Постанова 4822 № 720/1645/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2026 року місто Чернівці справа №720/1645/25 провадження №22-ц/822/124/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанської Н. К. суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б., секретар Факас А.В. учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_3 , Військова частина « НОМЕР_1 » розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2025 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Ляху Г.О., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 із заявою про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки. Посилалася на те, що її свекруха ОСОБА_2 є психічно хворою і через свою хворобу остання не може розуміти значення своїх дій, керувати ними та потребує постійного стороннього догляду. Заявники через свій фізичний стан та стан свого здоров`я не в змозі здійснити опіку та догляд за ОСОБА_2 , а чоловік та батько заявників ОСОБА_3 , є її сином, вони проживають в одному господарстві та він здійснює догляд за нею. Просила визнати ОСОБА_2 недієздатною та призначити ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2025 року заяву задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку с. Остриця Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, недієздатною. Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством, покласти обов`язки опікуна на орган опіки та піклування Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області. Визначено строк дії рішення суду до 29 жовтня 2027 року. В частині призначення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмовлених вимог заяви, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Вівчар А.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення в оскаржуваній частині скасувати і вимоги заяви задовольнити повністю. Вказав, що заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду виключно як законний представник свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , який є онуком недієздатної ОСОБА_2 . Заявниця діяла в інтересах дитини - близького родича підопічної, що повністю узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 296 ЦПК України. ОСОБА_1 не подавала заяви про призначення її опікуном над недієздатною свекрухою. Відсутність такої заяви свідчить про її волевиявлення - небажання бути призначеною опікуном. Суд, розглядаючи питання про призначення опікуна за власною ініціативою щодо особи, яка не виявила такого бажання, порушив принцип диспозитивності цивільного процесу. Відповідно до частини третьої статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою. Оскільки ОСОБА_1 такої заяви не подавала, суд не мав права розглядати її кандидатуру як потенційного опікуна. Орган опіки та піклування Магальської сільської ради у своєму поданні чітко визначив доцільним призначити опікуном саме ОСОБА_3 , а не його дружину ОСОБА_1 . Суд не мав правових підстав підміняти висновок компетентного органу власними міркуваннями щодо іншої особи. Окрім зазначеного, ОСОБА_1 сама страждає на численні хронічні захворювання, що об`єктивно унеможливлює здійснення нею належної опіки над недієздатною особою. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Мотивувальна частина Межі розгляду справи Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд ураховує, що апеляційна скарга не містять доводів у частині вирішення вимог заяви про визнання особи недієздатною, а тому судове рішення у цій частині не переглядається. Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного. Щодо можливості розгляду справи за відсутності учасників справи У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку (а.с.118-126). Конверти з судовими повістками направлені ОСОБА_3 , повернуті до Чернівецького апеляційного суду з довідкою Укрпошти «Причина повернення: адресат відсутній за вказаною адресою». Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4 частини шостої статті 272 ЦПК України). До початку розгляду справи від представника заявника адвоката Вівчара А.Г. до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в кримінальній справі. Дане клопотання не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21. Також, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає, що справу можливо розглянути за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.8 зворот). З довідки Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 11.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . За нею здійснює догляд син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9). Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №1258 від 07 серпня 2025 року ОСОБА_2 на даний час виявляє ознаки психічного захворювання у формі судинної деменції, яке носить стійкий, хронічний характер, а тому за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_2 за своїм психічним станом не може бути присутньою в залі судового засідання (а.с.32-34). Згідно подання виконавчого комітету Магальської сільської ради вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити над недієздатною ОСОБА_2 її опікуном сина ОСОБА_3 (а.с.11). З довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 № 3/4396 від 08 жовтня 2025 року вбачається, що 05 червня 2025 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації (а.с.39). З довідки військової частини НОМЕР_1 від 30 липня 2025 року за № 2692/940 слідує, що ОСОБА_6 перебуває на військовій службі в даній частині з 07 червня 2025 року (а.с.42). Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_3 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що подання виконавчого комітету Магальської сільської ради не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості. Водночас, з довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 № 3/4396 від 08 жовтня 2025 року вбачається, що 05 червня 2025 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації. З довідки військової частини НОМЕР_1 від 30 липня 2025 року за № 2692/940 слідує, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в даній частині з 07 червня 2025 року, що на думку суду, унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків опікуна. Із урахуванням дії в Україні воєнного стану та можливості уникнення опікуна мобілізації до військової служби, суд вважав недоцільним призначити над ОСОБА_2 її опікуном ОСОБА_3 . Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що причин неможливості виконання іншими близькими родичами ОСОБА_2 функцій її опікуна у висновку Магальської сільської ради № 237 від 13 червня 2025 року не наведено, в той час коли із останньою проживає її невістка ОСОБА_1 , яка є заявницею у справі та будучи особою жіночої статті змогла б здійснити догляд за недієздатною ОСОБА_2 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині. У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України). Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88. Відповідно до пункту 3.2 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, визначений у пункті 3.3 Правил опіки та піклування, серед яких, зокрема: акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки. Отже, обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. При цьому подання органу опіки та піклування повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до рішення виконавчого комітету Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 13 червня 2025 року №237, опікунська рада вважала доцільним призначення ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у разі визнання її судом недієздатною. Згідно з поданням виконавчого комітету Магальської сільської ради, орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити над недієздатною ОСОБА_2 її опікуном ОСОБА_3 . При цьому таке подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а, постанову Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №753/6498/15-ц). Суд першої інстанції перевірив подання органу опіки та піклування та дійшов до висновку про те, що таке подання не повністю відповідає вимогам закону. Зокрема, подання органу опіку та піклування не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість та доцільність заявника бути опікуном. До подання органу опіки та піклування не додано доказів, які б свідчили про те, що орган опіки та піклування належним чином з дотриманням Правил опіки та піклування перевірив можливість заявника бути опікуном і посилань на наявність таких доказів (зокрема, документів про стан здоров`я заявника, відсутності судимості тощо) у поданні немає. Також подання не містить інформації про наявність інших членів сім`ї або інших осіб, які перебувають з недієздатною у родинних стосунках, і не мотивовано, чому вони не мають можливості здійснювати опіку над ОСОБА_2 . Крім того, суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі, з військової служби на день розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій він не звільнений, що унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків як опікуна. У поданні органом опіки та піклування не було з`ясовано питання можливості призначення опікуном ОСОБА_3 , який є військовозобов`язаним, а в умовах воєнного стану орган опіки має належно з`ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном, ураховуючи закріплений у Конституції України обов`язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію, з урахуванням усіх обставин. У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого. Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції правильно застосувавши частину четверту статті 63 ЦК України, яка приписує ураховувати можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника, частину першу статті 67 ЦК України, яка зобов`язує опікуна дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , керуючись насамперед інтересами недієздатної ОСОБА_2 . Таким чином, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про призначення заявника опікуном недієздатної ОСОБА_2 , суд першої інстанції належним чином дослідивши надані докази, дійшов законних та обґрунтованих висновків. Посилання апелянта, що сам факт проходження ОСОБА_3 військової служби не може бути підставою для відмови в призначенні особи опікуном, оскільки це не є перешкодою в призначенні опікуном та на підставі відповідного рішення суду особа може звільнитись з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не заслуговують на увагу, оскільки в задоволенні вимог заяви про призначення ОСОБА_3 опікуном відмовлено не виключно з підстав проходження ним військової служби, а також з підстав невідповідності подання органу опіки та піклування вимогам закону та недоведеності заявником виконувати обов`язки опікуна щодо ОСОБА_2 відповідно частини першої статті 67 ЦК України в сукупності з іншими обставинами справи, які не були перевірені органом опіки і піклування. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2025 року в оскаржуваній частині щодо відмови в призначенні опікуна залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 13 січня 2026 року. Головуючий: Н.К. Височанська Судді: І.Н. Лисак І.Б. Перепелюк