційний суд № 531/429/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/429/25 Номер провадження 22-ц/814/796/26Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І., при секретарі судового засідання Ракович Д.Г., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Янко Олександра Олександровича на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Миргородської міської ради Полтавської області в особі служби у справах дітей, Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання дитини та утримання дитини,- В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, у якій просив встановити факт, що він самостійно виховує та утримує дочку ОСОБА_3 , 12 червня 2017 року, починаючи з січня 2020 року по теперішній час. У позові посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.12.2016 по 11.01.2020. Від шлюбу мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, відповідачка виїхали з адреси спільного проживання з позивачем і наразі не відомо адресу її проживання. Відповідачка добровільно і свідомо залишила дочку на позивача. Так позивач почав проживати з дочкою удвох і він почав її самостійно виховувати та утримувати. Від встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини в судовому порядку, залежить виникнення у позивача прав на звільнення з військової служби, визначених ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та захист права дитини виховуватись у родині, оскільки у випадку мобілізації позивача, дочка може залишитися одна, або може бути направлена до дитячого будинку. Позивач з дочкою проживає у належному йому будинку, працює, отримує заробітну плату, якої вистачає на одяг, харчування, оплату комунальних послуг та інші потреби повсякденного вжитку. За місцем проживання позивач характеризується позитивно. Мати дитини не спілкується з дочкою навіть по телефону, чим проявляє байдужість. Факт того, що позивач самостійно виховує та утримує дитину з 2020 року вже встановлено службою у справах дітей Миргородської міської ради, але необхідне його встановлення в судовому порядку. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_2 , самостійно виховує та утримує дочку ОСОБА_3 , починаючи з січня 2020 року по теперішній час. З вказаним рішенням суду не погодились представник ОСОБА_1 адвокат Янко О.О. та подали апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Карлівського районного суді від 18.08.2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Миргородська міська рада Полтавської області в особі Служби у справах дітей, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_3 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема вказує, що з вказаним рішенням погодитися не може, вважає його необґрунтованим, належним чином не мотивованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону. Крім того, зазначає, що сам факт того, що ОСОБА_1 припинила спільне проживання з позивачем і на даний час знаходиться за межами України не свідчить про її байдуже ставлення до доньки, та не може свідчити про злісне ухилення від участі у їх вихованні, свідоме нехтування своїми обов`язками та виховання і утримання доньки лише батьком. Акцентує увагу суду, що встановлення факту одноосібного виховання дитини одним із батьків не може бути самостійною вимогою, а є однією з обставин, що встановлюється при розгляді спорів між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини, наприклад щодо позбавлення батьківських прав, тощо. Це при тому, що позивач перешкоджає їй у прийняті участі у вихованні та утриманні дитини. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 прохає відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник відповідача, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів, заслухавши доповідача та пояснення учасника справи, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.12.2016, який рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавські області від 11 січня 2020 року було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з батьком. Рішенням ВК Миргородської міської ради №272 від 15.09.2020 було визначено місце проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 за його місцем проживання. Згідно Акту обстеження умов проживання (а.с.10), позивач разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживає по АДРЕСА_1 . Дитина має окрему кімнату, створені всі необхідні умови для життя та розвитку дитини, відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Батько відповідально ставиться до виховання та навчання дитини. Також позивачем надано Акт підтвердження фактичного місця проживання ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 за зазначеною вище адресою. Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.04.2021 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.25,26), ОСОБА_2 та ОСОБА_5 належить по частині будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 з 07.10.2022 по даний час працює в ТОВ «Агротех-Гарантія» підсобним робітником. Позитивно характеризується за місцем роботи (а.с.16). ОСОБА_2 , станом дату на видачі довідок, навчалася у 2-В класі Миргородського ліцею ім. Т.Г. Шевченка (а.с.19,20). Вихованням дитини займається батько, мати не бере участь у вихованні дочки, не спілкується з класним керівником та вчителями, не бере участі у класних чи ліцейних заходах. Під час перебування дочки у ЗДО №11 «Теремок», до дитячого садка ОСОБА_6 приводив батько, забирав дитину також він. Приймав участь у батьківських зборах, спілкувався з вихователями, відвідував свята, заходи. Оплату за харчування дитини здійснював батько своєчасно та у повному розмірі (а.с.22,23). Відвідування малолітньої ОСОБА_3 лікаря-педіатра з метою лікування, проходження необхідних профілактичних медичних оглядів, проведення щеплення, відбувалося також з батьком ОСОБА_2 (а.с.24). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт самостійного виховання та утримання позивачем дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджено належним та допустимим доказами. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне. Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України). Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України. За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Частиною 1статті 81 ЦПК України року встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 цієї ж статі - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та надавши оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивач проживає з дитиною та несе відповідальність за її утримання, те що відповідач сплачує аліменти та інколи перераховує кошти на свята не скасовує факт самостійного виховання. Однак, колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, та вважає, що він зроблений без урахування наявних у справі доказів та обставин справи. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22. Колегія суддів зазначає, що надані позивачем докази свідчать лише про проживання дитини разом з батьком, що сторонами не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини, що в свою чергу також знайшло підтвердження при розгляді справи. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Янко Олександра Олександровича підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову Згідно зі статтею 141 ЦПК України, за подачу апеляційної скарги апелянтом сплачувався судовий збір у розмірі 1453,44 грн, в даному випадку підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Янко Олександра Олександровича - задовольнити. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позу ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Миргородської міської ради Полтавської області в особі служби у справах дітей, Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання дитини та утримання дитини - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 1453,44 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 12 січня 2026 року. Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин Судді: __________________ Ю.В. Дряниця _________________ Л.І. Пилипчук