Постанова 4857 № 500/89/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/89/25 пров. № А/857/13712/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року (головуюча суддя: Подлісна І.М., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - встановив: ОСОБА_1 , 06.01.2025, звернулася з позовом до суду, який надійшов засобами поштового зв`язку, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головною управління Пенсійною фонду України в Донецькій області № 961140138509 від 23.12.2024 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити, здійснити нарахування та виплату з 17.12.2024 ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII з визначенням розміру пенсії відповідно до поданих заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області з врахуванням вказаних сум у довідках. В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 17.12.2024 звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію по віку згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, який набув чинності 1 травня 2016 року. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.12.2024 № 961140138509 про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2024 про переведення на пенсію по віку, згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. В задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Законом № 889 не передбачено проведення перерахунків пенсій державним службовцям згідно додатково наданих довідок про заробітну плату. Розмір пенсії з 01.03.2024 складає 14982, 83 грн. При переведенні з пенсії за віком згідно Закону № 1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889 розмір пенсії зменшиться та становить 5558,21 грн. Крім того, вказує, що орган ПФУ, який первинно розглядав заяву, в подальшому не має доступу до електронної пенсійної справи, і у випадку зобов`язання його судом вчинити певні дії, як то зарахувати певні періоди до стажу, повторно розглянути заяву або призначити пенсію, цей орган позбавлений можливості вчинити такі дії внаслідок відсутності доступу до електронної пенсійної справи. Рішення суду в такому випадку буде неможливо виконати. Позивачкою не надано відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідно до заяви позивачки, 01.03.2021 її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.03.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, застосовуючи показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2018, 2019 та 2020 року. Позивачка, 17.12.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 889- VIII від 10.12.2015. Цю заяву за принципом екстериторіальності було передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення від 23.12.2024 № 961140138509, яким відмовлено позивачці у переході з пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, згідно Закону України «Про державну службу». У вказаному рішенні відповідач зазначив, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723- XII «Про державну службу» (далі- Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу»: мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону та актами КМУ; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону та актами КМУ. Вказав, що на час звернення позивачки із заявою від 17.12.2024 до пенсійного органу були відсутні підстави для здійснення позивачці перерахунку пенсії, з врахуванням довідок від № 0603-07-150 та № 0603-07 149 від 12.12.2024, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивачка звернулася до суду із позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, Закону від 07.06.2001 № 2493-III та Порядку № 283, період роботи позивачки в органах місцевого самоврядування з 04.05.1991 по 21.12.2015 зараховується до стажу державної служби. Таким чином, з огляду на наявність у позивачки, яка займала посади державної служби, на день набрання чинності Закону № 889-VIII (01.05.2016), не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є всі підстави для переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, позивачкою не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України «Про державну службу». Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі також - Закон № 889-VIII), 01.05.2016 набув чинності та згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі також - Закону № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII - 01.05.2016, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України Про державну службу № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII вік і страховий стаж. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби), набуті до набрання чинності цим Законом, обчислюється у порядку та на умовах, встановлених законодавством, що діяло на відповідний час, зокрема відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №

283. З наведеного положення випливає, що робота на посадах державної служби, здійснена до 01.05.2016, зараховується до стажу державної служби, який, разом із страховим стажем та віком особи, впливає на наявність права на пенсію, призначену відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII. Предметом розгляду цієї справи є визначення наявності підстав для зарахування роботи позивачки в органах місцевого самоврядування до стажу на посадах державної служби, встановлення наявності у позивачки достатнього стажу для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII та правомірності дій відповідача щодо відмови у переведенні на пенсію за віком. Як вже вказував суд вище, статтею 37 Закону від 19.12.1993 № 3723-ХІІ визначено умови призначення пенсій державним службовцям. Статтями 25, 26 даного Закону було визначено класифікацію посад державної служби та ранги державних службовців, які їм присвоюються в залежності від категорії посади. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 46 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», до стажу державної служби включається, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, визначених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби), що мали місце до набрання чинності Законом № 889-VIII, визначається відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Як передбачено зазначеною нормою, періоди державної служби до 01.05.2016 обчислюються за законодавством, чинним на момент проходження служби. З огляду на це, у спірних правовідносинах застосуванню підлягає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1994 № 283 (далі Порядок № 283). Пунктом 2 Порядку № 283 прямо передбачено включення до стажу державної служби роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також інших посад, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III від 07.06.2001 набрав чинності 04.07.2001. Частиною першою статті 22 цього Закону встановлено, що до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється його дія, а також посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Таким чином, після набрання чинності Законом № 2493-III до стажу державної служби підлягає включенню весь період перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, визначених статтею 14 цього Закону, а також на інших посадах, які Кабінет Міністрів України відніс до відповідних категорій посад в органах місцевого самоврядування. Наведеними нормами спростовується позиція відповідача, відповідно до якої стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може враховуватися при визначенні стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка на момент набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016) мала стаж державної служби тривалістю понад 10 років на відповідних посадах державних службовців. Відтак, відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, у позивачки виникли законні підстави для переведення з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця. У зв`язку з цим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.12.2024 № 961140138509 про відмову у переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що прийняте всупереч вимогам чинного законодавства. Оцінюючи доводи апелянта щодо неналежності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як суб`єкта виконання рішення, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування поданих документів засобами відповідного програмного забезпечення структурний підрозділ органу Пенсійного фонду, визначений за принципом екстериторіальності, формує електронну пенсійну справу та здійснює всі необхідні дії щодо її опрацювання. Отже, саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, який визначено за принципом екстериторіальності та який фактично вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, є належним суб`єктом виконання обов`язку щодо проведення повторного розгляду документів та прийняття рішення відповідно до вимог законодавства. У даному випадку таким органом є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що аналогічний підхід неодноразово підтримано Верховним Судом. Так, у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23 та від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23 Верховний Суд дійшов висновку, що дії зобов`язального характеру мають вчиняти саме ті територіальні органи Пенсійного фонду України, які за принципом екстериторіальності здійснювали розгляд заяви та формування електронної пенсійної справи. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано та правильно зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити повторний розгляд документів позивачки і прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 500/89/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська