Постанова 4812 № 489/2368/15-ц

14.01.26 22-ц/812/330/26 Провадження № 22-ц/812/330/26 Головуючий суду першої інстанції Рум`янцева Н.О. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2026 року м. Миколаїв Справа 489/2368/15-ц Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_2 , на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2025 року , повне судове рішення складено 28 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за скаргою ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (натепер Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) Герасимчук Оксани Олександрівни, заінтересована особа - ОСОБА_3 , В С Т А Н О В И В: 24 листопада 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця ОСОБА_2 , звернувся до суду зі скаргою на рішення головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Інгульський ВДВС) Герасимчук Оксани Олександрівни. Скарга обґрунтована тим, що на виконанні в Інгульському ВДВС перебуває виконавче провадження № 47972317 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . З 07 серпня 2022 року ОСОБА_1 проходить службу в ЗСУ. 07 серпня 2025 року Головним державним виконавцем Інгульського ВДВС Герасимчук О.О. були прийняті: постанова про накладення на боржника штрафу на суму 22 592,52 грн, що (за змістом постанови) становить 30% суми заборгованості зі сплати аліментів (75 308,40 грн), сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки; - постанова про накладення на боржника штрафу на суму 50 891,85 грн, що (за змістом постанови) становить 50% суми заборгованості зі сплати аліментів (101 783,70грн), сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки. Вказані постанови заявник вважає незаконними. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд поновити йому строк на оскарження постанов від 07 серпня 2025 року. Скасувати як незаконні, прийняті Головним державним виконавцем Інгульського ВДВС Герасимчук О.О. - постанову від 07 серпня 2025 року про накладення на боржника штрафу на суму 22 592,52 грн, що (за змістом постанови) становить 30% суми заборгованості зі сплати аліментів (75 308,40 грн), сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки; - постанову від 07 серпня 2025 року про накладення на боржника штрафу на суму 50 891,85 грн, що (за змістом постанови) становить 50% суми заборгованості зі сплати аліментів (101 783,70грн), сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки. Скасувати як незаконну прийняту Головним державним виконавцем Інгульського ВДВС Герасимчук О.О. постанову від 07 серпня 2025 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в частині стягнення штрафів на суму 73 484,37 грн. Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2025 року відмовлено у поновленні строку для подання скарги на рішення органу примусового виконання. Скаргу ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця Інгульського ВДВС Герасимчук О.О., стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_3 залишено без розгляду та повернуто її скаржнику. Ухвала суду мотивована тим, що представниця скаржника не надала суду достовірних доказів причин та поважності пропуску встановленого строку на оскарження рішень державної виконавчої служби. За вказаних обставин суд критично відноситься до стверджень представниці заявника про те, що їй стало відомо про наявність оскаржуваних постанов у листопаді 2025 (за фактом ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження) та був необхідний час, достатній для аналізу всіх наявних в матеріалах виконавчого провадження розрахунків заборгованості по аліментам. Про порушення свого права, скаржник міг дізнатися в день винесення оскаржуваних постанов, чи в наступному, оскільки знав про існування виконавчого провадження а також з такою постановою міг ознайомитись в автоматизованій системі виконавчих проваджень. Доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання причин пропуску звернення до суду з дійсною скаргою, поважними, суду не надано. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що залишення скарги на дії/рішення органу ДВС без розгляду та її повернення заявникові саме на етапі її прийняття судом, можливе лише за певних умов, яких, виходячи із змісту оскаржуваної ухвали не існувало. Отже у суду не було підстав для залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 та її повернення. Ті обставини, на які послався суд в оскаржуваній ухвалі, як на підставу залишення скарги без розгляду та її повернення скаржнику, а саме - недоведеність скаржником поважності причин пропуску строку на подання скарги за наявності клопотання про поновлення такого строку, не могли бути підставою для залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду на етапі її прийняття судом, оскільки вирішення даного питання потребувало від суду встановлення та оцінки певного переліку суттєвих для правильного вирішення справи обставин, що, з огляду на приписи ЦПК України, було неможливим на етапі вирішення судом питання про прийняття скарги до розгляду. Відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19, скарга на дії ДВС, подана з порушенням строку залишається суддею без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові, якщо така скарга подана без клопотання про поновлення строку. Інгульський ВДВС подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначав, що судом першої інстанції було встановлено обставини які доводять відсутність поважності причин пропущення скаржником процесуальних строків на оскарження, натомість позиція скаржника полягає у незгоді з винесеною ухвалою, яка ґрунтується лише на його власних переконаннях. Інгульський ВДВС не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. На час розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від заінтересованої особи не надходило. За приписами частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає. Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що 11 червня 2015 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист № 1 на виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 квітня 2015 року до досягнення ОСОБА_4 повноліття, після чого у розмірі частини від усіх видів заробітку на утримання ОСОБА_5 до його повноліття. Вказаний виконавчий лист стягувачка пред`явила до виконання в Заводський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції. Постановою державного виконавця від 01 липня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 47972317, в межах якого стягується аліменти з ОСОБА_1 . Постановою Головного державного виконавця Гересимчук Оксани від 07 серпня 2025 року у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь стягувача ОСОБА_3 у розмірі 30% суми заборгованості за сплати аліментів, що складає 22 592.52 грн. Постановою Головного державного виконавця Гересимчук Оксани від 07 серпня 2025 року у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь стягувача ОСОБА_3 у розмірі 50% суми заборгованості за сплати аліментів, що складає 50 891.85 грн. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (пункт «а» частини 1 2 статті 449 ЦПК України). Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця встановлений також статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження». Статтею 122 ЦПК України передбачено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Згідно з частинами 1,4 статті 123 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини 1 статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19, від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10. В постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові. У частинах 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення. Вимоги до скарги, поданою стороною виконавчого провадження у порядку судового контроля за виконанням судових рішень у цивільних справах передбачені статтею 448 ЦПК України. Відповідно до частин 1-3 статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

4. До скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин 3 та/або 4 цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду ( частина 5 статті 448 ЦПК України). Приписами частини 2 статті 449 ЦПК України визначено, що пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду. Згідно з частинами 1-2 статті 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що підставами для відмови у прийнятті скарги до розгляду є подання скарги без додержання вимог частин 3 та/або 4 статті 448 ЦПК України, що є наслідком повернення її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду ( частина 5 статті 448 ЦПК України). У всіх інших випадках, зокрема, при порушені строків звернення до суду зі скаргою, визначеними частиною 1 статті 449 ЦПК України, скарга приймається до розгляду та розглядається з дотриманням вимог статті 450 ЦПК України. У разі встановлення судом під час розгляду скарги порушення строку звернення зі скаргою та відсутності поважних причин для його поновлення, а також відсутності клопотання заявника про поновлення таких строків така скарга залишається судом без розгляду. Суд першої інстанції зазначених вимог процесуального закону не дотримався та розглянув матеріали скарги ОСОБА_1 без призначення судового засідання, одноособово, відмовив у поновленні процесуального строку, скаргу залишив без розгляду та повернув заявнику. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному Цивільним процесуальним кодексом України порядку (частина 5 статті 4 ЦПК України). Відповідно до частини 2 статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання учасників справи повідомляє суд. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей щодо його повідомлення про розгляд справи, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Nadtochiy v. Ukraine» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Однак, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції на зазначені вимоги процесуального законодавства уваги не звернув, розглянув справу без повідомлення стягувача, боржника та державної виконавчої служби про дату, час та місце розгляду справи, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд. Зазначене має важливе значення як при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку для звернення зі скаргою так і для вирішенні клопотання щодо поновлення такого строку. Прот,е це можливо зробити лише будучи належним чином повідомленим про дату судового розгляду, отримавши відповідні докази від державного виконавця про повідомлення боржника про винесення оскаржених постанов державного виконавця. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду є необґрунтованим та нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Питання про судові витрати заявника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на зазначену ухвалу суду першої інстанції підлягають вирішенню судом першої інстанції при ухваленні рішення у справі. Керуючись статтями 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повне судове рішення складено 14 січня 2026 року.