Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/9996/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 13 січня 2026 року м. Херсон справа № 766/9996/24 провадження № 22-ц/819/241/26 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого - Радченка С.В., суддів: Склярська І.В., Приходько Л.А. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження апеляційну скаргу Тільненко Ольги Сергіївни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Шестакової Я.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції У червні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до Херсонського міського суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість в розмірі 41 291,55 грн. за кредитним договором від 18.08.2017 року та судові витрати. В обґрунтування позовним вимог зазначає, що 18.08.2017 року відповідачка приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку з метою укладання кредитного договору б/н та відкриття банківського рахунку і на підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг їй надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, встановленому умовами договору. Відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 03.06.2024 року виникла заборгованість відповідачки перед позивачем у розмірі 41291,55 грн., яка складається з 23740,72 грн - заборгованість за кредитом; 17550,38 грн - заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачці смс-повідомлень і дзвінків з вимогою виконати зобов`язання за договором, проте остання продовжує ухилятися від виконання зобов`язань та заборгованість не погашає, що є порушенням прав АТ «А-БАНК». Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 18.08.2017 року в сумі 41 291, 55 грн., а також 3028 грн. витрат по оплаті судового збору. Задовольняючи позовні вимоги Банку у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи містять підтвердження, що відповідачка погодилася з умовами кредитування, процентною ставкою та іншими істотними умовами кредитного договору та погодилася з вимогами Умов та Правил надання банківських послуг позивачем, які діяли на момент підписання нею заяви про приєднання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Тільненко О.С., діючи в інтересах відповідачки ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, посилається на те, що Банком не доведено, що під час укладення кредитного договору між сторонами та видачі платіжної картки, було узгоджено умову сплати процентів за користування кредитними коштами. Вважає паспорт споживчого кредиту не належним доказом, оскільки він не є частиною кредитного договору. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу У письмовому відзиві, який надійшов на адресу суду апеляційної інстанції, представник АТ «Акцент-Банк» просить відхилити доводи апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Фактичні обставини справи АТ «Акцент-Банк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, надало суду на підтвердження своїх вимог анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 18.08.2017 року, в якій зазначено лише анкетні дані ОСОБА_1 , її контактна інформація, а також є позначка, що ОСОБА_1 приєднується до вказаних умов. Те, який кредитний ліміт встановлено, тип картки (кредитних карток у АТ «Акцент-Банк» існує декілька типів), розмір процентів за користування кредитом, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, в анкеті-заяві не зазначено, як не зазначено і обов`язок ОСОБА_1 сплачувати комісію за користування карткою. Також не зазначено, що пам`ятку клієнта, яка містить, зокрема, Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування ОСОБА_1 отримала та ознайомилася з її змістом під підпис. На підтвердження суми заборгованості надано: розрахунок заборгованості, виписку за договором. Згідно з наданим банком розрахунком станом на 03.06.2024 року заборгованість відповідачки перед позивачем становить 41 291,55 грн., яка складається з 23 740,72 грн - заборгованість за кредитом; 17 550,38 грн - заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом. Позиція апеляційного суду Згідно частини першої ст.368 ЦПК України, в апеляційному суді справа розглядається за правилами розгляду справ у суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною третьою ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її розгляд здійснюється у письмовому провадженні, без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним положенням процесуального закону не відповідає. Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у спірному випадку АТ «Акцент Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У анкеті-заяві позичальника від 18 серпня 2017 року відсоткова ставка за кредитом не зазначена. У цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім розрахунку кредитної заборгованості посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ А-Банк, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток та Паспорт споживчого кредиту як невід`ємні частини кредитного договору. Колегія суддів вважає, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в АТ А-Банк, Тарифи обслуговування кредитних карток, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, адже матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи і їх зміст розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, у постановах Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21, від 13 січня 2025 року в справі № 336/6542/21, від 14 квітня 2025 року в справі № 202/8160/22. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем із надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є Паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту містить зауваження про те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та має передувати укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Таким чином, анкета-заява, підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору, а саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не може вважатися частиною кредитного договору. Матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Таким чином, на думку колегії суддів відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами. Зазначені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який помилково послався на умови паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачкою, як на належний доказ, що підтверджує розрахунок Банку в частині заборгованості за відсотками. Разом з тим, як вбачається з наявного у справі розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачки по тілу кредиту складає 23 740,72 грн. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки по рахунку, означена банком сума заборгованості 23740,72 грн як «заборгованість за тілом кредиту» фактично такою не є. З виписки по рахунку випливає, що банк безпідставно здійснював операції щодо списання відсотків (розмір яких постійно змінювався) за використання кредитного ліміту та комісії за вказаний період, тобто фактично, без погодження з позичальником розміру процентної ставки та комісії, здійснював списання грошових коштів з рахунку відповідача, що призвело до виникнення штучної заборгованості за тілом кредиту. З виписки по рахунку вбачається, що станом на 03.06.2024 року ОСОБА_1 фактично використала 104 004,47 грн. кредитних коштів, а сплатила банку в рахунок погашення 211 193,60 грн., при цьому з виписки по рахунку випливає, що банк безпідставно здійснював операції щодо списання відсотків (розмір яких постійно змінювався) за використання кредитного ліміту та комісії за вказаний період, тобто фактично, без погодження з позичальником розміру процентної ставки та комісії, здійснював списання грошових коштів з рахунку відповідача, що призвело до виникнення штучної заборгованості за кредитним договором. Таким чином сума відсотків, які були нараховані банком, необґрунтовано були включені до тіла кредиту, та на вказані відсотки у сукупності із сумами отримуваних відповідачем кредитних коштів були нараховані відсотки за користування кредитними коштами. За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки з вказаного розрахунку судом встановлено, що відсотки за користування кредитом (ставка яких не була обумовлена сторонами договору) були нараховані банком як на фактичні витрати кредитних коштів, так і на суму нарахованих банком відсотків за попередній період. Сума зазначених відсотків щомісяця була включена банком у тіло кредиту, відтак у наступному періоді відсотки так само були нараховані на суму відсотків за попередній період. Жодних даних про досягнення між сторонами домовленості про включення відсотків до тіла кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом на суму, яка включає раніше нараховані відсотки, - матеріали справи не містять. За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок заборгованості, складений позивачем, відповідно до якого заборгованість по тілу кредиту становить 23740,72 грн. неможливо визнати законним та обґрунтованим, оскільки встановлено, що зазначена сума фактично складається з нарахованих відсотків, при цьому такий розрахунок не ґрунтується на відповідних умовах договору, які були б погоджені сторонами щодо: процентної ставки, за якою нараховуються відсотки, підстав для включення нарахованих відсотків до тіла кредиту, нарахування відсотків на відсотки, що нараховані за попередній період, та подальше їх щомісячне включення до тіла кредиту. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог Банку. Згідно ч.1ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Тільненко Ольги Сергіївни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.В. Радченко Судді І.В. Склярська Л.А. Приходько