Постанова Хмельницький апеляційний суд № 669/828/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Хмельницький Справа № 669/828/25 Провадження № 22-ц/820/177/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 669/828/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Кучеруком Тарасом Миколайовичем, на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Бараболею Н.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила стягувати з відповідача на її користь щомісячно аліменти в розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), до закінчення навчання або досягнення двадцяти трьох років. На підтримання заявлених позовних вимог посилалася, що з 03 вересня 2025 року вона є студенткою Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова та навчається на І курсі за освітньою формою навчання «Магістр менеджменту» за спеціальністю D3 Менеджмент. Позивачка вказувала, що у зв`язку з навчанням потребує допомоги зі сторони батьків, оскільки навчається на контрактній формі навчання, повинна оплачувати вартість навчання, окрім цього кошти потрібні на оплату проїзду до місця навчання, проживання, придбання підручників та інших матеріалів. Матір їй також надає матеріальну допомогу, однак коштів не вистачає. Крім того, посилалася, що з червня 2025 року їй встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із астмою, при цьому хворіє вона ще з дитинства. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 та її представник адвокат Кучерук Т.М. подали апеляційну скаргу, вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просять його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Представник апелянтки посилається, що судом не прийнято до уваги надані докази щодо поганого стану здоров`я позивачки, яка має групу інвалідності, згідно виписок із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 неодноразово знаходилася на стаціонарному лікуванні у період з 2022 по 2025 рік у пульмонологічному відділенні КНП «Хмельницька обласна лікарня» з діагнозом бронхіальна астма змішаного ґенезу, алергічна форма, важкий перебіг, часті напади задухи. Крім того, судом не враховано, що відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог, навпаки погоджувався сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі по 2 000 грн до завершення навчання. В ході розгляду справи було надано достатньо доказів про потребу позивачки у матеріальній допомозі від батька, при цьому докази неможливості відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання суду не надані. Представник апелянтки вказує, що хоча позивачка на даний час одружена, однак її чоловік також хворіє та потребує системного лікування та постійних витрат, як і позивачка. Крім того, позивачку згідно наказу № 26-К від 30.09.2025 року звільнено з посади менеджера з соціальної роботи релігійної організації «Християнське місіонерське товариство «Надія для сходу» за власним бажання, при цьому причиною звільнення є неможливість подальшого поєднання роботи з навчанням у зв`язку із погіршенням стану здоров`я. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач посилається, що апелянтка з 01.10.2025 року офіційно працює в ТзОВ «Фельзен», що підтверджує той факт що з попередньої роботи вона звільнилася не через стан здоров`я, а через зміну місця працевлаштування. Окрім цього, її чоловік офіційно працює в ТзОВ «Есо-Автотехнік», а тому має можливість дбати про сім`ю та надавати матеріальну допомогу дружині. Також відповідач вказує, що він на даний час одружений і на його утриманні перебуває неповнолітній син, який має інвалідність з дитинства та потребує додаткових витрат на лікування. Крім того, він також має проблеми зі здоров`ям, відповідно до довідки ВЛК № 2025-0429-1352-2880-7 від 29.04.2025 року йому встановлено діагноз гіпертонічна хвороба ІІ стадія, що зобов`язує його постійно приймати необхідні ліки, що призводить до додаткових фінансових витрат. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ОСОБА_3 12 жовтня 2024 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». Як вбачається з Договору №2668/25 від 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 навчається у Хмельницькому університеті управління та права імені Леоніда Юзькова за заочною платною формою здобуття вищої освіти за освітньою програмою «Мігістр менеджементу». Освітня програма є акредитованою строком до 01 липня 2026 року. Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/25/3210/8 від 20.06.2025 року ОСОБА_1 з 01.06.2025 року встановлено ІІ групу інвалідності. В матеріалах справи є виписки із медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-240617/14418, №ІХ-250422/8979, №ІХ-220404/5522, №ІХ-230613/12914, №ІХ-241203/27811 ОСОБА_1 , з яких видно, що в період з 04.04.2022 року по 12.04.2022 року, в період з 13.06.2023 по 20.06.2023 року, в період з 17.06.2024 року по 24.06.2024 року, в період з 03.12.2024 року по 10.12.2024 року, в період з 22.04.2025 року по 29.04.2025 року знаходилася на стаціонарному лікуванні у пульмонологічному відділенні КНП «Хмельницька обласна лікарня» з діагнозом бронхіальна астма змішаного ґенезу, алергічна форма, персистуюча, важкий перебіг, часті напади ядухи. Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів у зв`язку з навчанням позивачка посилалася, що потребує матеріальної допомоги від батька у зв`язку з її навчанням у вищому навчальному закладі, при цьому вказувала на наявність у неї проблем зі здоров`ям, що призвело до отримання ІІ групи інвалідності та можливість відповідача надавати їй відповідну матеріальну допомогу, оскільки він є працевлаштованим у Хмельницькому обласному центрі зайнятості, отримує стабільний та достатній дохід, а відтак має таку можливість. Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Стягнення аліментів на утримання повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання, є одним із способів захисту їхніх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Наведеному відповідають і роз`яснення, викладені в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Як роз`яснено в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц. Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка). Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Разом з тим, при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17. Відповідно до вимог ст. ст 12,13,81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності з ч. 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Отже при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести потребу в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач. Тому звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на період навчання, необхідно надати всі наявні докази, що підтверджують необхідність отримання такого утримання, наприклад: довідка про вартість навчання, в разі якщо дитина навчається на контрактній формі навчання, докази, що підтверджують вартість проживання в гуртожитку чи договір оренди іншого житла, виписка з банківського рахунку дитини, чи будь-які інші докази на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у нього потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо). Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Тож, вирішуючи питання про стягнення аліментів суд має встановити матеріальне становище платника та отримувача аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів тощо. Обов`язок доведення того факту, що особа в силу тих чи інших обставин не може здійснювати сплату аліментів покладається на самого платника аліментів. Разом з тим, доведення тієї обставини, що отримувач аліментів потребує грошового утримання покладається саме на позивача. Тому, при зверненні з позовною заявою до останньої необхідно долучити всі можливі докази того, що у позивача відсутній дохід, це може бути наприклад виписка по банківським рахункам отримувача аліментів, тощо. Підсумовуючи вищевикладене, на відмінну від стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на дитину, що продовжує навчання не є безумовним та потребує доказування таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є повнолітньою, однак на дату звернення до суду з даним позовом не досягла 23 річного віку. ОСОБА_1 з 12 жовтня 2024 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , на даний час є заміжньою. Позивачка є студенткою Хмельницького університету управління та права імені ОСОБА_6 за заочною формою здобуття вищої освіти за освітньою програмою «Мігістр менеджементу», строк до 01 липня 2026 року. Однак позивачем не надано доказів того, які витрати, крім зазначення в договорі про платну форму навчання, вона несе у зв`язку з навчанням, на що саме необхідні кошти, у чому саме полягає потреба у матеріальній допомозі. Відсутні доказів на підтвердження вартості навчання та витрат, пов`язаних з навчанням (вартості підручників, посібників для навчання, вартості іншого приладдя, проїзду до навчального закладу, тощо). Варто зазначити, що позивачка навчається на заочній формі навчання, тому не позбавлена можливості працювати, оскільки навчається не на очній (стаціонарній) формі навчання, крім того навчання на заочній формі не змушує її нести додаткові витрати на проживання в місті на період навчання. Крім того, в матеріалах справи наявні докази про працевлаштування позивачки та отримання нею заробітної плати з жовтня 2025 року, після звільнення з попередньої роботи. Також слід врахувати і сімейний стан позивачки, яка є заміжньою, чоловік якої хоча і має проблеми зі здоров`ям, однак не позбавлений можливості працювати і допомагати своїй дружині. Крім того, у поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав, що чоловік її доньки також працює і вказаних обставин апелянткою не спростовано. Існування потреби у матеріальній допомозі позивачка обґрунтувала лише доказами про стан її здоров`я та наявності групи інвалідності, вказані обставини хоча і вказують на несення нею постійних витрат на лікування, однак такі витрати все ж таки не пов`язані із її навчанням. Крім того, досліджуючи такий критерій як матеріальне становище платника аліментів, апеляційний суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів про розмір заробітної плати (доходу) відповідача, як однієї із підстав для встановлення факту спроможності відповідача сплачувати аліменти на повнолітню дочку у вказаному розмірі. При цьому, суд першої інстанції врахував наявність у відповідача ще однієї дитини, ОСОБА_7 , який має статус дитини з інвалідністю і згідно висновку № 9 лікарсько-консультативної комісії КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» неповнолітній ОСОБА_8 хворіє на цукровий діабет І тип, важкий перебіг та потребує тривалого вартісного лікування. Наявні в матеріалах справи і докази щодо стану здоров`я самого відповідача, який також має хронічні захворювання та потребує витрат на лікування. Крім того відповідач в відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти задоволення позову, а тому апеляційний суд не може приймати до уваги часткове визнання позовних вимог в суді першої інстанції. З огляду на встановлені обставини та докази наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції прийшов до цілком законного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, врахувавши, що позивачка повнолітня, працює та має певний дохід, створила свою сім`ю, крім того не надала достатніх доказів що потребує матеріальної допомоги, у зв`язку саме з навчанням, а відповідач має можливість надавати таку допомогу у визначеному позивачкою розмірі. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору, а фактично зводяться до переоцінки доказів, яким надана належна оцінка в мотивувальній частині даної постанови. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Кучеруком Тарасом Миколайовичем, залишити без задоволення. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 січня 2026 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова