Постанова Миколаївський апеляційний суд № 485/880/25

14.01.26 22-ц/812/145/26 Справа № 485/880/25 Головуюча в 1-й інстанції Квєтка І. А. Провадження 22-ц/812/145/26 Доповідачка апеляційної інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 14 січня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючої - судді Ямкової О. О., суддів Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., із секретарем судового засідання: Лівшенком О. С., за участю: представника відповідача Приходька І. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ЮТС Агропродукт» на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Квєтки І. А. в приміщенні суду в місті Снігурівка Миколаївської області о 11 год 38 хв, із складенням повного рішення, у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС - Агропродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Перемога плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,- В С Т А Н О В И В: 7 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС - Агропродукт» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати. В обґрунтування позову зазначила, що є власницею земельної ділянки площею 5,4га з кадастровим номером 4825783700:01:000:0025, що розташована на території Снігурівської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області в межах Павлівської сільської ради. 11 травня 2012 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ ) «Райз-Південь» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки. 28 липня 2017 року на підставі додаткової угоди №3500028 до договору оренди, укладеної між нею, орендарем ТОВ «Райз-Південь» та ТОВ «Ютс-Агропродукт», до відповідача строком до 20 березня 2030 року перейшли права та обов`язки орендаря за договором оренди на умовах договору, які викладені у новій редакції. Відповідно до п. 4.1 додаткової угоди до договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 10% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, конкретний розмір якої не зазначено у змісті договору. Орендна плата вноситься орендарем з 1 серпня до 31 грудня кожного року (п. 4.5. цієї угоди). Також 13 жовтня 2021 року між позивачкою та відповідачем ТОВ «ЮТС Агропродукт» укладено додаткову угоду №3500028-7 до договору оренди землі від 11 травня 2012 року, за умовами якої земельну ділянку передано в оренду відповідачу на строк до 31 грудня 2033 року ( пункт 3.1 договору), із внесенням за користування земельною ділянкою орендної плати у розмірі 15,38% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 22 411 грн 60 коп. Орендна плата вноситься орендарем щорічно у строк до 31 грудня. Однак, за період 2022-20224рр відповідачем, в порушення умов договору та додаткових угод до договору, орендна плата не сплачена, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 51 770 грн 79 коп. Посилаючись на ці обставини, як суттєві порушення умов договору та наявність заборгованості з орендної плати за період 2022-2024рр, ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди землі від 11 травня 2012 року, укладений між нею та ТОВ «Райз-Південь», та новим орендарем відповідно до додаткової угоди від 28 липня 2017 року ТОВ «ЮТС-Агропродукт», а також з урахуванням додаткової угоди від 13 жовтня 2021 року за №3500028-7, та просила стягнути на її користь з відповідача заборгованість з орендної плати за 2022-2024 роки у загальному розмірі 51 770 грн 79 коп. Звернулася з клопотанням про залучення співвідповідача ТОВ «Перемога Плюс», посилаючись на ті обставини, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно орендарем належної йому земельної ділянки є саме ця юридична особа. 27 травня 2025 року відповідач ТОВ «ЮТС-Агропродукт» звернувся з заявою, в якій виклав основні аргументи з приводу неналежності себе як відповідача у цій справі, розрахунку судового збору, відсутності його вини у невиконанні зобов`язань та наявності непереборної сили, пов`язаної з повномасштабним вторгнення російської федерації та визнання цієї обставини форс-мажорною, а також визначенням позивачкою розміру орендної плати без урахування податків та зборів, які підлягають стягненню та щодо дотримання порядку її індексації. 29 травня 2025 року позивачкою, яка діє через свою представницю ОСОБА_2 , надано додаткові пояснення у справі, в яких нею спростовані заперечення відповідача щодо відсутності його вини у порушенні зобов`язань та наявності форс-мажорних обставин. 5 червня 2025 року ТОВ «ЮТС-Агропродукт» надало відзив на позовну заяву, де вказало на необґрунтованість позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що внаслідок тимчасової окупації території та потенційної забрудненості земельних ділянок, які знаходилися в оренді відповідача, після деокупації цих же територій, а також через знищення та розкрадання майна товариства, ведення господарської діяльності було неможливим, і тому такі обставини є обставинами непереборної сили, які завадили товариству виконати умови договору. Тому відповідач має бути звільнений від відповідальності, оскільки порушення зобов`язання сталося не з його вини, а внаслідок настання обставин непереборної сили. Посилався на судову практику у даній категорії справ. У відповіді на відзив позивачка, діючи через свою представницю ОСОБА_2 , заперечила доводи товариства, які вважала неспроможними з огляду на те, що наявність форс-мажорних обставин неможливості використання земельної ділянки в межах Павлівської сільської ради Снігурівського району не підтверджена належними доказами, а знищення та розграбування майна товариства та реєстрація кримінального провадження не впливає на виконання договірних зобов`язань з виплати орендної плати. До того ж зазначене не може бути розцінено обставинами непереборної сили, а надання листа Торгово-промисловою палатою про визнання обставин форс-мажорними не можуть стосуватись усіх без виключення суб`єктів господарювання. У червні 2025 року відповідач ТОВ «ЮТС Агропродукт» звернувся із зустрічною позовною заявою щодо зобов`язання орендодавця забезпечити доступ орендареві до земельної ділянки, встановлення обставин неналежного виконання орендодавцем умов договору. Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2025 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ «ЮТС-Агропродукт» до ОСОБА_1 відмовлено, зустрічну позовну заяву повернуто. Задоволено клопотання позивачки про витребування доказів, ухвалено про витребування з ЦНАП Снігурівської міської ради реєстраційної справи стосовно реєстрації права оренди на належну ОСОБА_1 земельну ділянку. Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалено про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 11 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС- Агропродукт» в редакції додаткової угоди від 13 жовтня 2021 року, право оренди за яким перейшло до ТОВ «Перемога Плюс». Стягнуто з ТОВ «ЮТС - Агропродукт» на користь ОСОБА_1 заборгованість за орендною платою за 2023-2024 роки у загальній сумі 34 513 грн з відрахуванням податків та зборів. В решти вимог відмовлено. Розподілено судові витрати. Ухвалюючи рішення, суд виходив з доведеності порушення умов договору та наявності підстав для його розірвання, але внаслідок звільнення відповідача від сплати орендної плати за 2022 рік, вважав наявним підстави для часткового задоволення позовних вимог про стягнення орендної плати. В апеляційній скарзі ТОВ «ЮТС Агропродукт», посилаючись на те що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права та внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги товариство посилалося на те, що судом не досліджено питання включення Павлівської сільської ради до Снігурівської міської територіальної громади, яка увійшла до переліку територій, на який ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, яка перебувала в окупації та наразі віднесена до території можливих бойових дій без зазначення дати припинення можливості бойових дій. Також судом до матеріалів справи безпідставно долучено лист виконкому Снігурівської міськради про використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням у 2025 році із збором урожаю зернових, без врахування заперечень ТОВ «ЮТС-Агропродукт» стосовно того, що земельна ділянка ним з цього часу не використовується, так як перебуває в оренді у іншого відповідача, на якого суд його не замінив, незважаючи на наявність такого клопотання. Між тим, суд залучивши ТОВ «Перемога Плюс» до участі у справі в якості відповідача, не перевірив зміст позовних вимог, яких до цього відповідача позивачкою не заявлено, та безпідставно відмовив ТОВ «ЮТС-Агропродукт» у прийнятті зустрічного позову. Вважав висновок суду про недоведенність ним обставин неможливості виконання зобов`язань за договором оренди помилковим, так як місцевим судом не враховано, що внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації територій, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» було позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність на орендованій земельній ділянці, в тому числі внаслідок потенційного замінування, що об`єктивно унеможливило належне виконання зобов`язань за договором оренди. Посилався на відповідну судову практику. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка, діючи через свою представницю ОСОБА_2 , вважала її доводи необґрунтованими, а саму скаргу такою, що не підлягає задоволенню оскільки відповідачем ТОВ «ЮТС Агропродукт» не надано доказів забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, складання актів та внесення інформації до реєстру у встановленому законом порядку, а посилання на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, як на доказ відсутності можливості здійснювати обробіток землі, є неналежним доказом. Зазначала, що відповідач ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не звертався до позивачки з повідомленнями про неможливість використовувати одержану ділянку у своїй господарській діяльності та зазначав, що апелянт має відповідати за порушення права орендодавиці та допущені ним порушення умов договору оренди у 2023 та 2024 роках. Також вважала посилання товариства на інтерактивну карту ДСНС не належним підтвердженням наявності замінування саме земельної ділянки, що належить позивачки на праві власності, через відсутність порядку введення, адміністрування та користування відомостей з цієї карти. Також вказувала, що належним відповідачем у цій справі є саме ТОВ «ЮТС Агропродукт», а не ТОВ «Перемога Плюс», оскільки обов`язки нового орендаря набуваються ним з часу реєстрації набутого права. Справа розглянута у суді апеляційної інстанції у присутності представника відповідача ТОВ «ЮТС Агропродукт» та за відсутністю інших учасників процесу, за їх належним і завчасним повідомленням, та викладенням ними доводів та заперечень у поданих процесуальних документах. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав. Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди. Згідно з положеннями статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі в редакції чинній на час укладення договору) договір оренди землі укладається в письмовій формі. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формах. Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Відповідно до пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами 1 і 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). В той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року під час розгляду справи № 918/391/23 відступила від наведеного висновку Об`єднаної Палати КЦС, викладеного у цій постанові, шляхом конкретизації та зазначення про те, що несплата орендної плати в розумінні пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України охоплює випадки лише повної несплати орендної плати, у строки, визначені договором. Натомість часткова несплата (недоплата) орендної плати може бути підставою для розірвання договору оренди землі на підставі частини другої статті 651 ЦК України, якщо таке порушення умов договору буде кваліфіковане як істотне. З матеріалів справи вбачається, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка із кадастровим номером 4825783700:01:000:0025, площею 5,4001га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Павлівської сільської ради Снігурівського (Баштанського) району Миколаївської області (а.с.16,17). 11 травня 2012 року ця земельна ділянка передана ОСОБА_1 в оренду ТОВ «Райз Південь» строком на 15 років (а.с.6-7). В подальшому, між власником землі ОСОБА_1 , попереднім орендарем ТОВ «Райз-Південь» та новим орендарем ТОВ «ЮТС-Агропродукт» 28 липня 2017 року укладено додаткову угоду до договору від 11 травня 2012 року, яка за погодженими сторонами умовами є новим договором оренди землі, що укладений строком платного використання землі до 20 березня 2030 року зі сплатою у строк з 1 серпня до 31 грудня орендної плати (пункт 4.5) відповідно до пункту 4.1. у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної в розмірі 145 719 грн 11 коп., обчислення якої відбувається з урахуванням індексації за рік. При сплаті орендної плати товариством, як податковим агентом, утримуються податки та збори (а.с.9-11,16). Згодом між позивачем та відповідачем ТОВ «ЮТС Агропродукт» 13 жовтня 2021 року укладено додаткову угоду № 3500028-7 до договору від 11 травня 2012 року, яка за погодженими сторонами умовами викладена у новій редакції зі строком платного використання землі до 31 грудня 2033 року та зі сплатою у строк до 31 грудня орендної плати (пункт 4.4.1) відповідно до пункту 4.1. у розмірі 15,38% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної в розмірі 145 719 грн 11 коп., та обчислення якої відбувається з урахуванням індексації за рік (пункт 4.3), і яка на час укладення угоди становить 22 411 грн 60 коп. При сплаті орендної плати товариством, як податковим агентом, утримуються податки та збори ( п. 4.2) (а.с. 12-15, 115-121). В подальшому, 17 квітня 2025 року між відповідачами ТОВ «ЮТС - Агропродукт» та ТОВ «Перемога Плюс» укладено договір №1704/25-21 про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок, серед яких вказана і земельна ділянки належна позивачці (а.с.122-123). Судом встановлено та визнано сторонами, що в період дії договору і до 2022 року орендарем належним чином виконувався обов`язок зі сплати орендної плати на користь позивача. Зокрема, у серпні 2021 року товариством сплачено 18 812 грн 34 коп., з яких утримано податки та збори (а.с.22) та у листопаді 2021 року 3 700 грн 39 коп. ( а.с.241-243), тобто орендарем виконано свій обов`язок за 2021 рік за умовами додаткових угоди. Втім, починаючи з 2022 року і до 2024 року включно орендар припинив виплачувати орендну плату на користь позивача у повному обсязі (а.с.21-24) . Посилаючись саме на ці обставини, як систематичність невиконання відповідачем договору оренди, позивачка просила його розірвати та стягнути на її користь борг за період 2022-2024 років. Відповідач ТОВ «ЮТС Агропродукт», погоджуючись з не виконанням ним обов`язку зі сплати орендної плати в повному обсязі за період 2022-2024 роки, заперечував проти розірвання договору, посилаючись на обставини непереборної сили, які акцептували сторони у договорі, та неможливості використання ним земельної ділянки, що належить позивачу, за призначенням, у зв`язку з окупацією цієї території у 2022 році та забрудненістю землі вибухонебезпечними предметами після окупації. В той же час, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції частково погодився з цими обставинами та вважав встановленим, що внаслідок окупації у 2022 році території, де розташована земельна ділянка, що належить позивачці та передана в оренду відповідачу, підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 орендної плати за 2022 рік відсутні, так як орендар не міг використовувати предмет оренди за призначенням. Але одночасно не взяв до уваги доводи відповідача про забрудненість ділянки вибухонебезпечними предметами, після її деокупації, так як вважав, що ним не надано до суду доказів про обстеження земельної ділянки, визнання її непридатною для використання або надання пільг для її оподаткування, а також відповідних звернень товариства до компетентних органів з цих питань, і тому дійшов висновку про недоведеність товариством цих обставин за допомогою належних доказів. Проте, з такими висновками повністю погодитися не можна, так як вони не відповідають нормам матеріального права і не узгоджуються з встановленими обставинами справи. Так, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє на даний час. Після введення на території країни воєнного стану, Торгово промисловою палатою України усім зацікавленим особам надіслано листа від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія Російської Федерації проти України. У листі Торгово промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини, починаючи з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). У подальшому, вже 7 жовтня 2022 року Миколаївською обласною радою прийнято рішення №9 «Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких дій», якими рада визнала обставини, що склалися на території Миколаївської області, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та стали підставою введення воєнного стану в Україні, обставинами непереборної сили з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення. До переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, включені юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, які є сільськогосподарськими товаровиробниками та місцезнаходження яких станом на 31 грудня 2022 року зареєстровано у межах території Миколаївської області. За наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Снігурівська міська територіальна громада, в межах якої розташована земельна ділянка, належна позивачки, віднесена до територій, що перебували у тимчасовій окупації у період з 4 березня по 11 листопада 2022 року. Наступним наказом Міністерства розвитку громад і територій України № 376 від 28 лютого 2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Снігурівську міську територіальну громаду, після деокупації, починаючи 11 листопада 2022 року віднесено до територій можливих бойових дій та територій на яких ведуться ( велися) бойові дії. За змістом пункту 13.2 додаткової угоди до договору погоджено, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (а.с.89-94). Отже, враховуючи зміст договору, в якому сторони акцептували обставини, які доводяться, як вчинення порушення умов договору не з вини сторони, що є підставою для її звільнення від відповідальності, та загальновідомі обставини, які в силу частини 3 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, а також не вимагають від орендаря їх додаткового доведення за допомогою сертифікатів Торгово-промислової палати чи будь-яких інших доказів, на чому наполягав позивач, слід виснувати, що починаючи з 24 лютого 2022 року на території України, зокрема, на території Снігурівської міської територіальної громади, в межах якої знаходиться територія Павліської сільської ради, яка включає належну позивачу земельну ділянку, настали обставини непереборної сили, які унеможливили виконання орендарем своїх обов`язків за договором, зокрема з використання землі за призначенням та сплаті ним на користь орендодавця орендної плати. В цьому випадку, судом першої інстанції правильно застосовано положення частини 6 статті 762 ЦК України, на підставі яких позивачу відмовлено у стягненні з орендаря орендної плати за 2022 рік. З цим рішенням у цій частині позивач погодився та його не оскаржив, а за вимогами, які викладені у змісті апеляційної скарги відповідача підстав для його скасування в цій частині з ухваленням нового, аналогічного, колегія суддів не вбачає. Втім, правильно встановивши обставини з відсутності підстав для стягнення боргу за 2022 рік, суд безпідставно вважав недоведеним орендарем факт неможливості використання ним земельної ділянки, що належить позивачки, після деокупації території, в період 2023-2024 роки за її забрудненістю або можливою забрудненістю вибухонебезпечними предметами. Так, постановою Кабінету Міністрів України №740 від 7 червня 2024 року про «Деякі питання про створення, забезпечення функціонування та ведення реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами» затверджено Порядок ведення, адміністрування, користування відомостями реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, внаслідок чого введено у дію реєстр територій та геоінформаційна система, якій відповідає Інтерактивна карта територій, яку адмініструє Державна служба надзвичайних ситуацій (далі ДСНС). За даними Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) територія Снігурівської міської територіальної громади Миколаївської області, в межах якої знаходиться земля, належна позивачці, є досі місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Статтями 283?.1 та 283?.2 Податкового Кодексу України, з відсиланням саме на такий порядок, що встановлений Кабінетом Міністрів України, у розрізі прийняття рішень з метою надання суб`єкту господарювання податкових пільг, безальтернативно визначено статус такого об`єкта оподаткування, яким є земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, та вказують на період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, який починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території. У цьому разі підставою для нарахування чи не нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру. При тому порядок надання таких пільг пов`язаний зі зверненням платника податку та прийняттям відповідного рішення органом місцевого самоврядування чи військової адміністрації про встановлення податкових пільг, період надання яких завершується фактом обстеження території операторами протимінної діяльності та визнання земельної ділянки придатною для використання. Сам факт прийняття органом місцевого самоврядування чи військовою адміністрацією рішення про надання чи відмову у наданні податкових пільг не є свідченням зміни статусу земельної ділянки, що знаходилася в межах окупованих територій, з місця, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, до статусу її визнання придатною до використання, в тому числі і підтвердженням факту здійснення суб`єктом господарювання господарської діяльності на таких землях, які перебували в окупації до їх обстеження операторами протимінної діяльності з визнанням придатними для використання. Тобто, у разі наявності таких земельних ділянок, для реалізації свого права на звільнення від сплати плати за землю суб`єкт господарювання має лише надати заяву до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а не заяву про проведення розмінування території чи доводити іншим шляхом наявність чи відсутність забруднення земельної ділянки, оскільки обов`язок обстеження землі покладено не на заявника, а на суб`єкт владних повноважень, який в іншому випадку може скористатися даними Державного земельного кадастру. Відповідно до статей 76, 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнані загальновідомими не потребують доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Тому аналізуючи наведені обставини та норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає встановленим, що територія Снігурівської міської територіальної громади Миколаївської області, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, в період 2023-2024 років віднесена органами ДСНС в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Акт про обстеження земельної ділянки, що знаходиться в оренді відповідача, операторами протимінної діяльності та визнання її придатною для використання відсутній, незважаючи на звернення ТОВ «ЮТС Агропродукт» до Снігурівської міської військової адміністрації з заявою про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами у листопаді 2023 року та лютому 2025 року (а.с. 219-228). Звернення із цих же питань до операторів протимінної діяльності в період 2023-2024рр з боку позивачки, як власниці землі, не мало місця. Акти про виконання робіт з очищення (розмінування) місцевості від вибухонебезпечних предметів земельної ділянки 4825783700:01:000:0025 площею 5,4001 га від ГУ ДСНС України у Миколаївській області та інших операторів протимінної діяльності до Снігурівської міської військової адміністрації не надходили (а.с.219-228). Також у повідомленні, направленому суду апеляційної інстанції, Снігурівська міська військова адміністрація додатково роз`яснила, що пільги з оподаткування земельної ділянки, що належить на праві власності позивачці та знаходиться на правах оренди у відповідача, у спірний період не встановлено, з огляду на те, що таке рішення приймається виключно за звернення власників земельних ділянок або землекористувачів ділянок державної чи комунальної форм власності (а.с.220). Відомостей про звернення позивачки, як власниці земельної ділянки, до Снігурівської міської військової адміністрації за наданням податкової пільги чи очищення потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами територій матеріали справи не містять та нею не надано. Щодо надання чи не надання відповідачем ТОВ «ЮТС-Агропродукт» даних про його віднесення до платників податку 4ої групи, то ці відомості за положеннями пункту 269.1 статті 269 ПК України не надають право сільгосппідприємству на призначення пільги зі сплати податку, як орендатором, оскільки такі пільги за цим законом та роз`ясненнями Снігурівської міської військової адміністрації надаються виключно за заявами власників земель приватної форми власності, яким відповідач не є, а власницею таке право не реалізовано. В той же час надання пільги сільгосппідприємству зі сплати єдиного податку не лише не вимагає від нього підтвердження такого статусу при подачі заяви до військової адміністрації про непридатність земельних ділянок для використання, у зв`язку із забрудненістю вибухонебезпечними предметами, у відповідності до положень статті 292? ПК України, а ще не стосується предмету спору, що виник між сторонами. Отже, оскільки відомості про звернення позивачки, як власниці земельної ділянки, що знаходиться в оренді відповідача, відсутні, а підстави для встановлення пільг за зверненням орендаря військова адміністрація не знайшла, то ці обставини стосовно відсутності встановлення пільгового оподаткування для земель забруднених вибухонебезпечними речовинами, не можуть бути підтвердженням використання товариством спірної земельної ділянки в період 2023-2024рр на правах оренди. Тому наявність чи відсутність рішення Снігурівської міської військової адміністрації про надання податкової пільги ТОВ «ЮТС Агропродукт» на землю не може бути визнано доказом щодо звільнення земельних ділянок, після деокупації від забруднення їх вибухонебезпечними предметами, та не підтверджує станом на 2023-2024рр статусу ділянки, як землі, що придатна для господарського використання. Внаслідок цього акт візуального обстеження належної позивачці земельної ділянки у серпні 2025 року (а.с. 167зв-168), після продажу права оренди іншій юридичній особі, стосовно використання цієї земельної ділянки за цільовим призначенням не може слугувати доказом її використання для ведення господарської діяльності відповідачем ТОВ «ЮТС Агропродукт» протягом 2023-2024 років. Отже, помилково прийнявши відповідь військової адміністрації та акт про здійснення ТОВ «Перемога-Плюс» господарської діяльності у серпні 2025 року, як доказ здійснення відповідачем ТОВ «ЮТС -Агропродукт» господарської діяльності в період 2023-2024рр, суд першої інстанції зробив неправильні висновки, які не лише не відповідають обставинам справи та загальновідомим обставинам, а ще і не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють визначення та віднесення земель до статусу місць, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, що виключало можливість використання орендарем предмета оренди за призначенням та за умовами договору є непереборною обставиною, на яку орендар не має впливу. Підпунктом 3 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням такої особливості: власники, користувачі земельних ділянок не несуть відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що полягає у невикористанні земельної ділянки, право власності, користування якою виникло до введення воєнного стану. Зміст цього підпункту узгоджується та відповідає положенням частини 6 статті 762 ЦК України, за яким наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Враховуючи наведене та встановлені колегією суддів обставини справи, слід визначити, що земельна ділянка, яка знаходиться в межах громади, що визнана, як місце забруднення чи імовірного забруднення вибухонебезпечними предметами, не могла бути використана орендарем за умовами додаткової угоди до договору оренди в період 2023-2024 років, внаслідок чого відповідач, як орендар та наймач майна звільняється від орендної плати за цей час, як з підстав, визначених законом, так і за умовами договору оренди, які узгоджені та акцептовані його сторонами. Дії орендаря за цей час є добросовісними, оскільки він не лише вживав заходів, звертаючись до компетентних органів з питань обстеження ділянок для проведення господарської діяльності, а ще і регламентував свою діяльність відповідним чином, не ухиляючись свідомо від виконання умов договору оренди. В той час, як орендодавиця, в межах наділених прав, не зверталася до військової адміністрації стосовно встановлення пільг з оподаткування та до операторів протимінної діяльності з приводу обстеження належної їй земельної ділянки до середини 2025 року, а сподівалася, що її права будуть реалізовані іншою особою - орендарем, звернення якого залишені компетентними органами без уваги, з огляду на їх переконання про відсутність у товариства права на таке звернення. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі обставини та надані на їх підтвердження докази суд у відповідності до статті 89 ЦПК України оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При тому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21). Отже, в цьому разі колегія суддів виходить із цих стандартів доказування, коли оцінює докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, та приходить до висновку, що факти, які розглядаються та стосуються неможливості відповідачем ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в період 2023-2024рр використовувати за цільовим призначенням земельну ділянку, що належить позивачу, внаслідок потенційного забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, скоріше були (мали місце), аніж не були. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду з підстав визначених пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову щодо розірвання договору оренди та стягнення орендної плати за період 2023-2024 роки. Підстави для скасування рішення суду в частині відмови у стягненні орендної плати за 2022 рік відсутні. За такого доводи відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про передачу ним прав та обов`язків, зокрема і в частині належності виконання умов зі сплати орендної плати за період 2023-2024рр, іншій особі новому орендарю ТОВ «перемога-Плюс» за договором про відчуження права оренди земельних ділянок, укладеного з 17 квітня 2025 року, не мають правового значення за встановлених колегією суддів обставин, у зв`язку з неможливістю наймача використовувати предмет оренди за призначенням не з його вини. Що стосується іншої додаткової аргументації позивачки, що наведена нею у відзиві на подану відповідачем апеляційну скаргу, з огляду на рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року в частині застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, то колегією суддів наведені усі мотиві прийнятого рішення, із прийняттям або відхиленням основних аргументів сторін, які стосуються предмета спору та предмету доказування. У зв`язку із скасуванням рішення суду в частині задоволених вимог та ухвалення нового про відмову у цій частині, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, наявні підстави для часткової компенсації судових витрат відповідача за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. З позивачки на користь відповідача слід стягнути 2 083 грн 45 коп. судових витрат за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Агропродукт» задовольнити частково. Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати за період 2023-2024рр. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС Агропродукт» 2 083 грн 45 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуюча О. О. Ямкова Судді Т. В. Крамаренко О. В. Локтіонова