Постанова Харківський апеляційний суд № 645/2424/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 645/2424/24 Номер провадження 22-ц/818/372/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 06 червня 2025 року в складі судді Мартинової О.М. по справі № 645/2424/24 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, В С Т А Н О В И В : У травні 2024 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі КП ХТМ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які надає підприємство. Споживачі не в повному обсязі сплачували вартість вказаних послуг, у зв`язку з чим за період з 01 листопада 2020 року по 31 березня 2024 року утворилася заборгованість у загальному розмірі в сумі 45770 грн 03 коп., з яких: 41963,43 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2020 року по 31 березня 2024 року; 646,80 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року; 811,29 грн - за послугу з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2020 року по 31 березня 2024 року; 374,88 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року; 1489,32 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року; 484,26 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року. Посилаючись на вказані обставини, КП «ХТМ» просило стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі 41963,43 грн, а також судові витрати. 12 червня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив позов залишити без задоволення. Відзив мотивовано тим, що фактично послуги до квартири АДРЕСА_2 не подавались, оскільки у зазначеній квартирі відсутні батареї опалення. Також у вказаній квартирі відповідачі фактично не проживають та з 2020 року перебувають за кордоном. Зважаючи, що заборгованість виникла до 07 травня 2021 року просив застосувати строки давності. Посилався на відсутність доказів укладення з будь-ким з відповідачів публічного договору на надання послуг опалення та гарячого водопостачання, оскільки вказаний договір не було акцептовано у встановленому законом порядку. Також, позивачем з 31 жовтня 2021 року не було доведено інформацію про тариф, вартість послуг, складові щомісячного нарахування як за теплопостачання, так і за постачання гарячої води. Розрахунок заборгованості за постачання гарячої води на підставі норми споживання за наявності встановленого лічильника є необґрунтованим. Вказував, що покази лічильника гарячої води № 039210, встановленого 21 вересня 2020 року є незмінними, що свідчить про невикористання послуг гарячого водопостачання більше трьох років. Останні відомості на сайті КП «Харківводоканал» зазначені за липень 2022 року у розмірі 4 куб. м, проте в подальшому не враховані як внаслідок невідомої помилки. Примірник акту ТОВ «Газбуд-Харків» від 21 вересня 2021 року про неможливість монтажу радіаторів опалення був надісланий позивачу, що свідчить про обізнаність КП «ХТМ» про неможливість користування послугами з теплопостачання. Позивачем не надано доказів встановлення або не встановлення у багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 шосе загально-будинкового лічильника теплопостачання, доказів фактично наданої кількості тепла та відповідного розрахунку його вартості у спірний період в перерахуванні на квартиру АДРЕСА_4 . Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 06 червня 2025 року позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП «ХТМ заборгованість за період з 01 листопада 2020 року по 31 березня 2024 року за послуги теплопостачання в розмірі 41963 грн 48 коп., а також 646,80 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року; 1489,32 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року; 484,26 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП «ХТМ» судовий збір у розмірі по 983 грн 17 коп. з кожного. В іншій частині позову - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі є споживачами послуг, які надаються КП «ХТМ», проте належним чином зобов`язання щодо оплати наданих послуг з теплопостачання не виконували, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку. Зважаючи, що ОСОБА_3 виїхав з України 12 січня 2020 року, ОСОБА_2 - 22 вересня 2020 року, а ОСОБА_1 не перебував в України з 30 січня 2021 року по 23 липня 2023 року, та через 10 днів знову виїхав з України, до 17 лютого 2024 року, суд не вбачав підстав для стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води та абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води. На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 24 червня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов КП «ХТМ» залишити без задоволення та стягнути судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що власником квартири є ОСОБА_2 , а тому ні він, ні ОСОБА_3 не мають нести обов`язок з оплати послуг з теплопостачання. Відповідно до акту від 21 вересня 2021 року причиною неможливості підключення радіаторів опалення у квартирі є значна корозія труб (іржа) відводів від стояків та частково самих стояків опалення після заливу. Власник приміщення не міг реалізувати свої можливості під`єднати до стояків радіатори опалення внаслідок значної корозії самих стояків, заміна яких є обов`язком позивача. Протиправна бездіяльність КП «ХТМ» з не заміни стояка, до якого споживачі не мали технічної можливості підключити радіатори опалення, не може бути підставою для нарахування та стягнення оплати у повному обсязі за послугу теплопостачання. Матеріали справи не містять доказів приєднався ОСОБА_3 до договору з позивачем (публічного або індивідуального), тобто акцептування умов договору. Інші учасники справи рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 06 червня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 50). У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 5, 13). На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23 грудня 1998 року № 1407 комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Відповідно до відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу за адресою АДРЕСА_1 обліковується борг у загальному розмірі в сумі 45770 грн 03 коп., з яких: 41963,43 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2020 року по 31 березня 2024 року; 646,80 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року; 811,29 грн - за послугу з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2020 року по 31 березня 2024 року; 374,88 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року; 1489,32 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року; 484,26 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року (а.с.7-9). Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Стаття 543 ЦК України передбачає, що в разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсягу як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 1 статті 7 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України. Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Пунктами 33, 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022), передбачено, що плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2019 року № 219) технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів систем чи завданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами змащення тощо. Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Встановивши, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за вказані послуги. Заперечення апелянта, що він не є належним відповідачем, оскільки проживав за кордоном, не є власником майна, а тому підстави для стягнення заборгованості за надані комунальні послуги відсутні є необґрунтованими з огляду на таке. Згідно з пунктом 6 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (введено в дію з 01 травня 2019 року), встановлено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Разом з цим, частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За положенням п. 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Відповідно до п. 5 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг. Матеріали справи не містять відомостей, що відповідачі зверталася до КП «ХТМ» з заявами про зміну фактичного місця проживання, відповідні докази відсутності за адресою реєстрації не надавались, у зв`язку з чим, підприємство не мало можливості застосувати вказані вимоги Закону. Також, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (пункт 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). З огляду на викладене, нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані не тільки власники квартири, а й особи місце проживання яких, у цій квартирі, зареєстровано у встановленому порядку. За таких обставин судова колегія не вбачає підстав вважати ОСОБА_1 неналежним відповідачем. ОСОБА_1 виконавши солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від інших співвласників їх відшкодування у порядку регресу. Доводи апеляційної скарги про відсутність опалення внаслідок неправомірних дій, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги виходячи з такого. Згідно частина 1 статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Частинами 3, 4 вказаної статті визначено, що порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Згідно частини 5 статті 27 Закону виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. Частиною 6 вказаної статті визначено, що у разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Обставини щодо належного виконання підприємством умов договору з надання житлово-комунальних послуг матеріалами справи не спростовуються. З вимогами щодо перевірки якості наданих послуг відповідачі до управителя не звертались. Акти-претензії, які б свідчили про ненадання послуг чи надання їх неналежної якості, не складались. Отже, відповідачами будь-яким чином не спростовано надання позивачем їм житлово-комунальних послуг належної якості. Судова колегія зазначає, що оскільки вказана квартира відповідачів була підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період надавались, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі до позивача не зверталися, факт отримання вказаних послуг не спростовано, а тому підстав для несплати за отриманні послуги, не вбачається. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції також не спростовують, зводяться до переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 06 червня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 14 січня 2026 року Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук