Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/2209/25
від 14.01.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1098/26 Справа № 192/2209/25 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів: Пищиди М.М., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на ухвалу судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , В С Т А Н О В И Л А: У провадженні Солонянського районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості . Ухвалою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАНСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості визнано неподаною та повернути позивачу. Роз`яснено представнику позивача, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Також, просив стягнути витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції. Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до ухвали судді від 27 серпня 2025 року у встановлений строк не виконав вимоги визначені в ст.ст. 175, 177 ЦПК України, тому у відповідність до ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає визнанню такою, що неподана та поверненню позивачу. Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Судом встановлено, що 20 серпня 2025 року до суду за допомогою електронного кабінету надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАНСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 22 серпня 2025 року до суду надійшла інформація про місце проживання (перебування) відповідача. Ухвалою судді від 27 серпня 2025 року позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали судді. Ухвала мотивована тим, що подаючи позов до Солонянського районного суду Дніпропетровської області, позивач не обґрунтував своє звернення саме до цього суду в порядку ст. 27 ЦПК України, оскільки відповідно до отриманої інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, відповідач за адресою, яка зазначена позивачем, як місце реєстрації та фактичного проживання, зареєстрованим в Дніпровському (колишньому Солонянському) районі Дніпропетровської області не значиться. Крім цього, ч. 1 ст. 177 ЦПК України передбачає, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листа з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. В той час, позивачем не додано до позовної заяви доказів надсилання листа з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Наданий позивачем опис вкладення від 20 травня 2025 року прийняти до уваги неможна, оскільки відправлення за даним описом датовано до підписання і подання позовної заяви, яка сформована в системі «Електронний суд» 20 серпня 2025 року, що виключає направлення її копії відповідачу 20 травня 2025 року. Позивач отримав копію ухвали судді про залишення позовної заяви без руху 27 серпня 2025 року, що підтверджується довідкою про отримання документів в електронному суді (ЕС). 02 вересня 2025 року від позивача на адресу суду першої інстанції надійшла заява про усунення недоліків, у якій позивач надав пояснення щодо підсудності та доказ надсилання листа з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції посилався на те, що позивач не усунув вказані недоліки, оскільки ухвалою судді від 27 серпня 2025 року було роз`яснено позивачу, у відповідність до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, спосіб усунення недоліків позовної заяви, а саме шляхом подання позовної заяви з усуненими недоліками лише в електронній формі, з доказом надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, або надання підтвердження направлення поданих до суду документів до зареєстрованого електронного кабінету учасника справи. Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на наступне. Згідно ч. 4-7 ст. 43 ЦПК України, Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. За правилом пункту 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом. Згідно з пунктом 29 Положення у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Наведене також кореспондується з положенням частини сьомої статті 43 ЦПК, відповідно до якої у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Із матеріалів справи вбачається, що апелянт подав позовну за допомогою системи «Електронний суд», та надав на виконання ухвали суду першої інстанції від 27 серпня 2025 року докази направлення сторонам листа з описом вкладення поданих до суду документів (а.с. 95-96), що не суперечить вимогам чинного законодавства. Ураховуючи, що особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо повернення позовної заяви, чим порушив вищенаведені норми процесуального права та викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Аналізуючи зазначені норми права та застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи обставини, викладені в позовній заяві, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, формально поставився до передбачених законом вимог, не дотримався принципів «рівності вихідних умов», дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді та обґрунтованості судового рішення та передчасно вирішив питання про повернення позовної заяви, що обмежує права позивача, перешкоджає йому у доступі до правосуддя та призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до пункту п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасуванні ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування судових витрат у апеляційній інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись статтями 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити. Ухвалу судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року про повернення позовної заяви скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 14 січня 2026 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: М.М. Пищида М.О. Макаров